КОРІННЯ ТА КРИЛА з Борисом Бурдою: Кузнець із Харкова — нобелівський лауреат та «батько GDP»

У США багато хто знав його, як Саймона Сміта — нічого дивного, серед англосаксів це найпоширеніше прізвище. Як і у багатьох іммігрантів, це був просто переклад імені та прізвища, наданих йому при народженні, — Шимон Кузнець. Ім’я, схоже, єврейське, прізвище швидше російське, місце народження — місто Пінськ, наш білоруський сусід.

А ось чималу частину дитинства він провів саме у Рівному, освіту здобув саме у Харкові, і написана ще на другому курсі інституту курсова робота стала основою його магістерської дисертації у Колумбійському університеті.

Він народився у родині бухгалтера банку — для майбутнього економіста спадковість цілком підходяща. А ось деякі інші якості батька він не успадкував, і дуже добре… Коли йому було всього 6 років, мати переїхала з ним та його братами до Рівного, а батько незабаром після цього поїхав за кордон — спочатку до Лейпцигу, а потім взагалі в Америку.

Схоже, що саме туди з ним переїхали близько ста тисяч рублів витрачених банківських грошей, прихопивши з собою дорогою близько п’ятнадцяти тисяч, позичених у знайомих… Про це зберіглося чимало інформації, але не зі спогадів сина — він не згадував про цю історію ніколи, і його можна зрозуміти.

1915 року йому довелося покинути й Рівне — була війна, і царська контррозвідка виселила всіх євреїв із прифронтової зони. Це вони так зі шпигунством боролися — результати відомі… Шимон Кузнець потрапляє до Харкова, де й стає студентом Харківського комерційного інституту.

Під час навчання Харків займають то німці, то Денікін, то більшовики, але студенту Кузнецю навчання цікавіше — він складає залік за заліком. Причому останні, судячи з дат, були складені вже тоді, коли його рідний інститут Радянська влада вже ліквідувала, зливши з юрфаком університету.

І менш розумний студент, безперечно, встигав би зрозуміти, що з цією владою каші не звариш. А тут майбутній нобеліат — які могли бути сумніви?

Якраз закінчилася війна з Польщею, і в мирному договорі вказали пункт про репатріацію тих, хто народився на територіях, що відійшли до Польщі, — адже Пінськ якраз десь там, принаймні, поряд…

Мати з частиною родини поїхала одразу, Шимонові довелося почекати — його знову затримали за звинуваченням у шпигунстві, але, на щастя, знову все обійшлося. Через вільне місто Данциг він виїхав до США, вказавши у виїзних документах, що народився у Харкові (ця помилка потрапила навіть до деяких енциклопедій). Схоже, що він просто уникав будь-якої згадки про пінське дитинство, побоюючись, що спливуть батьківські справи та завадять еміграції.

 

 

Коли йому не заважають навчатись, він навчається дуже швидко. 1922 року він — студент Колумбійського університету, 1923-го — бакалавр, 1924-го — магістр, а 1926-го — вже доктор наук. Тема його докторської дисертації — циклічні коливання економіки. Саме з ними пов’язана більшість робіт, які принесли йому світову славу.

З 1927 року він продовжує їх вже з американським громадянством. Його ім’я за сертифікатом про натуралізацію — Simon Smith Kuznets, до старого імені додався переклад прізвища англійською. З подачі свого улюбленого вчителя Уеслі Мітчелла він стає співробітником Національного бюро економічних досліджень США і в ході роботи винаходить нове поняття — ВВП.

Той самий валовий національний продукт на душу населення, без якого зараз мало яка стаття з економіки взагалі обходиться. Це його розробка, до нього про ВВП ніхто й уявлення не мав! Його так і називають — the Father of GDP, тобто «батько ВВП».

Однак головні його наукові досягнення пов’язані саме з темою його докторської  — циклами в економіці. Після багаторічних досліджень він формулює нові загальні економічні закони, які мають його ім’я. Наука знає «закон Кузнеця», якому підпорядковуються економіки країн, що розвиваються, — у перші десять років нерівність у розподілі доходів у цих країнах зростає, а потім починає вирівнюватися.

Відомі й «цикли Кузнеця» («ритми Кузнеця», «хвилі Кузнеця») — проміжки у 15–20 років, за які країни переживають масове оновлення основних технологій, що одразу відбивається на рівні економіки. Значення його досліджень підтверджують його численні наукові нагороди та звання, у тому числі головна з них — Нобелівська премія з економіки (назва, звісно, ​​неофіційна, бо не Нобель її затверджував, але вже практично загальноприйнята).

Четверте в історії таких премій офіційне формулювання — «За емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання». Решта, хоч і дуже почесні, після такої премії можна не перераховувати. Хіба що відзначити, що їх дуже багато.

Науковою роботою Кузнець не обмежувався. Він готував молодих учених, їх було не так багато, але серед них виявилося одразу два нобеліати — Мілтон Фрідман і Роберт Фогель. Він був радником урядів Тайваню, Японії, Індії, Південної Кореї та Ізраїлю — про успішність та важливість його консультацій цей список країн, які досягли в економіці загальновизнаних успіхів, говорить сам за себе. Ті, хто працює з ним, згадують, що Саймон Сміт Кузнець був дуже скромною людиною.

Під час гарячих дебатів він, як правило, мовчав і лише після запрошення висловитися протягом 10–15 хвилин блискуче розкладав нелегкі та заплутані проблеми на прості складові. Після його виступів рішення напрошувалися самі по собі.

Саймон Кузнець залишив цей світ 1985 року — як же люди вшановують його пам’ять? У Харкові, місті, де закладалися основи його наукових знань, його ім’я має національний економічний університет. Нещодавно в тому ж Харкові на його честь перейменовано навіть колишню Ревкомівську вулицю.

Гадаю, це ще не все, що ми йому винні.