Сотні років філософія б’ється над розгадкою природи зла, що діє як в особистій долі людини, так і в людській історії. Звідки воно береться? Чи правильно ми робимо, коли прагнемо знайти злу виправдання? Якщо педофіл у дитинстві зазнав сексуального насильства, хіба ми не намагаємося викликати до нього співчуття і тим самим знайти якесь виправдання злу, яке він зробив?
Злочинна душа хвора і потребує не лише засудження, а й зцілення. Але яким чином сучасна в’язниця може стати чимось на зразок клініки для душі? Як включити її в «індустрію каяття», перетворивши із зони страждання на зону лікування від страждання? І тут звернення до досвіду роботи зі свідомістю, накопиченого у різних релігійних традиціях, стає не лише необхідним, а й неминучим
Інженер Бернд Беттгер із НДР вигадав акваскутер — зручний, швидкий і безшумний засіб пересування людини у воді. Що стимулювало його до того, аби зробити такий нестандартний винахід?
У Лондонській фортеці Тауер на державному забезпеченні мешкають чорні ворони. Згідно зі старовинними повір’ями, щойно ворони відлетять із Тауера, одразу впаде і сам Тауер, і британська монархія з ним заразом. Під час бомбардувань Лондона нацистською Німеччиною 1940 року в Тауері залишався лише один ворон. Можливо, він розумів свою відповідальність — і завдяки цьому Тауер та британська монархія вціліли. Згодом прем’єр-міністр Вінстон Черчілль наказав кількість воронів поповнити…
У минулому листі ти запитав мене про становлення культури і про те, що цінного може знайти поет у всій культурній традиції. У цьому листі я коротко опишу тобі становлення культури, а в наступному розповім про те, які саме плоди культури, на мою думку, є найбільш цінними
Чи можна насильством виправити людину, змінити її свідомість та зробити краще? Тоталітарні режими дають позитивну відповідь, релігійні системи — негативну. Але хто ж із них має рацію? Священик у тюремній камері, медитуючі вбивці, голлівудські «зірки», які пропагують буддизм… На противагу «індустрії насильства» у світі існує справжнісінька «індустрія каяття»
Замолоду цей чоловік жив у багатонаціональному місті, де поляків, росіян, німців та євреїв було приблизно порівну. Водночас міжнаціональні відносини у місті, м’яко кажучи, нікого не тішили. Щоб якось виправити такий недолік, він вигадав ЦЕ. Це вигадували до нього та після нього, але тільки його проєкт отримав відносне визнання. Що це за проєкт?
«Сміх — це фізіономія розуму», — сказали якось брати Гонкур. Виходить, щоб розсміятися, важливо мати правильну фізіономію. Чи не про це мова?.. А ще існує поширена думка, що всі письменники-гумористи — особи похмурі, серйозні та сумні. Що ж змушує нас сміятися, реготати, іржати чи радісно посміхатися? Чому з двох людей, що стоять поряд, одному смішно, а тій, хто тримає його під руку, — ні?
Чи вільні від гніву, брехні, деструктивної поведінки та негативних емоцій ті, хто перебувають на волі? Між в’язницею та суспільством існує глибокий екзистенційний зв’язок. Проєкт Huxleў «Ув’язнена свобода» відкриває першу серію публікацій, які мають на меті привернути увагу до проблеми ресоціалізації ув’язнених, допомогти в’язниці та суспільству почути одне одного
Зміст патентної заявки 1901 року на чудову іграшку, що прикрасила дитинство мільйонів дітей, зводиться до п’яти слів: «однакові отвори на однакових відстанях». Що ж запатентував 1901 року англієць Френк Хорнбі?
«Один ізраїльтянин запитав мене, чи зміг би я зняти картину, яка була б не про Голокост, а сама була б свого роду Голокостом?
Цілу ніч я гуляв Парижем, обмірковуючи цю ідею. У результаті погодився, ще не розуміючи, що беру на себе непосильне завдання, вплутуюсь у неможливу авантюру, дуже небезпечну, яка коштувала мені в результаті дванадцяти років життя», — Клод Ланцман, режисер «Шоа»
Мудреці знали, що цінності, отримані з життєвого досвіду, є похідними істинами та нижчими виразами вищих духовних цінностей, а також щаблями на сходах еволюції