Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў – альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
5 хв. на читання

КОУЛРОФОБІЯ: чому 53% людей бояться клоунів?

Люся Никишина. Клоун, 2021
Поділитись матеріалом
Люся Нікішина. Клоун, 2021 / Facebook, «Сіль-соль»

 

У світі існує безліч дивовижних фобій. Ми так влаштовані: боїмося всього, що може становити загрозу для здоров’я і життя, чи то падіння з висоти, чи укус павука. Однак існує такий тип фобій, який на перший погляд не несе прямої загрози для людини.

Одним із таких незвичайних страхів є коулрофобія, або страх клоунів. І справді: як такий доброзичливий і веселий персонаж, покликання якого — веселити дітей та дорослих, може перетворитися для когось на жах, що викликає паніку однією своєю появою?

Вчені з Університету Південного Уельсу (Великобританія) допоможуть нам дізнатися, якими є причини виникнення страху перед клоунами, скільки людей схильні до цієї фобії і чого нам варто боятися насправді.

 

Жоден клоун смішно не виглядає. У цьому весь сенс. Люди, побачивши їх, сміються, проте лише з чистої нервозності. Клоуни потрібні виключно для однієї мети: після того, як ви їх побачили і що б з вами потім не трапилося, ви будете радіти з того, як немовля. Приємно усвідомлювати, що на світі є хтось, кому зараз набагато гірше, ніж вам

 

Террі Пратчетт

 

ЩО ТАКЕ КОУЛРОФОБІЯ?

 

Коулрофобія (англ. coulrophobia) — це наукова назва боязні клоунів, що досить поширена як серед дорослих, так і серед дітей.

Результати останніх досліджень показали: близько 53% людей відчувають неприязнь або до певної міри бояться клоунів, а приблизно 5% взагалі мають панічний страх перед «розмальованими веселунами».

 

ПРИЧИНИ СТРАХУ ПЕРЕД КЛОУНАМИ

 

Коли ви одягаєте клоунський костюм і гумовий ніс, ніхто й гадки не має, що під ним

 

Стівен Кінг

 

Дослідники провели дуже детальне опитування 528 людей, які тією чи іншою мірою боялися клоунів. Анкета включала перелік тверджень і питань, що стосуються ставлення людей до клоунів у різних аспектах. Наприклад, такі характеристики, як: «При погляді на клоуна я відчуваю тривогу» і «Я не можу прочитати вираз обличчя клоуна», мали відношення до їх зовнішнього вигляду, а твердження: «Я боюся, що клоун зробить щось несподіване» — до непередбачуваності їхньої поведінки.

За результатами проведеного опитування, вчені з Університету Південного Уельсу (Великобританія) визначили кілька причин виникнення цієї фобії у людей.

Перша з них полягає в тому, що у клоунів незвична для нас зовнішність. Майже завжди їхнє обличчя покрите товстим шаром гриму, на голову надіта перука, а іноді присутні різні деформації на тілі та обличчі.

Через це у людей може виникнути ефект «зловісної долини», за якого люди відчувають ворожість, дивлячись на об’єкт або образ, що діє майже як людина, але не зовсім справжня. Цей ефект найчастіше згадують, коли говорять про боязнь роботів, але до коулрофобії він теж має безпосереднє відношення.

 

КОУЛРОФОБІЯ: чому 53% людей бояться клоунів?
Сергій Спектор. Digital Power, серія Portrait of Head, 2020 / Facebook, «Сіль-соль»

 

Так само, на підсвідомому рівні, людина відчуває огиду й неприязнь до непропорційних рис обличчя чи хвороб, які можуть бути приховані під гримом клоуна, ще дужче вселяючи жах та невпевненість у намірах, прихованих під маскою.

Ще однією причиною виникнення страху перед клоунами вчені називають непередбачуваність їхньої поведінки.

Ми схильні боятися всього нового, і коли від нас щось приховують, це викликає суто негативні емоції. Лякає нас і сама поведінка веселого артиста — різка зміна емоційного фону та виразу обличчя, іноді дивні жарти та незрозумілі фокуси, а крім того, нікому з нас невідомо, що зробить клоун за хвилину, і це вельми неприємно.

Однією з найбільш вагомих причин, які сприяють появі у людини коулрофобії, є негативний досвід, отриманий нею при спілкуванні з клоуном у дитинстві. Після переляку або невдалого жарту клоуна у дитини може виникнути серйозна психологічна травма, яка на все життя запам’ятається їй, і, навіть у дорослому віці, вона не зможе позбутися неприємного відчуття під час контакту з клоунами.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

КУЛЬТУРА ТА КОУЛРОФОБІЯ

 

Однак це далеко не єдині причини виникнення коулрофобії у людини. Вплив фільмів, книг, коміксів і телесеріалів на популяризацію негативного ставлення до клоунів не варто недооцінювати.

Незважаючи на те, що сучасна культура демонструє клоунів як у позитивному, так і в негативному аспекті, «поганих» клоунів ми знаємо набагато краще, ніж «хороших». Такі яскраві персонажі, як Пеннівайз із книги Стівена Кінга «Воно» або Джокер із коміксів про Бетмена створили стійкий образ «клоуна-вбивці», який багатьом запам’ятався на все життя.

Однак з’явився такий образ задовго до наших днів.

Історія злих клоунів є доволі старою. Ще в XIX столітті Едгар Аллан По написав оповідання в жанрі хорор «Стриб-Скок», що розповідає про карлика-клоуна, якого всі не любили і зневажали у королівстві. Та він обманом зумів змусити короля і придворних переодягнутися в костюми для маскараду, а потім упіймав їх у спеціальну пастку і спалив.

Ще одним прикладом культивування негативного образу «клоуна-вбивці» у мистецтві є опера «Паяци», в якій головний герой був клоуном, що вчинив жахливий злочин — він убив свою дружину та її коханця.

Однак набагато ближче до амплуа моторошного клоуна Жан-Батіст-Гаспар Дебюро — французький актор-мім, відомий створенням знаменитого образу П’єро. У його біографії зазначено, що одного разу, гуляючи вулицею, він тростиною пробив голову хлопчику, який дражнив його.

І це геть не найжахливіший приклад злочину, прихованого за маскою веселого клоуна.

 

Федоренко Алексей. Усталый клоун, 2022
Олексій Федоренко. Втомлений клоун, 2022 / Facebook, «Сіль-соль»

 

Знайомтеся: Джон Уейн Гейсі-молодший — громадський діяч та політичний активіст, котрий у вільний час працював клоуном на дитячих святах. Насправді цей «веселун» виявився жорстоким серійним вбивцею та ґвалтівником із клінічною відсутністю емпатії та садистськими нахилами. Його жертвами стали 33 молоді хлопці, деякі з яких так і не були впізнані.

Недарма цю по-справжньому жахливу людину було названо газетами «клоуном-вбивцею», а її образ був яскраво відбитий у масовій культурі. Існує кілька фільмів, десятки згадок Гейсі у музичних творах, а Террі Салліван написав документальний роман, заснований на цій історії. Є легенда, що сам Стівен Кінг використав цю людину як прототип клоуна Пеннівайза.

Такі приклади показують справжню небезпеку, яка може ховатися за веселим та радісним обличчям, жартами та фокусами клоунів.

Хотілося б вірити, що слова головного героя фільму «Моє ім’я Клоун» були правдиві: «Клоун, заради того, щоб розвеселити інших, ти можеш завдати болю самому собі, проте ти ніколи не завдаси болі іншому, аби зробити себе щасливим».

А нам, можливо, варто подолати свій страх і отримати насолоду від роботи клоуна, який має повне право бути зрозумілим вірно.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: