Деніел Саймонс — експериментальний психолог, професор факультету психології Інституту передових наук та технологій імені Бекмана в Університеті Іллінойсу
Крістофер Шабрі — американський психолог, нині старший дослідник у системі охорони здоров’я Гейзінгера, запрошений науковий співробітник Інституту перспективних досліджень у Тулузі (Франція)
Щоб побачити світ цілковито у всій його різноманітності, недостатньо одного зору. Іноді на заваді цьому стає наша неуважність, і ми легко піддаємося дивному психологічному феномену, який називають ефектом невидимої горили.
Сліпота неуважності (Inattentional Blindness) — явище досить незвичайне і не таке просте для розуміння, як здається. І хоча вчені Гарвардського університету Деніел Саймонс та Крістофер Шабрі, котрі виявили цей ефект, навіть удостоїлися Шнобелівської премії у 2004 році за це непотрібне відкриття, увагу до неуважності людей вони привернули.
З того часу багато трагічних випадків і незвичайних курйозів стали зрозумілими, а трюки ілюзіоністів не такими таємничими. Вчені попереджають про трагічні наслідки, які може нести у собі сліпота неуваги, і дають рекомендації, як зменшити шкоду від неї.
Дивно, як мало ми зазвичай помічаємо.
Як мало ми дивимося на те, що просто перед нашими очима
Стівен Кінг
Кожен дивний психологічний феномен потребує гідної ілюстрації. Ефект невидимої горили, чи феномен сліпоти неуважності — один із них.
ЩО ТАКЕ СЛІПОТА НЕУВАЖНОСТІ
Сліпота неуважності, або перцептивна сліпота — це такий психологічний феномен, коли людина з нормальним зором демонструє нездатність помітити якийсь об’єкт, що раптово потрапляє в поле її зору.
Цей стан не є ознакою будь-яких фізичних проблем із зором, а носить характер психологічного порушення або тимчасового ускладнення бачення предметів навколишнього світу.
Термін «сліпота неуважності» було введено в науковий побут психологами Ерієном Марком та Ірвіном Роком 1992 року.
Про сліпоту неуважності говорять у такому випадку, якщо:
- людина не бачить візуальний об’єкт, який цілком перебуває у полі її зору;
- той, хто дивиться, може побачити об’єкт, якщо це стає його метою;
- подія неуваги має статися несподівано — саме в той момент, коли зір людини задіяний у вирішенні інших, більш важливіших завдань.
ЕКСПЕРИМЕНТ З НЕВИДИМОЮ ГОРИЛОЮ
Ідеальним тестом на виявлення у людини схильності до сліпоти неуважності виявився багатьом відомий експеримент з невидимою горилою.
Зміст експерименту, проведеного в 1999 році вченими Деніелом Сімонсом і Крістофером Шабрі на основі досліджень Ульріка Найссера, полягав у наступному: на баскетбольному майданчику перебували гравці в білих і чорних футболках — вони передавали м’ячі один одному, а випробувані отримували завдання точно підрахувати кількість передач гравців.
У розпал гри на поле виходив чоловік, одягнений у костюм горили. Після експерименту у піддослідних запитували про те, чи бачили вони щось незвичайне, і 50% не згадували горилу, більше того, коли їм про це сказали, вони були дуже здивовані, але підкреслювали, що були захоплені виконанням завдання з підрахунку кидків м’яча настільки, що, мабуть, це їх відволікло.
З того часу ефект невидимої горили став синонімом сліпоти неуважності, а вчені Деніел Сімонс і Крістофер Шабрі, які досліджували цей феномен, написали та видали у 2010 році книгу «Невидима горила, або Історія про те, яка оманлива наша інтуїція».
Психологи розповіли про випадки сліпоти неуважності, що мали досить небезпечні наслідки, а також докладно описали експеримент із групою пілотів літаків, які за певних обставин не бачили інший літак на злітній смузі.
Проте найдивовижнішим у книзі виявився опис історії виправдання звинуваченого в недбалості поліцейського Кеннета Конлі, заснований на проведених експериментах, що доводять сліпоту неуважності та його повну невинність.
ІСТОРІЯ КЕННЕТА КОНЛІ
22 січня 1995 року офіцер поліції Кеннет Конлі біжучи переслідував учасника вуличної перестрілки. Він був настільки зосереджений на виконанні службового завдання, що пробіг повз і не помітив, як троє його колег б’ють чорношкіру людину, поліцейського у цивільному. Після інциденту Конлі було висунуто звинувачення в недбалому ставленні до виконання службових обов’язків, а коли він стверджував, що нічого не бачив, то його звинуватили й у лжесвідченні з метою виправдання провини своїх колег.
Конлі знадобилося 10 років, щоби після безлічі апеляцій досягти виправдувального вироку. А допомогло йому в цьому проведення унікального експерименту, пов’язаного з доказами, що в момент переслідування злочинця офіцер Конлі потрапив до сфери впливу феномену сліпоти неуваги і справді не міг бачити другий злочин.
Було проведено експеримент, коли за професійним бігуном прямував волонтер-переслідувач, який намагався наздогнати його, а група з трьох акторів за 8 метрів збоку від траси імітувала побиття одного з них, катаючись при цьому по землі та видаючи гучні звуки.
Задіяли достатню кількість волонтерів, які нічого не знали про акторське тріо, і в темний час доби лише третина випробовуваних у ролі офіцера Конлі змогли сказати, що бачили бійку осторонь дороги.
А враховуючи, що саме в темряві Конлі переслідував злочинця тієї злощасної ночі, стало очевидним: якщо двоє з трьох людей не в змозі побачити те, що відбувається в повному обсязі, і не помічають під час бігу ситуацію поряд, то слова Кеннета Конлі про те, ніби він нічого не бачив, абсолютно правдиві.
Незабаром офіцера Конлі було виправдано, а його репутацію відновлено, бо було отримано доказ, що в момент погоні за злочинцем поліцейський потрапив у тенета сліпоти неуважності.
ЯК УНИКНУТИ НЕБЕЗПЕКИ СЛІПОТИ НЕУВАЖНОСТІ
Для профілактики ДТП при керуванні автомобілем не вступайте в розмову з пасажирами, не вдивляйтеся надовго в панель керування, не розмовляйте по телефону, не відволікайтеся на пейзаж за вікном і не занурюйтесь у свої спогади.
Щоб уникнути обману і не потрапити під владу ілюзій, запитуйте себе: «Чи я побачив усе, чи тільки другорядне? Чи не відволікають мою увагу чимось несуттєвим?»
Сліпоту неуважності часто використовують у своїй практиці ілюзіоністи та фокусники, але що частіше вони повторюють свій трюк, то легше нам його розгадати, бо при кожному новому перегляді фокус нашої уваги переміщається до чогось іншого і нам стає зрозуміло, в чому їх секрет.
У будь-якому разі, вчіться перемикати свою увагу і розширювати поле, як зорове, так і інтелектуальне, бо світ завжди є чимось більшим, ніж бачимо ми, і набагато ширшим, ніж уявлення, яке ми про нього маємо.
Але саме в цьому полягає щастя пізнання, радість від усвідомлення, що таємниця світу може бути зрозуміла нами повністю.