Еммануель Оберхаузен. Римська лазня
УВАГА — ПИТАННЯ!
Син італійського емігранта, який жив у США, захворів на таку неприємну штуку, як ревматоїдний артрит. А те, що вигадав його батько, аби допомогти дитині, стало популярним у всьому світі, і тепер ми всі знаємо його прізвище (щоправда, вже в американізованій формі). Назвете це прізвище?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Щоби не тримати синочка весь час у спеціалізованих водолікарнях, Кандідо Якуцці облаштував його домашню ванну придуманим ним самим обладнанням для гідромасажу. Ми частіше чуємо його прізвище в американській вимові — Джакузі.
ОЗНАКА ЦИВІЛІЗОВАНОСТІ
Примати переважно купатися не люблять, воду тільки п’ють, а митися в ній і не думають. Але вже в найдавніших цивілізаціях Індії та Месопотамії змогла дозріти геніальна здогадка, яка полягає в тому, що брудним бути погано, а митися корисно для здоров’я. Тодішні багатії вже завели купальні кабіни, де слуги через низьку перегородку обливали їх водою з відра.
Античні цивілізації у цій думці різко зміцнилися. Культ миття в Елладі вже призвів до появи справжніх душових. На афінських вазах, яким 2500 років, зображені цілком сучасні душові, а дівчата, що там миються, безперечно не гірше сучасних. Душові сітки виконані у вигляді левових і кабанячих голів — аби було ще й гарно.
Перші римські терми, збудовані сподвижником Августа Агриппою на самому початку нашої ери, були не лише лазнями, а й лікарнями — із низкою хвороб уже тоді намагалися боротися за допомогою водних процедур. Незабаром подібних лазнево-лікувальних комплексів налічувалося в імперії вже понад сотню. І у всіх не лише милися та розважалися, а й поправляли здоров’я.
Римські лікарі базувалися при цьому на працях вкрай авторитетного для них «батька медицини» Гіппократа, що приділяв велику увагу водним процедурам, які він розділяв на три види: змочування, охолодження та розігрівання. Він застосовував водолікування при різних захворюваннях, найчастіше у формі гарячої ванни, але часом рекомендував і холодні примочки.
БЛИЖЧЕ ДО НАШИХ ЧАСІВ
Дарма деякі вважають, що з падінням античної цивілізації світ так сильно вмився брудом. Ані миття, ані водолікування нікуди не поділися, а водні курорти, навпаки, виникли і почали досить активно використовувати новий ресурс — мінеральні води. Бельгійське місто Спа отримало своє ім’я (абревіатуру слів Sanitas Por Aqua — «Здоров’я у воді») ще 1326 року.
1347 року імператор Карл IV заснував Карлсбад, нинішні Карлові Вари. 1553-го у Венеції опублікували опис водних курортів Європи, що налічував понад 200 назв.
У 1719 році водний курорт «Марціальні води» з’явився навіть у Росії, яка намагалася по можливості гнатися за європейською модою. А у 1740-х відкрилися морські ванни в англійському Брайтоні.
У ХІХ столітті водолікування знайшло великого теоретика — священика Себастьяна Кнейппа. Замолоду він захворів на туберкульоз, тоді майже невиліковний, почав зцілювати його купаннями в холодному Дунаї — і видужав! Його книга «Моє водолікування» не забута й нині, у 2014 році вийшло її 34-е німецьке видання, а в «Товаристві кнейппівських лікарів» зараз налічується понад 1000 осіб.
Новий крок у лікуванні водою зробив Жан-Мартен Шарко, вчитель великого Фрейда, — учень так його шанував, що назвав сина на його честь. Душ Шарко водою із брандспойту під тиском 2–4 ата (влітку краще не приймати — можуть залишитися синці, на пляжі буде видно) і зараз активно застосовується у фізіотерапії для боротьби з досить великим набором хвороб.
У літературі того часу повно посилань на водолікування. У «Трьох мушкетерах» Атос із друзями відпрошується у де Тревіля на води у Форж, янкі при дворі короля Артура, почувши про чудодійне джерело, питає, де цей водний курорт… Втім, чому тільки література? Через що Марата вбили у ванні? Рятувався, як міг, від псоріазу — і допомагало ж!
З ІТАЛІЇ — ЗА ОКЕАН
Наступний важливий етап у практиці водолікування здійснив італійський емігрант — ось кого вже вистачає! Роздроблена Італія змушувала себе залишити, та й об’єднана виправилася не одразу. Робочою мовою султанського флоту була італійська — багато втікачів з Апеннін рятувалося у султана. Та й перші 10 років існування Одеси в ній говорили італійською мовою.
А США наприкінці XIX — на початку ХХ століття були просто землею обітованою для тих, хто втомився переносити корупцію, мафію та податкове свавілля. Щоправда, деякі з них, на кшталт Аль Капоне, прихопили ці гаразди з собою, але більшість благополучно прижилася, і в Штатах потрібно ще пошукати місто без італійського кварталу, а тим більше без італійського ресторану.
Старші діти Терези та Марсело Якуцці у пошуках роботи спочатку поїхали до Німеччини, але праця там була важка, а гроші невеликі, і вони наважилися переплисти океан. У 1907 році два брати Якуцці прибули до США, знайшли роботу і змогли посилати родині більше грошей. Не відразу, протягом кількох років, цих грошей вистачило на квитки до США для всього сімейства.
Першим успіх прийшов до старшого брата Ракеле — він працював механіком в авіамайстернях і вигадав новий вид пропелера, який за характерну форму назвали «зубочисткою». Ним зацікавилася низка авіакомпаній, попит на них зріс. Ракеле перетяг до себе на роботу своїх братів, а в 1921 році вони заснували власну фірму «Якуцці Моторс» для їх випуску.
Незабаром вони збудували свій літак — перший у США успішно літаючий моноплан із повністю закритою кабіною. Його зібралася закуповувати Пошта США, всі випробування пройшли успішно, але в результаті, вже по дорозі назад, літак врізався в ЛЕП і розбився разом з одним із братів Якуцці — Джокондо. Грандіозні плани були зруйновані — фірму треба було рятувати, але як саме?
НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ…
Врятував батько сімейства: він запропонував дітям подумати, як допомогти фермерам Каліфорнії — води там завжди не вистачало, а потужностей насосів тоді було недостатньо, аби викачувати її з-під землі. Ракеле розробив новий потужний струменевий насос, він отримав хороші відгуки та здобув попит. На час Великої депресії він завмер, але згодом відновився.
Бізнес на насосах успішно годував родину. Час минав, Ракеле помер від інфаркту, і бізнес очолив молодший із семи братів Кандідо. Як і його батьки, Кандідо вважав, що треба заводити більше дітей, і в 1941 році обзавівся вже четвертою дитиною. Хлопчика назвали Кен — ім’я зовсім не італійське, воно належало одному з перших королів Шотландії.
Дивуватися цьому не варто: італійське прізвище Якуцці вже давно американізували. Так робив багато хто — наприклад, емігрант із Німеччини Генріх Енгельгардт Штайнвег, перебравшись за океан, швидко став Генрі Стейнвеєм і вже під цим прізвищем прославив свої прекрасні роялі. Так само і Якуцці почали писати своє прізвище в американському стилі — Джакузі.
Маленькому Кену Джакузі не поталанило — за два роки він підхопив ангіну, ускладненням якої став ревматоїдний артрит. Це рідкісна гидота, що веде до постійних болів у суглобах. Лікували це в ті часи погано, реально допомагала лише гідротерапія — масаж струменями води у спеціальній ванні, встановленій у гідролікарні. Ось і тягайся туди щодня.
Тато, звісно, співчував хворій дитині й хотів їй допомогти всім, чим зміг би. Принаймні позбавити її від клопітних щоденних походів до лікарні. Що являла собою наявна там установка? По суті, звичайний гідронасос, а вже на них він розумівся більше за багатьох. Чому б йому не завести щось подібне у себе вдома? Немає проблем!
ВІД НАСОСУ — ДО ВАННИ
Без труднощів він розробив гідронасос J-300 — маленький, зручний, що поміщається в будь-якій ванні і відразу перетворює її на гідромасажний пристрій, який допомагав дитині не гірше за лікарняний, але дозволяв обходитися без нудних щоденних походів у клініку. Звичайно, він задумався над тим, що такий пристрій може виявитися корисним не лише для його сина.
Дуже не скоро, аж у 1956 році, він переконав у цьому й інших членів родини, які спочатку не вважали таку ідею комерційно рентабельною, і насоси J-300 почали випускати на продаж для шкіл та лікарень. Спочатку продажі йшли потихеньку, але Кандідо найняв Рея Шварца, талановитого рекламного агента, і той знайшов хід, який зробив цей пристрій популярним у масах.
Шварц домовився з телепередачею Queen for a day, яка транслювалася загальнонаціональними каналами. Там вислуховували людей із проблемами, обирали найгіршу з них та дарували приз, який міг би допомогти. Звісно, будь-яка учасниця, яка мала проблеми медичного характеру, отримувала у подарунок саме J-300, а кожне шоу дивилося приблизно 20 000 000 чоловік.
Продаж J-300 зростав, про них добре відгукнулися навіть Елвіс Преслі і Мерилін Монро (цікаво, чому?), але наступний крок зробив тільки Рой Джакузі, племінник Кандідо (бачите, вже цілком американське ім’я?). Він правильно подумав про таке: якщо гідронасос використовується у ванні, чому б одразу не вбудувати його у ванну? 1968 року така ванна Roman пішла в серію.
Ця ванна коштувала вдесятеро дорожче, ніж звичайна, але на виставці в Далласі Рой зібрав на неї понад 3000 замовлень. У 1970 році була випущена перша двомісна ванна, трохи пізніше — величезна ванна для всієї родини. У сибаритській Каліфорнії тих років джакузі стає таким самим істотним елементом двору багатого будинку, як плавальний басейн і барбекю.
ТЕПЕР БЕЗ ЦЬОГО НІЯК
Зростала не лише кількість джакузі, а й кількість інновацій, що використовувалися в них. До 1987 року кількість патентів на вдосконалення технології та дизайну гідромасажних ванн, отриманих лише особисто Роєм Джакузі, досягла 160! Слово «джакузі» є у всіх словниках, і його розуміють навіть ті, хто не знає того, що це лише американізоване прізвище італійського емігранта.
Багато галузей науки, промисловості та спорту мають у США свої Національні зали слави. Є й Національна зала слави кухонь та лазень США. Так ось ще в 1990 році в цю залу було урочисто вміщено ім’я Роя Джакузі. Честь по заслузі, але я б не забув і хворого хлопчика Кена, і його доброго тата Кандідо, який хотів йому допомогти і порадував мільйони.
Зараз «Джакузі» — найвпізнаваніша і найпопулярніша марка гідромасажних ванн у всьому світі. Ще у 2018 році виручка фірми Jacuzzi перевалила за півмільярда доларів, а зараз вона, напевно, ще більша — і виручка зростає, і долар дешевшає… У будинках преміум-класу все частіше одразу встановлюють джакузі замість ванн — адже інакше мешканці неодмінно зроблять це самі.
Навіть у моїй хрущовці в Одесі стоїть джакузі — дешева і досить маленька, але справжня; ледве знайшов таку, аби помістилася, проте працює чудово. Зараз я, як і багато хто, живу далеко від дому, але впевнений, що повернуся — і одразу залізу до джакузі, я й так буду щасливий, але в ній — ще більше… Крім усього іншого, джакузі ще й робить твій будинок досконалим!
І НАОСТАНОК
Стародавній комплекс душових у місті Пергамі II століття до нашої ери мав 7 рівнів: вода з верхнього, першого рівня збиралася і використовувалася в душових другого тощо… Економно, звичайно, але я радий, що ідея не прижилася…
Знаменитий хімік ван Гельмонт боровся за допомогою водолікування… із божевіллям! Хворого раптово занурювали у воду і чекали появи бульбашок — ван Гельмонт вважав, що це його божевільні думки. Коли бульбашки закінчувалися, його виймали з води і оживляли, начебто виходило.
У великому Нью-Йорку зараз живе приблизно 2 600 000 итало-американців, а в сучасних Штатах щонайменше кожен двадцятий житель має італійське коріння.
Як у будь-яких ліків, у джакузі є й протипоказання: деякі захворювання шкіри, респіраторна та серцева недостатності… Загалом, перед тим як завести джакузі — порадьтеся з лікарем. Швидше за все, він дозволить, але хто зна…
Обережніше з груповими джакузі у спа-центрах! Аналізи показують, що вміст штучних підсолоджувачів у них буває вищим, ніж у стічних водах. А ці підсолоджувачі в природі не зустрічаються і потрапляють туди з організму одним шляхом…
