Ирина Говоруха
Ірина Говоруха
Письменниця, блогер та журналіст

Він зводив будинки по всій Україні, та помер безхатченком. Їздив на авто з відкидним верхом, подорожував Африкою, здіймався в небо разом із Сікорським, будував для тютюнових королів, купців першої гільдії, австрійських підприємців, та на старості мусив емігрувати до Польщі. Все свідоме життя провів у Києві, найзеленішому місті імперії, а вічний спокій знайшов у Тегеран

Наталя Забіла здобула популярність як авторка численних віршів, казок і повістей для дітей. Її твори відзначаються яскравим стилем, багатою уявою та педагогічною цінністю. Забіла стала однією з основоположниць сучасної української дитячої літератури, залишивши по собі вагомий літературний спадок

Українська пісня жила в душі від народження. Вона рухалася судинами разом із кров’ю та проникала з повітря до легень грушевим димом, житом та пшеницею. Смереками й липами. Про себе не втомлювалася повторювати: «Так, я живу в Америці, але я українка»

Це сталося у п’ятдесяту річницю визволення концтабору. Єва піднялася на трибуну, зробила кілька глибоких вдихів і привселюдно виголосила: «Я пробачаю Йозефа Менгеле й усіх лікарів, які ставили жахливі експерименти наді мною та моєю сестрою Міріам. Я пробачаю їм те, що вони вбили моїх батьків, відібрали у мене мою родину та дитинство й перетворили на пекло моє життя…»

Її поезія відверта, емоційна, часом іронічна; мова світла, новочасна; думка поглиблена, всебічна. Вона пише просто про складне та мудроване. Щиро — про інтимне й завуальоване. Цінує «слово, а не славу». Щиросерду правду, а не законсервовану брехню

Існують слова сонячні та дощові. Холодні й теплі. Ті, що підтримують, та ті, що знецінюють. Добрі й злі. Небесно-пречисті й адові. Надихаючі та погрожуючі. Благовісні та ті, що попереджають про небезпеку. Тож лише нам обирати, що казати, а про що помовкувати. З чим прямувати у світ, а що назавжди залишити за лаштунками

Берта Рапопорт була однією з перших жінок-капітанів у світі, ставши знаковою постаттю в історії мореплавання. Її кар’єра та життя — це приклад не лише професіоналізму та майстерності, а й незламної волі і мужності

Життя Миколи Скліфосовського (1836–1904) є прикладом неймовірної сили духу та відданості науці, незважаючи на численні особисті трагедії. Вирісши в умовах бідності й втрат, він не тільки подолав ці виклики, але й став видатним хірургом та новатором, значно вплинувши на медичну науку свого часу

У кожного щастя своє й відрізняється за розміром, звучанням та кольоровою гамою. Об’ємом і структурою. Та все ж таки не слід чекати на цілісну картину довготривалого почуття. Краще «плести» її з коротеньких фрагментів, уривків, арабесок. Зі спогадів, мрій, сьогодення. От і отримаємо неповторне, але дуже тепле життєве панно

Ходив світом і уважно до нього прислухався. Намагався донести, що чисте небо не боїться блискавки та грому, а з усіх втрат, утрата часу — найтяжча. Вивів власну формулу щастя. Вважав, що не той багатий, хто багато має, а той, кому вистачає. Радив тішитися малим, але прагнути до більшого

Разом із мамою та сином прибули до Херсона й стикнулися з іншою реальністю. Чоловікові так і не дозволили переїхати до Радянського Союзу, а її польський професорський диплом не визнали, бо не знала історію комуністичної партії та ідей марксизму-ленінізму. Замість науки — стала викладати математичний аналіз й астрономію в Херсонському педінституті. Спала мало, працювала по сімнадцять годин на добу, а ще постійно оглядалася, щоб часом не заарештували за дворянське минуле та не охрестили ворогом народу. Водночас готувала до захисту кандидатську дисертацію…

Наші діти, на жаль, майже щодня стикаються з війною. То мобільне попередження, то дорослі обговорюють черговий нічний обстріл, то жахливі картинки з гаджетів. Приховувати реальність — неможливо

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: