Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, мистецтво та науку

8 БЕРЕЗНЯ: Хто головніший — чоловік чи жінка? Чи чекає на людство матріархат?

8 БЕРЕЗНЯ: Хто головніший — чоловік чи жінка? Чи чекає на людство матріархат?
Ніна Мурашкіна. Скажи мені правду.., 2020

 

Багато хто вважає 8 Березня радянським пережитком. І робить це даремно… Але навіть якщо ви не сприймаєте це свято, у будь-якому випадку є зайвий привід поговорити про гендерну рівність та стосунки чоловіків і жінок. А також про те, звідки взагалі в нашому світі взялися ідеї про матріархат, права жінок та особливий «жіночий день»?

 

СПОЧАТКУ БУВ КОЛОБОК-АНДРОГІН…

 

Безглузде на перший погляд, проте вічне як світ питання «хто головніший — чоловік чи жінка?» існує століттями у різних варіантах: хто розумніший, працездатніший, креативніший, добріший… Сперечатися, з одного боку, справді є про що, враховуючи очевидні психофізіологічні відмінності.

З іншого боку, нема сенсу, бо чоловік і жінка — це дві сторони медалі одного й того ж біологічного виду, еволюція якого рухається вперед, у тому числі за рахунок складних, різноманітних та суперечливих взаємин між двома статями.

Невипадково ще в давнину було усвідомлено, що люди — це не чоловік чи жінка окремо. У своїй онтологічній та екзистенційній глибині людина — це чоловік і жінка одночасно.

З легкої руки Платона популярним став міф про андрогінів, яких боги розрубали навпіл, щоб усунути практично рівного за силою та можливостями конкурента. Щоправда, опис цих андрогінів у філософа досить комічний і нагадує якогось моторошного колобка — це куля з вісьмома кінцівками та двома парами соромних частин.

 

ЖІНОЧА ІПОСТАСЬ БОГА

 

У Біблії також є дивовижне місце, що говорить про андрогінність першолюдини: «І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка й жінку створив їх». Цей уривок давав привід єретикам перших століть християнства говорити про наявність у божественній Трійці жіночого початку. І виглядала вона в них таким чином: Батько, Мати та Син.

Уявлення про двостатевість первісної людини і божества кочує міфологіями різних народів світу.

Мало хто знає, що в давньогрецькій іконографії не так вже й рідко зустрічалася бородата Афродіта з чоловічими статевими органами. У пантеоні божеств шанувався і Гермафродіт — син Гермеса та Афродіти, який поєднує жіночі й чоловічі риси.

У брахманістській філософії Адіті — це водночас корова та бик, мати та батько богів. Недалеко від цього уявлення пішов і єгипетський бог Ра, який, злигавшись сам із собою, породив богів, людей і весь світ.

 

КРАЩІ ЧОЛОВІКИ — ЦЕ ЖІНКИ?

 

Ці уявлення про єдину жіночо-чоловічу природу людини зовсім не залишилися в сивій старовині. У ХХ столітті вони відродилися завдяки психоаналітичній концепції Карла Густава Юнга. Він говорив про «аніму» — чоловічу частину жіночої душі та «анімус» — жіночу частину чоловічої душі. Тобто про те, що андрогінність людської психіки та гендера фундаментальна, несвідома та архетипова.

У патріархальному суспільстві жіночі якості, виявлені у чоловіка, як правило, засуджувалися. Однак до чоловікоподібності жінок ставилися загалом поблажливо. Поетові Євгену Євтушенку належать парадоксальні рядки: «Найкращі чоловіки — це жінки».

Звісно, це не лише про специфічний радянський фемінізм, який зрівняв жінок та чоловіків у праві на працю. Радянський ідеал представляв жінку міцною і працьовитою, схожою на сильну стать.

Чоловікоподібні фігури, суворі риси обличчя, коротке або сховане під робочою хусткою волосся ми бачимо у численних радянських красунь, які прикрашали плакати та обкладинки журналів того часу.

 

Карл Густав Юнг — швейцарський психіатр та педагог, основоположник одного з напрямків глибинної психології — аналітичної психології / plomin.club

 

КАРЛ ЮНГ: НЕ ВТРАЧАЙ СВОЮ ДУШУ!

 

Однак такі гендерні ролі існували і поза радянським контекстом. Крім широко відомих міфів про амазонок, можна згадати, наприклад, традицію «бурнеша», яка існує досі в албанських Альпах. Бурнеша — це жінка, що дала обітницю цноти та посіла місце чоловіка на чолі роду. Вона носить чоловічий одяг, присутня на чоловічих зборах, вміє стріляти і навіть може здійснити помсту.

Також деякі народи практикують весілля з жінкою. Але, як і у випадку з бурнешами, не йдеться про одностатеве кохання. У Танзанії жінка похилого віку, яка виступає в ролі чоловіка, називається «ньюмба-нтобу». Якщо вона не має дітей і спадкоємців, вона «бере за дружину» молоду дівчину і починає піклуватися про неї та її потомство.

Коли ньюмба-нтобу вмирає, її «дружина» успадковує все, що було нажите «чоловіком» непосильною працею. Водночас Юнг мав на увазі щось інше, ніж просто зміна гендерних ролей. На його думку, стаючи чоловікоподібними, жінки не знаходять у собі чоловічий початок як другий полюс, а просто пригнічують свою жіночність.

У свою чергу, якщо чоловік не знаходиться в контакті з «анімою» до 35 років, то він втрачає будь-яку життєвість, і з ним трапляється те, що Юнг називав «втратою душі».

 

НАРОДЖЕННЯ ПАТРІАРХАТУ: ЗМІНИЛИ ГРУДИ НА БОРОДИ

 

Якщо до патріархального устрою, який дістався нам від минулих епох, сучасне людство має багато питань, то матріархат представляється часом чимось на кшталт «золотого століття» в історії. Про те, як у наступні епохи зіпсувалась людська природа, розповідають міфи Меланезії.

Спочатку всім заправляли жінки, які полювали та носили бороди. У чоловіків були жіночі груди, вони годували дітей та займалися господарством. Якось чоловікам це набридло, вони силоміць відібрали у жінок бороди, замінивши їх на груди. З того часу патріархат і прийшов на зміну матріархату. Меланезійська історія казкова, але, в принципі, нічим не гірша, ніж наукова теорія про первісний матріархальний устрій людських спільнот.

Сьогодні науковий консенсус полягає в тому, що насправді матріархату ніколи не існувало. Наприклад, ознакою матріархату вважається поліандричний шлюб, тобто коли у жінки не один, а багато чоловіків. Але, вивчивши 3000 народів Землі, вчені знайшли лише 4 таким чином організовані спільноти. І поліандрія в них була лише способом адаптації до конкретних екологічних умов, не більше того.

Не говорить про беззастережну владу жінок і матрилінійність — передача соціально-родового статусу чи матеріальних благ за жіночою лінією. Хоча б тому, що в такому разі влада та власність хоч і передаються за жіночою лінією, проте від матері до сина.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ІДЕЯ ПРО ПЕРВІСНУ ВЛАДУ ЖІНОК

 

У сучасному науковому дискурсі ідея матріархату прописалася завдяки американо-литовському археологу Марії Гімбутас. Вона стверджувала, що матріархальна доіндоєвропейська Європа була ідеальним світом, де панували соціальна гармонія і поблажливість до людей нетрадиційної орієнтації.

Для західних суспільств 80-х років ХХ століття, для яких радикальні форми толерантності дедалі більше ставали базовою цінністю, ідеї Гімбутас були дуже доречними. Проте сьогодні більшість вчених їх не поділяють.

Вперше про матріархат 1861 року у книзі «Материнське право…» заговорив Йоганн Якоб Бахофен. Він припустив: якщо вплив жінок від античних часів до сьогодення неухильно падав, отже, колись, в епоху дуже далекої від нас первісності, вплив жінок був абсолютним.

 

Марія Гімбутас — литовський археолог та антрополог. Відома своїми дослідженнями культур неоліту та бронзової доби «Старої Європи», а також своєю курганною гіпотезою, згідно з якою протоіндоєвропейська батьківщина знаходилася у Причорноморському степу / Facebook

 

Бахофен пояснив чому: первісні люди вступали у безладні статеві зв’язки, тож із точністю можна було визначити походження людини лише по матері. Відповідно, статус і матеріальні блага могли передаватися лише за жіночою лінією — від матері до дочки, що, власне кажучи, і було основою для формування гінекократії — влади жінок.

 

МАТРІАРХАТ, ЯКОГО НЕ БУЛО

 

Соціокультурний контекст кінця ХІХ століття чимало сприяв популярності ідей Бахофена, так само, як це згодом сталося і з теорією Гімбутас. На межі віків необхідність рівності в усьому чоловіків і жінок була в Європі культурним, ідеологічним — яким завгодно мейнстримом.

Залишилося лише погодитись з Бахофеном і повернути жінкам початковий, природний статус, тобто надати їм виборчі, майнові та юридичні права нарівні з чоловіками. Звичайно, право жінок самим визначати свою долю поширювалося і на можливість освоювати «чоловічі» професії та обіймати «чоловічі» посади.

І хоча фемінізм зрештою міг святкувати перемогу, науковий світ від ідеї матріархату почав відмовлятися ще в 20-ті роки ХХ століття через її наукову неспроможність. Винятком був Радянський Союз, для якого марксистські догми були священні.

Вірний соратник Карла Маркса Фрідріх Енгельс у своїй праці «Походження сім’ї, приватної власності та держави» стверджував, що матріархат був однозначно! Спростовувати цю концепцію класика було небезпечно і рівносильно махровій антирадянщині.

У результаті остаточне прощання з матріархатом на пострадянському просторі відбулося лише на початку 90-х.

 

АМЕРИКАНСЬКЕ КОРІННЯ 8 БЕРЕЗНЯ

 

Доля Міжнародного жіночого дня обросла міфами не менше, ніж теорія матріархату. У нас помилково вважають його чи не одним із головних радянських свят. Однак насправді це зовсім не «совкова» спадщина, а американська. Причому як пам’ятна дата досі офіційно визнана ООН.

А почалося все 28 лютого 1908 року у Нью-Йорку, коли 15 тисяч жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи скоротити робочий день, збільшити зарплату та надати їм виборчі права. Це зараз США видається нам взірцем рівноправності та толерантності, але так було не завжди.

До 1920 року, коли було прийнято 19-ту поправку до Конституції, жінки не могли брати участь у виборах. Спочатку День трудящих жінок відзначався в Америці в останню неділю лютого. Пізніше ініціативу в американських соціалістів перехопила європейська соціал-демократка Клара Цеткін, яка запропонувала у 1910 році заснувати «жіночий день».

Тоді він і отримав одну з перших своїх офіційних назв — Міжнародний день боротьби за жіночу рівноправність та емансипацію, але конкретної дати для святкування не було дуже довго.

 

Клара Цеткін — німецька політична діячка, активістка боротьби за права жінок. Відіграла важливу роль у заснуванні Другого інтернаціоналу і підготувала для його Установчого конгресу промову про роль жінок у революційній боротьбі. Вважається, що вона є автором ідеї Міжнародного жіночого дня — 8 Березня. / wikidata.org

 

БІЛЬШОВИКИ ТУТ НІ ДО ЧОГО

 

Жіночий день відзначали у різних країнах по-різному: 2, 9, 12, 19 березня… І навіть 2 та 12 травня. Дата 8 березня з’явилася як фіксація страйку ткачих Виборга, який був продовженням Лютневої революції і відбувся за тиждень до зречення імператора Миколи II престолу.

Більшовики, як автори зовсім іншої революції — Жовтневої, вважали Лютневу революцію буржуазною і про цей факт воліли не згадувати. Але офіційним міжнародним святом 8 Березня стало лише 1975 року, коли Генасамблея ООН проголосила його Днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя та протесту проти пережитків нерівноправності — ось саме це, за версією Організації Об’єднаних Націй, ми з вами і відзначаємо цього дня.

Ще один маловідомий факт: 8 Березня має свої офіційні кольори. Фіолетовий, який символізує гідність та справедливість, зелений — надію та білий — чистоту. ООН не просто пропагує, а й показує приклад гендерної рівності. Серед голів організації близько 200 керівників найвищої ланки — жінки.

 

ХХХ

 

Можливо, саме зараз людство не віддаляється, а навпаки стає все ближчим до ідеалу матріархату, який ніколи раніше не існував. У США березень вважається місяцем історії жінок, і з цього приводу американський президент виступає із щорічним зверненням.

В Італії цього дня жінкам прийнято дарувати мімозу. У Китаї роботодавці на 4 години скорочують для представниць слабкої статі робочий день. Цього дня всі згадують про права жінок та гендерну рівність.

Між іншим, Міжнародний день чоловіків, яким заведено вважати 19 листопада, досі не має формального визнання ООН. Ось така вона — сучасна гендерна рівність…

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: