Девід Кокс. Повітряний змій на вітрі, 1851 / didatticarte.it
УВАГА — ПИТАННЯ!
Одного рабина спитали, чи можна в суботу стрибати з парашутом. Його відповідь складалася з чотирьох слів і починалася так: «Стрибати можна». Але наступні два слова робити це, м’яко кажучи, не рекомендували. Назвіть ці слова.
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Відкривати не можна!
ПРЕДТЕЧІ
Ще в античних оповідях йдеться про дочку царя Еврита Іолу, яка під час штурму міста її батька в черговий раз озвірілим Гераклом вирішила загинути, але не потрапити в полон, і зістрибнула з високої міської стіни. Однак вона не розбилася — спідниці, що роздулися, пом’якшили удар. Більш раннього опису парашута особисто я не знайшов, але дуже схоже…
Парашют від параплана відрізняється мало, тож не забудьте і політ із вежі Галата в азіатську частину Стамбула, у скоєнні якого в 1632 році Хезарфен Ахмет-челебі турки цілком упевнені.
Щоправда, про це писалося лише в одній хроніці, де поряд вказали, що брат винахідника пролетів 300 метрів на пороховій ракеті (хм!), але туркам приємно…
А в СРСР була популярна історія про Микитку, першого російського літуна, який успішно злетів із дзвіниці на крилах, але був за це страчений Іваном Грозним.
1926 року про нього зняли фільм «Крила холопа», художник Дейнека присвятив йому картину, про нього писали в енциклопедіях… Та згодом виявилося, що він просто герой оповідання маловідомого письменника Опочініна. Прикро, чи не так?
Такі герої є у багатьох народів — монголи, наприклад, мають скотара Хайнзангійн Геленху, який аж на початку ХХ століття спорудив крила з вовни та орлиного пір’я, аби зістрибнути з двадцятиметрової скелі.
Він розсудливо підігнав свою череду овець до місця приземлення і не дуже розбився, так що стрибок пройшов успішно. Але він хоч би був…
ПРАПАРАШУТИ
Втім, були речі, схожі на парашут та історично правдоподібні. Швидше за все, вже на початку нашої ери прообраз парашута, як і багато іншого, раніше від Європи з’явився в Китаї. Щоправда, використовували його суто як елемент шоу — спосіб скоєння карколомних стрибків місцевими акробатичними трупами. А що, теж гарно…
Хто ще, окрім китайців, винайшов усе на світі? Леонардо да Вінчі, звісно. На відміну від велосипеда, винахід якого приписало Леонардо сучасне шахрайство, парашут він таки вигадав. Він являв собою семиметровий парусиновий намет на каркасі з дерев’яних рейок. За задумом Леонардо, це був спосіб порятунку з палаючих будинків. До речі, могло й спрацювати…
Є відомості, що 1619 року венеціанець Фаусто Вранчич (не дивуйтеся з прізвища — Венеції довго належала чимала частина Балкан) спорудив парашут Леонардо та успішно випробував його, зістрибнувши з дзвіниці собору Святого Марка. А вже ближче до наших часів англієць Едріан Ніколас спустився на парашуті Леонардо з трикілометрової висоти і залишився живим.
Приблизно в той же час француз Лавен спорудив подібний пристрій із простирадл, мотузок та пластин із китового вуса. Де він тільки все це взяв, адже він був ув’язненим і збудував усе це, аби вистрибнути з вікна в’язниці! Цікаво, що його спроба вдалася — він успішно опустився в море і залишився живим. А ось чи вдалося його зловити та повернути до в’язниці — не пишуть…
СПРАВЖНІ ПАРАШУТИ
Раз кримінальники освоїли процес, винахідникам і вченим було якось соромно відставати. Фаркаш Бойяї писав синові Яношу, винахіднику неевклідової геометрії: «Коли настає весна, всі ластівки прилітають одразу». Ось у другій половині XVIII століття відразу кілька людей спорудили парашути і успішно їх випробували — настала ера повітроплавання, чого вже чекати?
Славну традицію Лавена підтримав у 1777 році інший французький злочинець, Жан Дум’є, але вже з дозволу тюремного начальства, — погодився замість належної йому за вироком суду смертної кари зістрибнути з тюремного даху із «плащем, що літає, професора Фонтажа». Плащ не підвів, і його помилували, причому було кого помилувати, що спочатку зовсім не гарантувалося.
У 1783 році фізик Луї-Себастьян Ленорман зістрибнув із високого дерева з двома парасольками в руках і не розбився. А трохи пізніше він зробив більшу парасольку і зістрибнув з нею з даху обсерваторії в Монпельє — теж без особливої шкоди для здоров’я. До речі, він і вигадав слово «парашут», об’єднавши грецьке «пара» («проти») та французьке «шут» («удар»).
Орієнтовно тоді ж Жан-П’єр Франсуа Бланшар випробував свою модель, піднявшись на монгольф’єрі на висоту 300 метрів. Особисто він не став ризикувати, довіривши цю честь кішці, яка свідомо вміє падати з великої висоти (не такої, ясна річ, але парашут її врятував, і все спрацювало). У 1785 році вже сам Бланшар врятувався з падаючого монгольф’єра, застосувавши парашут.
А до речі, сам Монгольф’є не думав про щось подібне? Ось кому вже точно знадобилося б… Так. Більше того, випробував його модель — напівкруглий полотняний купол, до якого 121 стропами кріпився кошик. Посаджений у нього баран був скинутий з висоти 35 метрів і залишився живим. Парашют у відкритому вигляді кріпився до монгольф’єра — інших ще довго не було.
А 1797 року Андре-Жак Гарнерен вперше в історії зістрибнув із монгольф’єра не заради порятунку, а просто так, створивши нове шоу — повітроплавець піднімається на велику висоту, а потім вистрибує з монгольф’єра з парашутом. Публіка верещить від захоплення і платить за вхід, хоча все видно й тим, хто не заплатив, — ця проблема була головною для перших авіашоу.
КОТЕЛЬНИКОВ
У такому вигляді парашути вживалися понад століття. Тож названий у всіх радянських підручниках винахідником парашута Гліб Котельников, очевидно, його не винайшов. Що це — ще один фейк кампанії за радянський пріоритет у всьому світі? Та не зовсім… Заслуги Котельникова великі, але дещо інші. Він винайшов ранець для парашута, надавши йому сучасного вигляду.
Котельников був людиною яскравою та різноманітно обдарованою — служив він і офіцером, і чиновником, і навіть артистом. У 1910 році він став свідком загибелі під час польоту відомого авіатора Лева Мацієвича і задумався про те, чи мав той шанс врятуватися. Тодішнього парашута Мацієвич із собою взяти не міг, до літака його не прикріпиш — просто здує.
Кажуть, що в день загибелі Мацієвича Котельникова оштрафувала поліція «за непристойне підглядання під дамські спідниці». Можливо, тоді й виникла ідея? Хоча взагалі прийнято вважати, що його осінило, коли він побачив колегу-акторку, яка дістала з маленької дамської сумочки величезну шаль. Може, й великий парашут можна дістати із сумки?
Випробовуючи свій винахід, він відкривав покладений у ранець парашут в авто, що мчить, — його швидко гальмувало, отже він і гальмівний парашут придумав. Потім парашут випробували, скинувши на ньому з аеростату манекен, все пройшло нормально. А 5 січня 1913 року Володимир Оссовський зістрибнув із парашутом Котельникова з мосту в Руані, з висоти 60 метрів, — і також успішно.
Щоправда, із впровадженням його парашута були проблеми — великий князь Олександр Михайлович злякався того, що пілоти вистрибуватимуть із цінних літаків, щоб урятувати своє життя, яке коштує набагато менше, ніж літак. Але в результаті всі парашути стали ранцевими і увійшли до звичаю — тямуща ідея завжди подолає опір дурня, якщо навіть він і великий князь.
КУРЙОЗИ ПАРАШУТИЗМУ
Перших парашутистів після стрибка довго нудило — парашут моторошно бовтало з боку в бік. Становище врятував відомий фізик Лаланд, який запропонував Гарнерену зробити в центрі парашута круглий отвір. Одразу допомогло — хитати парашут перестало.
Найдурніший парашутний десант скинули на італійську армію в Ефіопії. Доставляти їжу було важко, свіже м’ясо в спеку миттєво псувалося — от і скинули просто на війська череду баранів на парашутах.
Найхоробріші британські солдати, непальські гуркхи, злякалися стрибнути з літака на висоті 2000 метрів — може, хоча б із 500 метрів для початку? Їм сказали, що парашути можуть не встигнути розкритися, а вони зраділи: «Ми гадали, треба стрибати без парашутів… Жодних проблем!»
Великий Кассіус Клей, майбутній Мохаммед Алі, в юності дуже боявся пересуватися літаками. Тільки купивши в армійському магазині парашут, він, тремтячи, долетів до Риму — і став легендою світового боксу.
Найдивовижніший вид парашутного спорту вигадали в Японії. Спортсмени викидають із літака парашути, а потім стрибають за ними слідом. У повітрі вони їх наздоганяють, надягають, а далі все як завжди.