Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
6 хв. на читання

П’ЯТЬ «БЛАКИТНИХ ЗОН»: довголіття як технологія

П'ЯТЬ «БЛАКИТНИХ ЗОН»: довголіття як технологія
Поділитись матеріалом
Олена Клименко. Мисливці за хвилями, 2020

 

«Ми забуваємо як помирати», — так мешканці грецького острова Ікарія в Егейському морі пояснюють наявність серед них неймовірної кількості довгожителів, вік яких перевищує 100 років. А 90-річні так взагалі норма — їх на Ікарії в 2,5 рази більше, ніж у середньому в благополучній Європі. Давайте розберемося, у чому секрет цих людей?

 

ЛЮДИНА, ЯКА ПЕРЕЖИЛА СВОЮ СМЕРТЬ

 

Показовим є випадок грецького ветерана Другої світової війни Стаматіса Мораїтіса з Нью-Йорка. 1976 року на сьомому десятку американські лікарі діагностували у нього рак легенів.

Мораїтіс і його сім’я майже змирилися зі смертю. Але потім хворий прикинув на калькуляторі, у скільки йому обійдеться лікування, похорон і місце на цвинтарі. А треба сказати, в Америці все це дуже, дуже дорого.

Вирішивши позбавити свою родину великих і безглуздих витрат, Мораїтіс подався на землю предків — острів Ікарія, де поховати людину коштувало якихось 200 доларів. Він вирішив померти щасливим.

Стаматіс оселився у маленькому батьківському будиночку. Щоранку піднімався на довколишній пагорб, щоби відвідувати церковну службу. Працював на городі та винограднику. Вдень спав.

Вечорами грав у доміно та пив вино з друзями у місцевій таверні. Так проходив день за днем, поки Мораїтісу не виповнилося 102 роки. Він просто забув померти та пережив свою власну смерть на 35 років.

 

П'ЯТЬ «БЛАКИТНИХ ЗОН»: довголіття як технологія
Стаматіс Мораїтіс доглядає свій виноградник та оливковий гай на Ікарії. Фото: Andrea Frazzetta/LUZphoto for The New York Times / nytimes.com

 

ОСТРІВ СТОРІЧНИХ СЕКС-ГІГАНТІВ

 

Чим же примітний цей маленький острівець, що знаходиться приблизно за 30 км від турецького узбережжя? Цей невеличкий клаптик суші, де мешкає не більше 10 тисяч осіб, був заселений людьми ще з часів неоліту. Можливо, вже тоді цілюща сила острова була відома: за Античності тут виявили гарячі джерела і почали використовувати Ікарію як курорт.

Згадка про цей острів є навіть в «Іліаді» Гомера. Але сильні вітри, які тут не рідкість, завжди відлякували від нього випадкових відвідувачів. Раніше — піратів, сьогодні — туристів.

Маючи розмірене життя, в якому був відсутній характерний для цивілізації постійний стрес, мешканці острова не просто доживали до глибокої старості. Згідно з дослідженнями, 80% ікарійських чоловіків віком від 65 до 100 років повноцінно, активно і, можна сказати, зі спортивним азартом займаються сексом.

Загалом ікарійці — великі життєлюби: вони товариські, доброзичливі, неквапливі, люблять слухати і виконувати музику, обожнюють різні настільні ігри.

 

«БЛАКИТНІ ЗОНИ»  І «ОСТРОВИ БЛАЖЕННИХ»

 

Ймовірно, саме такі феномени, як Ікарія, де люди «забувають померти», і породили численні міфи про «втрачений рай» та «острів блаженних». Десятки античних і середньовічних джерел розповідають про дивовижні заморські землі, де час зупинився. На цих островах панували вічна молодість та веселощі. Там жили блаженні люди, які не знали бід та смутку, тому ніколи не старіли.

Подібні описи дуже нагадують соціальну атмосферу, яка є на Ікарії. Але чи може насправді за стародавніми легендами стояти якийсь реальний зміст? Сучасні дослідники вважають, що так. Щоправда, замість «островів блаженних» вони використовують інший, сучасний мем — «блакитні зони».

Авторами метафори є Майкл Пулен та Джанні Пес, які вперше назвали «блакитною зоною» одну з провінцій італійської Сардинії. У регіоні Нуоро вони виявили найбільшу концентрацію 100-річних людей.

Але найдивовижніше, що при цьому більшості вдавалося зберегти рухливість, непогане здоров’я і ясність розуму.

 

П'ЯТЬ «БЛАКИТНИХ ЗОН»: довголіття як технологія
Острів Ікарія. Належить до «блакитних зон» — місць із найбільшою пропорцією довгожителів у світі / biznes.banzaj.pl

 

ДОВГОЛІТТЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ

 

Надалі у «блакитних зон» з’явився головний фанат — Ден Бюттнер. Як кореспондент журналу National Geographic, він ініціював глобальне дослідження, яке тривало 5 років.

В результаті медики та біологи виділили на нашій планеті 5 «блакитних зон», про які Ден Бюттнер і написав однойменну книгу, що стала світовим бестселером. Таким чином, у компанії з Ікарією та Сардинією опинилися три регіони з феноменальною кількістю довгожителів: ще один острів — Окінава (Японія), півострів Нікоя в Коста-Ріці та адвентистська громада Лома-Лінда в Каліфорнії.

Виявилося, що в цих місцях Землі повно довгожителів, а їх мешканці з якихось причин живуть на 10 років довше, ніж у середньому в світі. Залишилося лише з’ясувати, які причини такого довголіття, і придумати, як застосувати ці принципи в реальному житті.

Саме цим і зайнявся Ден Бюттнер — дуже активна людина з різнобічними інтересами. Йому належить один із перших світових рекордів Гіннеса з трансконтинентального велоспорту.

Ден — видатний гравець у крокет та його популяризатор. Він мандрівник і письменник, дослідник історії та загадок давніх цивілізацій. Але, мабуть, найголовніше місце в його активному та творчому житті посідає створення технології довголіття та щастя.

До «формули безсмертя» Бюттнер підійшов дуже практично, тобто по-американськи.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

АМЕРИКАНСЬКІ «МІСТА БЛАЖЕННИХ»

 

Глибоко вивчивши практику та створивши власну теорію «блакитних зон», Бюттнер дійшов висновку, що щастя та довголіття нерозривно пов’язані. І досягти їх можна лише шляхом оптимізації соціального та фізичного середовища. На жаль, міське середовище та індивідуалістична культура Заходу цьому жодною мірою не сприяють.

Сучасна цивілізація надто зосереджена на індивідуумі, а не на середовищі, на приватному, а не на спільному. Звісно, все людство неможливо забезпечити щастям та здоров’ям, переселивши його до «блакитних зон». Але влаштувати «блакитну зону» в окремо взятому місті, громаді чи житті окремої людини цілком можливо. Для цього потрібно змінити параметри середовища та спосіб життя.

Розмірковуючи подібним чином, Бюттнер розробив технологію застосування принципів «блакитних зон» для американських міст і вперше впровадив її в одному з невеликих населених пунктів штату Міннесота.

Відбиті у формальних цифрах результати пілотного проєкту багато про що свідчать: майже на 50% зменшилася кількість звернень городян за медичною допомогою, витрати на охорону здоров’я знизилися на 40%.

Населення схудло, стало фізично активнішим, а середня тривалість життя збільшилася на 3 роки. Далі Бюттнер масштабував свій проєкт. На «блакитні зони» стали перетворюватися каліфорнійські Редондо-Біч, Ермоса-Біч та Манхеттен-Біч, а також деякі міські спільноти Флориди, Індіани, Техасу, Орегону та Гаваїв.

 

П'ЯТЬ «БЛАКИТНИХ ЗОН»: довголіття як технологія
Ден Бюттнер — дослідник, науковий співробітник National Geographic, журналіст та продюсер, автор бестселерів New York Times. Він відкрив п’ять місць у світі — так звані «блакитні зони», де люди живуть найдовшим і найздоровішим життям. Фото: Crystal Cox/Business Insider

 

9 ПРИНЦИПІВ ДЕНА БЮТТНЕРА

 

Звичайно, перетворювати місце існування на «блакитну зону» Бюттнеру допомагали місцева влада і городяни. Але якщо навіть у вас відсутні однодумці в цьому питанні, то можна просто наслідувати приклад жителів Ікарії або Окінави і облаштувати «блакитну зону» в приватному порядку.

Якщо зовсім коротко: хочеш жити довго і при цьому уникнути тяжких хвороб, пов’язаних із старінням, переглянь свій раціон. Запасися портвейном, оливковою олією, козячим молоком, вином, добродушністю та почуттям гумору.

Для тих, хто хоче прожити довге і, найголовніше, активне, продуктивне та щасливе життя, Бюттнер сформулював 9 основних життєвих принципів:

1. Будьте фізично активними

Тут важливо не перестаратися — зайві навантаження шкідливі. Довгожителі — не професійні спортсмени. Це звичайні люди, які зайняті своїми городами, як ікарійці, або випасанням своїх стад, як сардинці.

2. Не переїдайте

Перед початком трапези жителі Окінави вимовляють «хара хаті бу» — обов’язкове нагадування про те, що з-за столу потрібно вставати з легким почуттям голоду. Адвентисти Лома-Лінди вирішують питання з переїданням інакше: дуже щільним у них є лише сніданок, решта — легкий перекус.

3. М’яса — менше, овочів — більше

Довгожителі не відмовляються від м’яса, але в середньому їдять його не частіше ніж 1 раз на тиждень. Основа їх раціону — овочі, злаки та бобові. Крім того, жителі Нікої ніколи не вживають продуктів із переробленого м’яса та інших «благ» цивілізації на кшталт газованих напоїв чи консервантів. Їх замінюють ферментовані продукти.

4. Помірне споживання спиртного

Ключове слово — помірне. Поліфеноли у щоденній склянці червоного вина значно знижують ризик розвитку атеросклерозу.

5. Наявність постійних життєвих цілей

Вони можуть бути найпростішими: вивчити іноземну мову, навчитися грати на музичному інструменті тощо.

6. Зменште темп життя

Розмірений, повільний темп життя — важливий чинник довголіття. Мешканці «блакитних зон» ніколи не заганяють себе у стрес, на відміну від жителів сучасних мегаполісів. Вони вважають за необхідне зробити перерву в роботі, поспати вдень, поспілкуватися в кафе з друзями, помилуватися природою.

7. Будьте частиною чогось більшого

Дослідження показали: щотижневе відвідування церковних служб має такий же позитивний ефект на організм, як і помірна фізична активність. Якщо ви не належите до громади адвентистів, принаймні знайдіть собі компанію для гри в покер або однодумців у клубі філателістів.

8. Сім’я — синонім довголіття

У всіх, хто зберігає добре здоров’я та розум у 100-річному віці, є одна спільна обставина — вони живуть у родині разом зі своїми дітьми та онуками. Спілкування з близькими, спільні прогулянки, трапези та свята якимось чином подовжують життя.

9. Будьте чуйними та добросердечними

Вчені з’ясували, що чим більше у людини соціальних зв’язків, тим довша тривалість її життя. А встановленню таких зв’язків сприяє емпатія. Позитивне ставлення до оточуючих і до світу набагато краще за постійне невдоволення і вічні скарги на життя.

 

ХХХ

 

Жити на «острові блаженних» чи у світі звичайних смертних людей — за великим рахунком, вирішує кожен із нас. Вмираємо ми щодня — від стресу, від турбот через дрібниці, від негативних емоцій, від невміння відчувати радість та помічати красу простих, але від цього не менш прекрасних миттєвостей. Однак досить лише «забути як помирати», і ви побачите, що ваше життя та здоров’я зміняться на краще.

 

Статті на тему: 

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: