Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Philosophy
4 хв. на читання

БОГ ХОЧЕ ПРИЙТИ У СВІТ ЧЕРЕЗ ЛЮДИНУ: до дня народження філософа Мартіна Бубера

БОГ ХОЧЕ ПРИЙТИ У СВІТ ЧЕРЕЗ ЛЮДИНУ: до дня народження філософа Мартіна Бубера
Поділитись матеріалом
Філософ Мартін Бубер / medium.com

 

8 лютого 1878 року народився видатний екзистенціальний філософ Мартін Бубер, теоретик сіонізму, духовний лідер європейського єврейства, перший президент Академії наук Ізраїлю (1960–1962 рр.). Він — автор збірок хасидських переказів і один із найзначніших мислителів ХХ століття. Мартіна Бубера 10 разів номінували на Нобелівську премію миру та сім разів — на Нобелівську премію з літератури.

Мартін провів своє дитинство у Львові, з такими ж хлопчиками, як він сам, відвідував одну із синагог. У ранній юності Бубер дізнався про вчення засновника хасидського руху іудаїзму: Бешт Ісраель Баал-Шем-Тов учив, що не читання Тори, а щира прихильність до Бога здатні врятувати людську душу.

Під час молитви можна пізнати повне очищення душі, отримати найвище одкровення, а душа може відокремитися від тілесної оболонки в пориві спілкування зі Всевишнім. З роками Мартін Бубер став детально вивчати хасидські перекази і розробив своє вчення про взаємодію з вищими силами, центральна ідея якого — буття як діалог.

Філософ прийшов до сприйняття Бога як вічного «Ти», до розуміння стосунків між людиною та Всевишнім як «Я — Ти». Бога, вічне «Ти», можна осягнути не раціональним шляхом, а через особисті взаємини «Я — Ти» з людьми, тваринами, природою і творами мистецтва.

 

Самотність — це місце очищення

 

Біблії філософ відводить роль зафіксованого діалогу між людиною та Богом. Закони Біблії — це реакція людини на Бога, який відкрився їй у діалозі. Біблія — не мертва книга, а жива мова, в якій вічне «Ти» з минулого стає теперішнім для того, чий слух сприймає цю мову.

Діалог же між Всевишнім і народом Ізраїлю виражений у договорі, який лежить в основі єврейського месіанізму.

За словами Бубера, Бог вимагає від Ізраїля, щоб його народ став святим народом, здійснивши тим самим царство Боже в усіх аспектах суспільного життя: соціальному, економічному та міжнародному. Він стверджує, що саме єврейський народ вклав у концепцію діалогу з Богом так багато духовних сил.

«Чи можливо це — звести у світ Бога? Чи це не зухвале й зарозуміле бажання? Як сміє земнородний хробак зазіхнути на щось, що здійснюється лише милістю Божою: на частку свою у творінні Його! — пише Мартін Бубер у своєму філософському трактаті «Шлях людини за хасидським вченням». — І в цьому єврейське вчення теж протистоїть вченням інших релігій, і воно найглибше виражене в хасидизмі. Милість Божа, як ми вважаємо, в тому й полягає, що Бог хоче, аби людина здобула Його, що Він ніби віддається в людські руки. Бог хоче прийти у свій світ, але хоче Він прийти в нього через людину. Ось у чому містерія нашого буття, шанс людського роду на надлюдськість».

 

У кожної подорожі є своє таємне призначення, про яке сам мандрівник не має уявлення

 

Мартін Бубер виступав за модернізацію релігії, розглядав Ісуса не як християнин, а як єврейський мислитель. Він вважав, що Бог — це не створене буття, а якийсь глибокий душевно-містичний стан людини.

Теоретик сіонізму був упевнений, що Бога треба впустити — але тільки туди, де перебуваєш ти сам, де живеш своїм повсякденним життям. «Якщо на тій малій ділянці Творіння, з якою стикаємося ми в нашому житті, ми намагаємося допомогти найсвятішому в нас, нашій душевній субстанції, досягти досконалості, тоді ми зводимо на цьому відведеному нам місці обитель для Бога, тоді ми впускаємо Бога до неї», — писав він.

У багатьох своїх наступних роботах він розвиває думку про те, що сфера буття людини є не що інше, як «міжлюдське». В основі лежить людське бажання ставитися до ближнього, як до самого себе, розкриватися в діалогах. Бубер посідав винятково пацифістську позицію, обстоював добросусідське існування народів та закликав до мирного розв’язання воєнних конфліктів.

Незважаючи на це, на початку 70-х багато філософських творів Мартіна Бубера було вилучено із загальних фондів публічних бібліотек СРСР і переведено до категорії забороненої літератури, для читання якої був потрібен особливий дозвіл. Проте багато його робіт, перекладених у самвидаві, нелегально розповсюджували в машинописних копіях.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: