Андрій Возницький. Панно із серії «Переродження»
Андрій Возницький народився у Львові, в родині, що тісно пов’язана з мистецтвом. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва та Львівську національну академію мистецтв, відділ скульптури. 2000 року переїхав до Ужгорода, де довгий час займався дизайном інтер’єру, одночасно працюючи над скульптурою з каменю, дерева та бронзи.
У 2012 році разом із дружиною Олесею створив майстерню з виробництва керамічних об’єктів NaturaCeramica. В даний час працює над серією структурних панно «Переродження», що складаються з деревного вугілля, глини та інших натуральних матеріалів.
Його роботи брали участь у багатьох міжнародних виставках, знаходяться у галереях та приватних колекціях по всьому світу.
Який перший творчий момент у своєму житті ви пам’ятаєте?
Відчуваючи, що все можна зробити зовсім інакше, я усвідомив — мені потрібно терміново щось створювати, змінювати світ навколо себе. Моїм першим арт-об’єктом був стілець, який я зібрав із двох старих стільців, знайдених на смітнику, та фрагментів дерева, оброблених стамесками та пилкою.
У чому полягає ваша творча амбіція?
Для мене головне у творчості — це глибина та гармонія. Амбіція — це важливий момент, але з нею потрібно бути обережним. Амбіція має бути збалансована змістами, закладеними в роботу. І що вищі обидва показники одночасно, то кращий результат.
Що стоїть на заваді здійснення ваших творчих амбіцій?
Наприклад, я вигадав серію робіт, і для повноти втілення ідеї вони мають бути великого розміру, по 3 метри. Для їх створення мені потрібно більше простору — майстерню більшу, ніж я маю зараз, і, відповідно, більшу кількість фінансів. Такі деталі гальмують творчі процеси, але не відкладають їх.
З чого ви починаєте свій день?
Я встаю рано, і початок дня для мене — це важливий момент. Найкращі думки приходять саме зранку. Я планую роботу та відпочинок, знаходжу відповіді на питання, які мене турбували. Усі важливі рішення ухвалюю рано-вранці. Люблю розглядати різні місця та текстури нашої планети через карти гугл.
Якими митцями ви найбільше захоплюєтеся?
У кожен період життя змінювалися пріоритети. Я виріс, надихаючись роботами Генрі Мура, Тоні Крегга, Барбари Хепуорт, Ісаму Ногучі. В останнє десятиліття — Йо Акіяма. Його роботи — це найкращий приклад балансу, сенсу та амбітності. Він залишається для мене повним загадок, і це найважливіше.
Дайте визначення музи. І хто ваша муза?
Мабуть, моя муза — це музика. Завжди під час роботи слухаю музику, і дуже важливо, щоб вона підходила під мій емоційний стан.
Як ви реагуєте, коли стикаєтеся з переважаючим розумом чи талантом?
Насолоджуюся роботами талановитих людей, зустрічі з ними викликають бажання дізнатися про них більше, проаналізувати та побачити зв’язок їх життєвого шляху та їхніх робіт.
Як ви ставитеся до перешкод на шляху до успіху чи загрози поразки?
Моє життя, як і життя інших людей, — це чергування успіхів та поразок. Що старший я стаю, то менше емоцій відчуваю щодо цього. Успіх — це наслідок поразок. Головне — вміти отримувати задоволення від пройденого шляху.
Як ви розумієте майстерність?
Напевно, майстерність — це вміння створювати максимальний ефект і баланс матеріальної та духовної складової у роботі.
В Україні за останнє десятиліття змінилося…
Я мало мандрував, мені важко простежити зміни по всій Україні. Моє рідне місто — Львів, а останні 22 роки мешкаю в Ужгороді. На мою думку, за попередні 40 років відбулися глобальні зміни.
Для мене найважливіше, що люди стали менш жорстокими
Головний критерій якості будь-якого суспільства — це вміння жити щасливо, у гармонії з природою. Навколо нас прекрасна природа та відмінний клімат, нам залишається змінювати свої цінності та бути гідними того, що нас оточує.
Чи можливо пробачити ворога?
Я не злопам’ятна людина і легко прощаю друзів, але якщо хтось позначений як ворог, це назавжди.
Найкраща порада, яку ви отримали у житті?
Перша добра порада, що спадає на думку, отримана від друга, якому, у свою чергу, дала її бабуся:
Багато людей, що оточують тебе, намагаються обдурити тебе, головне — щоб ти не обманював себе сам
Фото надані Андрієм Возницьким