За рік після виходу «Майстра і Маргарити» режисер Михайло Локшин продовжує свій шлях — захищаючи фільм від цензури, просуваючи його в Європі та розмірковуючи про владу, мистецтво й свободу. В ексклюзивному інтерв’ю Локшин розповідає про прокляття екранізації Булгакова, свою антивоєнну позицію і майбутнє кінематографа

За рік після виходу «Майстра і Маргарити» режисер Михайло Локшин продовжує свій шлях — захищаючи фільм від цензури, просуваючи його в Європі та розмірковуючи про владу, мистецтво й свободу. В ексклюзивному інтерв’ю Локшин розповідає про прокляття екранізації Булгакова, свою антивоєнну позицію і майбутнє кінематографа

На початку нового року не зайвим буде згадати, яке кіно визначало минулий 2024-й і завдяки яким фільмам ми запам’ятаємо не лише рік, що минає, а й себе в ньому

Кіно стало частиною різдвяного ритуалу — як ялинка, гірлянди, святковий стіл і подарунки — не одразу. І якщо за ялинку нам варто дякувати німцю Мартіну Лютеру, то за різдвяний кінопоказ — англійському письменникові Чарльзу Діккенсу

«Учень. Історія Трампа» (The Apprentice) режисера Алі Аббасі показали на Каннському кінофестивалі у травні. Цей фільм, оповідаючи про період, коли зірка Трампа засяяла спочатку над Мангеттеном, перетворившись на маяк капіталізму епохи Рейгана, не дає жодних відповідей. Лише ненав’язливо формує погляд глядача

Геніальний трагіфарсовий боді-горор «Субстанція», що його демонструють нині на великих екранах, дав привід заговорити не лише про неймовірну обдарованість та сміливість Демі Мур, котра зіграла в ньому головну роль, а й про людське тіло як один із найпоширеніших об’єктів зображення в історії кіно

«Україна — це моя батьківщина, це моя друга батьківщина. Там я створив свій перший шедевр «Тіні забутих предків», там я став генієм, там у мене народився син. Україна мені подарувала все і Україна мене погубила», — Сергій Параджанов

Що таке еротика? Це художнє відображення чуттєвих переживань людини у мистецтві. Еротику часто плутають із порнографією. Остання є непристойною не тому, що показує непристойності, а тому, що показує все. Як є. І цим відрізняється від еротики, яка грає з нашою уявою

Наприкінці 1968 року Ален Делон став фігурантом темної кримінальної справи про загадкове вбивство його охоронця-серба, який у передсмертному листі нібито звинувачував актора в тому, що той його замовив. На суд з’явився сам генерал Шарль де Голль. Суддя не міг проігнорувати це і дав президентові Франції слово. Де Голль підвівся й виголосив: «Мені нема чого сказати, крім одного, — Ален Делон у Франції єдиний». Судячи з того, як преса відгукнулася на смерть великого актора, можна дійти висновку, що генерал трохи помилився: Ален Делон єдиний не лише у Франції, а й в цілому світі. Він сам — цілий світ

Від перших кінопоказів, організованих Миколою Соловцовим 1896 року, до створення першої прокатної контори Сергієм Френкелем — кінопрокат у Києві пройшов довгий шлях. Захопливі фільми Люм’єрів, перші ілюзіони та неймовірні новинки завжди приваблювали киян

Від перших кінопоказів, організованих Миколою Соловцовим у 1896 році, до створення першої прокатної контори Сергієм Френкелем — кінопрокат у Києві пройшов довгий шлях. Захопливі фільми Люм’єрів, перші ілюзіони та неймовірні новинки завжди приваблювали киян

У світі, де контент споживається в геометричній прогресії, короткометражки стають ідеальним форматом для швидкого занурення в мистецтво кіно. Від класики до сучасних онлайн-платформ — короткометражне кіно живе і процвітає, пробуджуючи у глядачів первородні почуття