Philosophy
Наскільки хворим є наше суспільство? Якщо уявити суспільство як пацієнта, які симптоми можна виділити в результаті першого обстеження? Чи можемо ми сприймати себе повноцінно, не вступаючи в безпосередній контакт з іншою людиною? Чи зміцнює вольова практика свободи людини загалом?
Чи справді захворювання, яке протікає приховано, може пробудити в людини бажання змінити спосіб життя, режим дня, харчування, ціннісну орієнтацію? Чи правда, що через час організм сам справляється із хворобою завдяки процесам саморегуляції, без специфічної медикаментозної терапії?
Чи може бути корисною філософія для медицини? Якими компетенціями має володіти лікар? Чи важливо для лікаря відповідати на питання: «що є людина?», «що означає лікувати?», «чи є сенс у хворобі?», «що таке здоров’я?», «чи є біль проявом несвідомого?»
У донецькому степу вже стемніло, але тиша не настала. То далі, то ближче чути вибухи снарядів, а іноді кулеметні черги, але інтенсивність боїв усе ж нижча, ніж удень. За кілька кілометрів від цього до невеликої посадки під’їжджає пікап. У нього в багажнику знаходиться антена для супутникового з’єднання Starlink. Молодий солдат намагається знайти найкращий сигнал для зв’язку, для зв’язку зі мною, адже у нас запланований семінар…
Ситуації, що виникають, вимагають вибору та дії. Наші дії можуть бути спрямовані на ситуацію, на її підпорядкування і придушення, але також ми можемо дати ситуації проявити себе, залучити себе до того, що ситуація проявляє. Західна і китайська модель являють собою два способи розуміння того, як реальність «реалізується». Яка ж модель розкриває потенціал того, що відбувається, найефективніше?
Тисячі років тому мудреці та філософи відкрили істину: бажання завдає страждання. Ось тільки життя без бажань нудне, бідне і здебільшого безглузде. Будь-яке бажання багатогранне, призводить до різного роду здобутків, але також є причиною прихильностей та залежностей. Чи такі вже погані бажання? Якщо завдають стільки страждань, то навіщо вони нам?
Може, чистий, наївний і романтичний світ Дон Кіхота поступився світові іронії та здорового глузду Санчо Панси? Чи можливо, що світ шаленого утилітаризму, присипаний доброю дрібкою цинізму, і задає смислові горизонти в нашій мильній бульбашці?
Мої тексти — порох, адже я розпорошений. Вони осідають у непомітних місцях, вони впливають не впритул. Ось зітхання відчаю у (вапном пофарбованому) залі, і тексти мої вже в повітрі, вони вже кружляють і ввижаються тим, хто має до них прихильність. У своїх текстах я кричав і шепотів, наводив «ясні, як сонце» докази і хитро натякав. Звісно, про головне я не писав, таємницю приховував, як і годиться
Сотні років філософія б’ється над розгадкою природи зла, що діє як в особистій долі людини, так і в людській історії. Звідки воно береться? Чи правильно ми робимо, коли прагнемо знайти злу виправдання? Якщо педофіл у дитинстві зазнав сексуального насильства, хіба ми не намагаємося викликати до нього співчуття і тим самим знайти якесь виправдання злу, яке він зробив?
У минулому листі ти запитав мене про становлення культури і про те, що цінного може знайти поет у всій культурній традиції. У цьому листі я коротко опишу тобі становлення культури, а в наступному розповім про те, які саме плоди культури, на мою думку, є найбільш цінними
«Сміх — це фізіономія розуму», — сказали якось брати Гонкур. Виходить, щоб розсміятися, важливо мати правильну фізіономію. Чи не про це мова?.. А ще існує поширена думка, що всі письменники-гумористи — особи похмурі, серйозні та сумні. Що ж змушує нас сміятися, реготати, іржати чи радісно посміхатися? Чому з двох людей, що стоять поряд, одному смішно, а тій, хто тримає його під руку, — ні?
Есхатологія — це вчення про кінцеву долю людини і всього сущого. У цьому маніфесті мається на увазі глобальний кінець світобудови: кінець людства і всієї людської реальності. Лавиноподібне сходження катастроф гранично гостро поставило перед усією людською цивілізацією проблему безпеки