«ІНШИЙ» УСЕРЕДИНІ НАС: психологи виявили механізми та ресурси внутрішніх змін
Photo by Andrew Seaman on Unsplash
Особистість багато в чому залишається загадкою для науковців. Чималою мірою це зумовлено її «непостійністю». Особистість весь час змінюється, трансформуючись під впливом найрізноманітніших чинників. У механізмах цієї трансформації спробувала розібратися група, що складається з американських і швейцарських фахівців.
КОЖНІ П’ЯТЬ РОКІВ МИ «ІНШІ»?
Щодо мінливості людської особистості існує маса теорій і найсуперечливіших думок. У тому числі, в науковому середовищі. Можна виявити твердження про те, що людська особистість практично не змінюється протягом усього життя. Є й такі, хто вважає, що особистість надзвичайно плинна і її трансформація, розпочавшись у ранньому дитинстві, не зупиняється ніколи.
Згідно з результатами досліджень, кожні п’ять років наш характер змінюється. Приблизно за такий період ми з вами стаємо «іншими». Можливо, що саме з цим, зокрема, пов’язані широко відомі й масово розтиражовані поради, які рекомендують змінювати роботу приблизно кожні 5–7 років.
ОСОБИСТІСНЕ «ЯДРО»
Однак справжній стан справ з особистісною трансформацією рівновіддалений від полярних думок і, найімовірніше, перебуває десь у «золотій середині». Незважаючи на те що цикли особистісних змін, вочевидь, існують, особистість має певне, досить стійке «ядро».
І хоча це ядро не є абсолютно незмінним, воно надає особистісним змінам вельми специфічну динаміку. Якщо психологічні характеристики перебувають на умовній периферії особистості, тобто віддалені від «ядра», вони досить легко змінюються.
Скажімо, вони можуть бути трансформовані за бажанням самої людини. Природно, що таке бажання сильніше, то швидше й ефективніше відбувається особистісна трансформація. Але що ближче до «ядра» перебувають особистісні якості, то більше вольових ресурсів потрібно для їхньої зміни.
ЧОМУ ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО
Розуміти складну динаміку внутрішньоособистісних змін винятково важливо. Адже психологічні риси, притаманні людині значною, якщо не вирішальною мірою, визначають якість її життя. Вони впливають на робочі та сімейні стосунки, на характер соціальної взаємодії.
Тож психологи з Вашингтонського та Цюріхського університетів об’єдналися, аби разом відповісти на ці суспільно значущі питання: в якому разі можна говорити про глибоку трансформацію особистості, і як узагалі вона можлива?
Для цього вони проаналізували десятки досліджень своїх колег у цій царині та підвели під механізмами, що здатні трансформувати особистість людини, певний «спільний знаменник». Результати своїх досліджень вони представили в журналі Nature Reviews Psychology.
Згідно з ними, існують чотири ключові механізми, задіяні в особистісній трансформації.
ЧОТИРИ МЕХАНІЗМИ ЗМІН
• Перший механізм можна описати як свого роду «попередні умови» або «інструменти» трансформації. Це можуть бути цілком конкретні особистісні риси. Наприклад, сила волі.
• Другий механізм допомагає змінити одну поведінкову модель на іншу, більш бажану. Щоб не було психологічного регресу, відкату до колишньої моделі, необхідний механізм усунення тригерів, що підштовхують людину залишити або повернути все «як було».
Вимкнути такі тригери, що перешкоджають внутрішнім змінам, можна змінюючи зовнішні обставини. Скажімо, змінивши звичне оточення або середовище проживання.
• Третій механізм — позитивне підкріплення особистісних змін. Умовно кажучи, людині потрібні якісь «плюшки», здатні стати додатковими стимулами до трансформації.
• Четвертий механізм — «підтримувальний». Він являє собою набір чинників, які дають людині можливість не тільки підтримувати, а й зміцнювати і розвивати нові психологічні риси своєї особистості.
СИЛА ВОЛІ ТА ЧАС НА АДАПТАЦІЮ
Та головне, що лежить в основі трансформацій особистості, — сила волі. Саме її у своїй статті психологи визначають як головну й обов’язкову умову для будь-яких особистісних змін. Щоб змінитися, потрібно дуже захотіти це зробити, мати для цього серйозну мотивацію.
Бо якщо особистість намагаються змінювати, але в самої людини при цьому немає на те жодних вагомих підстав, то на виході подібних зусиль ми спостерігатимемо внутрішньоособистісний конфлікт. Суть його в тому, що людина буде більше схилятися до «старого» себе, з яким їй було комфортно, ніж до «нового» себе, що обіцяє дискомфорт.
Якщо внутрішнє бажання залишити все, як і раніше, виявиться сильнішим, ніж бажання змін, зміни не відбудуться і всі трансформаційні зусилля будуть марними. Крім сили волі, ще одним важливим трансформаційним ресурсом є час.
Він має бути достатнім, щоб дозволити новим психологічним рисам і моделям поведінки міцно вкоренитися всередині нашої особистості. До нових звичок їй потрібна така ж адаптація, яка часто необхідна нам у зовнішньому, фізичному світі. Наприклад, на новій роботі, у новому будинку або під час виношування дитини.
Оригінальне дослідження: The process and mechanisms of personality change