Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

ОЛЕКСАНДР УСИК: спортивні навички допомагають у бізнесі

Владислав Михеев
Автор: Владислав Міхеєв
Експерт зі стратегічних комунікацій
ОЛЕКСАНДР УСИК: спортивні навички допомагають у бізнесі
Олександр Усик / Instagram

 


 

КОРОТКИЙ ПРОФІЛЬ

Ім’я: Олександр Усик
Дата народження: 17 січня 1987 року
Місце народження: Сімферополь, Україна
Професія: боксер, абсолютний чемпіон світу у важкій вазі, чемпіон світу у надважкій вазі

 


 

Чи знаєте ви, як перемагати? У кожного з цього приводу може бути своя особиста думка. Але є людина, що точно знає, як іти шляхом перемог. Її ім’я відомо всьому світові. Це Олександр Усик — видатний боксер-професіонал, абсолютний чемпіон світу. До спілкування на 11-му Київському міжнародному економічному форумі Усика запросив ініціатор заходу — відомий український бізнесмен Василь Хмельницький.

Він побудував діалог навколо теми порівняння стратегії успіху у спорті та бізнесі. Пропонуємо вам рідкісну нагоду — подивитися на світ очима переможця, познайомившись із надихаючими тезами, найбільш цікавими та небанальними ідеями Олександра Усика щодо природи лідерства, які наше видання об’єднало для кращого читацького сприйняття. 

 

ТРЕБА ГРАТИ В ДОВГУ

 

Якщо ви хочете з’їсти смачний стейк, вам треба почати послідовно робити певні речі: дістати добре м’ясо, потім вугілля, сірники, гриль… І ще багато чого. Якщо ви бажаєте робити це в довгу, щоби не надто залежати від зовнішніх обставин, краще почати вирощувати свого баранчика самому. Ви можете зробити це відносно швидко, приміром, купивши стейк у крамниці. Але де впевненість, що наступного вам це знову вдасться? Ми з моєю командою віддаємо перевагу грі в довгу. Коли я ще починав тренуватися, ми вже вибудовували певні плани. Дехто тоді не розумів, навіщо ми це робимо, бо не вірив, що ми зможемо досягти такого високого спортивного рівня. Але всі ми багато й наполегливо працювали, готуючи себе до великого командного результату.

 

«БРОНЕЖИЛЕТ» ДЛЯ ТВОГО БІЗНЕСУ

 

Я часто їжджу до Греції на Святу гору Афон і чую від монахів таке: «Все, що швидко та зручно, закінчується падінням». Зростати треба крок за кроком, системно вибудовуючи результат. У бізнесі, на мою думку, ситуація така ж, як і в спорті. Зрозуміло, що існує багато різних можливостей швидко отримати гроші. Але це не має ніякого відношення до розвитку й зростання. Наприклад, людина може на криптовалюті за тиждень заробити 10 тисяч доларів, потім наступного тижня заробити 100 тисяч.

Коли в неї складається хибне враження, що так буде відбуватися завжди, людина починає жити «у кайф», витрачаючи гроші наліво та направо, на якісь безглузді бажання. Це — життя «в коротку», таким чином можна загубити набагато більше, ніж ти маєш. Швидко підіймаючи велику вагу, можна лише спину зірвати. Але, граючи в довгу, ти створюєш щось подібне до «бронежилету», який за будь-яких обставин захищає твоє життя, твій бізнес, твої гроші.

 

РОБОТА НАД «ПОМИЛКАМИ», А НЕ «УСПІХАМИ»

 

Дякувати Богу, з 2009 року наша команда не знає, що таке програвати. Але це не означає, що я зневажливо ставлюся до можливої поразки — вона завжди йде зі мною поряд. Перемога та поразка — це як брат і сестра, й цю реальність не треба ігнорувати. Багато людей не наважуються на перший крок, тому що бояться наробити помилок. Треба зрозуміти: якщо у вашому житті виникли якісь складнощі, це ще не кінець. Роблячи помилки, ви насправді зростаєте, однак тільки у тому випадку, коли аналізуєте їх.

Ми із командою завжди записуємо й детально розбираємо мої спаринги, проте ніколи не передивляємося всі півтори години повного бою, ставлячи його на повтори. Навіщо? Ми зосереджуємося виключно на тих місцях, де я помиляюся. Нам не дуже цікаві ті моменти, де я виграю. А далі ми вирішуємо, як нам «прибрати» ту чи іншу помилку, щоб наступного разу опонент нас на ній не підловив. У бізнес-середовищі так само: конкурент завжди залюбки готовий скористатися помилкою у вашій роботі. Зовсім їх уникнути неможливо. Тому треба не боятися помилок, а працювати з ними.

 

НАД ФАРТОМ НЕОБХІДНО ПРАЦЮВАТИ

 

Іноді чую таке: «Йому ж постійно фартить!» Можливо, це й так, але над фартом треба працювати. За моїм так званим фартом стоїть велика багаторічна праця, а також суперова команда. Це не лише моя самовіддача, а й якісна аналітика моїх опонентів, а ще — сувора дисципліна та режим. Тому я не дуже розумію розмови про мотивацію як умову розвитку. Повірте, я не дуже мотивований прокидатися кожного ранку о 5:45, але я роблю це, адже дотримуюсь дисципліни. Якщо мотивація і працює, то тільки на певному, короткому етапі.

Наприклад, ви подивилися кіно про якогось «крутого хлопця», котрий накачався та виграв змагання. І ви собі кажете: «Я так теж зможу!» А спробуйте-но уявити людину, яка, керуючись внутрішньою або зовнішньою мотивацією, цілий тиждень ходила до спортзалу та демонструвала гарні результати. Все було супер! Але наступного тижня мотивація зникла, і все — результату немає. Що така людина робить? Скаржиться, що в неї немає мотивації. Хоча винна тут не мотивація, а сама людина, бо втратила силу волі, порушила дисципліну та припинила ходити на тренування.

 

Василь Хмельницький та Олександр Усик
Василь Хмельницький та Олександр Усик / forumkyiv.org

 

ДИСЦИПЛІНА ЗАМІСТЬ МОТИВАЦІЇ

 

У мене й моєї команди замість мотивації є режим. Збираючись у тренувальному таборі, ми від самого початку домовляємося про дотримання режиму всіма без винятку і повну самовіддачу. Наша команда сформувалася вже давно. У мене є лікар, тренер, медики, які оцінюють мій фізичний та психологічний стан. Мене дуже серйозно готують до тренувань і до тренувального табору. Останнім часом я встаю не о 4:45 ранку, а о 5:45. Це справжній подарунок — я можу поспати зайву годину! Але насправді це результат досліджень.

Фахівці уважніше придивилися і помітили, що мій організм біологічно краще сприймає ранкове тренування, коли воно стартує о 6-й годині, а не о 5-й. Звісно, під час підготовки бувають різні трабли, наприклад якісь травми. Але всі ці ситуації завжди залишаються за лаштунками. Навіть коли дуже важко, я ніколи цього не показую, щоби мій опонент не зміг цим скористатися. Ніщо не повинно відволікати тебе від виконання обраної стратегії, на яку витрачено стільки зусиль! Якщо у вас немає стратегії, можете імпровізувати, тільки ніколи не випускайте з уваги конкретну мету вашої імпровізації.

 

ВЕЛИКИЙ СПОРТ — ЦЕ БІЗНЕС

 

Професійний бокс — це, мабуть, 70% бізнесу і 30% спорту. Гаразд, може, 50 на 50. Якщо ви не здатні ефективно працювати у спорті, то, звісно, й ваш бізнес також буде програвати. На сьогоднішній день я всі сили віддаю спорту. Але й трошки бізнесу теж є. Наша діяльність виходить за межі боксу. По відношенню до талановитого спортсмена ми виступаємо як промоутери, формуємо під нього адвокатські та менеджерські рішення, створюємо команду, підбираємо тренерів та лікарів.

А ще під брендом Ready to Fight виготовляємо стильний спортивний одяг, під брендом Ready to Boost — високоякісні бади та вітамінні комплекси, які незабаром будуть доступні кожному українцю. Крім того, розвиваємо підприємство з переробки скла… Взагалі, зараз я цікавлюся бізнесом трохи більше, ніж років 5 тому. В мене є якісь цінні папери, адже я розумію, що гроші, які я заробляю, мають працювати далі, а не безглуздо витрачатися на атрибути «красивого життя». Я не така людина, котрій подобаються «понти».

 

ЗАКОНИ БІЗНЕСУ — ЦЕ ЗАКОНИ ВСЕСВІТУ

 

Деякі спортивні навички можуть допомогти у бізнесі. Наполегливість, дотримання режиму і любов до своєї праці — без цього нічого не буде! А ще — порядність. Багато років тому я зрозумів: якщо ти будеш дурити людей — у бізнесі, у спорті, будь-де — це все тобі вернеться. Бізнесмен мусить бути справедливим і до себе, і до тих людей, з якими він співпрацює. Якщо поводитись інакше, тобі обов’язково «прилетить» — не в іншому, а вже у цьому житті прилетить, причому у найнезручніший момент.

Але буває й так, що не ти, а тебе дурять. Що в такому разі робити? Тоді треба подивитися назад і з’ясувати, чому це з тобою відбувається? Що ти робив не так? Можливо, це розплата за якісь погані речі з минулого. Все, що ми маємо, так само й те, чого не маємо, — цілком наша заслуга. Хтось може у те, що я кажу, не вірити. Але Господь саме на таких законах побудував цей Всесвіт. Якщо ви їх порушуєте, то лише самі винні, коли щось погане відбувається у вашому житті.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

СКІЛЬКИ КОШТУЄ БРЕНД «УСИК»

 

Я над цим не замислювався. Але, гадаю, у моєї команди є про це якесь уявлення. Бренд — це те, що просувають і продають. Якщо поглянути з цього боку, ми дійсно просуваємо Усика як професійного спортсмена. Звичайно, ми робимо це, щоб отримати кращі бої, кращі контракти. За успіхом мого персонального бренду стоять більше ніж 20 років роботи у спорті і, відповідно, багато років командоутворення.

Дехто прийшов до нас ще зовсім молодим хлопцем чи дівчиною. Зараз всі вони вже справжні леви у своїй справі і можуть навчати інших. Бренд «Усик» — не лише я один, це команда. На бренд працює кожен із нас. У нас не існує такого, щоб хтось чогось не зміг — кожен повинен виконати поставлене завдання. Причини невиконання нікого не цікавлять. Якщо виникають труднощі, звернися до колег, вони допоможуть.

 

ПРИМНОЖУЙ СВОЇ ТАЛАНТИ!

 

Пам’ятаєте, про що йдеться у Євангельській притчі про таланти? Господар дав трьом слугам таланти: одному — 5, другому — 3, третьому — 1. Під талантами треба розуміти не стільки гроші, скільки можливості. Так ось, той, якому дали 5 талантів, за рік повертається й каже: «Господарю, ти мені дав 5 талантів, я заробив ще 5, тепер я тобі їх повертаю». Той відповідає: «Ні, це все твоє!» Другий слуга каже: «Ти мені дав 3, я заробив 6». Господар йому говорить так само: «Це все твоє». Третій каже: «Я повертаю тобі твій 1 талант, я його не примножив, а закопав у землю, щоб зберегти». І тоді чоловік забрав у третього слуги талант, залишивши його ні з чим. Розумієте, до чого я веду? Сам по собі жоден бренд нічого не вартий. У того, хто постійно працює, примножиться. А в того, хто не працює, відніметься. Ця притча — вона й про спорт, і про бізнес, і про життя в цілому.

 

КРАЩЕ ВИХОВАННЯ — ЦЕ ЛЮБОВ!

 

У мене четверо дітей. Я думаю, що є маса різних способів виховання. Але найкращій — це любов. Дітей треба любити. Я згадую, що і як казали мені батько та мати… Чи кажу я своїм дітям те ж саме? Ні. Я роблю все інакше, так, як вважаю за краще. Хоча дещо з того, чого мене навчав батько, я використовую у вихованні синів, але з доньками все точно по-іншому. Я уважно спостерігаю за своїми дітьми, намагаюсь завжди почути їх, зрозуміти, що вони хочуть, допомогти їм у досягненні цілей.

Взагалі, я гадаю, що до 14–15 років дітей треба трошки змушувати робити деякі важливі речі. Згодом вони вже будуть самі себе змушувати. Бо дитина, якщо їй дати вибір, вірогідно, обере не робити нічого. Адже наш мозок — це така сіра маса, яка хоче кайфувати, а не працювати. Це мій батьківський погляд. Хоча мами на виховання можуть дивитися дещо по-іншому…

 

ВІД ВІСЛЮКА НЕ НАРОДИТЬСЯ КІНЬ!

 

Сьогодні ми володіємо безліччю знань, і при цьому до кінця не можемо знати одного — правильно чи неправильно те, що ми робимо. Як цьому зарадити? Існує доволі простий вихід: допомагати своїм дітям. Як? Виховувати їх таким чином, щоб, досягнувши повноліття, вони могли вже жити самостійно, без нашої участі. Я, наприклад, завжди можу бути присутнім в житті своїх дітей, можу чимось допомогти. Але важливо, щоб у них на певному етапі з’явилася якась своя справа. Тому треба ними займатися, навчати їх мов, сприяти розширенню світогляду. Треба подорожувати разом, показуючи їм різний світ.

Це не обов’язково поїздки за кордон, можна подорожувати Україною, де є безліч крутих місць. Можна вибрати серед українських гір, сіл, лісів якусь локацію, що буде розкривати дітей трошки інакше. Я часто їжджу з ними, навіть беру їх на тренування. Ми багато спілкуємося, разом щось робимо, їмо, гуляємо… Я весь час до них придивляюся: як вони спілкуються, про що говорять, що їм цікаво. А щоб у них були інтереси, вони мають бачити, що їхній батько теж чимось зацікавлений. Тому насамперед треба виховувати не їх, а себе. Діти ніколи вас не почують, але вони побачать, як ви живете і що ви робите. Зрозумійте, від віслюка ніколи не народиться кінь!

 

ОСНОВА ВИХОВАННЯ — ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

 

Дітей виховують лише особистим прикладом. Приміром, ваш син навряд чи буде плювати під ноги, якщо ви такого не робите. Він може бачити, що вдома ви читаєте книжки. Він автоматично робитиме так само? Не обов’язково. Але він буде бачити вашу зацікавленість книгою. Коли я зранку молюся, до мене може прибігти молодший син, зробити зі мною поклон і побігти далі. Діти бачать, як спілкуються батько й мати, як вони спілкуються з іншими людьми. Якщо у вас є дома помічниця, з якою ви поводитеся чемно, діти робитимуть так само. Всі ці приклади будуть у них десь відкладатися.

Але головне — треба їх любити, може, навіть трошечки й балувати. Адже ваше спілкування породжує незабутні емоції, які дитина назавжди запам’ятає. Мого батька, на жаль, вже немає. Але я й досі пам’ятаю, як ми з ним гуляли у парку та стріляли у тирі. Як я встигаю займатися дітьми? Між змаганнями! Розповім одну цікаву річ: в мене діти народжувалися один за одним. Двоє — у січні, двоє — у лютому. Чому? Тому що в багатьох професійних спортсменів є весняне міжсезоння. Це суцільний кайф, це відпочинок! Що у такий час можна робити? Правильно, дітей! От ми з Катериною їх і робили.

 

ДІТЯМ ПОТРІБНА ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ

 

Якось я придбав своїм дітям дві книжки — «Мій перший мільйон» і «Мої інвестиції». Якщо ви хочете, щоб ваші діти були фінансового грамотними, треба до 14 років прочитати їм такі книги. На жаль, зараз фінансової грамотності їх ніде не навчають, хоча вона, на мій погляд, є необхідною, до того ж вона ніяк не погіршує вашої людяності. Мій малий збирає гроші на електричний велосипед. Назбирав вже майже 2 000 євро знаєте, як воно буває: родичі потрошку дарують тощо. Нещодавно він посів третє місце у змаганнях і заробив ще якісь гроші, але він не додав їх до загальної суми. Чому?

Ми з дружиною робили у Києві благодійний вечір на підтримку діточок-сиріт. Коли наш син про це дізнався, він віддав зароблені на змаганнях гроші на благодійність. Мене це дуже вразило! Я подумав: «Боже мій, яка ж у мене добра дитина!» Він зробив хороший внесок у добро. Звісно, я йому куплю той велосипед! Але тут потрібно узяти невеличку паузу… Треба, щоб у нього з’явилася ще якась заслуга. Неправильно платити своїй дитині за те, що він робить добро. Чи, приміром, за те, що він гарно вчиться. Я витрачаю на нього гроші не через це, а тому, що він мій син. Я розумію, що йому потрібні гроші для розвитку. Велосипед — гарна тема, він буде розвивати його фізично.

 

НАВЧІТЬСЯ СЛУХАТИ ДІТЕЙ!

 

Коли 12-річний син просить купити йому велосипед, бо в мене просто є на це гроші, я відповідаю: «Це ж мої гроші. Я витрачаю їх на тебе, щоб закривати всі твої життєво важливі потреби. Але в тебе вже є один велосипед, і додатковий тобі не потрібен. Може, краще спробувати продати старий велик, отримані гроші докласти до загальної суми і тоді купити новий?» Син відповідає: «Точно! Я ж саме про це й читав у тій книжці, яку ти мені купив!» Звісно, я допоможу йому все це зробити. Вважаю, добре, що дитина у 12 років таке розуміє.

Але тут треба слідкувати, щоб із заохоченням до фінансового креативу не перегнути палицю. Бо раптом він ще й койко-місце брату своєму захоче продати. Треба заохочувати дитину до фінансової грамотності, але слідкувати, щоби все це розвивалося у правильному дусі. Це добре, коли дитина у вас щось питає. Не треба її відштовхувати й казати: «Виростеш — дізнаєшся!» У такому разі вона почне шукати відповіді у когось іншого, і це може бути зовсім не така відповідь, яку б дали ви. А через 10 років це може призвести до того, що вона стане на такий шлях, якого ви їй ніколи б не побажали. Тому уважно прислухайтесь до своїх дітей, спілкуйтесь з ними, допомагайте їм, любіть їх. І тоді все у вас буде добре.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ХЕЙТ — ЦЕ ЛІКУВАЛЬНИЙ БРУД!

 

Що б ти не робив, завжди будуть люди, які тобою не задоволені. Згадайте бабусь, які ще до епохи інтернету сиділи на лавках у дворі. Оце й були наші перші хейтери! Інтернет лише у рази збільшив можливості хейту. Але давайте поставимо собі таке запитання: якщо ви чимось реально зайняті, ви працюєте, навчаєтесь, ви вихована та освічена людина, чи будете ви когось хейтити? Чи будете ви, мов божевільні, строчити коменти про свого сусіда, який живе й дивиться на цей світ інакше, ніж ви? Ні! Ви на нього навіть звертати уваги не будете, бо у вас є чим займатися.

Як ставитися до хейту? Я вважаю, так само, як до лікувального бруду. Якщо вас критикує людина, яка сама реально чогось досягла або вам допомогла чогось досягти, — це одна справа. Конструктивна критика — це чудово! До неї треба прислухатися, вона може допомогти зробити вам щось неймовірне, оскільки ви можете отримати різні варіанти відповіді на свої запитання і потім перевірити їх. На жаль, таке відбувається нечасто. Зазвичай хейтять один одного два маленьких жуки, які не можуть поділити між собою шматочок навозу.

Я ніколи не звертав на хейт уваги. Спершу мені було незрозуміло: навіщо ти мене брудниш, якщо нічого ані про бокс, ані про мене насправді не знаєш? А потім я зрозумів — справа не в мені особисто! Хейтеру однаково, кого бруднити, — він бруднить усіх без різниці! Просто така людина має життя, яким дуже незадоволена. Тому йому треба всіх навколо звести до свого рівня. Ба більше, з точки зору психології, коли людина каже про іншого щось погане, вона, фактично, адресує все це собі. Увесь негатив залишається з тим, хто його проговорює. В тебе завжди є вибір — засудити іншого чи спробувати зрозуміти, що насправді з ним відбувається?

 

СПОЧАТКУ РОЗБЕРІТЬСЯ, ПОТІМ — РЕАГУЙТЕ!

 

Одного разу я прочитав таку історію. Донька підходить до мами й питає: «Як так сталося, що ви з батьком прожили 50 років душа в душу, у чому секрет?» І вона їй у відповідь розповідає таку історію: «Пам’ятаю, років 30 тому він прийшов з роботи на взводі. Я також була на нього зла, бо він не зробив те, що я просила. Які варіанти розвитку подій? Першій — я починаю питати, чому він не виконав моє прохання, а він мені щось роздратовано кидає у відповідь. І все — в нас важкий конфлікт, ми дізнаємось один про одного багато нового та неприємного.

Варіант другий — я бачу, що чоловік трохи не в дусі, тому не додаю свого негативу до його поганого настрою, а навпаки: швидко приготувала вечерю, накрила стіл, налила його улюбленого червоного вина, обійняла, поцілувала, заспокоїла, а вже потім запитала: «Що сталося?» І він розповів, що звільнився з роботи, бо начальство запропонувало йому позбутися товариша, з яким він пропрацював багато років. Замість того, щоб звільнити друга, він звільнився сам». 

Бачите, що зробила ця жінка? Вона не відповіла на його поганий настрій агресивно, а натомість підтримала та розібралася у ситуації, у тому, що його негативна емоція була направлена не проти неї.

 

БУДЬТЕ ЯК БДЖОЛИ, А НЕ ЯК МУХИ!

 

Такі стосунки у родині, які я описав вище, — це завжди кайф! Людина відчуває підтримку, і в неї від цього виростають крила! А ось хейтери йдуть по першому варіанту: їм важливіше засудити, а не розібратися. Вони не можуть робити те ж саме, що й ви, тож хочуть, аби й ви цього не робили. Вони вам скажуть: «Куди ти лізеш? Ти ніколи не дійдеш до супертяжів! Ти ніколи не станеш чемпіоном світу!» Тому завжди робіть своє і ніколи не звертайте уваги на критику хейтерів. Поводьтеся як бджоли, а не як мухи. В мене у компанії Ready to fight невипадково саме бджола на логотипі. У нашій команді, ніби у вулику, — всі один за одного, всі працюють на результат. А муха, навпаки, шукає не нектар, а самі знаєте що, тому все й піддає критиці. Бджоли не повинні звертати на це уваги.

 

Олександр Усик
Олександр Усик / forumkyiv.org

 

ФОРМУЛА ЛІДЕРСТВА

 

У моєму розумінні лідер — це той, хто веде за собою, а не той, хто, сидячи десь позаду, із батогом підганяє інших. Лідер завжди стає попереду, йде першим, працює та ризикує першим. Якщо ти так робиш, люди навколо тебе на це дивляться, тягнуться за тобою й роблять так само. Щоб стати лідером, треба, на мій погляд, виконати деякі умови. Спробую їх сформулювати:

 

#1 Впевненість 

Нерішучість забирає у вас можливість. Якщо ти не впевнений, ти не можеш бути лідером. Дехто боїться навіть запитати щось у іншої людини. Я бачу, як по-різному мені тиснуть руки — деякі впевнено, деякі мляво, у когось вони трусяться… Рішучість дуже важлива. 

 

#2 Одразу підводитися, коли впав

Це як у нокдауні. Коли ви впали, суддя буде рахувати до 10. Один, два, три… Не чекайте, коли він дорахує до кінця, — підводьтеся! Нехай це буде навіть 8 чи 9. Якщо ти не встав, то програв. 

 

#3 Зробіть перший крок

Господь буде допомагати на вашому шляху. Він даватиме людей, які підуть поруч із вами. Але рішення щодо шляху треба прийняти саме вам. Так, я буду це будувати! Так, я буду тренуватися! Так, я буду боксувати саме з цим суперником! Всі ці «поживемо-подивимося», «якось воно буде» нікуди не ведуть. Хай як важко, ухвалювати рішення і починати працювати треба саме зараз.

 

#4 Дисципліна

Є такий вислів: «дисципліна б’є клас». Дійсно, є люди, обдаровані біологічно. Він потренувався тиждень — і все, в нього серце нормально працює. Добре, якщо ви є талановитою людиною. Але без дисципліни у вас може вийти щось добре один чи кілька разів. А далі що? Дисципліна важлива, адже вона на регулярній основі створює умови для нових досягнень.

 

#5 Любіть те, що робите

Любов до життя, до світу важлива в принципі! Зранку прокинувся — чудово. Поснідав — чудово! Пішов на роботу — кайф! Любов — це вдячність. Треба бути вдячним Богові за життя. Треба любити те, що маєш, і те, що робиш.

 

#6 Бійцівський характер 

Він важливий не лише у спорті, але й взагалі у житті. Коли людина має характер, стрижень, вона завжди шукає свій шлях, працює, прагне розвитку. І ніколи не здається. Адже інколи буває так: людина щось спробувала, в неї нічого не вийшло, і вона зневірилась. Важливо не здаватися і за будь-яких обставин йти до кінця. 

 

#7 Турбота про себе 

Ваш стан дуже важливий — будь-який: емоційний, внутрішній, фізичний, моральний… Наприклад, якщо ви не маєте фізичної сили працювати, у вас відразу з’являється думка: «Я цього не зможу зробити!» Турбуйтеся про свій стан, але не слухайте ніяких байок про «вигорання» та «дитячі травми». Це все вигадано для того, щоби зняти з вас відповідальність за ваше життя і заробити на цьому гроші.

 

ТРИМАЙТЕСЯ ПОДАЛІ ВІД «ІНФОЦИГАН»

 

Наші діти приходять у цей світ не для нас, а через нас. Потім наші діти почнуть народжувати своїх дітей. Все буде повторюватися: завжди, у кожному поколінні будуть батьки й діти. Життя таке, яким воно є. Навіщо шукати в цьому щось ненормальне? Психоаналітик може вам розповісти, що всі ваші негаразди від того, що мати одягала на вас у дитинстві колготки. І що? Я, наприклад, теж одягав колготки: а як інакше, коли живеш у селі, де у грудні під 30 градусів морозу? А коли надів колготки, потім якісь підштаники, потім штани, то тобі тепленько і для здоров’я безпечно.

Є багато психологічних «трюків», котрі вигадані виключно для того, щоб ви віддавали свої гроші «інфоциганам» від психології. Тому не слухайте всю цю маячню щодо «провини батьків». Які такі дитячі травми? Всі насправді готові звинувачувати маму чи тата! Але за свої негаразди ви можете звинувачувати лише себе! Давайте краще прислуховуватися до дійсно великих філософів та психіатрів. Таким, наприклад, був Віктор Франкл, який під час Другої світової війни вижив у жахливих умовах нацистського концентраційного табору, які були тисячоразово страшніші за вигадані «дитячі травми». Ця людина загартувала свій характер ще до того, як потрапила до табору смерті.

 

ЗВІДКИ БРАТИ ПСИХОЛОГІЧНІ РЕЗЕРВИ

 

Франкл розповідав, що першими у концлагері здалися в’язні, які думали, що пекло, до якого вони потрапили, закінчиться швидко. Потім психологічно зламалися ті, хто вважали, що це не закінчиться ніколи. Вижили лише ті, хто сконцентрувався на своїй роботі. В таборі Франкл запитав свого співкамерника, який теж залишився живим: «Що є сенсом твого життя? Чого ти прагнеш?» Він почув у відповідь: «У мене є мета — я хочу побачити свою доньку й онуків, хочу спостерігати за тим, як вони зростають та навчаються». Він йшов до своєї мети, і вона допомогла йому вижити.

Другий співкамерник Франкла писав вірші, його метою було вижити будь-що та опублікувати свої твори, розповісти всьому світові про себе. Нам треба брати за взірець цих людей. Ми повинні мати у житті те, що тримає нас на плаву: робота, навчання, родина. І тоді у нас ніколи не буде ніякого «вигорання», адже «вигорають» тоді, коли самі собі дозволяють бути слабкими, коли не знають, як поповнювати психологічні резерви. Насправді, таких резервів багато. Ваша сім’я — це резерв. Ваші близькі люди — це резерв. Всі, хто у вас вірять, — це резерв. Але головний резерв — це світло, яке дає нам Господь.

 

 

Підготовлено у партнерстві з КМЕФ. Huxley — інформаційний партнер Київського міжнародного економічного форуму

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter