ФЕНОМЕН ЖАМЕВЮ: чому нам здаються незнайомими звичні місця та люди
Руслан Малець. Яка я гарна, 2021 / Facebook, «Сіль-соль»
Всі знають про дежавю, практично кожен бодай раз відчував його дію на собі. Зворотне явище під назвою жамевю, коли знайомі місця, речі та люди здаються нереальними або абсолютно новими, вивчено значно менше.
Наразі дослідження на цю тему викликають радше посмішку, ніж серйозний науковий інтерес, що підтверджують результати Шнобелівської премії 2023 року. Нагороду в одній із номінацій отримали науковці, які досягли ефекту жамевю в ході експерименту майже зі ста учасниками.
Проте жамевю є однією з реакцій людини на навколишню дійсність і може бути спричинено розладами психіки. Розповідаємо про ознаки жамевю та зв’язок цього явища з роботою мозку й пам’яті.
ЗНАВ, АЛЕ РАПТОМ ПЕРЕСТАВ УПІЗНАВАТИ
Уявімо ситуацію. Ви розмовляєте зі старим знайомим і раптом ловите себе на дивному відчутті, ніби вперше зустріли цю людину. Або звичне місце, де ви бували десятки разів до цього, починає здаватися абсолютно незнайомим.
Явище, протилежне за своїм сенсом і значенням усім відомому дежавю, отримало назву «жамевю» — від французького jamais vu, що в перекладі означає «ніколи не бачене раніше».
За вивчення цього феномену Крістофер Мулен з Університету Гренобль-Альпи (Франція) та Акіра О’Коннор із Сент-Ендрюського університету (Шотландія) отримали Шнобелівську премію 2023 року у категорії «Література».
Однак не поспішайте зі скепсисом щодо важливості цієї роботи. «Шнобелівка» відома тим, що номіновані на цю премію наукові дослідження спершу викликають усмішку, а потім змушують замислитись. Жамевю цілковито вписується у це визначення.
МЕТОДОЛОГІЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Як виявилося, ефекту жамевю досить легко досягти в лабораторії. Мулен і О’Коннор з’ясували, що це відчуття можна викликати багаторазовим повторенням того самого слова.
У дослідженні брали участь 94 добровольці. Під час першого експерименту їх попросили багато разів написати те саме слово і повторити це ще з 12 різними словами. Вони варіювалися від звичайних, як-от «двері», до менш поширених, наприклад, «меч». Писати слова потрібно було максимально швидко, але можна було робити паузи у разі дивних відчуттів, нудьги чи втоми.
Більшість учасників припиняли експеримент, бо слова починали здаватися їм дивними. Зазвичай це відбувалося приблизно за одну хвилину або повторення одного й того самого слова. Близько 70% респондентів зупинялися, принаймні, один раз.
Ось як учасники дослідження описували свої відчуття: слово втрачало сенс тим більше, чим частіше його повторюєш; слово починало здаватися неправильним чи незнайомим; слово здавалося не тим, чим воно є насправді, і з’являлося відчуття, що людину дурять.
У ході другого експерименту вчені попросили писати тільки одне слово the як найбільш уживане письмово та усно в англійській мові. На цей раз 55% людей перестали писати з тієї ж причини: слово втрачало сенс.
Дослідники зазначили, що жамевю — це ознака перевантаження мозку автоматичною інформацією, що повторюється. За допомогою цього сигналу можна вирватися із зациклювання.
ЖАМЕВЮ У ЖИТТІ ТА ЛІТЕРАТУРІ
У реальному житті люди стикаються з жамевю набагато рідше, ніж з дежавю. Схоже почуття може виникнути, наприклад, у музикантів, коли вони на кілька секунд губляться у власній пісні чи мелодії. Заспівана чи програна безліч разів під час репетицій, вона раптом здається абсолютно незнайомою.
А ще відчуття жамевю може виникнути, коли, опинившись у знайомому місці, людина раптом на мить втрачає орієнтацію, не знаючи, куди йти далі. Також часто вживане слово може в якийсь момент здатися неправильним, що й підтвердили результати дослідження, яке здобуло Шнобелівську премію.
Феномен жамевю описано й у художній літературі. Як приклад можна згадати роман-трилогію радянського письменника Веніаміна Каверіна «Відкрита книга». Героїня роману відчула щось подібне після раптової смерті матері.
«З дивним почуттям повернулася я до своєї спорожнілої кімнати — увійшла і з подивом зупинилася на порозі, наче потрапила до незнайомого будинку. Знайомі речі стояли на своїх звичайних місцях. Але в іншому світлі я побачила цю кімнату і себе, що стоїть на порозі й уважно вдивляється у щось нове — я сама ще не знала, у що. Ніби не в кімнаті, а в душі я нічого не знайшла на старому місці. І горе, яке було насамперед болісно-різким і настільки «моїм», що я мимоволі намагалась відсторонитися, коли в це «моє» заглядали навіть близькі люди, трохи відійшло, відсунулося — отже, тепер я могла дивитися на нього здалеку».
ЯК ЖАМЕВЮ ПОВ’ЯЗАНО З РОБОТОЮ МОЗКУ
Було б помилкою вважати, що жамевю — це ознака втрати людиною пам’яті. Кріс Мулен зазначає: «При втраті пам’яті щось може здастися нам незнайомим, оскільки потрібну інформацію втрачено. А ось при жамевю людина чудово ідентифікує об’єкт, який перебуває перед ним, і його властивості, але має відчуття, ніби вперше його бачить».
На основі проведених експериментів Мулен дійшов висновку, що жамевю народжується у скроневій частині мозку. Ця велика ділянка, розташована за вухами, відіграє важливу роль у формуванні пам’яті та розпізнаванні облич. При цьому дослідник не виявив ознак, що поява даного ефекту пов’язана зі зміною здорового стану мозку.
У людей, які страждають на мігрень, також бувають відчуття, які можна класифікувати як жамевю. Вони стають або складовою мігрені, або є симптомом, що вказує на появу головного болю невдовзі.
МАЛОВИВЧЕНА ОБЛАСТЬ
Жамевю залишається маловивченою областю, тому, оцінюючи його вплив на роботу людського мозку, науковцям найчастіше доводиться спиратися на факти й теорії, які пройшли перевірку щодо дежавю.
Дежавю зазвичай є симптомом когнітивної системи, що нормально функціонує, і, вірогідно, вимагає певного рівня розумової гнучкості. За аналогією з дежавю у людей з когнітивними порушеннями жамевю буде зустрічатися рідше. «У міру старіння частота появи дежавю зменшується, це характерно більше для людей молодого віку», — зазначає лауреат «Шнобелівки» Мулен.
Також існує думка, ніби жамевю — це ознака прояву одного з різновидів шизофренії: людина вважає, що люди або місця, які їй чудово відомі, немов підмінені їх точними копіями. Втім, ця радикальна теорія не має реальних підтверджень, отриманих у результаті серйозних досліджень.
ПРЕСКЕВЮ
Розповідь про жамевю була б неповною без згадки про ще одне незвичайне явище, котре пов’язане з особливостями людської пам’яті. Крім дежавю і жамевю існує третій феномен. Він називається прескевю — від французького presque vu або, у перекладі, «майже побачене».
Цим терміном описують стан, коли у потрібний момент не можеш згадати знайоме слово. Воно ніби крутиться на язиці, й, здається, ось-ось його вимовиш. Але ні: шукане слово, яке найкращим чином передає сенс того, що хочеш сказати, наполегливо не хоче спливати з глибин пам’яті. Ти сердишся на себе за власну забудькуватість, а за кілька днів злощасне слово згадується саме собою.
З таким явищем ми стикаємося часто-густо, але, на відміну від жамевю, його не вважають ознакою порушення роботи мозку або синдромом психічного розладу.