ГОЛДА МЕЇР: «Бути чи не бути — це не питання компромісу. Або ти будеш, або ні»
Світлина: Гаррі Демпстер / jewishboston.com
«Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу». Цю фразу останнім часом дуже часто цитують в Україні. Її вимовила народжена в Києві прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр.
17 березня 1969 року вона стала прем’єр-міністром на Святій землі. 70-річна Голда Меїр очолила уряд у період між двома збройними конфліктами — Шестиденною війною та Війною Судного дня.
Вона стояла біля витоків народження держави, підписувала Декларацію незалежності Ізраїлю, стала першим міністром праці та соціального страхування, першою жінкою-міністром закордонних справ, а також першим послом Ізраїлю в СРСР. Загалом Голда Меїр прослужила в ізраїльському уряді понад 30 років.
МАЙСТЕРНІСТЬ ДИПЛОМАТІЇ
Це про неї англійський аристократ і військовий, секретар Британської військової ради Альберт Спенсер сказав: «Голда Меїр — це найобдарованіша жінка, яку я коли-небудь зустрічав. Подібно до містера Черчилля, вона знаходить просте рішення будь-якої проблеми». Дідуся принцеси Діани надзвичайно вразив дипломатичний дар члена групи Давида Бен-Гуріона, яка боролася за встановлення незалежної єврейської держави.
Політичний лідер, котрий не вагається перед тим, як втягнути свій народ у війну, не має права бути лідером
Голда Меїр
Голду Меїр було призначено номінальним главою уряду, коли її соратники після арешту відбували термін у в’язниці. Саме тоді в Палестину здійснював свій легендарний рейс корабель Exodus. Він перевозив на борту близько 4700 євреїв із Північної Європи. Ці люди, які вижили під час Голокосту, не мали легальних документів для імміграції в Палестину.
Судно було заблоковано британськими есмінцями у нейтральних водах. Голда Меїр ступила на борт цього корабля, звернувшись до британців: «Ви всі можете приєднатися до нас». І дипломати королівства не знайшли, що їй відповісти.
Відомий також її діалог з американським державним діячем, дипломатом та експертом у галузі міжнародних відносин Генрі Кіссінджером. Голда Меїр намагалася переконати його зробити інтереси Ізраїлю пріоритетними.
Кіссінджер відповів досить сухим листом: «Я хочу проінформувати Вас про те, що, по-перше, я — громадянин США, по-друге — державний секретар, а тільки по-третє — я єврей». На що Голда безапеляційно відповіла: «Ми тут, в Ізраїлі, читаємо справа наліво!»
Так, її дипломатичному таланту аплодували Джон Кеннеді й нинішній президент США Джо Байден. А Голда Меїр лише запрошувала сильних світу цього на чашку кави з її фірмовим яблучним пирогом. Сьогодні вузьке коло людей, які вирішують долю країни, в ізраїльській політиці так само називають мітбахон — кухнею.
Я зрозуміла, що в конфлікті між обов’язком і найзаповітнішими бажаннями обов’язок для мене важливіший
Голда Меїр
СМІЛИВІ РІШЕННЯ
«Ми не могли дозволити собі розкіш песимізму, тому ми будували зовсім інші розрахунки, які базувалися на тому, що у всіх нас була така сильна воля до життя, яку навіть не можна було зрозуміти за межами Ізраїлю. Якщо ми не хотіли, аби нас зіштовхнули в море, нам залишалося тільки перемогти. І тому ми перемогли», — читаємо в біографії Голди Меїр, оформленій у книгу «Моє життя».
У ній вона в подробицях розповіла про важливі етапи становлення держави Ізраїль і складнощі політичного життя тих років. Ця цитата — її відповідь на висловлювання міністра оборони США Джеймса Форрестола.
Після того як 1947 року Генеральна асамблея ООН нарешті проголосувала за поділ Палестини і незалежність Ізраїлю, він попередив: «45 мільйонів арабів збираються викинути 250 тисяч євреїв просто в океан».
У молодої держави не було коштів, але були мільйони ворогів. Не було особливого вибору, але було прагнення вижити. І була Голда Меїр з її мотивуючою фразою: «У нас була секретна зброя — відсутність альтернативи».
Незабаром король Йорданії Абдалла заявив, що араби готові пожертвувати десятою частиною своїх синів, аби забрати в євреїв цей клаптик землі. Щоб попередити війну, що насувається, Голда Меїр вирішила за всяку ціну зустрітися з королем.
«Це було найбільше нахабство з мого боку, але я знала, що ми повинні перемогти», — напише вона у своїй автобіографії. А соратникам вона скаже таке: «Я готова піти в пекло, якщо це дасть шанс врятувати життя хоча б одного єврейського солдата».
Я можу чесно сказати, що мене ніколи не цікавив успіх. Якщо я усвідомлювала, що роблю правильно, я робила все, що від мене залежить, незважаючи на можливий результат
Голда Меїр
Далі події розгорталися, як у детективі. Єврейська жінка Голда Меїр одяглася в абайю та самовільно перетнула кордон. Шофер-араб, який погодився її доставити, злякавшись наслідків, висадив її десь у пустелі.
Зустріч все ж відбулася, і його ясновельможність Абдалла був змушений говорити з нею, запитуючи, звідки у Голди Меїр такий поспіх і навіщо їй незалежна держава? «Я не вважаю, що дві тисячі років можна сприймати як великий поспіх», — із впевненою усмішкою відповіла вона.
«Бути чи не бути — це не питання компромісу. Або ти будеш, або ні». Фрази Голди Меїр, однієї з найодіозніших політичних фігур середини ХХ століття, першої жінки-прем’єр-міністра на Близькому Сході та третьої жінки у світі, яка змогла домогтися такої високої посади, давно пішли в народ.
Повернувши євреям їхню історичну батьківщину, вона залишилася для нас киянкою, у якої нашій державі є чого повчитися.
