ДОІСТОРИЧНА МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ: як люди тисячі років тому створювали примітивні анімаційні фільми
Малюнок, знайдений у печері Шове, Франція/ wikipedia.org
Кожен із нас знайомий з мультиплікацією та з легкістю зможе назвати найвідомішого мультиплікатора — Волта Діснея, а також десятки його творінь. Незважаючи на всесвітню славу, Дісней не є «батьком» мультиплікаційного мистецтва.
Прийнято вважати, що анімація розпочала свій довгий еволюційний шлях із мальованої мультиплікації, яка сягає корінням у кінець XIX століття.
У процесі розширення та вдосконалення технологій створювалися нові види мультиплікації, такі як лялькова, пластилінова, пісочна та найсучасніша — комп’ютерна анімація.
Проте вчені-археологи в усьому світі останніми роками знаходять дедалі більше доказів древнього походження анімаційного мистецтва.
Сьогодні ми розглянемо приклади доісторичної мультиплікації.
Анімація — це не тоді, коли ти береш олівець і малюєш рівну, правильну лінію. Анімація — коли ти намагаєшся відшукати ту лінію, яка прихована всередині тебе самого.
Якщо, беручи в руки олівець, ти збираєшся використовувати лише розум, результат не може бути вдалим. Так працює, на жаль, 90% аніматорів.
Але є й ті, кому вдається пожвавити свою підсвідомість. Серед молодих їх зовсім небагато — вони надто захоплені віртуальною реальністю
Хаяо Міядзаки
ДОІСТОРИЧНИЙ ЗООТРОП
Одним із пристроїв для створення анімації є зоотроп, який вигадали для демонстрації малюнків, що рухаються. Незважаючи на те, що цей прилад був винайдений у 1833 році, існують дуже давні приклади використання чогось подібного до зоотропів, скажімо, кубок віком 5200 років, знайдений на південному сході Ірану.
Лейла Хонарі, перський аніматор та мистецтвознавець з Університету Гріффіта в Австралії, в інтерв’ю для журналу Animation Studies заявила:
«Кубок Спаленого міста (кубок Шахр-і Сохта — прим. ред.) вказує на знання його творця, який задумав серію зображень як послідовність рухів. Стародавній гончар створив «ключові кадри», які містять базовий рівень класичних принципів анімації, що діють нині, таких як стискання і розтягування, сценічність, включаючи навіть синхронізацію та інтервали».
З цієї знахідки можна зробити висновок, що ще задовго до офіційного винаходу анімації перські гончарі опановували ранні концепції мультиплікаційного мистецтва. Однак це далеко не єдиний і навіть не найдавніший приклад анімації.
ОПОВІДАЛЬНІ СТІНИ ЕПОХИ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ
Дослідник палеоліту та кінорежисер Марк Азема наголошує на важливості перевірки археологічних розкопок на наявність анімаційних витворів:
«Якщо ми зупинимося і придивимося уважніше, побачимо безліч прикладів того, як художники палеоліту дарували життя своїм творам».
Як один із таких прикладів вчені називають оповідальні стіни, які відображали рух із послідовностями, що повторюються. На фотографії зображено велике панно, яке являє собою 10-метрову сцену полювання, знайдену в печері Шове у Франції.
Ця доісторична анімація демонструє намальованих носорогів, бізонів та печерних левів, які перекривають один одного, створюючи ефект переслідування здобичі вздовж стіни.
Вік знахідки становить близько 32 000 років!
Подібні приклади мультиплікації часів палеоліту знайшли також в Індонезії на острові Сулавесі. Стародавні люди, які мешкали в цій місцевості 12 000 років тому, розмальовували панорамні стіни, зображуючи буйволів, які боролися з надприродними істотами.
ІГРИ ЗІ СВІТЛОМ
Особливістю більшості доісторичних «живих малюнків» можна вважати наявність незвичайних тварин — із кількома головами чи зайвою парою ніг. Як пояснюють вчені-археологи, це робилося для того, щоби за допомогою гри зі світлом створити ілюзію руху.
Вищезгаданий дослідник Марк Азема пише:
«Восьминогий бізон, намальований у печері Шове, доводить, що передача руху шляхом накладення вже використовувалася в Оріньякській культурі близько 35 000 років тому. Ця графічна ілюзія досягає свого повного ефекту, коли світло від масляної лампи чи смолоскипа переміщається вздовж стіни».
ПОСТСКРИПТУМ
Прикладів стародавньої анімації існує достатньо, і в майбутньому археологи будуть знаходити все більше підтверджень прагнення людини вдихнути життя у наскальний живопис.
Мистецтво мультиплікації існує з того щасливого моменту, коли наші предки з метою розвеселити своїх дітей шукали способи передачі зрозумілої їм кумедної історії та робили це у всіх доступних їм формах.
Між нинішнім переглядом мультфільму сучасною дитиною та анімацією стародавніх людей існує лише технологічна різниця, але суть явища одна — демонстрація нашої одвічної любові до дітей та первісної людяності.