Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
4 хв. на читання

ОДА НЕМИНУЩОМУ КОХАННЮ

ОДА НЕМИНУЩОМУ КОХАННЮ
Поділитись матеріалом
Тетяна Ан. А десь ангели вчать Бога літати, 2022 (фрагмент) / Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop

 

Дослідники з університету Арізони здійснили прорив, довівши, що вічне кохання не тільки існує, а й може тривати навіть після смерті одного з партнерів. Аналізуючи реакції мозку, нейропсихологи встановили, що здатність до вічного кохання не залежить від віку, стану здоров’я або тривалості стосунків.

Під час дослідження було виявлено, що активність у «любовних» ділянках мозку у пар, які прожили у шлюбі 10 і більше років, не відрізняється від активності у тих, хто перебуває у стосунках лише рік. Це підтверджує, що хімічна сумісність відіграє ключову роль у підтримці довгострокових стосунків.



РОЛЬ ХІМІЇ ТА СУМІСНОСТІ
 

Однак хімія — не єдиний фактор вічного кохання. Дослідники підкреслили, що схожість цінностей, життєвих принципів та інтересів є фундаментальною умовою для створення міцних стосунків. Ці фактори забезпечують глибокий емоційний зв’язок, даючи змогу партнерам відчувати щиру прихильність, захоплення, бажання піклуватися одне про одного.

Крім того, в дослідженні підкреслюється роль почуття гумору в подоланні напруги й драматизму, що неминуче виникають у будь-яких стосунках. Здатність сприймати труднощі з легкістю та несерйозністю допомагає зміцнювати стосунки і підтримувати в них позитивний лад.

Нерозривно пов’язане з вічним коханням, мистецтво прощення є ключем до подолання неминучих конфліктів і непорозумінь. Прощення та здатність іти на компроміси роблять стосунки міцними, дозволяючи їм витримувати випробування часом.

Це мистецтво — створювати щастя удвох, де кохання стає не лише почуттям, а й творчим початком, що наповнює кожен день сенсом і радістю.

Вічне кохання перевершує межі пристрасного потягу, перетворюючись на плід тісної співпраці, глибокого розуміння й незмінної готовності підтримувати одне одного за будь-яких обставин. Воно є свідченням того, що кожен із нас здатний відшукати власну, неповторну «формулу кохання», в якій переплітаються непорушні емоційні узи, спільність цінностей та невимушеність спілкування.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ПРО КОХАННЯ…

 

#1 Шрі Шрі Раві Шанкар «Якщо ви хочете щось натомість, то не називайте це коханням»

#2 Вільям Шекспір: «Любов не бачить насилу переборних перешкод; вона бачить лише одне: можливості»

#3 Антуан де Сент-Екзюпері: «Любити — не означає дивитися один на одного, любити — означає дивитися в одному напрямку»

#4 Луїза Хей: «Кохання — це не те, що ми відчуваємо, а те, що ми робимо; і справжнє прощення — це кохання в дії»

#5 Апостол Павло: «Якщо я розмовляю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кимвал, який брязкає. Якщо маю дар пророцтва і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що можу й гори переставляти, а не маю любові — то я ніщо.

І якщо я роздам усе майно моє й віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, немає мені в тім ніякої користі. Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не звеличується, не пишається, не бешкетує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не тішиться неправдою, а тішиться істиною, усе покриває, усьому вірить, на все сподівається, усе переносить.

Любов ніколи не припиниться [не мине, перебуватиме], хоча і пророцтва припиняться, і язики замовкнуть, і знання скасується. …А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов; але любов із них більша» (1-е Посл. до Коринтян, 13:1–8,13)

#6 Оскар Вайльд: «Кохати когось — означає бачити диво, невидиме для інших»

#7 Мати Тереза: «Не мало любити і не мало бути коханим, а важливо любити та бути коханим»

#8 Альберт Ейнштейн: «Ви можете жити в цьому світі красиво, якщо знаєте, як любити й вірити в любов»

#9 Румі: «Кохання — це не просто сентимент. Це істина на останньому рівні буття»

#10 Б. Гребенщиков: «…устрій життя є таким, що нам не належить нічого, що можна втратити. Злодій залазить у кишеню, старість краде красу, хвороби — людей, навіть зорі ховаються за хмарами, а ми такі безсилі з усіма своїми в’язницями, законами, кремами, мікстурами й телескопами.

Трапляється, що багатства повертаються, люди знову відкривають очі, а небо світлішає, та право власності ілюзорне. Життя просте й прекрасне — воно не дає жодних зобов’язань і не має боргів.

Але ти тут не з порожніми руками, в них живий тягар — любов. Вона, ніби прив’язані в дитинстві рукавиці, ніколи не губиться, не минає, не перестає, хоча й пророцтва припиняться, і язики замовкнуть, і знання скасується»

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: