Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
Liberal Arts
10 хв. на читання

БОРИС БУРДА: як не принизити себе, спустившись до пекла

БОРИС БУРДА: як не принизити себе, спустившись до пекла
Поділитись матеріалом
Густав фон Гаєк. Ілюстрований путівник з природничої історії тваринного світу, видавництво «Герольд», Відень, 1876 / wikipedia.org

 

УВАГА — ПИТАННЯ!

 

«Чи можливо допустити цю гріховну мрію? Чи не принизить себе людина, створена за образом і подобою Божою, спустившись у пекло? А що там є, про те відає лише один Бог, і грішній людині відати не належить». Проти чого так виступав більше ніж сто років тому один московський архієрей?

 

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

 

Проти будівництва метро. Виявилося, що, можливо, й не принизить.

 

ПРОТОТИПИ

 

Усім відомий вираз «на всі чотири сторони». Зрозуміло, чому він виник: вперед, назад, праворуч або ліворуч — ось куди можна рухатися. А чому не вгору і не вниз? Ну, звісно, що людина літати не може, — принаймні так думали досить довго, поки не з’ясували, що помилялися. А рухатися під землею? Може, й тут предки не мали рацію?

Виявляється, це можливо, причому про це знали з давніх-давен. Практично в кожній лопаті викинутої назовні землі знайдеться безліч дощових черв’яків, які чудово переміщаються під землею. Це занадто повільно? А як вам звичайний кріт? Знаєте, за який проміжок часу він прокопує метровий тунель? Лише за шість хвилин — перевірено.

До речі, нора крота — це суцільне підземне місто. Вона може мати до 6 рівнів і сягає загальної площі у 6000 квадратних метрів! А в норі борсука буває по 50 запасних виходів, і довжина в 100 метрів — для неї не рекорд. Нещасний мисливський собака, що заліз у нору борсука, може загинути — борсуки швидко перекопають вихід, і він залишиться під землею.

Нори бабаків і ховрахів утворюють цілісінькі підземні міста, перетинаючись одна з одною. Австралійський варан, який мешкає в спекотній пустелі, щоб укрити від спеки дитинчат, риє спіралеподібні нори до 4 метрів завглибшки — отакої!

А дев’ятипоясні броненосці риють нори настільки швидко, що в Бразилії навіть влаштовують перегони — їхній рекорд 12,5 метрів за 3 хвилини!

 

СПОЧАТКУ — ЗАДЛЯ ПРИХОВУВАННЯ

 

Заплутані підземні ходи всередині піраміди Хеопса і давньоєгипетського Міста Мертвих — радше ритуальні об’єкти. Проте ще за сивої давнини будували підземні ходи, що мають цілком раціональні функції. Багато укріплених замків не обходилися без підземного ходу, що веде до джерела води. Якщо воно є — не помреш від спраги.

Кілька таких ходів є в Єрусалимі — деяким з них понад дві тисячі років. А близько 2500 років тому, на острові Самос давньогрецький інженер Евпалін спорудив тунель завдовжки понад кілометр до джерела води, яке сам Геродот визнав одним із семи чудес світу. Він зберігся і в наш час — туристам є з чого здивуватися.

А хоч більш-менш солідний середньовічний замок без підземного ходу вже треба було спеціально шукати. Його планували використовувати не тільки для доставки води, а й для несподіваної вилазки до тилу тих, хто перебував в облозі, або втечі, якщо іншого виходу не залишалося. Навіть у романах про той час, якщо пишуть про замок, найчастіше згадують і підземний хід.

Такі тунелі для прихованого пересування затребувані і в наш час. Нещодавно виявили найдовший тунель контрабандистів — з мексиканської Тіхуани до американського Сан-Дієго, понад кілометр завдовжки, з рейками та ліфтом. Ну, про тунелі ХАМАС зараз говорять навіть занадто багато — скоро їх стане істотно менше.

Окрема історія — підземні ходи між чоловічим і жіночим монастирями, самі розумієте, навіщо. Ось не так давно у Львові на вулиці Личаківській знайшли черговий такий хід, а коли вчені довели, що це просто залишок турецького підкопу, зробленого 1672 року, багато хто навіть засмутився.

 

Подземная камера пирамиды Хеопса
Підземна камера піраміди Хеопса / wikipedia.org

 

 

ТРАНСПОРТ

 

Війна та контрабанда — обставини надзвичайні. А у звичному житті від цих підземних шляхів може бути якась користь? Виявляється, що так, і чимала. Тунель під річкою може бути зручнішим за міст через річку — ще 2160 року до н. е. царський палац на одному березі Євфрату з’єднав із храмом Мардука на іншому березі тунель близько кілометра завдовжки.

Щоправда, масовим такий метод не став — наступний підводний тунель, під річкою Темзою, побудували лише 200 років тому. Але й до цього, коли в допаровозній Англії головною транспортною мережею стали канали, їх часто з’єднували тунелями, щоб не ганяти пороми в об’їзд і не зривати дощенту гори. Технологію відпрацювали, і незабаром вона стала у пригоді.

Для залізничного транспорту тунель виявився не менш корисним, ніж для річкового, — перший із них спорудили на дорозі Манчестер — Ліверпуль ще в 1826–1830 роках. На початку ХХ століття 20-кілометровий Сімплонський тунель за 7,5 років пробив Альпи й заощадив купу грошей та зусиль. Нові види вибухових речовин і бурильних машин істотно спростили цю роботу.

Згодилися тунелі й автотранспорту, який прийшов із ХХ століттям. Ще 1911 року тунель під Ельбою забезпечили ліфтами для спуску та підйому автомобілів, а в 1927 році в Нью-Йорку спорудили тунель Холланда під Гудзоном, в якому вже були передбачені під’їзні шляхи для автомобілів. Так частина автодоріг стала проходити під землю, збільшуючи трафік.

Світовою сенсацією став Євротунель під Ла-Маншем, що з’єднав Велику Британію й Францію. Його збиралися будувати ще в середині XIX століття, проте уряд заперечував, а розпочате 1882 року будівництво було заборонено — раптом вороги через нього вторгнуться? Але 1994-го його все-таки запустили, збільшивши площу сухопутної Європи більше ніж на 230 000 кв. км.

Найдовший у світі залізничний тунель — Готардський у швейцарських Альпах, 57 з хвостиком кілометрів, автодорожній — Лердальський у Норвегії, 24,5 кілометра, судноплавний — Рікеваль у Франції, 5600 метрів. Але законодавцем моди в цій царині будівництва тепер є інший вид транспорту — що, до речі, з’явився років на 30 раніше за автомобільний.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ДОРОГА ДЛЯ МЕТРОПОЛІЇ

 

Першим почало по-справжньому задихатися від транспортного колапсу, звісно, найбільше місто світу в середині XIX століття — Лондон. Гужовий транспорт у деяких районах більше стояв, ніж їхав, дістатися до центру часто швидше виходило пішки, ніж на найшвидшому кебі. І ось виникла геніальна ідея: перевозити людей в обхід заторів, під землею!

У 1855 році затвердили проєкт фірми «Метрополітен-Віккерс», що до того ж дав новому транспорту гарну назву. Будували довго — надані гроші швидко скінчилися. Проєкт буквально врятував адвокат Чарльз Пірсон, який щосили лобіював виділення додаткових грошей і в підсумку домігся свого — прикро, що саме він не дожив до запуску.

10 січня 1863 року перші потяги нової дороги повезли всіх охочих через 7 станцій рейками завдовжки аж 3600 метрів — для цього неквапливі паровики потребували 33 хвилини. Найпершого ж дня підземна лінія перевезла 30 000 пасажирів, а за перший же рік експлуатації продали понад 9 000 000 квитків! Уже через рік вирішили будувати ще лінії.

Спочатку в метро були вагони трьох різних класів — перший навіть із заскленими вікнами, а в третьому взагалі сиділи на відкритій платформі й дихали димом та парою від паровозів, що використовувалися на лінії. Що швидше зростала популярність метро, то важче в ньому було дихати, і 1890 року паровози замінили електропоїздами.

Нові лінії будували різні бізнесмени, і це створювало суцільний хаос, доки 1908 року Чарльз Єркс не скупив усі ці лінії, об’єднавши їх. Цього ж року Альберт Стенлі намалював першу зручну різнокольорову схему метро, а за три роки вхід до метро забезпечили ескалаторами, що позбавили пасажирів черг на такий популярний вид транспорту.

 

Гравюра из газеты «Иллюстрированные лондонские новости» от 8 января 1870 года с изображением платформ на станции Уоппинг, Ист-Лондонская железная дорога (ныне Ист-Лондонская линия). Поезд северного направления, ведомый паровозом, выходит из северного портала тоннеля Темзы
Гравюра з газети «Ілюстровані лондонські новини» від 8 січня 1870 року із зображенням платформ на станції Воппінг, Іст-Лондонська залізниця (нині Іст-Лондонська лінія). Поїзд північного напрямку виходить із північного порталу тунелю Темзи / facebook.com

 

МЕТРО ПІДКОРЮЄ СВІТ

 

Користь від метро швидко стала очевидною, однак повторити лондонський досвід не всі могли — мережі, що відкрилися 1868 року в Нью-Йорку, 1869 року в Афінах, а трохи згодом у Чикаго та Ліверпулі, були наземними, і під землю пішли через багато років. А перший метрополітен на європейському континенті, що працював спочатку на електричній тязі, побудували 1894 року в Будапешті.

Особливий випадок — стамбульський «Тюнель», запущений 1875 року, один із найстаріших у світі, якщо це метро — але чи метро це? Типовий фунікулер, тільки підземний, дві станції — вгорі, на фешенебельній вулиці Істікляль, і внизу, біля моря. Усього 573 метри завдовжки, лише 1971 року електрифікований. Сам на ньому їздив — ні, не метро… Тільки туркам не кажіть.

Друге у світі підземне метро з’явилося в Бостоні 1897 року. А Паризьке метро, відкрите якраз до Всесвітньої виставки 1900 року, відразу почало користуватися таким шаленим успіхом, що кількість вагонів у кожному поїзді довелося збільшити з двох до восьми. До речі, саме в Парижі цей сервіс вперше стали офіційно називати «метро», і це прижилося.

Європою і Північною Америкою справа не обмежилася. У 1913 році було відкрито перше південноамериканське метро в Буенос-Айресі, 1927 року — перше азійське в Токіо, 1987 року — перше африканське в Каїрі, а 2019-го — перше австралійське в Сіднеї. Залишилося забезпечити метро тільки Антарктиду — вона щось відстає в цій благородній справі, навіть і не збагнеш, чому…

 

ОСОБЛИВОСТІ Й ТОНКОЩІ

 

У величезних тримільйонних Афінах метро необхідне, але будувати його клопітно — без нагляду археологів крок вправо-вліво вважається втечею. Не дивно — місто таке. От у Салоніках навіть почати будувати метро не можуть. Щойно почнуть копати — натикаються на чергову стародавню культурну пам’ятку, і в підсумку гроші закінчуються раніше за старожитності.

Найдивніший режим роботи — мабуть, у метрополітену Мекки. Його ввели в експлуатацію 2010 року, проте він ще вкупі не пропрацював і трьох місяців — він на всю силу працює під час хаджу, перевозячи до мільйона осіб на добу, але хадж триває лише п’ять днів, і потім його відключають, оскільки пасажиропотік закінчується. І так до наступного хаджу…

Є метрополітен, який відродив у країні чудове традиційне мистецтво, що почало забуватися, — він розташований у Лісабоні. Прекрасне мистецтво азулежу — створення монументальних панно з керамічної плитки було ґрунтовно призабуте. Та, коли в Лісабоні побудували метро, виявилося, що немає кращого способу прикрасити його стіни, ніж воно.

Подекуди метро будувати особливо приємно, типовий приклад — метро Єкатеринбурга. Ходять наполегливі чутки, що під час риття тунелів заразом добули стільки самоцвітів і напівдорогоцінного каміння, що окупили все будівництво ще до запуску першого поїзда. Щоправда, в це несила повірити — чому ж там досі лише одна лінія?

А стамбульське метро (вже теперішнє, запущене 1989 року) в якомусь сенсі побило всі рекорди — з 2012 року воно стало першою у світі підземкою, прокладеною одразу у двох частинах світу: Європі та Азії. Це гарна ілюстрація масштабу поширення метро планетою. Не кажу, що без метро не можна, — можна, звісно, але навіщо, коли від нього стільки користі?

 

Монастырь Носса-Сеньора-да-Консейсан, Региональный музей доньи Леонор, Азулежуш, Бежа. Алентежу, Португалия
Монастир Носса-Сеньйора-да-Консейсан, Регіональний музей доньї Леонор, Азулежуш, Бежа. Алентежу, Португалія / wikimedia.org

 

ДИВОВИЖНЕ МЕТРО

 

Метро забезпечує та збільшує біологічне різноманіття. Британські науковці виявили в лондонському метро новий вид комарів, причому комарі на кожній лінії мають генетичні відмінності від сусідів.

На офіційному сайті метро Буенос-Айреса неможливо знайти, яким за рахунком у світі воно є. Щоправда, вказані всі метрополітени, збудовані до нього, — їх рівно 12, і стає зрозумілим, які забобони заважають їм назвати черговість появи цього метро у світі…

Прем’єр-міністр Англії Палмерстон відмовився відвідати відкриття лондонського метро, заявивши, що у свої 78 років він, проте, не так уже й поспішає під землю… На щастя, більшість лондонців виявилася сміливішою за свого прем’єра.

Коли лондонське метро забезпечили ескалаторами, багато хто спочатку побоювався ними користуватися. Тоді керівництво метрополітену найняло інваліда з дерев’яною ногою, який протягом усього робочого дня їздив на ескалаторі без жодної шкоди для свого здоров’я, і народ трохи заспокоївся…

Коли 1902 року інженер Балинський запропонував проєкт московського метрополітену, міська дума назвала його «демоном» і вирішила йому «в домаганнях відмовити». Добре, що хоч на багатті не спалили — під землею ви ж знаєте, хто живе…

Величезне місто Джакарта є сумнозвісним через погану якість міського повітря — пішоходи часом змушені користуватися респіраторами. Показово, що саме Джакарта — найбільше місто у світі без метро…

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: