Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, мистецтво та науку

МАГІЯ ХАБАРА: релігійні витоки української корупції

МАГІЯ ХАБАРА: релігійні витоки української корупції
Сергій Черемісін. Нічний вірш, 2015 / Facebook, «Сіль-соль»

 

Спитайте будь-якого українця, як він ставиться до корупції, і ви отримаєте соціально прийнятну відповідь: «Корупція — це дуже, дуже погано!» Але чому ж тоді, засуджуючи корупцію на рівні «теорії», українське суспільство на практиці не в змозі позбавити від неї не лише держуправління, а й побутову повсякденність? Можливо, тому, що в українській корупції продовжує жити якийсь давній магічний ритуал?

 

ЗВИЧАЙНЕ ЯЗИЧНИЦТВО: КОРУМПУВАТИ БОГА

 

Над проблемою корупції людство б’ється століттями, а то й тисячоліттями. Явище це зовсім не невинне, оскільки може впливати не лише на внутрішньодержавні, а й на світові процеси. Хто знає, за яким сценарієм пішла б нинішня російсько-українська війна, якби не система тотальних розкрадань у російській армії, яка суттєво підірвала її боєздатність?

До прикладу, деякі історики насправді вважають, що неймовірний рівень корупції та крадіжки чиновників у пізній Римській імперії різко налаштував проти неї союзні німецькі племена, яким постійно щось недодавали. В результаті ми отримали падіння імперії, переселення народів і варваризацію Європи.

Історики релігії та культури припускають, що витоки корупції кореняться у давній релігійній свідомості. Людина стародавнього світу була схильна перш за все «корумпувати» богів — саме від них залежав розподіл удачі та процвітання серед членів спільноти.

Нічого схожого на християнську формулу «жертва Богові — зламаний дух» у язичницькому світі не існувало. З цієї точки зору язичницьке жертвопринесення було нічим іншим як банальним «хабаром» божеству.

 

Борис Шматок. Здобувши перемогу, забув про себе, 2005 / Facebook, «Сіль-соль»

 

РИМСЬКИЙ ПРИНЦИП: DO UT DES

 

Римляни з властивою їм геніальністю у точних юридичних формулюваннях висловили цей підхід так — do ut des. У перекладі це означало щось на кшталт «я даю, щоби ти дав». До цього нехитрого принципу «ти — мені, я — тобі» і зводив вкрай прагматичний здебільшого римський народ молитви, жертвопринесення та іншу релігійну активність. На жаль, він був далеко не єдиним і навіть не першим.

Цей релігійний принцип пережив століття та держави і продемонстрував свою виняткову живучість навіть в атеїстичній неоімперії ХХ століття, якою був Радянський Союз. Радянська номенклатура жила за цим безсмертним і неписаним принципом, багаторазово, але марно осміяним сатириками, так само, як і номенклатура стародавніх суспільств.

Іронія історії в тому, що комунізм мав повернути людство в «золоте століття», в якому, як вважали марксисти, жили первісні суспільства — жодної приватної власності, ніякої експлуатації, корупції, держави… Але насправді у первісних суспільствах плата божеству, жерцю чи вождю була нормою.

І в цьому сенсі радянська держава, безумовно, впритул підійшла до шуканого марксизмом-ленінізмом «ідеального» первісного стану.

 

ПРОКЛЯТТЯ ДЛЯ ЧИНОВНИКА: «ЩОБ ТИ ЖИВ НА ОДНУ ЗАРПЛАТУ»

 

Централізація влади, поява, а згодом і ускладнення державного апарату призвели до того, що з’явилася така професія — чиновник. Передбачалося, що за свою працю ці фахівці отримують фіксовану зарплату, призначену правителем.

Однак платня платнею, а стародавній священний принцип do ut des скасувати вона була не в змозі. Той, хто дарував, отримував від чиновника режим найбільшого сприяння у виконанні прохання, а той, хто приймав дар, — додатковий дохід.

Звісно, правителів, як намісників та повноважних представників верховного божества, це сильно дратувало. Адже вони претендували на роль головних подавців благ у державі, а отже, і на роль їхнього ексклюзивного контролера. Архетип подавця будь-яких благ — божество. Будь-яке «дарування», навіть якщо це кредит МВФ, — нехай погано усвідомлений, але сакральний акт.

Не даремно ж ми з майже релігійним трепетом ставимося до рекомендацій та допомоги західних партнерів, кредиторів і донорів. І не випадково «подавців благ», які понад 30 років несуть нам світло західної цивілізації, так дратує корупція на пострадянському просторі. Проте нічого нового немає під сонцем.

Знайдені у Месопотамії глиняні таблички другої половини XXIV століття до н. е. зафіксували, що над створенням НАЗК, НАБУ, САП та антикорупційної системи загалом замислювалися ще в сиву давнину.

 

Карл Пирацкий. Чиновники Военного министерства 5 и 8 классов, 1863 год
Карл Пірацький. Чиновники Військового міністерства 5 та 8 класів, 1863 рік / wikipedia.org

 

АНТИКОРРУПЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ: ВІД ТЕРРОРУ ДО СМИРЕННЯ

 

Першим відомим нам антикорупціонером на троні був Уруїнімгіна — цар шумерського міста-держави Лагаш, який правив понад 4 тисячі років тому. Уруїнімгіна випалював корупцію розпеченим залізом, практикуючи найжорстокіші покарання, — нічого не допомагало.

Терор, спрямований проти корупціонерів, допоміг суттєво знизити їх кількість серед вищих чиновників, які сильно побоювалися за своє життя, але народ Лагаша у своїй масі продовжував промишляти дрібними розтратами та хабарами.

А, між іншим, Уруїнімгіна, на відміну від сучасних українських антикорупціонерів, у своєму справедливому гніві не був обмежений конституцією, сучасними законами та судовою системою, йому не потрібно було озиратися на висновки Венеціанської комісії…

Не могли нічого протиставити свавіллю чиновного начальства і фараони — живі боги Стародавнього Єгипту, які в цій якості мали дбати про справедливість і благополуччя своїх підданих.

Збереглися повчання Ітахотелла, котрий рекомендує єгиптянину єдиний оптимальний варіант боротьби з корупцією — смиренність перед свавіллям бюрократичного апарату: «Гни спину перед начальством, тоді твій дім буде у порядку, твоя платня буде справною…»

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ВЕТХОЗАВІТНА АНТИКОРУПЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ

 

Стародавні євреї, які наважилися на вихід з Єгипту під проводом пророка Мойсея, мабуть, знали про єгипетське правове свавілля не з чуток. Знали вони, звісно, ​​і про безрезультативність боротьби з корупцією, тому з усіх її видів зосередилися на найнебезпечнішому — продажності судів і суддів. Вона найсильніше розхитувала підвалини давньоєврейської держави та суспільства, позбавляючи людину права на справедливість.

Підкуп суддів різко засуджується Біблією, на це існує найсуворіша заборона: «…начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу…» (Вих. 23:8), «дарів не приймай, бо дари сліпими роблять зрячих і перетворюють справу правих» (Втор. 16:19).

Надалі ця ж ідея розвивалася в ісламі й пророком Мухаммедом: «…не підкуповуйте суддів, щоби навмисно присвоїти частину власності інших людей» (Коран 2:188). Таким чином, авраамічний монотеїзм рішуче виступив проти язичницької релігійної установки do ut des. Світоглядна революція означала інноваційний підхід до боротьби з корупцією.

Усім, хто вивчав це питання на матеріалі різних епох, народів та держав, було зрозуміло: корупцію неможливо незнищити. Тут можна згадати не лише про досвід шумерів, єгиптян, євреїв, а й індійців.

 

СУД ЯК ЕПІЦЕНТР КОРУПЦІЇ

 

Першою спробою системно осмислити феномен корупції і шкоду, що наноситься нею, стала давньоіндійська «Артха-шастра», написана в IV столітті до н. е. одним із міністрів держави Бхарата. На жаль, міністр дійшов у ній невтішних висновків: неможливо створити систему, цілком вільну від корупції, хоча б малою мірою, та майно все одно присвоюватиметься тими, хто їм управляє.

Унікальність давньоєврейської інновації полягала в тому, що вона не ставила завдання боротися з вітряками за всяку ціну, як шумери. Вона не рекомендувала і змиритися з корупцією за прикладом єгиптян. Не розписувалася у своєму безсиллі, як індійська традиція.

Для авторів Біблії було надто очевидним, що досягти успіху в боротьбі з корупцією не вийде, саджати й карати корупціонерів можна нескінченно — але так це не працює! Тому варто визначити пріоритет: чесний суддя, незалежний та непідкупний суд — ось що ключове в антикорупційній боротьбі. При цьому побутовими проявами світоглядної установки do ut des, що сягає корінням у сиву давнину, можна знехтувати.

Безперечно, засудити, проте не робити основою антикорупційної стратегії ані боротьбу з народними традиціями, ані боротьбу з високопосадовцями. І тим і іншим, великим і маленьким злочинам оцінку має дати чесний і справедливий суд — він є головним антикорупційним інструментом, ефективністю якого насамперед має перейматися держава.

Власне, сам термін «корупція», що йому ми завдячуємо стародавнім римлянам, наголошував саме на продажному суді. Слово сorrumpere використовувалося при описі ситуації підкупу судді чи зміни свідком свідчень за гроші. Тобто навіть історично й термінологічно епіцентром антикорупційної системи може бути лише суд.

 

Олена Пронькіна. Космос, 2022 / Facebook, «Сіль-соль»

 

УКРАЇНСЬКА КОРУПЦІЯ: НЕВИВЧЕНИЙ УРОК ХРИСТИЯНСТВА

 

Тисячолітній досвід людства показує, що пропагандою чесності серед населення так само, як і покаранням нечистих на руку чиновників, нічого не досягнеш. «Перепрошити» культурний код теж навряд чи вдасться, бо принцип do ut des знаходиться поза культурним кодом. Він набагато давніший і працює на набагато глибших рівнях біосоціальної структури суспільства.

Відносно невелика, в порівнянні з рештою світу, корупція в розвинених країнах Європи та Америки пояснюється наявністю найголовнішого чинника — більш досконалою та справедливою судовою системою, яка є наслідком християнської культури, що увібрала досвід соціальної трансформації дохристиянського іудаїзму.

Подобається нам це чи ні, але рівень корупції в державі — це похідне від характеру колективного світогляду квазірелігійним феноменом. Непереможна та всюдисуща українська корупція, котра, на жаль, стала частиною іміджу української держави, свідчить, що колективна свідомість українців знаходиться поза цивілізаційним полем, сформованим християнською та старозавітною традицією.

Вона — плід неоязичницької свідомості, залишеної нам у спадок радянським минулим, яка у своїй глибині змикається з давніми домонотеїстичними архетипами поведінки.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: