Анна Гороженко
Журналістка та письменниця
Liberal Arts
5 хв. на читання

ГЕТЬМАНШІ ХМЕЛЬНИЦЬКІ: неймовірні жінки козацької доби

ГЕТЬМАНШІ ХМЕЛЬНИЦЬКІ: неймовірні жінки козацької доби
Поділитись матеріалом
Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop

 

Якщо запитати українців про найвідоміших діячів нашої країни, то ім’я Богдана Хмельницького (1595–1657) неодмінно опиниться серед перших. Хмельницький відіграв ключову роль у формуванні української національної ідентичності та політичної історії. Його діяльність призвела до створення Гетьманщини — автономної козацької території, яка згодом перейшла під контроль Російської імперії, і це стало важливим етапом в історії України та Східної Європи в цілому.

Життя Богдана Хмельницького, так само як і багатьох визначних постатей, сповнене не лише публічними подіями, але й особистими історіями, що вплинули на хід історичних подій. Олена Чаплинська та Олена Виговська, дві жінки з його оточення, є прикладом значного впливу жінок на історію. Їхні діяльність та взаємини з Хмельницьким не лише відіграли роль у його особистому житті, але й мали наслідки для ширших політичних і соціальних подій того часу.

Важливість визнання й вивчення ролі жінок в історії досить часто затьмарена більш загальними історичними наративами. Життя таких особистостей, як Чаплинська та Виговська, демонструє, що жінки не тільки були свідками історичних подій, але й активними учасницями, котрі формували політичний ландшафт своєї епохи.

 

ОЛЕНА ЧАПЛИНСЬКА — ЖІНКА, ЯКА РОЗПАЛИЛА ВОГОНЬ ПОВСТАННЯ

 

Вся історія українського козацтва просякнута сексом та суперництвом за жінок. Однак професійні історики XIX століття воліли не зважати на це, активно поширюючи міф про те, що козаки жили виключно братерським товариством і в кращому випадку жінок просто не помічали. Щоправда, факти свідчать про протилежне.

Найбільший і найкривавіший козацький бунт, який призвів до громадянської війни у Речі Посполитій і, врешті, до серії поразок, що поховали цю країну у попелі історії, стався саме через жінку на ім’я Олена. Наче Олена Прекрасна, вона стала яблуком розбрату між українцем і поляком.

Згідно з найпоширенішою версією, Олена була сиротою і мешкала у будинку свого опікуна — Богдана Хмельницького, чигиринського сотника. По смерті його першої дружини дівчина допомагала поратись у маєтку. Найімовірніше, вона мала інтимні відносини з паном, адже він неодноразово наголошував, що вона була його жінкою. Щоправда, в такому разі Олена не була вінчана із Хмельницьким, який взяв із нею шлюб вже після початку козацького бунту, у січні 1649 року.

В Олену закохався підстароста Данило Чаплинський, що був управителем того краю й мав земельні претензії на Суботів — майно Хмельницьких. Скориставшись відсутністю пана, Чаплинський вчинив наїзд на його обійстя (поширена практика в досудовому з’ясуванні стосунків між шляхтою), пограбував маєток і забрав із собою прекрасну Олену.

Хмельницький почав скаржитись, Чаплинський, аби його не звинуватили у збезчещенні дівчини, одружився з нею за католицьким обрядом. Так і не досягнувши справедливості, зазнавши нових утисків, арешту і звинувачень, Хмельницький підняв повстання.

Врешті Богдан здобув свою Олену. Після перемог під Жовтими Водами та Корсунем він оголосив про намір взяти шлюб із пані Чаплинською. В той час, як сам Чаплинський був живий-живісінький. Олена з того часу супроводжувала Богдана Хмельницького як офіційна дружина.

Влітку 1650 року венеційський посол Альберто Віміна перебував у Чигирині і зустрічався із гетьманом та з його гетьманшею.

У своєму щоденнику він занотував:

«Не можу точно сказати, якого погляду дотримуються козаки щодо шлюбу, і змушений думати, що вони визнають розлучення або багатоженство. Адже серед них є чимало таких, які полишили своїх некрасивих і престарілих дружин і завели молодих та вродливих. Гетьман дав усім приклад… Бо обвінчався з дружиною польського шляхтича Чаплинського, фаворита Олександра Конецпольського, корунного хорунжого, які, як кажуть, були причиною минулих смут».

Київський митрополит відмовився вінчати Олену Чаплинську та Богдана Хмельницького, і це здійснив константинопольський патріарх Паїсій. До того ж патріарх зробив це поспіхом — наречена не встигла до свого нареченого, а патріарх не хотів чекати. Паїсій після заочного вінчання надіслав Олені дарунки — «відпущення гріхів та акт одруження», а разом з тим три свічки, які начебто самі займаються вогнем, молоко Пресвятої Діви й таріль лимонів.

На офіційних прийомах Олена постійно перебувала поруч із чоловіком. У листопаді 1650 року московський посланець Арсеній Суханов описував обід у гетьмана, даний на честь відвідин Чигирина коринфським патріархом:

«Гетьман велів сісти усім за стіл: край столу сів митрополит коринфський, ліворуч від митрополита сиділа дружина гетьманова, на лаві сидів митрополит назаретський, а напроти нього сидів гетьман у кріслах…»

Олена впливала на політичні й дипломатичні справи — до неї звертались посланці короля Речі Посполитої, були випадки її заступництва за поляків з посольства, однак були й прояви її гніву, коли вона наказувала грабувати коронних вояків, які здались на козацьку милість. І попри зростаючий авторитет гетьманової дружини у Чигирині, в її родині не все було гаразд.

Пасинок — Тиміш — мав запальний характер і до Олени, батькової дружини, ставився вороже. Коли Богдан був у таборі, готуючись до битви навесні 1651 року, він звинуватив мачуху у крадіжці золота і перелюбі та заявив, що виконує батьків наказ, страчуючи жінку. Олену було скарано на горло.

Після її смерті Богдан сильно побивався, щоправда, історикам так і не стали відомі справжні мотиви страти прекрасної Олени, а також те, чи віддавав наказ щодо цього сам гетьман Хмельницький.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 
ОЛЕНА ВИГОВСЬКАВПЛИВОВА ДОНЬКА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО

 

Донька Богдана Хмельницького, яка теж звалася Оленою, мала характер норовливий і нестримний. Уся в батька. Під час різдвяного з’їзду старшини 1656 року вона вийшла заміж за Данила Виговського, рідного брата Івана Виговського, писаря Хмельницького. Весілля відбувалось пишно, майже королівські почесті були надані молодим. Вінчав їх київський митрополит у Чигирині, були присутні іноземні посли — Речі Посполитої, Швеції, Кримського ханства, Валахії та Молдови.

Олена Хмельницька-Виговська вже після смерті батька набирає неабиякої політичної ваги. Її чоловік був представником інтересів Івана Виговського, який став гетьманом і вів переговори із посланцями короля Речі Посполитої. Одного з них Данило запросив до свого маєтку, а сам пішов до церкви напередодні обіду для прибулих.

Подальшу сцену у своєму щоденнику описував сам посланець Криштоф Перетяткович: «Тим часом з кімнати виходить дружина Данила, донька Хмельницького, і каже: «Ляшейку, не чекай ані обіда, ані підвод», — і зачинила за собою двері. Мене ніби морозом пройняло. Швидко побіг я на квартиру і, сівши з прислугою на коней… поспішив до Корсуня».

Перший чоловік Олени потрапив у полон до московитів і був катований, а потім страчений. Його понівечене тіло вдалось повернути, і усі в Чигирині були шоковані побаченим. Олена Виговська не змогла пробачити братові — Юрію Хмельницькому — його промосковські симпатії. Коли Юрій спробував відвідати її в маєтку, аби висловити співчуття, Олена кинула в нього поліном і не дала зайти усередину. З того часу між дітьми Богдана Хмельницького вже не було злагоди.

Ставши удовою, ця пані, однак, не зійшла з політичної сцени, а взяла шлюб удруге — з київським полковником Павлом Тетерю. Поляки стверджували, що, скориставшись своїм багатством, Олена купила булаву для свого чоловіка. Проте норовлива Олена швидко розчарувалась у своєму виборі. Вона взяла участь у старшинській змові з метою скинути чоловіка з гетьманства.

Гетьманша мала розгалужену мережу інформаторів, яких тоді називали конфідентами. Її агенти надсилали новини, зокрема з київського дівочого Вознесенського монастиря на Печерську. З допомогою цієї мережі, за ствердженням поляків, Олена організовувала бунти проти коронних військ по всій Правобережній Україні.

Король особисто наказав затримати дружину гетьмана Тетері. Олену й справді затримали та перевезли до Львова. Деякий час вона перебувала в ув’язненні, проте згодом повернулася до України. Однак невдовзі її ім’я з невідомих причин зникає з хронік.

 

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: