Ієронім Босх. Видіння Тундала, 1485 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
Це був рідкісний випадок, коли диктатор помер не своєю смертю. 25 грудня 1989 року генерального секретаря ЦК Румунської компартії Ніколае Чаушеску розстріляли. Для диктатора, який залізною рукою майже чверть століття одноосібно правив Румунією, військовий переворот і суд стали цілковитою несподіванкою.
Адже Великий вождь (румунською — кондукетор) та Геній Карпат оголосив своє правління «Золотою ерою». Чому ж ощасливлений «правильним» диктатором народ виявився таким «неправильним» і невдячним? Про це ви дізнаєтесь, познайомившись із наступними 10 правилами.
10 ПРАВИЛ НІКОЛАЕ ЧАУШЕСКУ
ПРАВИЛО 1. ВКРАДИ «НЕПРАВИЛЬНУ» ВАЛІЗУ
Ніколае Чаушеску (1918–1989) народився у селянській сім’ї. Закінчивши чотири класи початкової сільської школи, в 11 років він вирушив до Бухаресту, де почав працювати підмайстром шевця. Доходи були не дуже, і Ніколае паралельно зайнявся дрібними крадіжками.
Згідно з однією легендою, якось, прогулюючись у районі залізничної станції, він украв багаж. Поліція, яка його впіймала, виявила у валізі листівки комуністичної партії. Тому хлопчика Чаушеску заарештували як комуніста, і разом з іншими комуністами він опинився у в’язниці Дофтана (в «румунській Бастилії»).
Можна сказати, що це стало початком політичної кар’єри майбутнього диктатора.
ПРАВИЛО 2. ЗНАЙДИ «ПРАВИЛЬНОГО» ПОКРОВИТЕЛЯ
У віці 15 років Чаушеску став членом Комуністичної партії. Його заарештовували і 1933-го, і наступного року, і після 1936-го. Владою його було оголошено «небезпечним комуністичним агітатором». У в’язниці Дофтана Чаушеску почав вивчати марксизм-ленінізм. Умови ув’язнення були важкі. Ніколае нарівні з іншими комуністами піддавався тортурам, через які згодом став заїкатися.
Молодого ідеаліста підтримав Георгіу-Деж (майбутній очільник робітничої партії та держави), він наблизив хлопця до себе і зробив своїм ординарцем. За його протекцією з 1944 до 1948 рік Чаушеску обіймав високі посади в Румунській робітничій партії (РРП), а також очолив Міністерство сільського господарства.
1945-го він отримав посаду заступника міністра оборони та звання бригадного генерала — це при тому, що ніколи в армії не служив. Друга світова війна закінчилась. Румунія опинилася під впливом режиму Сталіна, але стала єдиною країною Східної Європи, де «домашні комуністи» перемогли «москалів». І партійна кар’єра Чаушеску вийшла на інший рівень.
1954-го він — секретар ЦК, а наступного року — член Політбюро ЦК РРП. В середині 50-х Чаушеску вже активно впливав на справи партійні та державні, фактично ставши другою людиною і в державі, і в партії. У Політбюро спочатку займався партійними кадрами, а потім почав відповідати за роботу спецслужб.
ПРАВИЛО 3. ПОЗБУДЬСЯ «НЕПРАВИЛЬНИХ» СОРАТНИКІВ
Чаушеску прийшов до влади (був обраний генеральним секретарем партії) у березні 1965 року, через три дні після смерті незмінного керівника Румунії Георгіу-Дежа. Насамперед він змінив назву партії. Румунська робітнича партія (РРП) стала Румунською Комуністичною партією (РКП).
По-друге: соратники, можливо, люди добрі, та головне, аби не заважали абсолютній владі. А надто ті, хто є найбільш впливовим. Таких Чаушеску усунув одразу. І призначив на високі посади в уряді та партії свою дружину Єлену та інших своїх родичів.
1967 року він очолив Державну раду, вищий орган виконавчої влади в Румунії. А у березні 1969-го став генсеком РКП та Верховним головнокомандувачем збройних сил Румунії.
У 1974 році пост президента Держради Чаушеску перетворив на посаду президента. Терміни президентства в Румунії, звісно, були, але тільки не для Чаушеску: він переобирався на цю посаду кожні п’ять років, фактично ставши довічним президентом країни.
Його тоталітарний уряд вважався найрепресивнішим у східному блоці. За всіма та кожним у країні, порушуючи права людини, контролюючи ЗМІ та пресу, стежила таємна поліція Секурітате.
ПРАВИЛО 4. ГОВОРИ МАСАМ «ПРАВИЛЬНІ РЕЧІ»
Чаушеску став популярнішим, щойно зробив режим трохи м’якшим. Він надав підприємствам часткове самоврядування, зарубіжна література наповнила книжкові прилавки, за розмови з іноземцями припинили ув’язнювати. Чаушеску гарно говорив про культуру, і це подобалося інтелігенції, казав, що Румунія має бути румунською — подобалося народу й це, адже багато хто був проти радянського впливу.
Щоправда, дещо пізніше Чаушеску вирішив народу нагадати, що він диктатор, ухваливши в 1966 році низку законів з метою підвищення народжуваності: аборти стали незаконними, заборонили протизаплідні засоби, процес розлучення був ускладнений.
Найбільше здивував Чаушеску 1968-го, коли радянські танки увійшли до Праги. Він відкрито виступив проти порушення суверенітету Чехословаччини, отже, і проти Радянського Союзу.
На мітингу в Бухаресті він заявив, що «немає і не може бути виправдання військовому втручанню у внутрішні справи братньої соціалістичної держави», а ще сказав, що «ніхто не має права вказувати, яким має бути шлях соціалістичного будівництва в кожній окремо взятій країні».
І в цей же час Чаушеску цілковито позбавився «старої гвардії» у владі. Для Румунії розпочалася епоха під назвою «Золоте століття Чаушеску».
ПРАВИЛО 5. КОПІЮЙ «ПРАВИЛЬНІ» ТОТАЛІТАРНІ ПРАКТИКИ
У 1971 році диктатор відвідав Китай та Північну Корею. І піддався чарам їхнього соціалізму. Радісні натовпи зустрічали його в Пекіні та Пхеньяні, на кожному кроці йому посміхався з портретів чи то Мао Цзедун, чи то Кім Ір Сен. Це так вразило Чаушеску, що після повернення додому він оголосив про власну «культурну революцію».
І хоча нічого виразного на цю тему не запропонував, партійна машина пропаганди зрозуміла його одразу. З’явилися епітети для вождя: Геній Карпат, Дунай Мудрості, Джерело Нашого Світла, Творець Епохи Небаченого Оновлення тощо. Смішно і сумно, але Чаушеску став щиро вірити у свою винятковість. Якось у приватній бесіді він так і заявив: «Люди на кшталт мене народжуються раз на 500 років».
У прийнятому 1971 року п’ятирічному плані прогнозувалося зростання ВВП вище, ніж в інших соцкраїнах. Фінансував такий прорив в економіці, надавши кредити, знайомий всім нам МВФ. А де взяти робочі руки? Звісно, в селі та шляхом звичайної «примусівки». Так 1972-го було запущено програму систематизації, селян насправді загнали у наспіх збудовані багатоповерхівки в необлаштованих селищах.
ПРАВИЛО 6. ПАМ’ЯТАЙ, ЩО НЕМАЄ ПАРТНЕРІВ «ПРАВИЛЬНИХ» І «НЕПРАВИЛЬНИХ»
Політика диктатора дистанціюватися від СРСР дозволила Румунії розвивати відносини з капіталістичними країнами та отримувати кредити не лише МВФ, а й МБРР (Міжнародного банку реконструкції та розвитку).
Важливу роль відіграло й те, що Румунія належала до тих небагатьох країн соцтабору, де не було радянських військ. Натомість була нафта, за видобутком якої в Європі Румунія поступалася лише Радянському Союзу.
Чаушеску збирався перетворити країну на комбінат, що переробляє сировину Сходу і збуває продукцію на Заході. На кредитні гроші закуповувалося обладнання та будувалися хімічні, металургійні, нафтопереробні заводи.
У середині 80-х диктатор не підтримав розбудову Горбачова. Він залишився єдиним із керівників соцкраїн Європи, хто продовжував тримати свою державу в кігтистих лапах комунізму.
ПРАВИЛО 7. ЗНАЙДИ СОБІ «ПРАВИЛЬНУ» СУПУТНИЦЮ ЖИТТЯ
Дружина Чаушеску Єлена стала першим віце-прем’єром уряду, що входила до складу ЦК РКП та Політбюро РКП. А ще Чаушеску зробив свою дружину всесвітньо відомим ученим. Не маючи вищої освіти, вона здобула науковий ступінь з хімії, очолила Академію наук Румунії та найбільшу хімкомпанію країни ICECHIM. При цьому Єлена ледве вміла писати і не могла правильно говорити румунською.
У тих рідкісних випадках, коли її запрошували на наукові конференції, з нею поряд перебував перекладач — насправді це був учений, він давав аудиторії правильні відповіді, геть ігноруючи ту нісенітницю, яку вона несла.
Єлена Чаушеску також мала кілька почесних ступенів (доктор Honoris сausa) різних університетів. Її культ особистості часом навіть перевершував культ особистості чоловіка.
ПРАВИЛО 8. ЛЮБИ «ПРАВИЛЬНО» ДОМАШНІХ ТВАРИН
Чаушеску дозволяв собі часом дивацтва, що межують із цинізмом, по відношенню до свого народу. Якось барон Девід Стіл, голова британської Ліберальної партії, подарував Чаушеску цуценя лабрадора.
Диктатор дав собаці ім’я Корбу. І час від часу вулицями Бухареста на шаленій швидкості проносився урядовий лімузин із мотоциклетним кортежем — це був особистий транспорт, як казали в народі, товариша Корбу.
Більше того, лабрадор мешкав на власній віллі, у його розпорядженні були телевізор і телефон, проте щоночі улюбленця диктатора доставляли до Чаушеску, прямо в його ліжко. Вишенькою на торті стала звістка про те, що вождь, який був Верховним головнокомандувачем, надав «товаришу Корбу» звання полковника румунської армії.
ПРАВИЛО 9. БУДУЙ «ПРАВИЛЬНО», НЕ РАХУЮЧИСЯ З ВИТРАТАМИ
Більшості тоталітарних режимів властива гігантоманія. Не обійшла вона стороною і подружжю Чаушеску. За їх наказом у Бухаресті відбудували небувалих розмірів Будинок народу (Палац парламенту), заввишки 86 метрів та на вісім підземних поверхів у глибину (до 92 м), де можна було сховатися в разі ядерної війни чи землетрусу.
Він виявився другою за розміром адміністративною будівлею у світі після Пентагону. Загальні витрати становили понад 3 млрд євро. На оздоблення палацу пішло майже 1 млн кв. м мармуру, 3,5 тис. тонн кришталю, 200 тис. кв. м килимів.
Щоправда, заради цієї витівки знесли історичний центр Бухареста… Було зруйновано багато церков та синагог, безліч будинків XVIII–XIX ст. На цьому місці виник проспект Перемоги Соціалізму — куди там тим Єлисейським полям!.. А ще була історія з метро.
1978 року в Бухаресті почали будувати нову станцію. Довелося пожертвувати міським парком… Вже викопали величезний котлован… І тут інженер, що керував проєктом, прийшов зранку на роботу і… застиг з відкритим ротом. На місці вчорашнього будівництва буйно росли дерева і зеленіла трава.
Виявилося, Чаушеску захотілося виступити перед студентами політеху саме в цьому парку, який уже став будмайданчиком. За одну ніч пригнали техніку, велику яму ліквідували, на її місці виклали дерн із травою, вкопали в землю дерева. Все закінчили до шостої ранку — за півгодини до того, як інженер приїхав на роботу.
ПРАВИЛО 10. ЕКОНОМІТИ «ПРАВИЛЬНО», ЗА РАХУНОК НАРОДУ
Неефективне використання кредитів привело Румунію до зовнішнього боргу у розмірі 10 млрд доларів США станом на 1981 рік. Ніколае Чаушеску захотів цей борг погасити. Цілковито. І запровадив у країні режим жорсткої економії. Народу чітко дали зрозуміти, що задля досягнення країною незалежності треба «затягнути паски».
Тут румунському процвітанню 70-х і настав кінець. На експорт йшло все, що можна було продати, на внутрішньому ринку виник гострий дефіцит товарів. 1981-го було запроваджено продовольчі картки, і до середини 80-х рівень споживання у країні скоротився на 25%.
Економити енергію в країні почали по-дорослому. Телебачення працювало дві-три години на день, у квартирах дозволялося використовувати не більше однієї лампочки потужністю 15 ват, і це при тому, що Румунія виробляла на душу населення електроенергії більше, ніж Іспанія чи Італія.
Ночами країна занурювалася в темряву, натомість у палаці Чаушеску світилися всі вікна… І до середини 1989 року борг Румунії був погашений.
«НЕПРАВИЛЬНИЙ» КІНЕЦЬ «ПРАВИЛЬНОГО» ДИКТАТОРА
Ніколає Чаушеску мовчки плакав, а його дружина Єлена благала про помилування, поки солдати готували їх до розстрілу… Режиму Чаушеску кінець прийшов раптово.
17 грудня 1989 року за його наказом військові та Секуритате стали стріляти у демонстрантів у Тімішоарі. Повстання перекинулося й на Бухарест. А вже 22 грудня румунська армія перейшла на бік демонстрантів. Чаушеску з дружиною бігли зі столиці на гелікоптері, але пілота змусили здійснити посадку.
Подружжя Чаушеску було схоплено та взято під варту збройними силами. 25 грудня сімейну пару протягом години військовий трибунал засудив до страти через розстріл за звинуваченням у масових вбивствах та інших злочинах, включаючи геноцид. Розстріляли їх у Тирговішті, біля казармового туалету.
24 роки Румунія була безправною, злиденною країною, перебуваючи під владою однієї людини — шевця, що став диктатором, недоучки, який вважав освіту зайвою…
10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Солнце, що сходить і його чучхе
