Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
Liberal Arts
6 хв. на читання

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?
Поділитись матеріалом
Луї-Франсуа Лежен. Догляд за пораненими у битві під Москвою, 1812 / copia-di-arte.com

 

УВАГА — ПИТАННЯ!

 

Римські військові санітари, які виносили поранених з поля бою, користувалися великою шаною. Туди посилали найкращих і навіть дали їм спеціальну назву: «послані» — звісно, латиною. Вважали б наші сучасники цю назву почесною — навіть не знаю… Як їх називали?

 

УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!

 

Їх називали «депутати» — латиною це й означає «послані».

 

ТРЕБА ВСТИГНУТИ

 

Хворобу або рану з давніх-давен намагалися вилікувати — спочатку методами, які нас тепер жахають, але був би я завжди такий розумний, як моя дружина потім. Перші лікарі не лікували хворого в нашому розумінні — вони просили, щоб відповідні боги це зробили, адже вони все можуть, а якщо вони не захочуть, як же простий смертний може щось зробити проти їхньої волі?

Пізніше, у Стародавньому Вавилоні, крім цілителів, які приносять богам жертви чи читають корисні молитви (їх називали ашипу), з’явилися й медики, які намагалися допомогти хворим чи пораненим різними ліками чи навіть бронзовим ножем (їх стали називати асу). Останніх поважали значно менше — ашипу із самими богами говорять, а цим асу який бог допомагає?

Проте поступово до асу почали ставитися краще, а до ашипу гірше — клієнти асу одужували частіше, ніж ті, хто зовсім не лікувався, а клієнти ашипу — не частіше, ніж ті, які просто чекали, чи не змилосердяться боги. І частіше за інших, так уже виходило, одужували пацієнти, які починали лікуватися раніше, поки хвороба не встигла непоправно нашкодити.

Особливо це стосувалося хвороб та ран, що призводять до кровотеч: втратив чимало крові — і ніхто тебе не врятує, а якщо кров встигнуть зупинити, з’являються шанси. Типовий приклад — поранені у бійці чи на війні. Встиг вчасно доставити його до лікаря — підвищив ймовірність порятунку, причому серйозно. Якщо зможеш знайти лікаря і дотягти до нього хворого…

 

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?
У месопотамській медицині хворого відвідували 3 цілителі: асу — лікар, ашипу — жрець, бару — ворожка / twitter.com

 

ДЕПУТАТСЬКИЙ КОРПУС

 

Якісь висновки з цього зробили не відразу. Більшість поранених у битвах давнини в кращому разі могли намагатися доповзти або дошкандибати до лікаря, якщо він був взагалі (якщо противник не доріже). Втрати від цього, ясна річ, зростали. Але тільки в Стародавньому Римі, і то зовсім не відразу, здогадалися, що порятунку поранених слід приділяти особливу увагу.

Приблизно за Траяна в римській армії вже утворилася система надання медичної допомоги, причому навіть на полі бою. Кожен римський легіон мав у штаті 24 хірурги. Але як потрапляли до них поранені? Цим якраз і займалися депутати, латиною «послані» — спеціальні кваліфіковані санітари, які підбирали їх просто на полі бою.

Підібраних поранених депутати передавали капсаріям — санітарам, які надавали першу допомогу. Ця назва походить від латинського «капсу», тобто сумка — у цій сумці були всі необхідні медикаменти та перев’язувальний матеріал. Капсарії робили для поранених, що могли, а в разі потреби доставляли їх до хірургів для більш детального лікування.

Ця система збереглася і в армії Візантії, і навіть збагатилася корисною новацією — за доставку поранених з поля бою почали стимулювати матеріально. За кожного пораненого видавали по одній номізмі — золотій монеті чималої цінності. На кожну когорту потрібно було мати 10 депутатів, і роботи у них вистачало. Це рятувало чимало життів.

Що цікаво, ці депутати давнини, подібно до сучасних тезок, теж мали імунітет. Тільки значення цього слова було дещо інше. Їхній імунітет означав те, що ні до яких обов’язкових для всіх легіонерів робіт з улаштування табору, перенесення важких речей і всього подібного жоден римський воєначальник залучати їх ніякого права не мав.

 

ОБЕРЕЖНІШЕ З ПРІОРИТЕТОМ!

 

То що виходить: швидку допомогу винайшли саме римляни? Ані поспішатимемо з визнанням їхніх заслуг, ані повністю їх заперечуватимемо. Дуже багато винаходів виникли не одномоментно, а в результаті багатьох поступових поліпшень, вироблених різними людьми. У цих випадках тільки почни позов про пріоритет — і не помітиш, як оскандалишся.

Ми добре пам’ятаємо радянську боротьбу за пріоритет у всьому світі, що іноді веде до результатів відверто комічних, — про типовий приклад такого «пріоритету», приписування винаходу велосипеда російському кріпакові Юхиму Артамонову, який ніколи не існував, я зовсім недавно писав тут. Вигадати таке просто — складно потім не стати посміховиськом.

Такі спокуси небезпечні і, на жаль, непоодинокі. У Морському музеї Барселони стоїть підводний човен іспанця Нарсиса Монтуріоля, збудований у 1859 році, — подекуди й зараз пишуть, що він перший в історії. А те, що Корнеліус Дреббель ще 1620 року проплив на своєму підводному човні від Вестмінстера до Грінвіча і назад, усім добре відомо — просто дуже хочеться!

Іноді й не причепишся — скажімо, в популярній у Німеччині фразі «Дмитро Менделєєв у Росії та Лотар Мейєр у Німеччині майже одночасно розробили основи періодичної системи елементів» взагалі все чиста правда. Ось тільки про те, що Мейєр оприлюднив своє відкриття на рік пізніше, в Німеччині зазвичай не говорять. Хоча й добре знають. Мабуть, теж дуже хочеться…

А така ідея, як швидка допомога, доводилася до пуття віками. Були люди, які зробили більший внесок, а дехто зробив речі не такі революційні, проте теж дуже потрібні. Спробуймо згадати не всі кроки, які привели її до сучасного вигляду, але хоча б досить важливі. І точно без боротьби за пріоритети — досить шукати батьківщину слонів…

 

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?
Репліка підводного човна Ictineo II Нарсиса Монтуріоля у Барселоні / wikimedia.org

 

ПРЕДТЕЧІ

 

Ще у Візантії, окрім турботи про поранених на війні, думали і про людей, які потрапили в біду в мирні часи, — працювали так звані ксенодохії, що надавали допомогу мандрівникам, біднякам, котрі не могли оплатити послуги лікаря, і тим, хто раптово захворів. Вони були абсолютно безплатними для хворих, утримувалися на громадські кошти.

У мусульманських країнах існувала подібна організація — бімаристан. Спочатку це було щось на кшталт мобільного шпиталю, який подорожував разом із лікарями та аптекарями, щоби допомогти нужденним, доставляючи їм їжу, питво та ліки. Потім з’явилися і стаціонарні бімаристани, де всіх хворих, незалежно від раси, статі та релігії, лікували до одужання.

А ось перші станції швидкої допомоги, в яких не чекали, доки хворий прийде, а самі виїжджали до нього, виникли в Нідерландах 1417 року. Головним їх завданням була допомога специфічному різновиду постраждалих — потопаючим. У тамтешніх містах повно каналів, люди постійно в них падали, тому й завели спеціальну службу, аби рятувати та відкачувати цих бідолах.

У містах Європи почали виникати й інші структури зі схожими цілями. Скажімо, у Парижі організували нічні пункти при поліцейських дільницях для постраждалих у нічний час. Вони направляли на місце події бригаду з трьох осіб — того, хто покликав лікаря, самого лікаря та поліцейського. Поліцейський потім проводжав лікаря додому і платив йому казенними грошима.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ЛАРРЕЙ

 

А найчастіше «батьком швидкої допомоги» називають Домініка-Жана Ларрея, французького військового хірурга. Щоправда, він мав досягнення суто у військовій медицині, яка відрізняється від просто медицини не менше, ніж військова музика від просто музики. Але маса затребуваних ідей та яскрава біографія закономірно привертають до його персони велику громадську увагу.

Його дядько, головний хірург Тулузи, прищепив йому любов до медицини, він отримав чудову освіту, а в 20 років пішов служити на флот корабельним лікарем. Але, здійснивши на цій посаді плавання до Америки, він зрозумів, що зробити тут кар’єру йому не судилося, бо не міг вилікувати власну морську хворобу. Погано, звісно, але медицині з цим пощастило!

Він був дуже революційно налаштований (аж до особистої участі у штурмі Бастилії) і, закінчивши медичну освіту, знову добровільно пішов на військову службу — вже на суші. Його враження від медслужби в армії були аж ніяк не райдужними — безліч поранених просто не могли дістатися в тилу до лікаря і гинули від втрати крові, хоча цілком могли бути врятовані.

Ідею йому подав новий рід військ, «летюча артилерія», — пара коней безстрашно доставляла легкі гармати до бойових порядків піхоти і вела ефективний вогонь. Чому б за допомогою чогось подібного до цієї «летючої артилерії» не доставляти лікаря до пораненого, а не навпаки? Це різко прискорить допомогу і дозволить врятувати багатьох, які не встигали дожити до порятунку…

 

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?
Анн-Луї Жіроде-Тріозон. Домінік-Жан Ларрей, 1804 / wikimedia.org

 

АМБУЛАНСИ ЛАРРЕЯ

 

Слово «амбуланс» з’явилося у військовій медицині ще під час війн Іспанії з маврами — його можна перекласти як «пересувка». Це був легкий намет для медиків, який можна було поставити поблизу поля бою, щоби поранені йшли туди до лікарів. Ларрей пішов далі — його амбуланси були рухливими візками, в які запрягали коней.

Амбуланси буквально вдиралися на передній край, санітари підбирали поранених, надавали їм першу допомогу і за необхідності везли до хірурга. Вперше Ларрей застосував амбуланси у битві при Лімбурзі в 1793 році, і це одразу дало результат — безповоротні втрати різко зменшилися. Незабаром амбуланси з’явилися у всій французькій армії — користь була очевидною.

Під час облоги Тулона Ларрей потрапив на очі Наполеону, який умів бачити талановитих людей. Невдовзі Наполеон почав домагатися, аби Ларрей став головним медиком його військ. Після єгипетського походу, коли імператор під час відступу особисто простежив, щоби Ларрея евакуювали, він зробив його бароном та головним військовим хірургом усієї армії.

Ларрей не обмежився чималими справами з керівництва медслужбою — він і сам під час боїв оперував поранених під ворожим вогнем. Під Бородіно він лише за день провів 200 ампутацій кінцівок, а при переході через Березину — навіть 300! На жаль, у ті часи лише швидка ампутація могла врятувати пораненого від сепсису, інакше він просто вмирав.

 

РЯТІВНИК

 

Справа не лише у професійних якостях хірурга — Ларрей був людяний. Він рятував не лише своїх поранених, а й ворожих. При Вітебську, виявивши сотні залишених російськими поранених у жахливому стані, він особисто наказав лікувати їх, годувати і доглядати їх так само, як і співвітчизників. Солдати всіх військових армій називали його Рятівником.

Під час жахливої ​​переправи через Березину солдати, що стояли до пояса у крижаній воді, перенесли Ларрея через річку на руках. А коли в останній битві Наполеона при Ватерлоо англійський командувач лорд Веллінгтон побачив у підзорну трубу амбуланси Ларрея, він наказав артилеристам перенести вогонь із цієї ділянки поля бою, не бажаючи йому шкодити.

Після поразки Наполеона Ларрей потрапив у полон, і пруссаки вирішили розстріляти його (за що? — запитайте у них!). Але, на щастя, вчасно з’ясувалося, що особисто Ларрей ще в 1807 році врятував пораненого сина прусського командувача Блюхера, який потрапив у полон, і обурливий вирок скасували. Ларрей дожив до 1842 року у славі та пошані — він рятував, а не вбивав!

 

БОРИС БУРДА: як встигнути врятувати постраждалу людину?
Ambulance Volante, або «летюча швидка допомога» для евакуації поранених з поля бою / wikimedia.org

 

ЦИВІЛЬНА ВЕРСІЯ

 

Заслуги Ларрея у військовій медицині незаперечні, але хто ж переніс його досвід у мирне життя? Найчастіше за це справедливо вихваляють і навіть називають, як і Ларрея, «батьком швидкої допомоги» віденського професора медицини Яромира Мунді, який став мимовільним свідком жахливого нещастя.

8 грудня 1881 року у віденському Рингтеатрі вибухнув світильний газ. У пожежі загинуло понад 400 людей, а постраждало ще більше. Обпалені й покалічені люди сотнями лежали біля згорілого театру, і не було кому їм допомогти, хоча у Відні було багато лікарів і гарних лікарень. Ніхто не був готовий до такого, і всі не одразу зрозуміли, що робити.

Яромир Мунді був там, але мало кому міг прийти на допомогу. Проте наступного ж дня він енергійно зайнявся організацією Віденського рятувального товариства, яке могло б допомогти за таких бід. Це суспільство, крім іншого, відкрило і станцію швидкої допомоги, яка в перший же рік роботи врятувала 2067 потерпілих. Згодом швидка допомога з’явилася і в інших містах.

Чому б такій добрій справі, як швидка допомога, і не мати кількох батьків? Зараз ми звикли до того, що є така організація, багато хто з нас користувався її послугами, декого з тих, хто читає ці рядки, вона навіть врятувала — але скільки людей доклали руки до її створення? Дуже багато хто, і це чудово — така гідна справа є схвальною без жодної боротьби за пріоритети!

 

ДРІБНІ ПОДРОБИЦІ

 

Римські санітари дбали не лише про поранених. Вони стежили, щоб намети легіонерів ставилися на сухому і підвищеному місці, щоб легіон мав запас теплого одягу на випадок холодів, і навіть за тим, щоби воду для запобігання епідемій розбавляли вином.

Шалена боротьба за пріоритети в 40-х роках у СРСР породила іронічну фразу «Росія — батьківщина слонів». Коли її повторили Еренбургу, він сказав: «А що в цьому дивного? Більше того, Росія — батьківщина мамонтів!»

Мусульманський бімаристан міг бути доволі солідною організацією. Так, наприклад, за сельджукських султанів для перевезення бімаристану потрібно було 40 верблюдів.

Помираючи на острові Святої Єлени, Наполеон заповів Ларрею 100 000 франків і замок, назвавши його найгіднішою людиною з усіх, яких він зустрічав.

Французький хірург П’єр-Франсуа Персі практично одночасно з Ларреєм і незалежно від нього теж вигадав амбуланси, тільки на основі баварського артилерійського візка, в який запрягали 6 коней. От і міркуй після цього про пріоритети…

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: