Художник Sasha Bob / Фото Kirisenko Art Gallery
Sasha Bob — молодий талановитий український художник. На початку осені в Києві в культурному просторі Kirisenko Art Gallery відбудеться його персональна виставка «Слава Україні!». Головна тема та головний герой — український козак.
Але на полотнах перед відвідувачами постануть доволі незвичайні козаки. В ексклюзивному інтерв’ю Huxleў художник розповів про виставку, свою творчість та переосмислення образу козака в українській культурі й світогляді.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Попри, здавалося б, прозаїчну назву виставки, насправді тут є глибинний зміст. Ми вітаємо одне одного: «Слава Україні!», і рефреном лунає: «Героям слава!». А хто якнайкраще уособлює образ героя в історико-культурному ландшафті України? Звісно, козак!
Козак в українській культурі — звитяжний воїн, захисник, охоронець свободи, віри, звичаїв нашого народу. Виникнення козацтва сприяло консолідації українського суспільства в боротьбі проти численних ворогів і стало важливим кроком на шляху державотворення.
Козак-герой і є смисловим акцентом експозиції. В різних образах та проявах. Ось чому іншої назви мені не бачилося. Загалом, це єдиний варіант, який максимально точно відповідає задуму, що лежить в основі цієї серії полотен. Наразі всі картини об’їданні єдиним гаслом «Слава Україні!».
КОЗАК ЯК УОСОБЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В українській культурі та мистецтві образ козака став настільки звичним, що за цією штучно нашарованою компліментарністю губиться глибина. Ми сприймаємо його здебільшого як міфічний артефакт, як давню фотографію на стіні, яка всім знайома і подобається, але мало кого по-справжньому хвилює. Висить собі й висить, ніяк не впливаючи на реальне життя.
Натомість козак — не просто художньо-міфологічний персонаж. Кожен реальний козак з минулого пройшов свій непростий життєвий шлях, волів кращого для своєї родини та країни, прагнув свободи.
Під час війни тема козацтва набула для України надзвичайної актуальності, допомагаючи вибудовувати підґрунтя супротиву російській агресії. Відтепер козак — уособлення всього українського народу. Кожен українець став козаком, відстоюючи незалежність України та надихаючи своїм прикладом інших краян.
Ось чому головною ідеєю цієї серії картин, які згодом зібралися у виставку, став саме козак. Не козацтво як історично-культурний феномен, а особисто козак як воїн та волеборець.
Я здавна захоплююся козаками, надихаюся їхньою мужністю, сміливістю, мудрістю. Зокрема, славив козаків український мандрівний поет XVII сторіччя Климентій Зіновіїв. Наступний уривок з його вірша можна вважати епіграфом цієї виставки.
Козаків, немов святих, треба шанувати,
Адже кров свою вони в битвах проливають
І за віру праведну душі покладають.
Тим з небес подай свою, Господи, корону,
Хто для нашої землі чинить оборону
Климентій Зіновіїв
ОСОБЛИВИЙ ПОГЛЯД
На виставці «Слава Україні!» ви не побачите хрестоматійних козаків. Всі звичні атрибути козацтва присутні, проте художнє вираження сповнене гостро відчутної енергетики, яка викликає бажання доторкнутися до полотна.
Під час створення картин я не прив’язувався до жодного історичного прототипу чи жодного з існуючих художніх образів. Парадокс: щойно починаєш малювати козака як реальну людину, зникає вся магія образу, а енергетика стає «пласкою».
Раніше я вже писав козаків. Ще 2019 року декілька таких робіт з’явилося на всеукраїнській виставці у київському Будинку художника. Але тоді тема козацтва видавалася людям звичною, якщо не сказати банальною. Тому мої теперішні картини — це метафоричне перетворення козака як персоналії. Образи різноманітні — войовничі, замислені, мудрі, філософські.
Статичним козакам протиставляється динамічна фігура воїна-вершника. Цей гранично узагальнений, сакральний образ — алегоричне уособлення фізичного і духовного протистояння ворогам. Для розкриття художнього задуму активно використовується символіка кольорів: синій кінь та відтінки жовтого у людській фігурі зі щитом, чорно-червоне тло як символ боротьби. Всі твори об’єднує зображення тризуба як ключового елемента знакової системи національної ідеї.
Універсальний закон людського буття передано через дуалістичну концепцію гармонійного співіснування двох начал: козак виступає квінтесенцією чоловічого, а Мадонна — жіночого. Постать жінки з дитиною ніби виринає з космічного простору, тріумфуючи над законами часу і простору. Тут використана дещо модифікована християнська символіка, а саме — образ Діви Марії, Мадонни, Берегині — одвічної метафори жінки-матері.
ЗЛАМАТИ ЗВИЧНІ ЛІНІЇ
Щоб якомога далі відійти від усталених канонів зображення козаків, я навіть застосував незвичну для себе методику створення картин. Я шульга, але ключові лінії окреслював на полотні правою рукою. Метою було навмисно «зламати» пропорції, щоби таким чином надати образам життєвої сили, гостроти та багатозначності.
Я відчував цей ефект під час написання картин. Сподіваюся, його також відчують відвідувачі виставки.
Ще одна особливість серії «Слава Україні!» — дзеркальні профільні погрудні портрети козаків. Надихаючись традиціями українського козацького портрета, я робив акцент саме на зображенні голови. Проте ці образи позбавлені особистісних рис, адже не було прагнення зобразити якусь конкретну історичну постать. Це синтез образу збирача нації, духовного лідера, який забезпечить інтелектуальний потенціал розбудови держави. У поєднані зі «зламаними» пропорціями це створює магнетичний ефект.
ЗІ СВІЧКАМИ ТА ЛІХТАРИКАМИ
Всі картини для цієї виставки створені після початку війни. Перші з них я почав писати у жовтні 2022 року, коли через російські ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру України почалися перебої зі світлом. У моєму рідному місті Біла Церква, де я мешкаю дотепер, наприкінці минулої осені світло вмикали лише на 2–3 години на день.
Але темрява не стала на заваді. Зокрема, завдяки тому, що техніка створення картин у мене абсолютно інша, ніж у більшості художників. Я не пишу на мольберті, а кладу полотно на підлогу горизонтально. Далі заливаю фарби, створюючи базову фактуру, а фінальний етап — вимальовування окремих деталей картини.
Наявність світла важлива лише на етапі створення базової фактури, тому тільки-но воно з’являлося, я брався до роботи. А потім, обставившись свічками та ліхтариками, займався ретельним окресленням деталей.
Раніше я дивувався, як художники минулого писали при свічках, а тепер довелося спробувати самому. Коли є мета і бажання, немає нічого неможливого.
ОБЛИЧЧЯМ ДО ОБЛИЧЧЯ
Виставка відбудеться в Києві в Kirisenko Art Gallery в рамках проєкту «Вільний». Майданчик обрано невипадково, адже концепція цього культурного простору — презентація якісного небанального українського мистецтва та промоція творів молодих українських митців. До того ж засновниця галереї Вікторія Кірісенко доклала чимало зусиль, спільно зі мною розробляючи ідею виставки.
Дати проведення виставки остаточно не визначені, попередньо вона запланована на вересень. Втім, вже можна розповісти про концепцію самого показу. Вона теж особлива.
Станом на зараз майбутня експозиція налічує 15 картин, але не всі вони будуть в галереї доступні для огляду одночасно. Нещодавня промоційна фотосесія дала розуміння, що оптимальна кількість — 7–8 робіт. Навіть за такого обсягу галерея видається цілком заповненою. Через деякий час буде виставлено другу частину картин.
Причина полягає у самих творах: кожен з них є самодостатнім і вимагає фізичного простору навколо. Тому близьке розташування картин одна до одної унеможливлене. Погіршується сприйняття художнього задуму, бо заважають сусідні картини, відволікаючи увагу.
А бажано, щоб відвідувач мав можливість сконцентруватися. Стати обличчям до обличчя на полотні, поринути у сюжет, відчуваючи енергетику ліній і фарб, і навіть, можливо, ототожнити себе з тим чи іншим героєм.