БОРИС БУРДА: як винайти швидкий безшумний транспорт?
Луї-Леопольд Буаї. В’язниця Маделонетт, 1805
УВАГА — ПИТАННЯ!
Інженер Бернд Беттгер із НДР вигадав акваскутер — зручний, швидкий і безшумний засіб пересування людини у воді. Що стимулювало його до того, аби зробити такий нестандартний винахід?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Він вигадав акваскутер, щоби тікати з НДР — цього хотілося надто багатьом, але було досить важко здійснити.
ПЕРШІ В’ЯЗНИЦІ
Гадаєте, що де держава, там і в’язниці? Не зовсім так — досить довго винних перед владними структурами штрафували, боляче били або, у більш сумних випадках, просто позбавляли якоїсь частини тіла (руки, ноги чи, наприклад, голови), без якої дошкуляти державі було важко. Тюремне ув’язнення — досить пізній винахід.
Ще на початку XIX століття король зулусів Чака в дружній бесіді з англійськими мандрівниками м’яко нарікав білим людям за їхнє нечуване звірство. «Яким треба бути жорстоким, щоб живу людину, яка взяла щось чуже, садити в замкнену кімнату на кілька місяців? — жахався він. — Ми таких просто вбиваємо, це набагато гуманніше, ніж залишати під замком».
А ось в античному світі в’язниці вже були. Не дуже серйозні, на наш погляд, — як покарання, в’язниця була тільки для боржників, і то їх за казенний рахунок не годували, хай із дому носять. В’язниця скоріше була КПЗ — там чекав на страту Сократ, а до нього вільно ходили учні і пропонували тікати, не бачачи в цьому проблем: встав і пішов, ніхто не завадить.
З грецької в’язниці Сократ тікати відмовився, а з римської просто не зміг би — в ній тримали часом по кілька років, саме задля покарання, а не просто аби не втекли до страти, як нумідійського царя Югурту і вождя галів Верцингеторикса. Запровадили римляни також заслання й висилку — Овідій помер у Румунії, висланий туди імператором Августом.
Але якщо Рим комусь не подобався — нема питань, бери та їдь, хоч до Парфії, хоч до диких германців: прикордонного контролю немає, візи ніхто не питає, не видає та не перевіряє. Та й нікуди ці візи ставити — паспорти в Європі з’являться хіба що в XV столітті експерименти ісламського Єгипту з документом, що дозволяє від’їзд із країни, помітять нескоро.
ПЕРШІ ВТЕЧІ
Але коли цивілізація й доросла до застав на дорогах, що ведуть з країни, багато хто примудрявся ці застави проходити, пред’являючи підроблені документи або справжні гроші, а то й обходити городами, ярами і лісовими стежками, що часом успішно роблять і зараз. Якщо тебе тримають десь, де ти бути не хочеш, — знайди спосіб і тікай. До речі, в’язниць це також стосується.
Мабуть, перший випадок втечі не просто з в’язниці, а з держави, описаний ще в міфах Еллади, — це втеча Дедала, великого винахідника, який зробив дуже багато для критського царя Міноса. Той не захотів відпускати такого корисного працівника, і Дедалові довелося винайти крила, на яких він і відлетів із Крита. Або просто сплив — іди зараз розбери…
Продовжив традиції Дедала й Андронік Комнін, імператор Візантії. Коли суперник кинув його у вежу, він проламав дерев’яну підлогу своєї камери та сховався поверхом нижче. Його почали шукати, дружину посадили в його ж камеру, як заручницю, а він ночами піднімався до неї — мав право… Через тиждень її випустили, камеру перестали замикати, і він легко втік.
Але ще ефектнішою була друга втеча Андроніка — він просто вкрав ключ і вийшов через двері. Погоня наздогнала його, не впізнала, але затримала. І тут його слуга врятував господаря дуже простою та ефективною брехнею — подякував стражникам за те, що вони спіймали його раба-втікача, добре їх винагородив і, підбадьорюючи лжераба стусанами, повів його куди хотів — шукай його тепер!
БЛИЖЧЕ ДО НАШИХ ЧАСІВ
Політичне життя Середньовіччя було таке, що в’язниця виявлялася для політиків цілком реальним ризиком, але не кожну людину в’язниця здатна утримати. Пам’ятаєте герцога де Бофора з «Двадцяти років по тому»? Без допомоги Грімо, який ніколи не існував, він проте втік із Венсенського замку за обставин, схожих на описані в романі Дюма.
Хто тільки не прославився втечами із в’язниць, навіть Казанова, відомий нам зовсім іншими подвигами. Посаджений у жахливу венеціанську в’язницю Пьомбі («Свинцуху»), він підібрав з підлоги залізний прут, відточив його каменем, за допомогою сусіда зламав стелю камери, вибрався на дах і, ламаючи всі замки на шляху, успішно втік.
А ось приклад по-справжньому масової втечі. Коли Людовік XIV вирішив змусити французьких протестантів окатоличитися, піддаючи тих, хто відмовлявся, жахливим знущанням, він, звісно, заборонив їм залишати країну. За спробу порушення цієї заборони 1500 протестантів потрапило на галери, а 200 000 втекло — як погано допомагають заборони на еміграцію, ми добре знаємо…
Подібними здобутками пишався і СРСР. Пам’ятаєте прикордонника Карацупу з його вірним собакою Інгусом, котрий затримав сотні порушників кордону? Композитор Микита Богословський розповідав, що за особистої зустрічі з Карацупою він дякував йому за те, що не дав такій кількості ворогів потрапити до СРСР, а той відповів: «Знали б ви, в який бік вони втікали…»
СУЧАСНИКИ
А зараз унікальних втеч побільшало — частіше садять, чи що? Неймовірною є втеча французького грабіжника Мішеля Вожура — він, тримаючи в руках щось дуже схоже на гранату, попередив, що всіх підірве, і прорвався на дах, де його й забрала дружина, яка прилетіла гелікоптером. Замість гранати він використав розмальований нектарин. А нема чого балувати фруктами…
Використав унікальний гаджет і знаменитий гангстер Джон Діллінджер, пригрозивши охоронцеві великим чорним пістолетом, загнав у свою камеру і цього охоронця, і весь зустрічний тюремний персонал, замкнув їх там і спокійно вийшов із в’язниці. Звідки він узяв пістолет? Вирізав сам із дерева і змастив гуталіном, аби той здавався чорним і страшним.
А єдині троє злочинців, які втекли зі знаменитої в’язниці Алькатрас, зробили це, виготовивши з мила, туалетного паперу та власного волосся макети своїх голів. Тюремники думали, що бачать їх сплячими, а вони через просвердлену ними дірку у вентиляції вибралися на дах, спустились і попливли. Швидше за все, потонули — ніхто їх більше не бачив — але хто знає?
Ще більш вражаючу річ використав для втечі південнокорейський злочинець Чой Гап Бок — звичайний косметичний крем. Намазався ним і виліз із щілини у ґратах для подачі їжі розміром 15х42 сантиметри — він був досвідченим йогом і мав зріст усього 164 см, але все одно тільки уявіть… Щоправда, його спіймали і посадили у в’язницю, в якій ця щілина ще менша.
БІГОМ ІЗ НДР
Практично будь-яка соцкраїна була закритою для виїзду з територій і, за рідкісним винятком, щоб її залишити, треба було втекти з неї. Особливо видатною в цьому плані була НДР, де навіть горезвісна Берлінська стіна не завадила втекти на Захід більш ніж 200 000 людей лише у рік її будівництва — 1961-й. Для втечі до ФРН навіть вигадали спеціальне слово — Republikflucht.
Щоб утекти, використовували найрізноманітніший транспорт. Поки стіна була недостатньо висока, її просто перестрибували, як 19-річний прикордонник із НДР Конрад Шуман, який елементарно перемахнув 80-сантиметрову загороду з колючого дроту на третій день після початку її встановлення, поки її не встигли зробити вищою, відкинувши під час розбігу автомат.
А вже у грудні 1961 року машиніст Гаррі Детерлінг причепив до свого паровоза 8 вагонів, в які сіло понад 20 осіб, і з розгону протаранив залізні ворота, що перегородили рейки, які вели до ФРН, — потім такі стики просто розібрали, але тоді ще не встигли це зробити. А згодом солдат Вольфганг Енгельс (не рідня?) протаранив стіну БТРом і теж утік.
Бігли й повітрям — дві сімейні пари відлетіли на власноруч зшитому монгольф’єрі. А дрезденський інженер Герхард Вагнер навіть спорудив для втечі саморобний літак із двома мотоциклетними моторами. Щоправда, за день до вильоту швагер, стукач Штазі, його видав, і він потрапив до в’язниці, але через рік ФРН його викупила — НДР часто продавала туди дисидентів.
ВЛАСНЕ АКВАСКУТЕР
Інженер Бернд Беттгер вирішив освоїти ще один маршрут втечі — морський. Приробивши пропелер до двигуна від мотоцикла, він закрив це все скловолокном та поліефірною смолою, додав бензобак та ручки для керування — і перший акваскутер був готовий. Випробувати його восени 1967 року не вдалося — винахідника заарештували прямо на пляжі, наміру не довели, але дали 3 місяці в’язниці.
Розумній людині все на користь — наступну модель він ховав краще і 8 вересня 1968 стартував з пляжу міста Граль-Мюріц, а через 5 годин опинився в датському порту Гедсер, пройшовши приблизно 44 кілометри. Ніхто його не помітив — до інших переваг його винаходу належав і вкрай невисокий рівень шуму. Надалі це також відіграє корисну роль.
Преса багато писала про цю унікальну втечу, і одна зі статей потрапила на очі керівництву відомої компанії Rockwell Internacional. Та запропонувала Беттгеру розробити комерційний варіант свого апарату, згодом, щоправда, продала патент, але Джеймс Тейлор, який його купив, розгорнув виробництво акваскутерів у США. Вони виробляються і зараз у різних випадках.
Ось яка кумедна штука вийшла — Беттгер і не думав якось заробляти на своєму агрегаті, але так сильно хотів досягти своєї мети і так старанно намагався, що придумав машину досконалу і корисну не тільки для нелегального переходу кордону. Чим сильніша мотивація, тим більше людина намагається, і прагнення жити в нормальній країні сильно мотивує.
НА ЗАКУСКУ
Щоб урятувати з в’язниці наркобарона Ель Чапо (Коротуна), був виритий підземний хід завдовжки півтора кілометри. Аби Ель Чапо зміг пройти цей значний шлях, в камеру до нього затягли мотоцикл. Ну й користі від цього — потім його спіймали, і зараз він сидить.
Французький карний злочинець Паскаль Пайє тричі втік із в’язниці на гелікоптері! Коли його впіймали вчетверте, його посадили до в’язниці, місцезнаходження якої приховують від усіх — щоби гелікоптер не знав, куди летіти.
З найзнаменитіших в’язниць завжди примудрялися тікати. Жан-Анрі Латюд та Антуан де Шабанн втекли з Бастилії, Ранульф Фламбард та Едмунд Невілл — з Тауера.
Офіційно Берлінський мур у НДР називався «Антифашистський оборонний вал». Наказ від 1 жовтня 1973 року вимагав від «антифашистів», які обороняли його, стріляти на поразку по всіх втікачах, включаючи дітей.
Головна складність будь-якої тюремної охорони полягає в тому, що в’язень завжди більше хоче втекти, аніж тюремники — його стерегти. Поки не придумають, що з цим робити, втечі будуть завжди.