ДО 300-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КАНТА: історія життя, якого не було, чи все-таки було…
Emmanuel Kant by Julissa Lopez, 2012, via the artist’s Behance / thecollector.com
22 квітня 1724 року народився Іммануїл Кант — великий філософ із дивною біографією. Поет Генріх Гейне писав: «Викласти історію життя Канта важко. Бо не було в нього ні життя, ні історії». У цій, здавалося б, відсутності подій у його біографії найрізноманітніші люди «вичитували» геть некантівські смисли. Що взагалі можна сказати про людину, яка ніколи не покидала меж Східної Пруссії? Виявляється, чимало.
ПІД ЧИМ БИ НЕ ПІДПИСАВСЯ КАНТ
Хто тільки не бажав «привласнити» собі великого філософа. Нинішня влада РФ намагається зробити з Канта російський бренд на тій підставі, що його могила розташована в Калінінграді, колишньому Кенігсберзі, де в XVIII столітті жив і працював філософ. Ідея не є новою.
Раніше перетворенням Канта на німецький бренд переймалися гітлерівці. Вписаний у систему фашистської ідеології, Кант перетворював її на щось на кшталт «фашизму з людським обличчям». А ще раніше про видатну роль Канта у становленні німецького мілітаризму говорив кайзер Вільгельм II. Він щиро вважав, що своїми перемогами завдячує «моральній і духовній спадщині великого мислителя з Кенігсберга».
Ні Путіна, ні Гітлера, ні Вільгельма не бентежило те, що Кант жодним чином не міг бути для них «своїм». Його категоричний імператив абсолютно не поєднується з культом насильства та війни, запереченню якої Кант присвятив свої пізні роботи.
Видатний австрійський сатирик Карл Краус так писав про це: «Прошу мати на увазі, що накази ‟Стояти!”, ‟Кроком руш!”, ‟Бий їх!” та ‟Ані кроку назад!” не мають нічого спільного з моїм категоричним імперативом. Підпис: ‟Кант”».
КАНТ — ЛАТИШ ЗА БАТЬКОМ?
То чий же Кант насправді? Звісно, його ідеї та філософська спадщина належать усьому людству. Однак якщо говорити про етнічне коріння, то треба сказати, що і тут існує чимала плутанина. Початок їй поклав сам Кант. Він вважав, що його предки перебралися до Пруссії з Шотландії. Але насправді шотландцем філософ не був.
Версія про британське походження ґрунтується на тому факті, що обидві двоюрідні бабусі Канта були одружені з шотландцями. У дійсності по батьківській лінії рід Кантів походить із Прибалтики, а точніше, з Латвії. Прадід філософа Ріхард Кант жив у невеличкому латвійському містечку Прієкуле, неподалік литовської Клайпеди.
У XV сторіччі Прієкуле став «німецьким», у тому сенсі, що ним володів німецький баронський рід Корфів. Однак сам Ріхард німцем не був і навіть німецької мови не знав. Його син Ганс покинув глухе Прієкуле і переїхав до Клайпеди, тоді ще Мемеля. А от уже наступне покоління Кантів перебралося з Литви до Пруссії.
ШОРНИКИ ТА ІНДУСТРІЯ ВІЙНИ
Йоганн, батько Іммануїла, німецьку знав, акцент на походженні не робив, у Кенігсберзі займався шорництвом. Вам відомий вислів «шори на очах»? Ось від цих шор і пішла назва професії шорників — майстрів шкіряних справ, які виготовляли кінську збрую. У тому числі наочники, які обмежували коням огляд, — так ними простіше керувати.
Із Середніх віків шорники об’єднувалися в цехи — закриті спільноти ремісників, куди чужих не пускали. Ремесло було нелегким, а вичинка шкіри — естетично відразливою, тому шорники жили замкнутими слобідками. Однак професія була шанованою.
Війни в Європі точилися безупинно, а добре споряджені коні були грізною зброєю. Тому навколо них виникла ціла індустрія — крім цеху шорників існували цехи ремінщиків, вуздечників, сідельщиків… Усім цим «дрібницям» приділяли велику увагу — від їхньої якості залежала доля в бою і коня, і його вершника.
Виходить, що Кант хоч і виступав проти війни, його предки робили посильний внесок у розвиток військово-промислового комплексу епохи. Можливо, своєю антивоєнною позицією Іммануїл відпрацьовував родову карму?
БРУДНІ ЗАДВІРКИ ЄВРОПИ
Шорники могли бути вельми небідними людьми. Наприклад, у романі Чарлза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу» однією з дійових осіб є старий Лобс — навіжений, проте дуже заможний шорник. Його статки настільки великі, що дозволяють купити ціле село. На жаль, Йоганн Кант був багатодітний, зовсім не такий заможний, як Лобс, та дуже обмежений границями цехового світу.
Взагалі, суспільство того часу було жорстко поділене на своїх і чужих. Кенігсберг незадовго до народження Канта був агломерацією маленьких містечок: Альтштадт, Кнайпхоф і Лєбеніхт, які були відокремлені один від одного мурами, воротами й ровами з водою. 1709 року король Фрідріх-Вільгельм I наказав усе це знести. Так народився Кенігсберг, а через 15 років у ньому народився Іммануїл.
Вулиці міста були криві й брудні, у центрі вовтузилися свині, біля будинків стояли ящики з гноєм, перехожому могли вилити на голову помиї, його могли покусати бродячі собаки… Місце вельми неприємне. І Кант, мабуть, — найбільш «світла пляма» в його історії. Але перш ніж освітити своїм генієм прусську глухомань, Іммануїлу належало з’явитися на світ і вижити, що теж виявилося справою нелегкою.
УЛЮБЛЕНЕЦЬ ДАЛЕКОГЛЯДНОЇ МАТЕРІ
Шорник Йоганн поріднився з родиною іншого шорника — Каспара Рейтера з Нюренберга. Його дочка Анна Регіна була чистокровною німкенею, молодшою за чоловіка на 14 років. Жило подружжя доволі бідно, але досить благочестиво. Саме Анні світ зобов’язаний тим, що в ньому з’явився Кант.
Вона народила 9 дітей, двоє з них померли. Іммануїл був четвертим. Невідомо, що спонукало Регіну виділити саме його серед усіх дітей. Наче вона знала, ким виросте цей хворобливий і сором’язливий хлопчик, і робила все для його виживання та розвитку. Причому іноді навіть на шкоду іншим дітям.
Йоганн насилу тягнув велику родину, та Анна наполягла, щоб 6-річний Іммануїл — єдиний з усіх дітей! — навчався у престижному Фрідріхс-Колегіумі. Неймовірними зусиллями батько вишукував гроші на навчання, поки син не вступив до університету.
Філософ Жан-Батист Ботюль у книзі «Сексуальне життя Іммануїла Канта» доводить, що сексуальність Канта — ключ до розуміння кантіанства. За видатним мислителем стояла видатна жінка. Мати багато говорила з сином про доброту і мудрість Бога… На жаль, Анна померла, коли йому виповнилося лише 13 років.
КАНТ НЕ БУВ АСКЕТОМ
Мати назавжди залишилася для Канта ідеалом любові, розуму й краси, з яким не могли конкурувати інші жінки. Можливо, у цьому криється причина його безшлюбності. Хоча незайманим він, судячи з усього, не був. «Кожен орган існує, маючи на увазі якусь мету, яку він повинен виконувати», — говорив Кант.
Уявляти його аскетом, подібним до стародавніх кініків, не варто.
Замолоду філософ любив випити й одного разу заснув просто на вулиці, п’яний до нестями. У студентські роки грав у більярд та карти на гроші. Був досить привабливий і подобався жінкам, не соромився свого тіла, був галантний і вмів підтримати світську бесіду.
Він полюбляв та вмів елегантно одягатися, вважаючи, що краще бути дурнем за модою, ніж дурнем поза модою. Важко сказати, чи був у Канта роман із графинею Кайзерлінг, яку він навчав філософії, але вона стала єдиною, хто удостоївся бути зображеною ним на портреті.
У 70 років Кант, гостюючи в когось, часто-густо саджав поруч гарненьку дівчину, щоб отримувати естетичне задоволення від її краси.
НЕРОЗУМІННЯ Й ЗАЗДРІСТЬ
Кант неодноразово закохувався і навіть двічі хотів одружитися. Проте обзавестися сім’єю не судилося: «Коли мені могла знадобитися жінка, я не був у змозі її прогодувати, а коли я був у змозі її прогодувати, вона вже не могла мені знадобитися».
З ріднею стосунки теж не склалися. Про матір і батька він говорив охоче. З молодшим братом листувався. А ось із сестрами, які теж проживали в Кенігсберзі, не спілкувався протягом 25 років, імовірно, відчуваючи до них щось на кшталт ревнощів, – адже в дитинстві доводилося ділити з ними материнську ласку! Матір Кант обожнював, сестри ж вбачали в ній та її улюбленці винуватців своїх невдач і розорення сімейного гнізда.
Вважається, що філософія Канта складна для розуміння. Але не менш складний і сповнений невидимої напруги його внутрішній світ. Можливо, розгледіти й зрозуміти це змогла тільки одна людина у світі — Анна Регіна, уроджена Рейтер, його мати.
