ДО 300-РІЧЧЯ ВЕЛИКОГО ФІЛОСОФА. 5 містичних випадків із життя Григорія Сковороди

Картина із циклу «Основи». Художник Генрі Ягодкін написав 40 історичних праць, присвячених Григорію Сковороді.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи Київської губернії і був тим, кого можна назвати родоначальником чистої — неклерикальної — філософії в Україні. Великий філософ, поет, мандрівник. І навіть містик.

#1 ЗУСТРІЧ ІЗ ДВІЙНИКОМ

У житті Григорія Сковороди справді було багато містики. Дослідники його творчості припускають, що він надихався читанням містичної літератури та навіть зустрічами з містиками. Філософ інтерпретував Святе Письмо у дусі своїх ідей, спираючись на свій духовний досвід.

Набагато важливіші й інші дивні речі, що з ним сталися. Наприклад, у Німеччині Григорій Сковорода одного разу зустрів свого двійника — містика Даніїла Мейнгарда. Правда? Вигадка? Ані те, ані інше — таїнство.

#2СПАСІННЯ ВІД ЧУМИ

На 48-му році життя, 1770-го, Григорій Сковорода гостював у свого родича в Китаївській пустелі. А далі сталося ось що. Зі спогадів біографа Сковороди Михайла Ковалинського: «Вдруг приметил в себе внутреннее движение духа непонятное, побуждающее его ехать из Киева. Видя нерасположение Иустина к отпуску его, пошел он в Киев к приятелям попросить, чтобы отправили его в Украину. Те удерживают: он отговаривается, что ему дух настоятельно велит удалиться из Киева.

Между сим пошел он на Подол, нижний Город в Киеве, пришед на гору, откуда сходят на Подол, вдруг, остановясь, почувствовал он обонянием такой сильный запах мертвых трупов, что перенесть не мог и тотчас поворотился домой. Дух убедительно погнал его из города, и он отправился в путь на другой же день. Через две недели в Охтырке получили известие, что в Киеве моровая язва, о которой в бытность его и не слышно было и что город заперт уже». Так Григорій Сковорода врятувався від чуми.

#3ІСТИНА ПРО БУДОВУ СВІТУ

Одного разу Григорій Сковорода опинився в саду (Саду Божественних пісень?), де пережив інтенсивний містичний досвід: світ стиснувся до розмірів саду й перетворився на світло, що рухається з нескінченною швидкістю в усіх напрямках. Пізніше філософ напише: «Бог есть неостановимый бег».

У своїх працях він вчив, що існують три світи: великий і два малі. Великий світ — це Всесвіт або Макрокосмос, що складається з багатьох світів. Другий — Мікрокосмос — це людина. І третій — Біблія, світ символів. Він писав, що «Библия есть наисовершеннейший и наимудрейший орган». І вважав, що у цій книзі зібрані фігури всіх небесних, земних та підземних речей, які ведуть людську думку до поняття вічного.

#4 ОКО ДЛЯ БАЧЕННЯ ПРЕКРАСНОГО

Філософ Сковорода стверджував, що лише в образах можна досягти справжнього пізнання. «Плотское око, — говорив він, — видит краску и холст, а самих в письме фигур не различает».

«Краски на картине всяк видит, но чтоб рисунок и живопись усмотреть, требуется другое око, а не имеющий оное, слеп в живописи».

Григорій Сковорода резюмував, що ця невидимість найголовнішого в мистецтві домінує не тільки в людині, а й «в інших тварях».

Чи мав сам Сковорода те саме містичне око? Швидше за все.

#5ПЕРЕДБАЧЕННЯ ВЛАСНОЇ СМЕРТІ

Якось у гостях уже 72-річний Григорій Сковорода крадькома залишає звану вечерю і копає собі могилу. На здивовані запитання гостей відповідає: «Час уже для спокою».

Вранці Сковороду знайшли вже назавжди спочилим (тут мені згадалася посмертна медитація ченців Тибету тугдам, свідком якої я був). До речі, за кілька днів до смерті він попросив, щоби над могилою його зробили напис-самоепітафію: «Світ ловив мене, але не впіймав».

***

Світ ловив мене, але не впіймав. Це побажання всім тим, хто живе в ХХІ столітті, хто хоче вийти з-під жахливого подієвого та інформаційного гніту цього століття (якщо, за Мандельштамом, ХХ століття — вовкодав, то ХХI — не інакше як річка бразильських червоних мурах, що знищують усе на своєму шляху ). Як не дати зловити себе світові?

Відповідь Сковороди проста і складна водночас: тримайся свого рідного шляху, тобто того, що тобі властиво за природою, без огляду на визнання та успіх. Але жити так — практично духовний подвиг на межі можливого. І єдиний шлях до безсмертя.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media