Мартин Гал
Український письменник
Liberal Arts
5 хв. на читання

АФОРИЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ЖАНР: вічний сенс філософських висловів

АФОРИЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ЖАНР: вічний сенс філософських висловів
Поділитись матеріалом
Юля Шибіркіна. Карти днів, серія «Істина на дотик», 2021 / Facebook, «Сіль-соль»

 

Ці короткі висловлювання, сповнені загальноприйнятого і простого, але водночас глибокого і вічного сенсу, користуються популярністю майже у всіх людей, навіть у тих, хто не любить читати товсті романи та багатосторінкові оповідання.

Ці міні-тексти здатні виразити кількома словами так багато, що їх хочеться не просто записати і запам’ятати, а й вивчити напам’ять.

Йтиметься сьогодні про особливий літературний жанр, популярний у нашу швидку й одноразову епоху, — про афоризм.

 

Я вклав усі системи в одну фразу, і все життя — в один афоризм

 

Оскар Вайльд

 

Писати про афоризм у формі афоризму — вершина цинізма.

Афоризм вимагає точності та ясності, блискавичності та універсальності.

Він цілковито втілює енергію феномена.

Писати афоризмами — як робити постріли в десятку один за одним, без права на помилку, без надії на промах.

Афоризм — безапеляційний мовний жест, голос мудрості з глибини століть, подарунок розгубленому мандрівникові.

Робіть, кажіть, виголошуйте!

Історія афоризму — це історія віртуозності слів.

 

Афоризми кристалізують невідповідності

 

Алан Перліс

 

І той, кому довелося закружити в танці музу афоризму, той стає схожим на афериста.

Популярність приходить до кожного афоризму, інакше він не афоризм, а урна слів.

Багатьох спокушає легкість такого завдання.

Писати афоризмами — доля небагатьох, але багато хто про це не знає.

Вони гадають, ніби можуть із п’яти слів спорудити міст.

Виходить лише вимучена гримаса на іншому березі річки.

Дивна і непотрібна, як напис на чужому надгробку.

Афоризм не буває млявим чи кволим, не буває хворим чи слабким.

Афоризм — здоровий як бик, він завжди в піднесеному настрої, впевнений у собі та сповнений життя.

Афоризм чи живий, чи він — не афоризм.

Як ми обожнюємо його, коли полюбимо, як повторюємо, коли здивувалися.

Іноді поширюємо його, як вірус, і він не втрачає сили в процесі розмноження, навпаки — набуває нових смислових рис.

Афоризми — немов міфи й легенди — носять у собі згустки розумових галактик та чорні діри втрачених значень.

Диво афоризму у красі міжлітерних синаптичних повідомлень.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Афоризми — як нейрони словників — витягують слова з різних томів і змушують стати в одну шеренгу, і — дивовижа! — тепер щось нове народжується, нове до неймовірної сили.

Слова — ніби кролики — то лякають мене, то лякаються власної тіні.

Я не відступлю від наміченого, не спіткнуся об ваш скептицизм.

Перші слова людини — це афоризми.

Гіппократ написав на обкладинці першої книги слово «Афоризм».

Його медична енциклопедія зникла, а назва лишилася.

Хто тільки не вправлявся у грі на афоризмі.

Словесне поле провело світовий чемпіонат.

Вчені, філософи, письменники та публіцисти обрали свій стиль.

Ним став Його Величність Афоризм.

Він дозволив сказати точно про трикутник, безапеляційно про мораль, фантастично про істину.

Автори трактатів і поем, дисертацій та повчальних промов вправлялися століттями у мистецтві афоризму.

Дещо в них виходило, а дещо й ні.

Бо афоризм — не підданий слів, а їхній законний король.

Його армія величезна, проте викликає він на ринг геть не всіх.

Такою є вибірковість його геніальності, властивість феномена.

 

І пити квапиться, і закусити поспішає

 

Сигізмунд Кржижанівський

 

Кржижанівському доводиться нелегко, бо після Паскаля та Ларошфуко, Ніцше та Оскара Вайльда кинути виклик афоризму важко.

Якщо не плануєш здивувати всіх, не берись за афоризм.

Краще осоромся в прозі.

Або зроби власну бездарність малопомітною у драматургії.

Писати афоризмами — це фрі соло.

Спіткнувся одного разу і зірвався вниз.

Афоризм закликає обраних, відкидає настирливих.

Почуття міри — головне в ньому.

Оптимальність гармонії: ані багато, ані мало.

Хто має енергію влучності, той отримує право на спробу.

Афоризм — важка атлетика: якщо не взяти вагу з першого разу, навряд чи вийде з другого.

Кобра, яка кусає себе за хвіст, ще не знає, що приречена.

Слова мають водійські права, як на головах коней мартингали.

Але щоб зрозуміти просте, треба осідлати складне.

Усі аксіоми — це теореми, проголошені з упевненістю молодої дружини.

Використовувати стрілу як мішень — спокуса у ролі поводира сліпого.

Міні-текст та максі-сенс — ось що таке афоризм.

І не треба горланити пісні та квапити світлофор.

Афоризм є міцний і вічний, мов єгипетська піраміда.

Він має густину нейтронних зірок.

А хтось вважає його недостатньо глибоким.

Афоризму заздрять усі: від оповідання до сімейної саги.

Йому під силу пробігти марафон за кілька секунд.

Дати більше, маючи менше.

 

Афоризм — це роман, з якого викреслено все зайве

 

Михайло Генін

 

Ми можемо його любити, а можемо ненавидіти.

Афоризм байдужий до читача, як вершина до альпініста.

Не погоджуйтесь, суперечте, кидайте на підлогу!

Конкурс літературної краси скасовано, бо переможця давно визначено.

Афоризм — текст без фундаменту, думка без передмов.

Сумніватися — не його прерогатива.

Афоризм примушує та пригнічує, надихає й підносить.

Його безсмертя на кінчику пера.

Мов вічний вітер, що дме на вітрила.

Книга Екклезіаста та Апокаліпсис створені стилем афоризму.

Афоризм — мова наукових формул та філософських максим.

Форма буття прислів’їв та приказок.

Афоризм — це поезія філософії та філософія поезії.

Афоризм — мистецтво давнє, мистецтво класичне.

Нинішнє плем’я авторів зловживає люб’язністю афоризму.

Кидає його на амбразуру читацького невдоволення.

Афоризм — це ешафот для думки та кат для слів.

Буває, що одне слово опиниться не в той час і не в тому місці, і гільйотина опускається, ніби завіса, на сенс.

Не шкодуйте прострочений афоризм, його адреса — відро для сміття.

В афоризма термін придатності — вічність.

Не журіться і не скаржтеся.

Хто пише афоризмами — у тих одна група крові, одне дихання всередині.

 

Великі автори афоризмів читаються так, ніби всі вони добре знали одне одного

 

Еліас Канетті

 

Адже вони дійсно знайомі, бо справа думки в тому й полягає, щоб повторювати себе в кожній свідомості людини.

І те, про що сьогодні говорив я, знали й ви, я лише оформив відоме та продумане вами.

 

Майбутнє літератури — в афоризмі. Його не можна екранізувати

 

Габріель Лауб

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: