10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Жан-Бедель Бокасса із Центральної Африки
Ієронім Босх. Христос перед Пілатом, 1516 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
ПРО КАНІБАЛА З ЦЕНТРАЛЬНОЇ АФРИКИ
Жан-Бедель Бокасса заслужив місце у першій п’ятірці тиранів, які правили наприкінці XX століття. Жорстокий, ексцентричний канібал… Його режим практикував масові вбивства, тортури, грабежі та багато іншого.
Проголосивши себе президентом, він скасував першу конституцію країни і назвав її «мертвим органом, який більше не представляє народ». А потім перейменував свою державу на імперію і сам себе коронував Імператором Центральної Африки.
10 ПРАВИЛ ПРАВЛІННЯ ЖАНА-БЕДЕЛЯ БОКАССИ
ПРАВИЛО 1. СТАНЬ «СПРАВЖНІМ ПОЛКОВНИКОМ»!
Народився Жан-Бедель Бокасса (1921–1996) в родині сільського старости на території, яка була частиною Французької Екваторіальної Африки. У віці 6 років Бокасса залишився сиротою. Він здобув французьку освіту у християнській місіонерській школі в Мбаїки.
Далі у столичній школі Бангі з нього намагалися зробити священика. Але Бокассу, найімовірніше, це вже не цікавило. За порадою свого діда він по-справжньому задумався про військову кар’єру, яка б допомогла йому піднятися на верхівку влади.
У 18 років, на початку Другої світової війни, Бокасса вступив на службу до французької армії. 1944 року він брав участь у висадці союзників у Провансі. Потім воював в Індокитаї та Алжирі. Був нагороджений Військовим хрестом та Орденом Почесного легіону — найвищою військовою нагородою Франції, започаткованою ще Наполеоном. Навіть одержав французьке громадянство.
У серпні 1960 року на уламках французької колоніальної імперії виникла незалежна держава — Центральноафриканська Республіка (ЦАР). Це була одна з найбідніших країн світу, де читати та писати вміли менше 10% населення, а понад чверть дітей помирали від хвороб та недоїдання.
Ось у такій державі Бокасса і став справжнім полковником армії ЦАР. Він пристрасно жадав визнання. Не пропускав жодного урядового заходу, на який приходив, обвішаний усіма бойовими нагородами.
ПРАВИЛО 2. ТРИМАЙСЯ БЛИЖЧЕ ДО ВПЛИВОВОЇ РІДНІ!
Бокасса завжди намагався перебувати поряд із тодішнім президентом ЦАР і всіляко підкреслював свою близькість до керівника країни. Добре, що робити це було неважко, оскільки Дако був за сумісництвом ще й членом родини Бокасси — він приходився йому двоюрідним братом.
Потрібно сказати, що жодними помітними успіхами у справі державного будівництва брат відзначитись не зміг. Скоріше навпаки. За Дако країна продовжувала летіти в економічну прірву, процвітала корупція.
Потребуючи зовнішньої підтримки, Дако в 1964 році встановив дипломатичні відносини з комуністичним Китаєм і його вождем Мао Цзедуном. Бокассі, який на той час дослужився до начальника штабу армії, це дуже не сподобалося.
Він сприйняв це як зазіхання на владу місцевої верхівки та свою власну. Вихід знайшовся швидко — взяти уряд ЦАР під свій контроль.
ПРАВИЛО 3. ЗІТРИ РІЗНИЦЮ МІЖ ОСОБИСТОЮ КИШЕНЕЮ І ДЕРЖБЮДЖЕТОМ!
У новорічну ніч, 31 грудня 1965 року, Бокасса подарував своїй країні ще одне «свято» — військовий переворот. Він скинув Дако і 1 січня 1966-го оголосив себе президентом республіки. Протягом наступних 14 років Бокасса правив країною одноосібно.
Військову та економічну допомогу диктатору надавала Франція, яка прагнула повернути вплив на колонії за допомогою «м’якої сили». На початку свого правління Бокасса анулював конституцію і розпустив Національне зібрання. 1972 року він проголосив себе довічним президентом.
Національна економіка, головним сенсом якої стало обслуговування екстравагантного способу життя диктатора, розвалилася остаточно. Бокасса активно розробляв родовища урану та алмазів, на які багата ЦАР, але весь прибуток від їх видобутку надходив до його власної кишені.
Імператор любив особисто відвідувати громадські страти, отримуючи від цього задоволення. Політичних супротивників та запідозрених у нелояльності помічників вбивали вкрай жорстоко та витончено. Їх згодовували левам чи крокодилам. А сім’ї вирізали під корінь, щоб за страчених не було кому помститися.
ПРАВИЛО 4. ПІДХОДЬ ДО ПОШУКУ ВОРОГІВ І ГРОШЕЙ ТВОРЧО!
Правління Бокасси занурило країну в похмуре середньовіччя. Його спецслужби знищували всіх, хто не підтримував його режим. У зовнішній політиці Бокасса відзначався непослідовністю своїх дій. На початку правління він розірвав дипломатичні відносини з Китаєм, вигнавши із країни всіх «комуністичних агентів».
Але за кілька років почав встановлювати дружні стосунки з країнами соціалістичного блоку: Радянським Союзом, Югославією, Північною Кореєю, Румунією — він вважав, що Франція дає надто мало грошей.
У червні 1970-го Бокасса вперше побував у СРСР із офіційним візитом. Йому сподобався ритуал братніх поцілунків із Леонідом Брежнєвим. Повернувшись до ЦАР, він завів звичку цілуватися зі своїми міністрами — цей ритуал став своєрідним тестом на вірність… Усі, хто цілував диктатора «без душі», вважалися неблагонадійними та одразу вирушали на той світ.
1973 року Бокасса вдруге приїхав до Радянського Союзу. В українському Криму, у дитячому таборі «Артек», Бокассу прийняли до піонерів. Однак СРСР, хоч і намагався направити африканського диктатора шляхом соціалізму, з грошима розлучатися не поспішав. Проте після кожного дружнього поцілунку з комуністами розмір фінансової допомоги від французьких капіталістів очікувано зростав.
ПРАВИЛО 5. НАСЛІДУЙ ПРИКЛАД НАПОЛЕОНА — СТАНЬ ІМПЕРАТОРОМ!
Жан-Бедель Бокасса був одержимий усім європейським. Тож вирішив стати імператором за прикладом свого кумира Наполеона Бонапарта. Але щоб у найточніших деталях повторити його коронацію, Бокассі потрібні були гроші, й чималі. І він без жодного сорому попросив їх у тодішнього президента Франції Валері Жіскара д’Естена. І той погодився.
А що робити? Адже ЦАР постачала Франції алмази та уран, настільки необхідний французькій ядерній енергетиці. Для організації церемонії коронації весь персонал, дизайнерів, майстрів, робітників сцени привезли з Франції. Причому Бокасса звернувся не до когось, а до французької компанії з 200-річною історією, яка готувала вбрання для коронації Наполеона.
Вартість всього «реквізиту» — імператорської корони, скіпетра, меча та інших аксесуарів — оцінювалася в 5 мільйонів доларів. Загалом коронація Бокасси обійшлася в 25 млн доларів США. Відбулася вона 4 грудня 1977 року.
Після цього Бокасса став офіційно іменуватися Імператором Центральної Африки, а його країна — Центральноафриканською імперією. Методи покарання також набули імперського розмаху. За крадіжку винному відрізали вуха, а за повторну крадіжку — відрубували руку.
ПРАВИЛО 6. БУДЬ ЩЕДРИМ З ТИМИ, ХТО ТОБІ ПЛАТИТЬ!
Бокасса встановив особисту монополію на видобуток алмазів, слонової кістки та збирання кави в Центральній Африці. До державної скарбниці він ставився як до особистого гаманця. Коли щедрі китайські комуністи виділили ЦАР гроші для будівництва університету, Імператор Центральної Африки на ці гроші купив замок у Франції.
Окрім цього, таких замків було ще три. З президентом Франції д’Естеном його пов’язувала міцна багаторічна дружба.
1975 року д’Естен скористався запрошенням Бокасси пополювати у приватних володіннях диктатора. І вони чудово провели час у мисливському заказнику, що займав більшу частину східної половини країни. Розповідали, що Бокасса полюбляв обдаровувати своїх гостей жменями діамантів.
То справді був імператорський жест! При цьому ані даруючий, ані той, хто приймає цей дар, не замислювалися, що на виручені від його продажу гроші можна було хоч трохи нагодувати народ, який перебував за межею бідності.
ПРАВИЛО 7. ЯКЩО ЛЮБИШ — УБИЙ І З’ЇЖ!
«Цукрова свинина» — так Бокасса називав людське м’ясо. У всі свої поїздки він обов’язково брав із собою консерви з цієї самої «свинини». Пригощав він людським м’ясом і своїх міністрів. Якось у ролі «делікатесу» на одному із засідань Кабміну виступив їхній колега, який зовсім недавно сидів з ними за спільним столом.
Скоріше на все, Бокассі не сподобалося якесь висловлювання міністра на його адресу. Члени Кабміну не знали, що, точніше, кого вони їдять. Про те, що вони тільки-но покуштували і куди запропастився міністр, Бокасса повідомив присутніх лише після закінчення бенкету.
А починалася любов до «цукрової свинини» з любові до дівчини — саме кохана стала першою жертвою гастрономічних пристрастей диктатора. Усім відома банальна ситуація — хлопець від надміру почуттів каже дівчині: «Ти така солодка! Так би і з’їв тебе!» Бокасса сприйняв це як посібник до дії.
Спочатку він власноручно задушив кохану, потім наказав приготувати з неї «цукрову свинину», яку із задоволенням з’їв. Страва Бокассі сподобалася, і далі він, що називається, увійшов у смак.
ПРАВИЛО 8. ПРАГНИ ПОЛЮБИТИ ВСІХ ЖІНОК СВІТУ!!
Бокасса завжди казав, що дуже любить жінок. І не лише говорив, а й доводив це на практиці. Він мав 19 тільки офіційних дружин. Одну з них на ім’я Катрін він зробив імператрицею і називав Дружиною номер один.
Коханцем він був ненаситним. Імен усіх своїх наложниць, які обчислювалися сотнями, якщо не тисячами, диктатор, звісно, не пам’ятав. А оскільки він колекціонував їх по всьому світу, то так і називав — за країною походження: Німка, Бельгійка, Камерунка, Китаянка, Габонка, Туніска, Кот-д’Івуарка…
Була й одна Румунка — агент служби безпеки Секурітате. У зв’язок із Бокассою вона вступила з ініціативи Чаушеску, якого не менше, ніж Валері Жіскара д’Естена, цікавили алмази Бокасси.
ПРАВИЛО 9. НЕ ГРЕБУЙ МАСОВИМИ ВБИВСТВАМИ ДІТЕЙ!
Протягом двох років після помпезної коронації Бокасса став для Парижа надто токсичним. Спілкування з ним вважалося ганьбою. Невдоволення його правлінням зростало. А тут ще наче на зло Бокасса задумав перетворити свою столицю на зразок французької провінційної моди.
Він наказав учням єдиної середньої школи Бангі носити дорогу шкільну форму. Це при тому, що їхнім батькам не вистачало грошей навіть на підручники. Ясна річ, єдина швейна фабрика, де цю шкільну форму шили, належала Бокассі.
Це знущання з учнів та їхніх батьків вивело на вулицю тисячі протестувальників. Двісті школярів «Імператорська гвардія» заарештувала за те, що вони чинили опір наказу. Бокасса зібрав їх у дворі в’язниці Бангі і, розмахуючи тростиною із золотою набалдашником, погрожував їм розправою. Вбивства дітей тривали кілька тижнів.
Їх по одному виводили з камер для перевірки шкільної форми, після чого забивали до смерті. За чутками, Бокасса особисто роздробив своєю тростиною черепи щонайменше п’ятьох дітей. Ці масові вбивства офіційні особи французького посольства в Бангі більше ігнорувати не могли… Стало очевидним, що години режиму Бокасси лічені.
ПРАВИЛО 10. ВТРАТА ВЛАДИ — ЩЕ НЕ КІНЕЦЬ ЖИТТЯ
Коли Бокасса вирушив із візитом до Лівії до свого нового «друга» Муаммара Каддафі, Жіскар д’Естен наказав французьким десантникам покінчити з його режимом.
20 вересня 1979 вони здійснили в ЦАР безкровний переворот. Операція отримала назву «Барракуда». Війська Бокасси не чинили опору. В результаті перевороту через 14 років двоюрідний брат Бокасси Дако повернув собі колись втрачену владу і посаду президента. А країна повернула свою колишню назву — ЦАР.
Французи конфіскували все майно Бокасси, а Дако націоналізував його бізнес. Але імператору-людожеру, можна сказати, пощастило: він вирушив спочатку до Кот-д’Івуару, а звідти переїхав до Франції — до одного зі своїх замків під Парижем.
Ходили чутки, що Бокасса мав якийсь компромат на президента Франції, якого екс-диктатор намагався шантажувати. Можливо, тому французи дали йому спокій, але вирішили про всяк випадок далеко від себе не відпускати.
СУД І ПОСМЕРТНА РЕАБІЛІТАЦІЯ
1980 року Бокассу судили заочно і винесли вирок — страта з конфіскацією майна. Його звинуватили у 13 тяжких злочинах, у тому числі у вбивствах, канібалізмі, зґвалтуваннях, присвоєнні державних коштів…
Після семи років вигнання Бокасса повернувся до ЦАР і став перед судом у Бангі. З нього зняли звинувачення в канібалізмі, але визнали винним у масових вбивствах дітей та інших злочинах… 1993-го диктатора несподівано було помилувано. Вийшовши з в’язниці, він заявив, що є тринадцятим апостолом Христа.
Помер Бокасса в 1996 році в Бангі від серцевого нападу, у віці 75 років. 2010-го керівництво країни виступило із заявою про його посмертну «повну реабілітацію». Таким чином, ще один диктатор, людожер і вбивця прожив довге життя, не понісши належного покарання за свої страшні злочини.
10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: дуже «правильний» диктатор
