Ієронім Босх. Спокуса святого Антонія (триптих), 1505–1506 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
А що як спробувати назвати наймасовішого вбивцю у XX столітті? Гадаєте, то був Гітлер? Чи Сталін? Ні. Його ім’я Мао Цзедун.
Згідно з авторитетною «Чорною книгою комунізму», написаною французьким колективом авторів, близько 65 млн китайців загинули внаслідок багаторазових спроб Мао створити новий «соціалістичний» Китай. Всім китайцям, кому було з ним не по дорозі, не пощастило — їх страчували, відправляли до в’язниць чи морили голодом.
Я — самотня мавпа, що бреде під дірявою парасолькою без Бога і без закону
Приписується Мао Цзедуну
10 ПРАВИЛ ПРАВЛІННЯ МАО ЦЗЕДУНА
ПРАВИЛО 1. З ДИТИНСТВА ВЧИСЬ МАНІПУЛЮВАТИ ЛЮДЬМИ
Мао Цзедун (1893–1976) народився в китайській провінції Хунань у заможній родині. Батько його був конфуціанцем, мати — буддисткою. Виховуючи сина, батьки брали за основу традиційні цінності. У вісім років його віддали до школи, де Мао здобув класичну китайську освіту; деякі трактати Конфуція знав напам’ять, був майстром каліграфії та від руки переписав безліч віршів давніх поетів.
Ще підлітком Мао зрозумів, що може маніпулювати людьми. Вперше цей досвід він відпрацював на власному батькові, коли той хотів його покарати. Після цього Мао залишив свій будинок, продовживши освіту у столиці провінції Чанша. Там він і познайомився з революційними ідеями.
А коли 10 жовтня 1911 року відбулася революція з повалення китайської династії Цін, у свої 18 років Мао отримав перший військовий досвід. Він вступив у бій за республіканців, вони перемогли імперські сили та створили 12 лютого 1912 року першу Китайську республіку. На цьому військова служба Мао скінчилася.
Після звичайної школи в Чанші 1918-го Мао потрапив до Пекінського університету, де півроку працював асистентом бібліотекаря, а ним був один із майбутніх засновників Комуністичної партії Китаю (КПК) Лі Дачжао. Мао міг продовжити навчання у Франції, але довелося б підробляти, а він з дитинства не міг терпіти фізичну працю.
ПРАВИЛО 2. ВЖИВАЙ КОМУНІЗМ ДЛЯ СВОЇХ ПОТРЕБ
Вже ближче до 1920 року Мао повірив у те, що тільки революція російського зразка зможе змінити ситуацію в Китаї докорінно. До 1924-го він був визнаним членом КПК. Присвятивши роки вивченню потенціалу революції у селах, 1927 року Мао заявив, що революційне піднесення зможе охопити десятки тисяч селян.
Беручи участь у партійній боротьбі КПК, Мао вирішив розвивати нову форму китайського правління — комунізм. Ця ідея зробила Мао унікальним партійцем і принесла йому абсолютну владу в КПК у 1943 році.
ПРАВИЛО 3. ЗНАЙДИ ДОНОРА ДЛЯ СВОЇХ ІДЕЙ
У жовтні 1949 року Мао Цзедун заснував Китайську Народну Республіку (КНР). І перетворився з голови КПК на Голову Мао, лідера нової республіки. Радянський Союз КНР визнав, і наприкінці того ж року Мао Цзедун вперше приїхав до СРСР. Його візит тривав два тижні.
Зі Сталіним був підписаний договір про дружбу, союз і взаємодопомогу. СРСР надав Китаю довгострокові кредити та сприяння у створенні промисловості.
У перші роки життя КНР її політика багато в чому ґрунтувалася, як пізніше сказав Мао, на «копіюванні у Рад». А фінансування Китаю Радянським Союзом упродовж наступних 11 років підтримувало молоду китайську державу з комуністичним ухилом.
ПРАВИЛО 4. СТВОРИ КОМУНИ ТА ЗРОБИ СЕЛЯН СТАЛЕВАРАМИ
Мао запустив програму «Великий стрибок уперед» (1958–1960) та запровадив сільські комуни. Мільйони китайців були насильно переселені в такі комуни, це був удар по малих фермерах.
У книзі, заснованій на ретельному дослідженні китайських архівів, йдеться про те, що Мао Цзедун несе відповідальність за загибель 45 мільйонів людей тільки в період з 1958 по 1962 рік. Книга називається «Великий голод Мао: історія найбільшої руйнівної катастрофи в Китаї» (2010), а її автор — голландський історик Франк Дікеттер, професор Гонконзького університету.
«Щойно ви починаєте колективізувати всіх, як ви це робите в армії, коли ви починаєте збирати людей у гігантські народні комуни і все колективізуєте, ви позбавляєте людей їхньої землі, їхніх будинків, їхньої худоби, своїх інструментів; зовсім нічого не залишилося, немає стимулу працювати, мотив прибутку зник. Єдине, що в тебе залишилося, — це палиця; примус і терор є основою цього режиму, і ви повинні змусити людей, що голодують, йти в поля і працювати на вас», — говорив Франк в інтерв’ю.
У програмі Мао були ідеологічна запопадливість і пропаганда, але не було ніякого практичного сенсу. Селяни просто не мали досвіду кооперативного землеробства чи виробництва. Далі більше. Селян переконали, що вони сталевари. І вони почали виготовляти сталь у своїх дворах, у саморобних печах, а топили їх дровами — це призвело до вирубування лісів. А потім Мао насильно відправив селян до міст — і поля обробляти стало нікому.
Настали масова бідність і голод, загинуло понад 30 мільйонів людей. «Великий стрибок уперед» виявився «лише» помилкою диктатора.
ПРАВИЛО 5. СМЕРТЬ ГОРОБЦЯМ, АБО ПТАШИНИЙ ГЕНОЦИД
У рамках «Великого стрибка» 12 лютого 1958 року Мао Цзедуном було підписано указ про те, що всі щури, мухи, комарі та горобці в країні мають бути знищені. Мовляв, горобці — головні шкідники у сільському господарстві. І китайці всі, як один, кинулися діяти чітко за указом… З мухами, комарами та щурами не склалося — не всі були готові до знищення. Зате не пощастило горобцям.
Люди різного віку виходили на вулиці, кричали, свистіли, розмахували полотнами, стукали. Нещасні горобці не могли приземлитися, а довше 15 хвилин перебувати у повітрі не вміли. Від безсилля падали на землю, їх одразу добивали. За перші три дні такого звірства в Пекіні та Шанхаї знищили близько мільйона птахів.
А менш як за рік у країні стало на два мільярди горобців менше. Китайці раділи, мов діти. Ось вона, сліпа віра народу в безглузду ідею. Противників такого винищення могли вважати «антипартійцями», звісно, їх не було.
1959 року в країні без горобців урожай був вражаючим. Здивувалися навіть скептики. Щоправда, побільшало гусениць, сарани, попелиці, але народ вважав це за побічний ефект. Зате через рік шкідники розплодилися і спокійнісінько пожирали вже все поспіль.
Тепер китайців відволікали від роботи та навчання вже на збирання гусениць. Це нічого не дало, комахи активно продовжували розмножуватися. Гусениці та сарана влаштовували бенкети, а ось у країні почався жахливий голод.
І тут до членів партії Мао дійшло, у чому причина. Китай звернувся до СРСР і Канади за допомогою — попросили терміново вислати їм горобців. Останніх везли до Китаю вагонами. Дармової їжі у них виявилося хоч греблю гати, і проблему в країні вони вирішили досить швидко. З того часу у Китаї горобців люблять та поважають.
ПРАВИЛО 6. ДЛЯ ЗНИЩЕННЯ ОПОЗИЦІЇ НАЗВИ РЕВОЛЮЦІЮ КУЛЬТУРНОЮ
«Культурна революція» (1966–1976) у Китаї була запропонована Мао Цзедуном 1966 року з метою створення «нової людини». Потрібно було знищити старі звичаї, старі ідеї, стару культуру, одночасно й старі звички. І на їхнє місце поставити ідеї Мао. А ще революції потрібно було прибрати опонентів усередині партії.
Тут і з’явилися створені студентами та школярами молодіжні загони для боротьби з противниками Мао — хунвейбіни («червоногвардійці»). Вони прославилися жорстокістю та повною зневагою до прав людини. В дійсності це була армія революційного терору.
Спочатку вони судили вчителів та професуру, а потім почали розправлятися з усіма без розбору. Пограбування, побиття, тортури та фізичне знищення людини — це була їхня «робота». Хунвейбіни охопили терором усі сфери життя та практично всю країну. Державну систему було зруйновано, оскільки жертвами стали і співробітники партійного апарату.
У театрах заборонили всі постановки, крім тих, де автором п’єс була дружина Мао, знищувалися храми, пам’ятники, книжки, статуї…
Усвідомивши масштаб того, що відбувається, Мао Цзедун залучив військових і легко розправився з колишніми «помічниками» свого володарювання. Лідерів угруповань розстріляв, решту відправив у віддалені сільські райони.
У ході «культурної революції» було вбито від 1,4 до 1,6 млн китайців.
ПРАВИЛО 7. НАВ’ЯЖИ СВОЇ ДУМКИ КОЖНОМУ КИТАЙЦЮ СИЛОЮ
«Цитатник» Мао (він же «Червона книжечка») повинен був мати кожен китаєць. Але не лише мати при собі, а ще й знати напам’ять. Це збірка текстів, промов та гасел, вперше вона була видана 1966-го. Хунвейбіни вітали один одного цитатами із неї.
Вони ж могли гуртом зайти до автобуса та перевірити пасажирів на знання цитат Мао. Якщо хтось не справлявся із завданням, виводили з автобуса і з особливим задоволенням били…
З 1966 по 1971 рік тираж «Цитатника» Мао становив 800 млн екземплярів. Найвагоміші тиражі лише у Біблії та Корану.
ПРАВИЛО 8. НАСАДЖУЙ ІДЕОЛОГІЮ МАСАМ
Результат впливу Мао Цзедуна на маси — те, що КНР досі залишається в чіпких руках комуністичної ідеології. Завдяки своїй вірі в комунізм Мао Цзедун створив систему, яка тримається у Китаї кількох поколінь.
Досі КПК зберігає свою повну монополію на політичну владу та на виробничі ресурси. За Мао, та й після нього, будь-яке політичне інакомислення в Китаї, як і раніше, неприйнятне.
На площі Тяньаньмень (одній із найбільших у світі), де він оголосив про створення нової республіки, портрет Мао досі висить над головними воротами. 1989-го саме тут компартія придушила протест, спровокований пекінськими студентами, вбивши сотні демонстрантів.
ПРАВИЛО 9. БУДЬ ПРИРОДЖЕНИМ АКТОРОМ
Один радянський розвідник писав про те, що Мао Цзедун магічним чином привертав до себе увагу оточуючих, при звуках його голосу юрба впадала в істерику. Він був природженим актором, що з успіхом грав ролі друга, вчителя, трибуна, який викривав своїх ворогів. Мао міг зачарувати, налякати до смерті, обвести навколо пальця, але в усьому, що він робив і говорив, не було нічого особистого. І все ж таки найкращим співрозмовником Мао міг бути лише сам Мао.
ПРАВИЛО 10. ЖИВИ ЯК БОГ
А Мао так і жив як земний бог: величезна кімната з вікнами-ліхтарями, з неї він спостерігав за захопленими натовпами підданих, заряджався енергією їхнього поклоніння і молодів на очах.
Мао змусив перебити всіх горобців, за допомогою хунвейбінів розігнав партійну верхівку — ці витівки зійшли йому з рук і подовжили його політичне життя. Він знищував народ мільйонами, а вони продовжували вірити в нього і на нього молитися.
КІНЕЦЬ ДИКТАТОРА
Роки брали своє. Головний біль, безсоння (довжиною в десять днів), імпотенція (а як він любив жінок!). Все виявилося просто — Мао перетворився на неврастеніка. Він втратив віру у майбутнє, боявся соратників, самотності. У минулому все це заміняла йому влада. Але вона виявилася примарою, хоча Мао і став абсолютним господарем Китаю. Після спроби замаху на нього у диктатора почали тремтіти руки. Це була хвороба Паркінсона, і Мао вже не міг активно втручатися у політику.
Помер Мао Цзедун 9 вересня 1976 року. Забальзамували його не дуже вдало, і тіло швидко почало розкладатися.
Хлопчик Мао з села Шаошань досяг усього, про що мріяв, став імператором і богом, пам’ять про нього збережеться на сотні років. Тільки про ціну цієї мрії хлопчик якось не подумав.
10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: дуже «правильний» диктатор
