Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, мистецтво та науку

ПІТЕР ПОМЕРАНЦЕВ: «Потрібно позбавити російські еліти відчуття, що вони контролюють ситуацію!» (Частина III)

ПІТЕР ПОМЕРАНЦЕВ: «Потрібно позбавити російські еліти відчуття, що вони контролюють ситуацію!» (Частина III)
Пітер Померанцев

 

Втрата контролю — найстрашніше, що може статися з елітою за будь-якої диктатури. Путінський режим — не виняток. Письменник Пітер Померанцев знає про пропаганду якщо не все, то майже все. У пошуках вразливих місць російської системи він пропонує звернутися до досвіду світових воєн, зокрема холодної війни.

Довідка Huxley:

Пітер Померанцев — британський письменник, журналіст, телепродюсер. Народився 1977 року в Києві, у родині відомих дисидентів — поета Ігоря Померанцева та режисера Ліани Померанцевої.

1978 року, рятуючись від переслідування з боку КДБ, сім’я переїхала на Захід. Пітер закінчив Единбурзький університет, після чого 9 років працював у Росії.

Є автором книги «Нічого правдивого, й усе можливо», де яскраво описав сучасне російське суспільство та специфіку путінської постмодерної диктатури.

Його перу належать також інші твори, в яких досліджуються технології інформаційного впливу. Співпрацює з низкою західних інститутів та академій. Зокрема, із SNF Agora Institute при Університеті Джонса Хопкінса.

Разом із колегами Пітер збирає свідчення очевидців та жертв російських злочинів в Україні.

 

Читати частину I

Читати частину II

 

ЗРУЙНУВАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ СТАБІЛЬНІСТЬ

 

Потрібно чесно визнати — голоду в Росії ми не побачимо. Так, будуть якісь проблеми у російських банків, але на полицях магазинів напевно завжди лежатимуть гречка та макарони. Так само й російська армія не відчуватиме недоліку в гарматному м’ясі.

Зрештою, якщо зовсім стане погано, у росіян залишиться ще один, останній аргумент — ядерна зброя. Така аргументація кремлівських пропагандистів підтримує психологічну стабільність у суспільстві. Тому на демонстрацію її неспроможності має бути спрямована українська та західна контрпропаганда.

 

ДИКТАТУРИ ЧУВЛИВІ ДО ВТРАТИ КОНТРОЛЮ

 

Треба пам’ятати, що ми маємо справу з диктатурою, а не з демократією, де перемога на полі громадської думки ніколи не буває остаточною. Проте диктатура, як і демократії, має свою внутрішню логіку. Вони дуже гостро реагують на відчуття втрати контролю.

Російська правляча еліта повинна постійно відчувати невпевненість і страх, усвідомлювати, що вона не має майбутнього, гарантій не лише фінансової, а й особистої безпеки. Щоби досягти такого ефекту, нам треба багато працювати.

Якщо російські еліти, відчуваючи, що втрачають контроль над ситуацією, почнуть вагатися, метатися з боку в бік, це допоможе нам підштовхнути їх до вигідних для нас політичних рішень.

 

БИТИ В НАЙУРАЗЛИВІШІ МІСЦЯ

 

Ми повинні бити по болючих точках, які дійсно чутливі для Кремля. Наприклад, ми можемо припустити, що бурятів Кремль насправді довів до крайнього ступеня приниження. Але при цьому зовсім не факт, що таке повстання має якусь перспективу і вона реально хвилює когось у Кремлі.

Натомість нам достеменно відомо, що російське керівництво дуже стурбоване проблемою мономіст — ця тема не нова. Також ми знаємо, наскільки болючими є питання міжбюджетних відносин різних регіонів — традиційно вразлива зона в російській системі управління.

 

ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ДОСВІДУ СВІТОВИХ ВІЙН

 

Якщо ми розуміємо, як влаштована російська система, і знаємо її слабкі місця, ми можемо впливати на них, викликаючи відчуття втрати контролю. Головне тут — уникнути абстрактних теорій і розпочати активні реальні дії. Потрібно постійно пробувати «хитати сходи», постійно працювати у цьому напрямі. Мені дуже шкода, що на Заході цим практично ніхто не займається.

У ході Першої світової війни такі операції планували та здійснювали цілі інститути. Так само було і в роки Другої світової, і в роки холодної війни… Звичайно, для цього потрібні певні й досить чималі ресурси. Але набагато важливіша політична воля та наявність кадрів, які здатні реалізувати ефективну інформаційну політику.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

УРОКИ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ

 

Люди, які визначають інформаційну політику, обов’язково мають бути у прямому контакті з першими особами держави, які ухвалюють рішення. Наприклад, голова Американського агентства інформації у роки холодної війни мав доступ до президентського Овального кабінету у будь-який час.

Він входив у вузьке коло людей, що ухвалюють найважливіші рішення, і сидів із ними за одним столом. Зараз у США людини, яка б володіла такими повноваженнями та функціями, не існує. Є невелика структура з керівником, який навіть на наради в міністерстві не має вільного доступу.

 

НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ БУДУВАТИ ВСЕ НАНОВО

 

Після перемоги у холодній війні Захід перестав фінансувати програми та інститути, які системно займалися інформаційно-психологічним впливом на супротивника. Якась спроба реанімувати їх робилася після 11 вересня, коли було оголошено війну терористичним організаціям.

Однак вона була настільки невдалою, що ще більше дискредитувала ідею системної та цілеспрямованої інформаційної політики. Звісно, в Америці та інших західних демократіях досі є талановиті люди, здатні відродити такі інституції, але це буде непросто. Потрібно чесно визнати, що будувати їх сьогодні доведеться наново, практично з нуля.

 

РОСІЯНИ ПО-РІЗНОМУ РЕАГУЮТЬ НА ПРОПАГАНДУ

 

Чому російська пропаганда має такий сильний вплив на свідомість російського обивателя? Із цього приводу існують різні дослідження: і громадські, і непублічні. Узагальнюючи їхні результати, варто визнати, що приблизно 30–35% суспільства демонструє готовність без жодного опору жити в реальності, яку створюють для них державні ЗМІ.

Близько 40% відчувають деяку незручність від існування в інформаційному міхурі, надутому Володимиром Соловйовим та «Першим каналом». Вони виглядають скоріше дезорієнтованими, ніж переконаними у чомусь. Оскільки не готові безоглядно вірити усьому, що кажуть державні ЗМІ, проте й незалежним джерелам теж не довіряють.

Ці люди вважають і тих і інших надто політизованими та заангажованими, такими, що просувають свій порядок денний. І, нарешті, 17% дивляться саме незалежні ЗМІ і навіть регулярно стежать за їхніми публікаціями.

 

НАМ ПОТРІБНІ ТІ, КОГО МОЖНА ЗМІНИТИ

 

Наведені вище соціологічні дані жодним чином не корелюють з позицією людей щодо війни в Україні. Наприклад, люди можуть не вірити Соловйову і навіть ставитись особисто до нього вкрай негативно, але при цьому підтримувати війну та ідею відновлення «великої імперії».

Але все ж таки ми можемо сподіватися на встановлення потенційного контакту з цими 40% росіян. Нам не потрібно читати їм лекції про демократію чи цінності. Мета може бути лише одна — закінчення війни: у цих 40% мають опуститися руки, вони повинні розчаруватися в існуючому режимі і прийняти думку про неминучість і навіть необхідність його перебудови.

 

Читати частину IV

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Отримуйте свіжі статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: