Євген Шаповалов. Феміда (фрагмент), 2017
Сліпе схиляння перед чужим авторитетом зводить людину нанівець; у світі і так занадто багато ідолопоклонства
Сомерсет Моем
Чому ж сліпа віра в авторитет змушує нас підкорятися всупереч знанням та здоровому глузду? У чому тут каверза?
Коли якийсь визнаний авторитет, скажімо, світило медицини чи фінансовий аналітик, а то й ваш керівник, дає прямі вказівки, що робити, ви, осягаючи розумом неефективність його рекомендацій, їх хибність і навіть шкоду, все одно їх виконуєте.
Чому? А тому, що ви опинилися в зоні дії ще одного з когнітивних спотворень — ефекту авторитета: це коли ви надаєте більше значення думці людини, котра, на ваш погляд, більш компетентна, ніж ви, у порушеному питанні.
Спотворення в тому, що насправді ви не знаєте, чи вона дійсно компетентна. Вона може нести нісенітниці, але ж є доктором чи професором!
Можна сказати, що ефект авторитета — це ще й прагнення максимально швидко довіритися людям, чий статус вищий за наш.
РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО БІБЛІОТЕКУ
Проводимо нескладний експеримент. Просимо випробуваного роздягнутися та розповісти про бібліотеку. Він розповідає, проте робить це в трусах, тому якось непереконливо. Дозволяємо вдягнутися. В одязі його слухати приємніше: якщо ми йому довіряємо, можемо й послухати. А якщо ні, то слухати навіщо?
Переодягаємо людину в білий халат лікаря. Тепер вона набагато переконливіша. Ідемо далі: нехай вона стоїть на тлі якихось пробірок, а за нею — стіна з десятками сертифікатів та дипломів, краще англійською. Тепер її мова може становити науковий інтерес.
Ось так і працює когнітивне спотворення «ефект авторитета»… Але насправді все значно серйозніше.
Підпорядкування — один із базових елементів у структурі соціального життя. Певна система влади є потребою всіх людських взаємодій, і лише людина, яка живе в ізоляції, може собі дозволити не реагувати (через непокору чи підпорядкування) на накази інших людей
Стенлі Мілгрем
ПЕРШОВІДКРИВАЧ ЕФЕКТУ
Американський соціальний психолог і педагог Стенлі Мілгрем (1933–1984) експериментально довів таке відхилення в людському сприйнятті ще 1961 року. Одним із перших він став вивчати підпорядкування людини в обстановці наукової лабораторії.
Інтерес Мілгрема виник не на рівному місці. Він міркував про те, з якою легкістю німці підкорялися нацистській владі, що відкрито дискримінувала євреїв. І ще про те, як ці німці, власне, і дозволили Гітлеру зайнятися «остаточним вирішенням єврейського питання».
Молодий єврей Мілгрем поставив собі запитання: чи може Голокост повторитися у його країні? Переважна більшість вважала, що у США таке неможливо. Мілгрем сумнівався.
Чарльз Сноу, англійський письменник, висловився з цього приводу: «Більше злочинів проти людства було скоєно в ім’я слухняності, ніж всупереч».
САМ ЕКСПЕРИМЕНТ
Та повернемось безпосередньо до експерименту. Він проходив у Єльському університеті. У дослідженні, проведеному в 1961 році, була задіяна вікова категорія від 20 до 50 років, і в ньому брали участь: сам експериментатор, випробуваний («вчитель») і актор («учень»), що знаходився в кімнаті за стіною.
Експериментатор пояснив, що дослідження стосується пам’яті та здатності до навчання. «Вчителю» необхідно перевіряти запам’ятовування пар слів і карати «учня» ударом струму, якщо відповідь останнього буде невірною.
Перемикачі струму були підписані за ступенем удару — «слабкий», «помірний», «сильний», «дуже сильний», «інтенсивний», «вкрай інтенсивний», «небезпечно — тяжке ураження».
З кожною неправильною відповіддю «учня» сила удару струмом мала покроково збільшуватися (від 15 до 450 вольт). Чуючи крики і стогін «учня», піддослідні продовжували завдавати болю, збільшуючи силу струму. Насправді ж ударів струмом не було взагалі.
Постає питання: чому людина, що включає тумблером струм, не зупинилася, почувши страждання за стіною? Ну не всі ж учасники — садисти! Відповідь: це й є підпорядкування авторитету експериментатора, який запевняє, що жодної небезпеки для здоров’я «учня» немає. І що потрібно пройти експеримент до кінця.
Дорослі «вчителі» на очах перетворювалися на слухняних школярів, які не знають, як вийти із ситуації без дозволу педагога. І ось що цікаво: чи навідувався хтось із «вчителів» до сусідньої кімнати, аби переконатися, що з «жертвою» все гаразд, коли удар струмом (ближче до 450 В) міг завдати шкоди здоров’ю? Це питання було поставлено Стенлі Мілгрему. Його відповідь шокувала: «Ніхто! Жодного разу!»
Отже, головне в експерименті те, як поводиться звичайна людина у випадку, коли законний авторитет, по суті, наказує йому завдати шкоди третій особі… Але ж не будь-який авторитет заслужений, і далеко не кожна влада є справедливою, моральною і законною…
Такий головний урок нашого дослідження: звичайнісінькі люди, які просто роблять свою справу і не мають жодних ворожих намірів, здатні стати знаряддям страшної руйнівної сили
Стенлі Мілгрем
СИЛА АВТОРИТЕТА У СВІТІ РЕАЛЬНОМУ
У багатьох сферах ефект авторитета впливає на ухвалення рішень. І часом може призвести до серйозних наслідків.
Візьмемо, наприклад, охорону здоров’я. Дослідники вивчали надмірне призначення лікарями антибіотиків. І ставили запитання стажистам-лікарям: з яких міркувань вони прописують антибіотики пацієнту з вірусною інфекцією? На що стажери, недовго думаючи, відповідали, що їх керівники антибіотики призначають, і вони роблять те саме. Власне кажучи, вони покладалися на авторитет, хоча й знали, що у разі вірусної інфекції антибіотики пацієнтам навряд чи допоможуть.
Ефект авторитета спрацьовував і в туризмі. Дослідники вивчали події у горах, коли групу туристів накривала лавина. Результати показали, що група зазвичай сама обирала неформального лідера, і він керував сходженням. Дехто з таких лідерів мав спецпідготовку, а інших обирали лише тому, що вони були старшими і (як думалося групі) досвідченішими, або здавалися найбільш у собі впевненими.
Однак «бути старшими» зовсім не означає «бути більш підготовленими». Безумовно, група під керівництвом непідготовленого лідера наражалася на більшу небезпеку, ніж взагалі без лідера.
СПРАВНА РЕКЛАМА
Доктор медицини Матіас Рат із Німеччини, бізнесмен та продавець вітамінів, рекламуючи свою так звану «клітинну медицину» (програми харчових добавок), ставить фотографію Луї Пастера поряд зі своїм портретом.
І в рекламі йдеться про те, що Пастер, мовляв, знайшов способи позбавити людство хвороб інфекційного характеру, а втім система доктора Рата (взагалі-то жодним чином не пов’язана з Пастером і його відкриттями) вилікує від інших поширених захворювань.
Або інший приклад: у рекламі зубної пасти актор в білому халаті з блискучою посмішкою говорить з екрану, що паста «рекомендується всіма найкращими стоматологами». І де вони — ці «найкращі стоматологи»? Ви знаєте їх в обличчя?
Ефект авторитета в бізнесі виражається у більшій довірі до думки високооплачуваних людей, а це призводить до того, що співробітники надають максимального значення ідеям менеджерів, які є високооплачуваними.
КОМУ ВІРИТИ — АВТОРИТЕТУ ЧИ САМОМУ СОБІ
Отже, ми з’ясували, що ефект авторитета є явищем поширеним. І може виникати у випадках, коли ми вважаємо думку експерта беззастережно правильною, не враховуючи ані його біографію, ані навички, знання, ані упередження. А це викликає побоювання, що ухвалюватимуться невірні рішення.
Проте є для нас і хороша новина: негативні наслідки ефекту можна нівелювати, якщо ретельно та уважно проаналізувати всі фактори ухвалення рішень експертом (особливо якщо ви — крутий фахівець з даної теми).
А ми справді круті. І наша особиста думка багато чого важить. Незважаючи на те, що всіх нас давно випередив великий та незрівнянний Бернард Шоу.
Після прем’єри п’єси Бернарда Шоу «Зброя та людина», яка користувалася великим успіхом, автор вийшов на уклін. Із зали хтось вигукнув: «Ідіот!» «Цілком з вами згоден, — відповів Шоу, — але що можемо зробити ми двоє проти цього натовпу?»
Статті на тему:
- ЕФЕКТ ДАННІНГА — КРЮГЕРА: «Я знаю, що знаю набагато більше, ніж знаю насправді» (Частина I)
- СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…» (Частина I)
- ЕФЕКТ ЗВОРОТНОГО РЕЗУЛЬТАТУ: чому так складно змінити свою думку?
- ІЛЮЗІЯ КОНТРОЛЮ: як знайти свій щасливий квиток?