ДАНІЕЛЬ БОВУА: «Ми маємо залишатися людьми перед зоологічною жорстокістю» (Частина II)
Даніель Бовуа / kopoczynski.pl
Даніель Бовуа (1938) — французький експерт з вивчення історичних подій України, Росії та Польщі, почесний професор кількох університетів. Автор книг: «Російська влада та польське дворянство в Україні: 1793–1830», «Польща: від витоків до наших днів» та інших.
Початок року завжди супроводжується підвищеною увагою до прогнозування майбутніх подій. Вчені зазвичай не займаються пророкуваннями, та вони досліджують причини. Відомий французький історик Даніель Бовуа висловлює авторську позицію з приводу того, що дозволить зміцнити українську ідентичність, і розмірковує щодо можливої реалізації Путіним ядерної війни.
ЧОМУ СУСІД — ВОРОГ МІЙ
Олена Романова: Відомий лінгвіст-філософ Ноам Чомські санкції щодо Росії називає несправедливим рішенням, оскільки це призвело до припинення постачання газу до Європи. Також він вважає неправильним, що Україна не сідає за стіл переговорів із РФ. А якою є ваша позиція щодо сказаного Чомськи?
Даніель Бовуа: Ноам Чомські — видатний лінгвіст, але його політичні погляди дуже підозрілі. Для початку він — антиколоніаліст, давно став відомим тим, що підписав петицію на користь французького письменника Робера Форіссона — заперечувача Голокосту.
Навіщо? Заради свободи слова! Чомські гадає, що захищає свободу, вимовляючи ці зловісні фрази.
Як можна стверджувати, що Європа має продати душу за газ? Щодо ведення переговорів із Путіним (що, по суті, прирівнюється до визнання анексованих ним територій в Україні), вважаю, це було б підтвердженням того, що сила переважає закон і дотримання підписаних договорів.
А. Р.: Чи вважаєте ви, що Путін почав війну, оскільки не стерпів, що президент України (якого він представляв суто коміком) може бути розумнішим за нього? Можливо, президенту РФ не сподобалося, що Зеленський парирує його висловлювання з гумором і багато в чому не погоджується, і саме це стало останньою точкою кипіння, яка спровокувала війну? Чи все ж таки український вектор у НАТО та Євросоюз стали визначальними чинниками для Путіна?
Д. Б.: Особиста ненависть Путіна до Зеленського тьмяніє в порівнянні з його ненавистю до Заходу, який він бачить так, як його бачили російські слов’янофіли та панславісти ХІХ століття. Путін (разом зі своїм спільником Патріархом Московським Кирилом) уявляє собі місію з порятунку «Святої Русі»: захистити Росію від «загниваючого Заходу».
Україна — сусід, який надто довго тяжіє до Заходу. Виникає дилема: знищити лідерів, як Івана Мазепу у XVIII столітті чи як Симона Петлюру, якого Сталін убив у Парижі 1927 року, чи краще винищити цей сусідній народ, який відмовляється підкорятися?
Сталін не відступив від геноциду 1933 року. А скільки українців загинуло в ГУЛАГу після 1945-го?
А. Р.: Місто Мелітополь Запорізької області на півдні України залишається під окупацією майже рік. Після звільнення Херсона чи варто мелітопольцям чекати на швидку деокупацію? (Відомо, що Мелітополь — ласий шматочок для росіян: родючі землі, добре розвинені агропромисловість та машинобудування плюс вихід до моря).
Д. Б.: Звільнення Мелітополя стало б перспективним кроком до повернення території Криму. Як ми знаємо, Путін анексував півострів дев’ять років тому всупереч договору 1954 року про приєднання його до Радянської України, що було підтверджено Будапештською конвенцією 1994 року.
ІСТОРІЯ, ЯКА ПИШЕТЬСЯ НА НАШИХ ОЧАХ
А. Р.: Французький філософ Брюс Бегу вважає, що ракетні удари Росії по промислових містах України — це своєрідна втрата міцності часу, бо ми живемо в епоху цифровізації. Чи згодні ви, що таким чином втрачається ландшафтна пам’ять, оскільки пейзажі в’януть, будівлі перетворюються на руїни?
Д. Б.: Якими б не були масштаби руйнувань, я вірю, що все буде відновлено. Кожне місце, навіть там, де руїни, це місце, яке неможливо забути, тому, я вважаю, пам’ять нереально знищити. Поки українці живі, спогади про боротьбу підніматимуться на поверхню, і ця війна увійде в історію як війна, в якій український народ виявив волю, щоб утвердити власну ідентичність.
А. Р.: Яким є ваш прогноз на розвиток України після війни? Як швидко будуть відбудовані будинки та міста?
Д. Б.: Я нічого не передбачаю. Зазначу, що українці відновлюють будівлі всіма можливими силами та коштами. Це стосується й життєво важливих об’єктів: теплових пунктів та електростанцій, які руйнують росіяни. Гадаю, щойно закінчиться війна, міжнародна солідарність сприятиме швидкій реконструкції міст. Але доки триває бій, союзники України мають усвідомлювати, що відновлене можна знову швидко знищити.
Сізіф знає, що він не має іншого вибору, окрім як штовхати камінь у гору. У книзі «Міф про Сізіфа» Альбер Камю показав, що цей міфологічний герой — образ людської гідності.
ВИБІР ОСОБИСТОСТІ: ПРАВО ЗЕМЛІ АБО ПРАВО КРОВІ?
А. Р.: Як ви вважаєте, чи можна обирати національну ідентичність? Як розмежувати поняття «національність» та «громадянськість», щоб людина не відчувала, що зраджує рід, якщо виступає за Україну, але проти варварської Росії?
Д. Б.: Не будучи юристом, я не можу коментувати способи визначення громадянства у різних країнах. Моя французька освіта змушує мене віддати перевагу праву землі перед правом крові.
Я розумію, що під час війни та агресії руйнуються чудові ідеали та принципи. Але ми повинні протиставити варварству найменш зловісну відсіч. Ми маємо намагатися залишатися людьми перед зоологічною жорстокістю. Я відчуваю власне безсилля, говорячи це в тиші Парижа, далеко від справжньої боротьби за життя.
А. Р.: Світ виявився незахищеним від воєн та нездатним зупинити агресію однієї людини. Виходить, будь-який диктатор може призвести до руйнування не тільки планети, а й знищення практично всього людства. Яким організаціям варто переглянути стратегію і що потрібно зробити, щоби вжити заходів безпеки на Землі? Чия це відповідальність? Як бачимо, Будапештський меморандум, який мав захистити Україну, не спрацював.
Д. Б.: Можна лише мріяти про найкраще міжнародне порозуміння щодо агресора. Китай та Індія дивляться на російсько-українську війну як глядачі. У Європі держави не виявляють регулярної солідарності, світові організації паралізовані правом вето. Проте фронт опору, ланцюжки допомоги діють майже рік. Зараз не час міркувати про покращення устрою світопорядку, а необхідно думати про подальше зміцнення того, що ефективно спрацює, щоб зламати ненависну маячню Москви.
ЯДЕРНЕ БЕЗУМСТВО
А. Р.: Якщо врахувати, що висловлювання Путіна найчастіше є неправдоподібними, у такому разі його ядерний шантаж — це чергова провокативна риторика чи він справді має серйозні наміри стерти Україну з карти світу?
Д. Б.: Залякування ядерною зброєю — це диявольський виклик, крайня межа безумства, на яку здатні люди. Хай переможе розум над цією спокусою глобального винищення!
А. Р.: Експерт із ядерної стратегії Бенуа Пелопідас вважає, що як тільки перемога України стане очевидною, це підвищить ядерний ризик з боку Росії. У такому разі Україні не варто прагнути перемоги, аби не спровокувати загрозу для своїх громадян та жителів сусідніх країн?
Д. Б.: Шантаж ядерною зброєю триває від початку конфлікту. Путін чудово знає: якщо він натисне кнопку, його самого миттєво знищать. Чи має він у планах закінчити кар’єру апокаліпсисом? Цей ступінь безумства незрозумілий. Гіпотетично, якщо це станеться, то в такому разі чи залишиться десь хоч один історик, здатний зафіксувати цю жахливу подію? Чи зможе той, хто, можливо, вижив, написати, що це не провина українців?
Росіянам краще б змусити піти з арени цю сумну особистість і врятувати планету від смертельного результату.
А. Р.: Як ви вважаєте, який можливий сценарій розвитку українсько-російського протистояння у 2023 році?
Д. Б.: Я історик, а не віщун. Журналістів, які малюють сценарії майбутнього, вже достатньо. Моя робота полягає в тому, щоб пролити світло на минуле та спробувати витягти з нього те, що іноді могло б пояснити сьогодення.
Мене, як історика, вражає багатовікова безперервність духовної анексії. Православне Різдво добре продемонструвало, чому Путін спорудив статую Святого Володимира біля підніжжя Кремля: аби переконати росіян, що його війна є священною! Це історична афера!
