Костянтин Скопцов. Легенда про Короля-рибака (фрагмент)
Прокинутися вночі та копирсатися у собі — як це знайоме кожному, хто має схильність до саморефлексії. Буває, засинаєш у прекрасному настрої, умиротворений і щасливий, а серед ночі о третій годині прокидаєшся, ніби вже ранок і час вставати.
Думки одна за одною розбурхують мозок, свердлять питаннями, змушують аналізувати вчинки та слова — як свої, так і інших людей. Вступаючи у безперервний діалог із самим собою, ми ніяк не можемо заснути.
Вчені з Університету Суінберна (Австралія) вивчили фізіологічні та психологічні особливості цього дивного безсоння та спробували дати пораду, як зменшити шкоду від нього.
Про одну й ту саму річ уранці ми думаємо одне, увечері — інше.
Але де істина — у нічних думках чи денних роздумах?
Альбер Камю
Нав’язливий стан, який приносить купу неприємних відчуттів, здатний зробити нас насправді нещасними. Як багато дурниць пролітає у нас у голові за час цього нічного неспання. Нас пригнічують страхи, ми знаходимо у себе різні недоліки, які випаровуються, як зомбі, при денному світлі.
І нам невтямки, чому ми настільки психологічно вразливі у час відьом, який іноді називають часом між вовком і собакою, — між 3-ю годиною ночі та 4 годинами ранку.
А для цього психологічного феномена є наукове обґрунтування.
ЧОМУ Ж МИ ПРОСИНАЄМОСЯ ПОСЕРЕД НОЧІ?
Тривоги дня не полишає ніч,
А ніч, як день, нудить мене тугою
Вільям Шекспір
Дослідження професора та керівника Центру психічного здоров’я Технологічного університету Суінберна Грега Мюррея, яке було присвячене цьому дивному нічному пробудженню, дає цілком розумне біологічне обґрунтування даного феномена.
Встановлено, що при нормальному сні нейробіологічні процеси в мозку у період з 3-ї до 4-ї години ночі досягають фізіологічного піку, а саме: підвищується температура тіла, зменшується секреція гормону сну — мелатоніну та підвищується рівень гормону стресу — кортизолу, сонливість знижується, організм готується до пробудження. Всі ці процеси відбуваються в нашому організмі, незалежно від умов навколишнього середовища.
Крім того, доведено, що протягом ночі ми прокидаємося по кілька разів, і якщо у нас здоровий сон, то ми цих пробуджень просто не помічаємо, проте варто додати в наше життя трохи стресу, і ми прокидатимемося серед ночі до повної свідомості.
НАША НІЧНА ВРАЗЛИВІСТЬ
Якщо так лежати годинами вночі, то думками можна піти дуже далеко, в дуже дивному напрямку
Станіслав Лем
На думку Грега Мюррея, пробудження о 3-й годині для нас проблематичне, бо в цей час ми стаємо найбільш фізіологічно вразливими — сили організму закінчуються, а сам факт нічного пробудження посилює нашу сутнісну самотність, адже, прокидаючись, ми розуміємо, що весь світ спить, всі люди сплять, наші рідні та близькі теж сплять.
І якщо ми не спимо, значить, з нами не все гаразд.
Ми починаємо прокручувати в голові факти попереднього дня, стресові ситуації, неприємні розмови, і вони сприймаються нами песимістично. І чим більше ми думаємо про себе та свої проблеми, тим трагічнішим виглядає наше становище.
Цей стан нічної соціальної ізоляції приводить наші думки до помилкового висновку, що всі проблеми, про які ми так болісно міркуємо, — абсолютно нерозв’язні.
Вночі наші думки турбують нас, як привиди, і лякають, як нічний грабіжник. І що більше ми розмелюємо власне «я» у м’ясорубці саморефлексії, то більш гнітючими стають висновки щодо можливих перспектив завтрашнього життя.
РАНОК МУДРІШИЙ ВІД НОЧІ
Пам’ятайте, що ще ніхто не помер від нестачі сну.
Занепокоєння з приводу безсоння шкідливіше, ніж саме безсоння
Дейл Карнегі
Вчені попереджають, що в цей час не потрібно ухвалювати жодних рішень, а потрібно просто дочекатися ранку — з першими променями сонця вся команда вампірів у мозку і нечисть наших думок згине безповоротно, ми наново осмислимо всі нічні думи і розсміємося, що могли вважати справжні дрібниці якимись нерозв’язними проблемами.
БУДДИСТСЬКА МЕДИТАЦІЯ
За рекомендацією Грега Мюррея, нам у такі моменти можна звернутися до буддистської медитації усвідомленого дихання.
Першоджерелом практики є «Анапанасаті-сутта». Сенс практики анапанасаті полягає у зосередженні уваги на вдихах та відчуттях. У результаті цього синхронізується досвід тіла та розуму, при якому дихання стає посередником між ними.
Практика анапанасаті настільки проста, що її може виконувати навіть той, хто раніше не медитував. Однак зосередити увагу на диханні вдається не відразу. Дихання часто так само невпорядковане, як і потік думок. Багато новачків, аби не збитися, починають рахувати вдихи та видихи. З одного боку, цифри допомагають не відволікатися, але й таять небезпеку — медитуючий концентрується на самих цифрах замість дихання.
При виконанні вправи зона уваги дуже обмежена виключно на ніздрях. Завдання цієї медитації — спостерігати за тим, як повітря входить через ніздрі, не намагаючись вплинути на дихання.
Це зробити нелегко, але здаватися не варто. Прогрес помітить той, хто наполегливо тренується, а ті, хто покладається на секретні техніки, ні до чого не прийдуть.
