АХ, КОХАННЯ: навіть імператори обирають білявок

Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop

НЕБІЖ

Особисте життя великого Наполеона I було аж ніяк не простим — у вже опублікованій статті про долю його маршала Бернадота про це згадувалося, та то ще дрібниці, колись розповім докладніше. А ось особисте життя Наполеона III, «маленького небожа великого дядька», було, мабуть, кумеднішим — з нього й почнемо.

Наполеон Великий дуже любив своїх братів і всіх їх працевлаштував на скромну посаду короля, крім Люсьєна, який заради цього титулу відмовився покинути незнатну дружину. Старшого брата Луї він призначив голландським королем і дав йому за дружину власну падчерку Гортензію Богарне, яка стала йому ще й невісткою. Шлюб вийшов не дуже міцним, і чиїм сином був Луї-Наполеон — голландського адмірала Верюеля, шталмейстера королеви де Білана або французького генерала де Флао — вже втомилися гадати. А може, й голландський король був його справжнім батьком — чим чорт не жартує, враховуючи таку легкість моралі…

Синочок у Гортензії вийшов надзвичайно рухливим та ініціативним. Уже в 23 роки він вступив до лав італійських карбонаріїв, щоб відібрати у батька Рим, — відбувся дивом. Через п’ять років він підбурив до бунту полк солдатів у Страсбурзі і спробував зайняти місце свого дядька — французький престол. Коли його схопили за загривок, він почав так жалісно каятися, що його всього-на-всього вислали до Америки.

Дуже скоро бунтівний небіж повернувся й висадився в Булоні з групою бонапартистів, вимагаючи посадити його на престол, але перша-ліпша військова частина посадила його зовсім в інше місце — за міцні ґрати. Суд над ним був страшенно суворий — довічне ув’язнення, і водночас фантастично м’який — без обмеження прав. Ніхто не розумів до кінця, що це означає, і Луї-Наполеону наказали жити у фортеці Гам, звідки він незабаром накивав п’ятами до Англії.

АВАНТЮРИСТ

Такі відчайдухи зазвичай надмірно сексуальні, і наш герой не був винятком. Розпрощавшись із цнотою у 13 років за допомогою матусиної покоївки, він почав поповнювати свій донжуанський список спершу місцевими селянками, потім, коли навчався у Швейцарії, — тамтешніми буржуазками і знатними мандрівницями, а в Італії вирішив перейти на аристократок.

З’явився, переодягнений квіткаркою, до флорентійської красуні графині Баральдіні, впав на коліна і почав викидати таке, про що я навіть не наважуся написати… Графиня дивом здогадалася, що відбувається, у паніці подзвонила в дзвіночок, прибігли слуги разом із чоловіком і надавали квіткарці стусанів. Наполеон викликав графа на дуель і не одержав ані найменшої подряпини, бо не з’явився. А в Страсбурзі він закрутив роман із коханкою полковника Водре, який командував тим самим полком, що вляпався в його авантюру…

Навіть перебуваючи у в’язниці в Гамі, він зумів спокусити 22-річну тюремну прасувальницю Елеонору Вержо і за шість років свого ув’язнення став батьком двох її дітей. А в Англії він уславився як страховисько будинків розпусти — їхні співробітниці почали боятися візитів надто пристрасного і патологічно винахідливого принца. Потім він познайомився з такою собі місіс Говард, багатою відставною ескортницею, і запустив їй руки не тільки за корсаж, а й у гаманець.

Колишня камелія, закохана по вуха, не чинила опору, і коли скинули Луї-Філіпа й Франція стала республікою, він розгорнув за її кошт такий піар, що був обраний до парламенту одразу від чотирьох департаментів. Але місіс Говард даремно намагалася легалізувати свій роман — вона була брюнеткою, а її шанувальник зустрів білявку…

УЧЕНИЦЯ СТЕНДАЛЯ

Вона була не зовсім іспанкою — її рід походить від хороброго генуезця Егідіо Бокканегра, який вирушив до Іспанії воювати з маврами і після перемоги оселився там. Її звали Марія Еухенія Ігнасія Августина Палафокс де Гусман Портокарреро і Кіркпатрік де Платанаса де Монтіхо де Теба — для шляхетної іспанки ім’я анітрохи не задовге. Але давайте у майбутньому називати її Євгенією, як у нас заведено, — бо місця шкода.

До речі, її матуся-шотландка була геть непростою пані — з нею товаришував Проспер Меріме, і подейкують, що не лише товаришував… Євгенія Меріме поважала, дехто пише: «ставилася, як до батька», та це не натяк, адже час не збігається. Наша героїня отримала чудову освіту, а її викладачем французької мови був всього-на-всього Стендаль. Можна мовчки заздрити.

ІМПЕРАТОР

А Наполеона тим часом обрали президентом Французької республіки, але цього йому було замало, і 2 грудня 1851 року він організовує кривавий військовий переворот, в результаті якого стає імператором Наполеоном III. Про те, чому третім, існує кумедна байка, яка свідчить, що набірники його прокламації, яка закінчується текстом: «Хай живе Наполеон!!!», прийняли три знаки оклику за латинську цифру III. Але підтверджень цьому немає, а син Наполеона I вважався з 22 червня до 7 липня 1815 року главою Франції. Втім, яка різниця?

Його темперамент від імператорського звання не зменшився — під час стресу при перевороті він потребував до трьох жінок на день, причому неодмінно різних! Місіс Говард також поки нікуди не поділася, хоча відвідувати Єлисейський палац їй не давала двоюрідна сестра імператора і його колишня наречена принцеса Матильда. Потоком пішли актриси — Аліса Озі, Мадлен Броан, навіть велика Рашель, але Наполеон вирішив, що йому більше личать аристократки — маркіза де Бельбеф, леді Дуглас, загалом, всіх не згадаєш. Але ж потрібен законний спадкоємець…

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

БІЛЯВКА 

Тепер про головне — про колір її волосся. Французи — нація брюнетів, на білявках вони знаються не дуже. Є купа її портретів — майже на всіх вона світло-руда, максимум світла шатенка, радше, того кольору, який ввічливо називають венеційським або темно-русявим. Руда імператриця — шок, у королев немає ніг, королеви не какають, і вже точно рудих королев не існує в природі. Нехай буде білявкою, для французів це підійде. І взагалі, білявка — це не колір волосся, а стан душі.

А наша білявка тим часом виросла й розквітла, і на одному з прийомів принцеси Матильди зустріла Наполеона, який одразу ж почав простягати кінцівки куди не слід — і тут же отримав віялом по пальцях разом зі словами: «Мене не можна замовляти, як десерт!» Недурна стратегія — що далі чоловіка пошлеш, то швидше він повернеться. Наполеон починає писати їй довгі листи, а її відповіді настільки блискучі, що він просто мліє, — недивно, адже їх писав Проспер Меріме!

А 30 січня 1853 року громадянин Бонапарт і громадянка Монтіхо просто йдуть до мерії і укладають цивільний шлюб (пишного вінчання в Нотр-Дам-де-Парі їм все одно не уникнути). Шлюб імператора з простою графинею зазвичай був морганатичним, але закоханий Наполеон відразу оголосив, що його син буде царювати. Щоправда, до цього треба дожити…

ПОДРУЖНЄ ЖИТТЯ

Інтимне життя подружжя від самого початку висіло на волосині — Наполеон виявив, що в ліжку його дружина «не більш сексуальна, ніж кавниця». Вірність дружині імператор зберігав близько півроку, потім зірвався з цвяха — з’явилася ще одна білявка, мадам де ля Бедоєр, яка швидко вмовила Наполеона зробити її чоловіка сенатором. Він зняв для побачень маєток на вулиці Бак, куди потім багато кого запрошував…

А ситуація зі спадкоємцем раптово вирішилася після візиту до Англії, де королева Вікторія, яка народила та виховала дев’ятьох дітей, як розповідають, порадила Євгенії підкладати подушечку під поперек, і в підсумку вже у 1856 році Париж відзначив народження Наполеона Ежена Луї Жана Жозефа Бонапарта, спадкоємця імперії — їх єдиної дитини.

Імператриця, як і личить білявці, теж заводить собі сердечних друзів, але, на відміну від чоловіка, не своїх підданих — є дипломатичний корпус. Зрештою, такі теплі стосунки з послами зміцнюють зв’язки між країнами і приносять у відносини країн дух любові й довіри — хіба ні? Ось тільки з російським послом, графом Павлом Дмитровичем Кисельовим, відносини не налагоджувалися через його похилий вік. Чи не з цієї причини Франція у союзі з недавнім запеклим ворогом Англією почала з Росією Кримську війну і відчутно її потовкла?

ПОЛІТИКА

Імператриці сподобалася політика — вона почала відвідувати засідання Кабінету міністрів та активно висловлювати свою позицію, яку доводилося враховувати. Певний час війни Франції були успішними — і Євгенія повірила у своє покликання. Їй спало на думку використати нестабільність у Мексиці.

Щоб якось це пояснити, Наполеон навіть вигадав спеціальний термін «Латинська Америка» (так, це його ідея!). Закінчилося все ганебною поразкою і розстрілом посадженого на мексиканський престол імператора Максиміліана, брата Франца Йосифа, проте білявки на таких дрібницях не вчаться, бо впевнені, що й самі все знають.

Франція жила пристойно, Наполеон умів дбати про економіку — це він дав ім’я камамберу за назвою села, яке його виробляло, та й коньяк «Наполеон» названий зовсім не на честь його великого дядька. Але почалися зміни у психіці — його до смерті боялася жіноча прислуга двору за щипання й тискання у темних куточках (через вік він зазвичай цим і обмежувався).

Євгенія все бачила, галасувала на публіці, коли чоловіка привозили від чергової камелії майже без тями, проте вже збагнула, що так і доведеться доживати, і з головою занурилася в політику. Вона була впевнена, що Пруссії точно не встояти, — зараз навіть є такий термін: «помилка білявки».

РОЗГРОМ

Підсумки французько-прусської війни були для Франції справжньою катастрофою: армія розгромлена біля Седана, імператор потрапляє в полон, Париж, який героїчно чинив опір, змушений капітулювати, родючий Ельзас і залізорудна Лотарингія переходять до Пруссії — куди вже гірше? Імперія впала, але вже колишня імператриця Євгенія не покинула невдаху і разом із сином переїхала до нього в Англію. А куди їм тепер один від одного подітися? Разом догралися, разом їм і жити.

Наполеон та Євгенія оселяються в скромному маєтку Кемендхаус, де ведуть спокійне і розмірене життя — галасливий авантюрист хоча б на схилі років оцінив спокій і передбачуваність. Але здоров’я підірване сімейними скандалами, вже за рік камені в нирках штовхають на небезпечну операцію, через тиждень після неї починається раптове загострення, і династія Бонапартів переривається. Чи ні? Євгенія вірить, що ні.

Її синочок, принц Лулу, спочатку живе чудово. Він симпатичний, здоровий, недурний, навчається у відомому військовому коледжі, з’являються плани щодо його одруження з дочкою королеви Вікторії — все ще попереду? Закінчивши навчання 17-м із сотень випускників, він вирушає у військову експедицію проти зулусів. Мати купує йому військове спорядження — і не втримується від спокуси заощадити, вибираючи у лахмітника те, що дешевше.

ЗАКІНЧЕННЯ ДИНАСТІЇ

Він отримує завдання провести розвідку в якомусь зулуському краалі — і  натрапляє на засідку з 40 зулуських вояків з ассегаями. Втекти зовсім неважко — але тут дешева вживана підпруга лопається, а своїми ногами не втечеш. На його тілі знайшли 31 рану від ассегаїв, але смертельним був лише один удар, що пробив око. Хіба треба більше? Ось тепер із Французькою імперією покінчено!

Імператриця Євгенія пережила сина більше ніж на 40 років і померла в Мадриді в 1920-му, бовкнувши перед смертю страшну нісенітницю — що тепер вона може померти з гордо піднятою головою після перемоги над Німеччиною у Першій світовій, і Франції більше немає чим їй дорікнути (!!!). Про те, що вона багато в чому винна у французько-прусській війні, звісно, не йшлося — втім, чого ще очікувати від білявки на десятому десятку років? У такому віці жінки всі білявки, навіть сріблом відливають…

Та залишилося щось корисне у світі навіть після імператриці Євгенії. Її придворний перукар Гуго вигадав спосіб зробити будь-яку жінку білявкою, і попит на його послуги був величезний, та і в наші часи не падає. Все було простіше простого — перекис водню, і хто зна, справжня білявка чи фарбована. Тож не вірте білявкам — вони можуть виявитися несправжніми, ба більше, фарб для волосся зараз стільки, що білявка може без зусиль пофарбуватися у брюнетку. От і не дивіться взагалі на колір волосся, є речі важливіші — приміром те, що навіть така чудова річ, як секс, повинна мати межі.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media