Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
Liberal Arts
6 хв. на читання

БОРИС БУРДА: як навчитися правильно зводити баланс

Бухгалтер
Поділитись матеріалом
Згенеровано за допомогою ШІ / bing.com

 

УВАГА — ПИТАННЯ!

 

Цей високий титул по праву носили великі мореплавці Христофор Колумб і Васко да Гама, переможець Наполеона лорд Веллінгтон, автор відомого ультиматуму лорд Керзон… А не зовсім по праву його привласнила радянська людина, імені якої ми не знаємо — лише по батькові Фоміч і, звісно, прізвище. Назвіть його шановану та корисну професію.

 

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

 

Ця професія — бухгалтер. Саме її мав син Хоми Берлаги, який намагався сховатися від чистки у божевільні, назвавшися віце-королем Індії.

 

ПРАБУХГАЛТЕРІЯ

 

Перші документи, пов’язані із зачатками бухгалтерського обліку, з’явилися у державах Передньої Азії, і їм не менше 6000 років. Ці держави були гранично централізованими. Їхньому очільникові (який зазвичай поєднував посади царя і жерця) належало геть усе, і про пристойний облік своєї власності він дбав за допомогою цілої армії переписувачів.

Уклавши будь-яку угоду, продавець і покупець негайно йшли до переписувача. Той на шматку сирої глини зазначав, що продано, що за це отримано та інші обставини; вони прикладали свої печатки, глина висушувалась на сонці або обпалювалася в печі, і документ готовий! Стародавні архіви сповнені черепків від таких контрактів — літератури негусто.

У Стародавньому Єгипті навчилися писати на папірусі, що набагато дешевший і зручніший за глину. Тамтешні переписувачі використовували інвентаризацію (її називали «обчислення майна») як основний прийом обліку та проводили її щодо майна фараона кожні два роки. А оскільки фараонові належало все, то все й враховувалося. До останнього зернятка.

Чи багато від цього було зиску? У романі Пруса «Фараон» переписувач читає фараонові документи, мимохіть згадує, що 148 мір пшениці втрачено, і довго розповідає, як одну міру вкрали робітники, і за це їх заслали в каменоломні. Але коли фараон перепитав про ті 148 мір, писар сказав лише: «Їх з’їли миші». І жодної розписки від мишей не надав…

В Елладі бухгалтерам працювати стало легше — нарешті придумали монети і вартість товарів почали міряти чимось простішим від голів худоби або зливків срібла. Там так шанували звіти держустанов, що записували на бронзових дошках та виставляли у народних зборах. Сам Арістотель у своїй «Політиці» вперше чітко відокремив облік від контролю.

У римлян бухгалтерія розцвіла, бо податки там йшли не цареві, а суспільству — тут без бухгалтерії ніяк не можна. З’явилася й податкова поліція з широкими правами (вони могли катувати навіть жінок та дітей!). Про необхідність обліку писав і Катон, хоча його колега Колумелла й рекомендував усім неписьменних управителів — грамотний завжди є хитрим і знає, як вкрасти.

 

Папирус делового содержания (разводное письмо) на греческом языке. Антинополь, 5 сентября 569 года. Библиотека Лауренциана
Папірус ділового змісту (розлучний лист) грецькою мовою. Антинополь, 5 вересня 569 року. Бібліотека Лауренціана / wikipedia.org

 

СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ

 

Коли римський бюрократичний апарат остаточно набув певної форми (це сталося приблизно у II столітті за імператора Адріана), професія бухгалтера стала затребуваною і престижною. Для підвищення кваліфікації працівників цієї найважливішої професії при тому ж Адріані створили вищу школу Атеней, де вони навчалися.

Нижчі посади рахівників насправді частіше обіймали вільновідпущеники, але посада обліковця середньої ланки вже чудово оплачувалася і була привабливою навіть для знатних римлян. Бухгалтери-керівники отримували від 100 до 600 тисяч сестерцій на рік (вважайте сестерцій рівним приблизно 2 євро — не помилитеся…). Не і так погано, правда ж?

Щоб остаточно розвіяти сумніви у престижності професії бухгалтера в Римі, варто додати, що, наприклад, великий поет Горацій вивчав бухгалтерію ще зі школи та служив рахівником. Адже він був людиною значною, самодостатньою і навіть від запропонованої йому посади особистого секретаря Августа чемно ухилився — мовляв, йому й так добре…

Римські рахівники отримали ще за Республіки право створювати свої корпорації, іменовані декуріями. Це були перші у світі професійні організації бухгалтерів. Відображено цю професію і в римській літературі — знаменитий герой Петронія Трималхіон був бухгалтером і навіть наказував рабу читати йому за обідом рахункову книгу.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ЩО ЗАЛИШИЛОСЬ У ЄВРОПИ

 

Для варварів, які завоювали Римську імперію, проблеми фінансового обліку були не менш важливими. Вже у капітуляріях Карла Великого містяться інструкції управителям з ведення обліку. Зокрема, потрібно, щоби доходи рахувала одна людина, витрати — інша, а залишки виводила третя. Звичайно, для надійності контролю.

Видатних результатів досягав один із комерційних лідерів тих років — лицарський орден тамплієрів, винахідників іменних чеків, які авторизувалися відбитком пальця (про них уже писалося тут). Тамплієри стали першою універсальною банківською системою Європи. На жаль, ненадовго — їхнє багатство навело короля Філіпа на думку їх пограбувати.

Після знищення тамплієрів головним комерційним регіоном Європи була, звісно, Італія — основний канал найприбутковішої на той час торгівлі зі Сходом, дороги до шовків і прянощів, першої розкоші тих років. Обороти тамтешніх купців, особливо венеціанських і генуезьких, були величезні — саме таким контроль потрібен найбільше!

А контролювати витрати було досить складно — зокрема й через низьку освіченість персоналу. Знаєте слово «аудитор»? Так називають тих, хто контролює торгові операції й зараз? Так от, латиною воно означає вислуховувач, оскільки багато службовців, яких перевіряв аудитор, просто не вміли читати і давали звіт в усній формі.

Це вже не кажучи про те, що комерційні документи давніх часів рясніли помилками. Зі знанням арифметики і в Середньовіччі було не дуже, а стародавні бухгалтерські документи просто сповнені описками та арифметичними ляпами. Не варто з цього надто дивуватися — навіть просте ділення ще років 500 тому було підвладним лише блискучим математикам!

 

Рыцари Креста, отправляющиеся на битву при Аль-Букайе (1163 г.), настенная роспись (конец XII в.), храм Крессак, Шаранта, Франция
Лицарі Хреста, що вирушають на битву при Аль-Букаї (1163), настінний розпис (кінець XII ст.), храм Крессак, Шаранта, Франція / wikipedia.org

 

ХТО Ж ВІДКРИВ?

 

Тож не дивно, що важливий крок у вдосконаленні бухгалтерського обліку було зроблено саме в Італії (до речі, чи це так? Подивимося пізніше…). А хто саме його зробив — є безліч кандидатів. Варто про них поговорити, аби хоч зрозуміти, чи багато сенсу в пошуку першовідкривачів, коли йдеться про давні й відомі речі. Знайдете — проте скільки саме?

Зазвичай наголошують на величезній ролі у впровадженні цього нововведення Луки Пачолі — великого математика, серйозного богослова, друга Леонардо да Вінчі, який за його участі написав трактат про шахи, і взагалі, багато чим уславився. А насправді він просто виклав в одній зі своїх праць у популярному вигляді цю нову бухгалтерську технологію.

Багато хто вказує на те, що більше ніж за 100 років до Пачолі так вів рахунки флорентійський купець Франческо Датіні, типова людина Відродження, непомірна ні в доброму, ні в лихому: з одного боку — гарний сім’янин і благодійник, з іншого — батько трьох байстрюків, торговець зброєю та рабами… Нещодавно знайшли його архів — він цю технологію знав.

Але й не він її придумав (та й чи могла це зробити одна людина?). Ще майже за сто років до Датіні, приблизно у 1299–1300 роках, купець із флорентійської фірми, що працювала у французькому місті Німі, на ім’я Аматіно Мануччі, вперше застосував усі ці ідеї у своїй бухгалтерії. Раніше за Мануччі жодна людина в Європі не робила нічого подібного.

А якщо не в Європі? Правильне питання… Нещодавно з’ясувалося, що в державі Корі, розташованій, як легко здогадатися, на території Корейського півострова, рахівники тамтешніх купців повністю розробили і використовували таку технологію ще в XII столітті. Нескладно довести, що європейці їхні визначні відкриття у кращому разі повторили.

Отже, у Кореї? Виходить, що й не там — ця система активно застосовувалася в інків ще раніше. Нею користувалися за допомогою кіпу — унікальної системи письма, що дозволяла записувати вузликами на шнурах і літери, і цифри. Тож якщо дуже потрібно знати, хто був першим, називайте інків, але перевіряйте щодня — чи не відкрили ще чогось новенького?

 

Якопо де Барбари. Портрет Луки Пачоли с учеником, 1495
Якопо де Барбарі. Портрет Луки Пачолі з учнем, 1495 / wikipedia.org

 

ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

 

Сенс нововведення цілком точно виражений у його правильній назві — подвійний запис. Сутність її в тому, що кожна зміна стану коштів організації відображається не одноразово, а мінімум у двох різних бухгалтерських рахунках. Ліва сторона кожного рахунку називається дебет (латиною — він винен), права ж носить ім’я «кредит» (латиною — я вірю).

Рахунки бувають двох видів: активні та пасивні. Пасивні рахунки враховують залучені кошти, а активні — розміщені кошти фірми. Для активних рахунків дебет — це надходження коштів, а кредит — витрата, для пасивних — навпаки, тож краще їх не плутати. А структурований документ, що складається з активу та пасиву, називається балансом.

У чому користь подвійного запису? У тому, що це якісний захист від бухгалтерських помилок. Якщо їх немає, баланс має завжди сходитися, активи повинні бути рівними пасивам, дебет — кредиту, а їхня розбіжність у кращому разі — помилка, у гіршому — зловживання. Є розбіжність — шукай помилку: зробити це непросто, але можливо. Для того й існує бухгалтер…

А саме слово «бухгалтер» з’явилося 13 лютого 1498 року, коли імператор Священної Римської імперії Максиміліан Перший підписав указ: «Наказуємо діловода нашої палати, довіреного і старанного переписувача Христофа Штекера, який веде книги, відтепер називати утримувачем книги».

Утримувач книги — це німецькою бухгалтер і є.

 

БЕЗ БУХГАЛТЕРІВ НІКУДИ

 

Загалом подібна назва професії з’явилася ще раніше — в імперії інків, де подвійний запис, судячи з усього, і вигадали. Фахівця в цих питаннях називали кіпумайоком — утримувачем кіпу, шнурів із записами. Оскільки кіпу замінювали інкам книги, сенс у назви професії виходив такий самий. Вони враховували все, аж до жертв богам…

Що краще розвинена економіка, то більше потрібні бухгалтери.

У СРСР професія бухгалтера була малопрестижною, на них малювали карикатури, зображуючи їх кволими істотами, неодмінно в нарукавниках, і таврували за участь в аферах (до речі, через можливість незаконного збагачення реальний престиж професії в народі був трохи вищий).

З падінням СРСР виявилося, що бухгалтери потрібні нормальній економіці до зарізу. Леонід Парфьонов говорив у своїй програмі «Намедни» ще в 1992 році: «Раніше в бухгалтерах коротали вік неперспективні панянки, що засихали у дівоцтві. Тепер газети завалені оголошеннями «Потрібні». Бухгалтер зайнятий звичною справою за незвичні гроші».

Нещодавня оцінка кількості бухгалтерів в Україні — приблизно півмільйона. І всі вони у своїй роботі вже не обходяться без подвійного запису, придуманого інками, повтореного корейцями, заново винайденого в середньовічній Італії і завдяки книзі великого популяризатора Луки Пачолі, що стала відомою всім.

Проривна ідея, без якої було б важче жити!

 

Альбрехт Дюрер. Император Максимилиан I, 1519
Альбрехт Дюрер. Імператор Максиміліан I, 1519 / wikipedia.org

 

БУХГАЛТЕРИ СКРІЗЬ І ВСЮДИ

 

Відомий історик Юваль Ной Харарі вважає, що першим записаним ім’ям було ім’я Кушім. Так звали чиновника, який видав розписку про надходження 29 086 мір ячменю на глиняній табличці, тобто бухгалтера — ось хто носив найдавніше ім’я на планеті!

Маршал Говоров тримав у страху некваліфікованих військових не карами та погрозами. Він просто викликав їх до бухгалтера, який пред’являв рахунок на витрати за неякісні стрільби та пропонував його сплатити. Гадаю, що його боялися більше, ніж крикунів…

Англійське слово bookholder, що й зараз використовується для позначення бухгалтера поряд зі словом accountant, за часів Шекспіра означало дещо інше. Так називали суфлера в театрі — теж «утримувача книги» з текстом п’єси, за якою він і підказував.

Управління «Дойче банку» у Франкфурті розташоване у двох хмарочосах майже однакової висоти. Які прізвиська носять ці хмарочоси? Один називають Soll, інший Haben — Дебет та Кредит.

Не надто обманюйтеся щодо того, ніби бухгалтер — професія мирна та спокійна. Також, мабуть, вважаєте, що моторошну фразу «Нічого особистого, лише бізнес» вимовив Аль Капоне? А от і ні — це висловлювання його бухгалтера Отто Бермана. Ось так…

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: