Леонид Шох

МІЛА ПОПОВИЧ: «Немає різниці між наркоманом та цивілізацією, що руйнує нашу планету»

МІЛА ПОПОВИЧ: «Немає різниці між наркоманом та цивілізацією, що руйнує нашу планету»
Джерело: projourno.org

 

Сучасна система освіти себе вичерпала. Вона травмує психіку, стимулює епідемію депресії, блокує можливість повноцінної самореалізації. Як повернути людині емпатію, радість та сенс існування?

Міла Попович, співробітник Global Education Futures, вважає, що настав час радикальної трансформації освіти.

На зміну вихованню слухняних має прийти розвиток талантів.

Міла Попович народилася у Чорногорії, живе та працює у США. Вона — засновник програми EVOLving Leadership та всесвітньо відомий експерт у галузі гуманітарних наук.

Основними темами її лекцій та виступів на різних міжнародних форумах є сталий розвиток, дипломатична культура, ціннісний вимір економіки, нова парадигма людського розвитку, прогнозування та вивчення майбутнього.

У сфері консалтингу Міла спеціалізується на трансформаційному лідерстві, допомагаючи компаніям та особам розкривати свій потенціал. Вона є членом Всесвітньої академії мистецтв та наук.

Як організатор трансформаційних лабораторій, Попович намагається поєднувати академізм та творчу інновацію, науку та художні практики з метою добитися системних змін на індивідуальному та колективному рівнях.

Цим пояснюється її інноваційний підхід до освіти. Як ключовий співробітник Global Education Futures та співавтор звіту цього фонду «Освітні екосистеми для соціальних перетворень», Міла Попович наполягає на радикальній зміні освітньої парадигми.

Своїми думками та ідеями вона ділиться в ексклюзивному інтерв’ю для альманаху Huxeў.

 

НЕВДАЧІ — ЦЕ НОРМАЛЬНО

 

Я здобула освіту в Америці. Це був цінний досвід для мене. Але не думаю, що він міг би залишатися актуальним надовго, якби я не продовжила розвиватись, прагнути отримати якісь додаткові знання.

Повинна сказати, що сучасна система освіти відірвана від реальних потреб соціального, технологічного та особистісного розвитку.

Безумовно, суспільство в США досить упорядковане. Однак воно має серйозні проблеми. Наприклад, від кожного члена суспільства очікують, що він неодмінно досягне успіху в своїй справі.

Але ж невдачі — це нормально, вони природним чином можуть виникати на етапі розвитку і зростання. На жаль, в Америці, якщо справи в тебе йдуть не дуже добре, ти приречений залишитися на самоті.

 

ПОВЕРНУТИ В НАШЕ ЖИТТЯ ЕМПАТІЮ

 

Люди ізольовані, вони не відчувають солідарності одне з одним. Це завдає великої шкоди душі та розуму людини, її поведінка починає набувати психопатичних рис. В результаті ми спостерігаємо епідемію масових убивств у США.

За статистикою, вони відбуваються щодня по всій країні. Як ми можемо зцілитися особисто і досягти глобального одужання людства? Для цього нам необхідно згадати про ту важливу роль, яку відіграють у нашому житті емпатія, солідарність та порозуміння.

Наш добробут залежить від добробуту інших людей. Ви не можете байдуже сидіти за столом і насолоджуватися прекрасними стравами, коли в цей самий час у світі є люди, приречені на страждання.

 

ПОТРЕБА ВЧИТИСЯ Є В КОЖНОГО

 

Суспільство має культивувати любов до навчання. Насправді, ця потреба вже присутня в нас. Усі діти від природи цікаві. Вони прагнуть досліджувати світ, вони задаються питаннями про сенс життя.

Все це вже само собою дає їм імпульс до навчання. Питання лише у тому, що трапляється з людьми у процесі соціалізації? Що позбавляє нас цієї вродженої радості?

Ми виявимо, що це відбувається практично з кожним: візьміть будь-якого страждаючого підлітка, будь-яку дитину, яка голодує… Уважно придивившись до якоїсь, навіть цілком успішної людини, ви помітите, наскільки вона екзистенційно виснажена.

 

ВІДНОВИТИ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ПРИРОДОЮ

 

Щоби зцілити біосоціальну дихотомію, яка є великою проблемою для сучасного суспільства, ми зобов’язані відновити зв’язок людини з природою. Нова система освіти повинна створювати умови, за яких діти можуть перебувати в контакті з природним середовищем.

Це надзвичайно важливо, тому що природа є втіленням універсальних законів трансформації та розвитку. Ми еволюціонуємо разом із навколишнім середовищем, і наші тіла подібні до антени, яка точно налаштовується на неї.

На жаль, сучасні соціальні структури перешкоджають цій комунікації. У результаті ми опиняємось у стані психологічного та матеріального безладу. Багато чого з того, що ми робимо, завдає шкоди нам самим.

 

ЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я І ПЕРСПЕКТИВИ ОСВІТИ

 

У кожній дитині є якась геніальність, зародок чогось великого. Навчання в школі має приносити радість дітям, це допоможе розкритися неймовірному потенціалу, який нам важко уявити.

Суспільство відчайдушно потребує емоційно здорових людей, які здатні підтримувати себе та оточуючих. До речі, керівництво університетів зараз дуже добре розуміє: якщо вони не розвиватимуться в цьому напрямі, то освіта, яку дають вищі навчальні заклади, швидко втратить актуальність.

Вже зараз існують експериментальні спільноти, які намагаються організувати соціум на більш здорових та гармонійних засадах.

Наприклад, такі як Ауровіль (міжнародне місто-громада, засноване під егідою ЮНЕСКО в 1968 році на півдні Індії Міррою Альфассою, яка спільно зі Шрі Ауробіндо заклала основи релігійно-філософського вчення «Інтегральна йога» — прим. ред.).

Це чудовий проєкт. Але проблема подібних спільнот у тому, що, як правило, вони недостатньо пов’язані з навколишнім світом.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ, ЯКА ТРАВМУЄ

 

Надмірна тривожність у дітей починає проявлятися вже у віці 5–6 років. Вона виникає через важкий тягар, який покладає на них суспільство. Про це свідчить шкільний досвід двох моїх дітей.

Щоби вчасно потрапити на урок, їм доводилося вставати о 6-й ранку, а іноді й раніше. Психологічно я почувалася жахливо, коли змушена була будити їх у таку рань. Цикли сну неодмінно мають бути узгоджені з розвитком дітей.

Тому неправильно відправляти їх до школи, коли вони все ще хочуть спати. Це для дитини не дуже добре. Я вважаю, що в певний момент вона може просто «перегоріти» від надмірної напруги.

Тому своїм дітям я намагалася хоч трохи полегшити тяжкість процесу соціалізації. Наприклад, я казала, що їм необов’язково вдавати хворих, аби отримати вихідний. Дивно, але вони при цьому ніколи не зловживали свободою, яку я їм надавала.

 

НЕ ЗРАДЖУВАТИ САМОГО СЕБЕ

 

Соціалізація та освіта травмують наших дітей. Нам потрібно знайти спосіб, як зцілювати ці травми. Ситуація, коли дітей вчать бути надмірно поступливими та слухняними, ненормальна.

Якщо в ранньому дитинстві наслідки цього майже непомітні, то пізніше це дається взнаки: з’являються проблеми з психічним здоров’ям, важкі хронічні захворювання, виникають сімейні конфлікти, напади насильства…

Але найгірше, що люди, які страждають від усього цього, часто звинувачують себе. Вони можуть щиро вважати, що проблема полягає у них самих. Хоча насправді вона криється в недієздатній системі, яка завдала їм шкоди ще в дитинстві!

Кожен хоче бути поміченим суспільством, у його житті має бути сенс і радість від соціального внеску. Але тяжкі хвороби та емоційні страждання значною мірою є якраз результатом того, що людина відмовилася від реалізації власного потенціалу.

І неважливо, це зрада себе відбувається свідомо чи несвідомо.

 

РАЗПІЗНАТИ УНІКАЛЬНІСТЬ КОЖНОГО

 

Чому в усьому світі сьогодні спостерігається епідемія депресії? Бо людей не вчать створювати щось унікальне та по-справжньому значуще. Єдине, чим стурбована сучасна освіта: щоби згодом ми вписалися у виробничу систему.

Проте як тільки ви створюєте умови для творчого самовираження, у людини, яка перебуває в депресивному стані, виявляється величезний творчий потенціал. У США епідемія психологічної тривоги обумовлена ​​постійною необхідністю виправдовувати очікування оточуючих вас людей.

Але як знайти себе серед усієї цієї депресії та тривоги? Яким є ваше справжнє місце у світі, що пригнічує ваші бажання і не приймає їх? Як вам стати на шлях розвитку, заснованого на ваших справжніх потребах та прагненнях?

 

МИ ПОВИННІ ВІДШУКАТИ ДЖЕРЕЛО РАДОСТІ

 

Не дивно, що в сучасному світі множаться різного роду залежності, які поневолюють людей. Вони не вирішують проблеми людини, а є способом лише на короткий час притупити біль існування. Зазвичай, коли говорять про залежність, то мають на увазі зловживання психоактивними речовинами. Проте проблема цим не обмежується.

Так само, як від алкоголю чи наркотиків, ви можете стати залежними від експлуатації інших людей, від пристрасті до накопичення грошей, можете відчувати задоволення від багатства, коли хтось поряд голодує…

Потрапляючи під владу подібних залежностей, ви йдете проти своєї соціальної природи. Тому що немає жодної різниці між людиною, яка пристрастилася до наркотичних речовин, і цивілізацією, що «підсіла» на викопне паливо, яке повільно руйнує нашу планету.

Людство вже досягло точки неповернення. І тепер єдине, що нам залишилося, — це рухатися вперед. Такий рух неможливий без розвитку емпатії, без джерела радісного та осмисленого життя, яке нам усім належить знайти.

 

Розмовляв Леонід Шох

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: