Франц Кафка — один із найвидатніших німецькомовних письменників XX століття, більшість творів якого було опубліковано посмертно. Лише кілька його робіт було видано за життя. Найвідоміші: оповідання «Перевтілення» та романи «Процес» і «Замок» / yakaboo.ua
Найтаємніший і звичайний, складний і простий, сміливий і боязкий, пристрасний і холодний, самотній і доброзичливий, закоренілий холостяк і спраглий до любові гарний чоловік — немає у світі всіх епітетів, що можуть позначити образ найзагадковішого письменника XX століття — Франца Кафки.
За сторіччя, що минуло від дня смерті, популярність його творів стала настільки оглушливою і величезною, що ім’я Кафки обросло численними легендами, а історія життя перетворилася на нескінченну низку інтерпретацій.
Життя Кафки вивчено мало не до хвилини, написано тисячі дисертацій з його творчості, видано всі листи, щоденники й навіть дорожні нотатки, і, здається, складно знайти предмет для нового дослідження чи розмови.
Але є у світі дещо, про що варто розмовляти нескінченно, — це любов. Кажуть, щоб пізнати чоловіка, треба з’ясувати, який він у коханні до жінки. Кафку жінки любили, але ми поговоримо про тих, кого кохав він сам.
#1 ФЕЛІЦІЯ БАУЕР, АБО РОМАН У ЛИСТАХ
Я тебе так люблю, Феліце, що хотів би знайти здатність жити вічно,
якби міг бути поряд з тобою
Кафка «Листи до Феліції»
13 серпня 1912 року у будинку Макса Брода відбувається знайомство Франца Кафки з майбутньою нареченою Феліцією Бауер. Починається воно дуже драматично, бо Кафка приймає її за служницю і дає неприємну оцінку її зовнішності, через тиждень записавши в щоденнику: «Фройляйн Феліца Бауер. Кістляве порожнє обличчя, що відкрито показує свою порожнечу. Непокрита шия. Накинута кофта. Майже зламаний ніс. Світле, жорстке, непривабливе волосся, міцне підборіддя».
Незважаючи на це, Кафка першим іде на зближення і вже в день знайомства пропонує поїхати з ним до Палестини. Він пише листа до Феліції, і вона відповідає йому. Далі йде безпрецедентна історія епістолярного спокушання дівчини, листи Кафки до Феліції вже за рік становлять більший обсяг, ніж усе, що їм написано до цього.
Натхненний любов’ю, Кафка 1912 року повертає собі колишню могутність у письменстві: за ніч створює оповідання «Вирок», пише «Перетворення», відчуває небувале творче піднесення.
Але весь цей час Феліція залишається для нього «далекою» нареченою, тінню, яку він полюбив, персонажем вигаданим, якому можна тільки писати і кого можна любити, обрамляючи свої почуття у товсті конверти листів. Листи Феліції до Франца були втрачені, і його перша наречена досі залишається примарою жінки та любов’ю-мрією.
Хто ж вона насправді — Феліція Бауер?
Коли Кафка зустрів Феліцію, їй було 25 років, що за тодішніми мірками було вже серйозним віком для заміжжя. Австрійка за походженням та єврейка за національністю, вона жила в Берліні та працювала стенографісткою-машиністкою у магазині платівок. З 1909 року займалася також продажем диктофонів і робила це досить успішно.
Два рази Кафка робив пропозицію Феліції Бауер, і двічі вона давала згоду на шлюб із ним. Обидва рази заручини були розірвані, і обидва рази з ініціативи Кафки. Не дивно, що сім’я Феліції так зненавиділа Кафку, що згадувати про нього в їхньому будинку вважалося ознакою поганого тону.
#2 ЮЛІЯ ВОХРИЦЕК, АБО ДРУГА НАРЕЧЕНА
Сізіф був холостяком
Кафка, «Щоденники»
У 1919 році, перебуваючи на лікуванні в Шелезені, Франц Кафка знайомиться з Юлією Вохрицек, дівчиною, якій історія приготувала роль другої нареченої письменника.
Знайомство з нею — один із світлих епізодів особистого життя Кафки, хоча після першої зустрічі у письменника склалося своєрідне ставлення до неї, яке він так задокументував у листі до Макса Брода:
«Єврейським елементом є дівчина, з приводу якої слід сподіватися, що вона лише трохи хвора. Не єврейка, не неєврейка, не німкеня, не ненімкеня, аматорка кіно, оперети і комедії, пудри і фіалок, яка має невичерпну масу зухвалих виразів на ідиш, загалом дуже неосвічена, швидше весела, ніж сумна, — ось приблизно яка вона.
Якщо спробувати точно описати її соціальний стан, слід сказати, що вона належить до категорії продавчинь магазину. І разом із тим чесна до глибини серця, порядна, безкорислива — це великі переваги для створіння, що фізично не без краси, але що є майже так само незначним, як мошка, котра пурхає навколо лампи».
Дочка шевця та власниця капелюшного магазину, Юлія Вохрицек на момент знайомства з Кафкою мала за плечима 28 років. Вона втратила в окопах Першої світової свого нареченого й охоче розкрила своє серце для нового кохання. Проте роман із Кафкою був нетривалим. Вохрицек була противницею усіляких зв’язків, виступала проти шлюбу і не хотіла мати дітей.
У цьому їх погляди розрізнялися. Для Кафки сім’я — це абсолютний єврейський канон щастя, і він робить Юлії Вохрицек восени 1919 року пропозицію. Після умовлянь Юлія погоджується вийти за нього, але коли письменник повідомляє про майбутнє весілля батькові, то це викликає у Германа Кафки вибух обурення, він забороняє синові одружуватися, оскільки впевнений, що обраниця за соціальним статусом йому не пара.
«Ти що, не знаєш нічого кращого, як одружитися з першою зустрічною; не можеш приборкати свою хіть? — кричав батько. — Сходи краще у будинок розпусти».
Не виключено, що батько Кафки був частково і правий, та факт того, що Франц в один із найскладніших періодів життя зустрів цю «простушку» і вирішив з нею одружитися, говорить про те, що ця жінка була важливою в його житті.
Заручини між Кафкою та Юлією Вохрицек були розірвані на початку 1920 року і причина цього — знайомство Кафки з 24-річною красунею, чеською журналісткою — Міленою Єсенською.
#3 МІЛЕНА ЄСЕНСЬКА, АБО ЖІНКА-ІДЕАЛ
Це живий вогонь, якого я ніколи раніше не бачив
З листа до Макса Брода
Знайомство з Міленою Єсенською безпосередньо пов’язане з літературною діяльністю Кафки. У 1919 році Мілена, прочитавши кілька оповідань Кафки, вирішила перекласти їх з німецької чеською мовою. Між Єсенською та Кафкою почалося листування, а незабаром відбулася їхня особиста зустріч і почався бурхливий роман.
Кафка закохався по-справжньому. Ця жінка вабила його, захоплювала, хвилювала уяву, надихала. Кілька днів у Відні 1920 року стали визначальними в їх любовної історії. Вперше в житті Кафка починає вірити, що, незважаючи на хворобу, він може бути щасливим, до цього моменту слово «щастя» навіть не входило в кафкіанський побут.
В одному з листів він пише Мілені: «Я зможу винести ще більше щастя, ще більше впевненості, ще більше повноти, я почуваюся так добре і радісно, і вільно, зовсім цього не заслуживши, я почуваю себе настільки добре, що боюся цього, і якщо нинішні умови триватимуть ще трохи без особливих потрясінь і я отримуватиму щодня слівце від тебе, цього, безумовно, буде достатньо, щоби зробити мене майже здоровим».
Між закоханими присутня не лише близькість тілесна, а й близькість духовна: спільність інтересів, інтелектуальна зацікавленість один в одному. Мілена перекладає його тексти, він із цікавістю читає її перші есе.
У той час Мілена одружена з Ернстом Поллаком, літературним критиком, з яким Кафка був знайомий. До чоловіка Кафка Мілену не ревнує, але що довше вони зустрічаються, то наполегливіше він вимагає, аби Єсенська покинула чоловіка і переїхала до нього. Проте цьому не судилося здійснитися. Мілену стосунки з Кафкою невдовзі починають обтяжувати, і з її ініціативи у лютому 1921 року їхня любовна історія завершується.
Проте волею долі саме Мілена Єсенська напише єдиний, але приголомшливий по глибині некролог на смерть Кафки для газети «Народні лісти».
«Небагато хто знав його тут, оскільки він йшов сам своєю дорогою, сповнений правди, зляканий світом. Його хвороба надала йому майже неймовірної крихкості та безкомпромісної, майже жахаючої інтелектуальної вишуканості. Він був сором’язливий, неспокійний, ніжний і добрий, проте написані ним книги жорстокі та болючі. Він бачив світ, наповнений незримими демонами, що рвуть і знищують беззахисну людину.
Він був занадто прозорливий, занадто мудрий, щоб змогти жити, занадто слабкий, щоб боротися, слабкий, як бувають істоти прекрасні і шляхетні, не здатні вплутатися в битву зі страхом, які відчувають нерозуміння, відсутність доброти, інтелектуальну брехню, бо вони знають наперед, що боротьба марна і переможений противник покриє до того ж своєю ганьбою переможця. Він був художником і людиною з такою чуйною совістю, що слухав навіть там, де глухі помилково вважали себе у безпеці».
#4 ДОРА ДІАМАНТ, АБО ОСТАННЄ КОХАННЯ
Мати людину, яка б розуміла, дружину наприклад, — це означало б мати опору у всьому, мати Бога
Кафка, «Щоденники»
Влітку 1923 року разом із сестрою та її дітьми Франц Кафка відпочивав у містечку Мюріц на Балтійському узбережжі. Кафка не має випадкових зустрічей. Його доля незвичайна, як і все ним створене. Так і сама історія знайомства з Дорою Діамант, хоч і відбувається в абсолютно банальній атмосфері, але має присмак магії та чарівництва.
Кафка помічає на кухні дівчину, яка чистить рибу, і каже їй: «Такі ніжні руки, і така кривава робота». Дівчина бентежиться, адже їй лише двадцять два роки, а з нею вирішив познайомитися сорокарічний чоловік. Звати незнайомку Дора Діамант. Походить вона із родини польських хасидів. У них із Кафкою багато спільного, пов’язаного з юдаїзмом.
Кохання спалахує миттєво. І незабаром Кафка та Дора не можуть жити окремо. Вони селяться разом, і з того часу доля Дори Діамант і Кафки назавжди пов’язані в єдине ціле. Він пропонує Дорі вийти за нього заміж. Кафка будує їхні спільні плани: оскільки Дора чудово готує, Франц мріє відкрити свій ресторан, де планує працювати офіціантом.
Але всім цим прекрасним планам не судилося здійснитися — Кафка дуже хворий, а лікування не дає результату. Дора всі останні місяці майже не відходить від коханого. Він вносить останні правки до своїх творів, переглядає останню прижиттєву збірку «Голодар», але туберкульоз невблаганний, він вражає гортань і вбиває письменника 3 червня 1924 року.
Кафка вмирає, закінчується історія його фізичного життя, але починається історія його безсмертя як автора найзагадковіших і незрівнянних творів ХХ століття.
А нам залишається лише віддати шану тим жінкам, які у різні періоди життя письменника служили музами та натхненницями його творчості.