Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
5 хв. на читання

ПІСНЯ СТРЕСУ Й ПЛАСТИКА: чому людство слабшає, хворіє і не розмножується

ПІСНЯ СТРЕСУ Й ПЛАСТИКА: чому людство слабшає, хворіє і не розмножується
Поділитись матеріалом
Богдан Шиптенко. Гармонія, 2023 / Facebook, «Сіль-Соль». Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop

 

Згідно з дослідженнями, ініційованими Фондом Білла Гейтса, починаючи з 2064 року чисельність людей почне скорочуватися. Страх перед надлишковим населенням планети може змінитися страхом зникнення людини як біологічного виду. Могильну яму їй продовжують рити соціальна деградація і технічний прогрес. Наша розповідь про двох вершників Апокаліпсису, яких ще не знали біблійні автори, — пластик та стрес.

 

СИЛИ ВЖЕ НЕ ТІ

 

Сьогодні ми бачимо, як мало не на кожному розі відкриваються спортивні зали, секції, фітнес-клуби. На пропаганду здорового способу життя, обов’язковим елементом якого є фізична активність, витрачаються колосальні сили та кошти. Однак загалом людство як популяція не стає сильнішим.

Дослідження показують, що люди фізично слабшають. За останні півстоліття фізична сила впала приблизно на 1/3, що виражається, зокрема, і в значному зниженні м’язової маси. Причому можна було б дорікнути в такому неподобстві науково-технічному процесу, який дав нам у руки смартфони і посадив за кермо автомобіля.

Але річ у тім, що малорухливий спосіб життя тут, мабуть, ні до чого — слабшати, судячи з наявних даних, ми почали набагато раніше. І сьогоднішній хлопець за фізичною силою дорівнюватиме дівчині, яка жила років 50 тому. Однак слабшають не тільки чоловіки, а й жінки.

Якщо брати в середньому, то щось подібне відбувається на всіх контентах, незалежно від громадянства та кольору шкіри.

 

ПІСНЯ СТРЕСУ Й ПЛАСТИКА: чому людство слабшає, хворіє і не розмножується
Богдан Шиптенко. Міські, 2021 / Facebook, «Сіль-Соль»

 

НАСКІЛЬКИ СИЛЬНОЮ Є ВАША КИСТЬ?

 

Хто жив і навчався в СРСР, пам’ятають, як періодично учням пропонували скористатися нехитрим приладом — силоміром. Ним заміряли силу кисті руки та записували цей показник у спеціальний журнал. Звісно, придумала цим займатися не радянська влада, а світова медицина. Вона встановила кореляцію між силою кисті людини та загальним станом її організму, якістю її життя. Це не дивно, якщо згадати, що в літніх або хворих людей сила, як то кажуть, «йде з рук».

Тобто що сильніша ваша кисть, то ви не просто фізично сильніші —у вас більше шансів на те, щоб прожити краще й довше. Якщо з покоління в покоління сила кисті в молоді зменшується, отже, з віком проблем зі здоров’ям у людей ставатиме більше. Армреслінг от-от перетвориться на архаїчне спортивне змагання.

Виникає парадокс: тривалість життя зростає, проте якість цього життя стає дедалі більш «старечою». Американські лікарі навіть запропонували переглянути норму для фізичної сили кисті, оскільки нові покоління давно вже не демонструють старі нормативи.

 

АНІ ТЕСТОСТЕРОНУ, АНІ СПЕРМАТОЗОЇДІВ

 

У чоловіків помітно впала кількість сперматозоїдів. До 2011 року їхня чисельність у мілілітрі сперми становила 47 мільйонів. Коли в 70-х подібні виміри тільки починали системно проводити, цей показник був у 2,5 раза вищим. Для деяких країн це вже стало великою проблемою.

Скажімо, в Данії у 20% чоловіків концентрація сперматозоїдів настільки мала, що вони вже не здатні запліднити жінку природним шляхом, не вдаючись до допомоги ЕКЗ. Причину цього явища досі не встановлено. Хоча така невстановлена причина бонусом до низької концентрації сперматозоїдів виливається у зниження тривалості життя.

Чоловіки, в яких цей показник вищий, і живуть довше. Паралельно знижується й рівень тестостерону. Це призводить до зміни фізичного вигляду людей, наприклад до зменшення аногенітальної дистанції під час внутрішньоутробного розвитку. А також до зниження сексуальної активності та зростання досить серйозних захворювань.

Таких, зокрема, як цукровий діабет, інфаркти, крихкість кісток. Вирішити проблему намагаються за допомогою синтетичного тестостерону та інтенсивних фізичних навантажень, але поки що не надто вдало.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

СЕКС УЖЕ НЕ ТАКИЙ ЦІКАВИЙ

 

Цікавість до сексу падає, навіть попри безпрецедентну сексуальну свободу, яка в сучасному світі, на відміну від традиційних суспільств минулого, стала культурною нормою. Боротьба за гендерне розмаїття, статеве виховання, сексуальне розкріпачення, і секс-шопи — все це, як не дивно, особливо не допомагає й не заважає розмноженню.

З поширенням порнографії падіння частоти занять сексом теж ніяк не корелює. Тим часом люди в планетарному масштабі займаються сексом дедалі менше й менше. З віком лібідо, як відомо, падає, а тому і в цьому відношенні життя популяції складається «по-старечому». Тридцятирічні починають поводитися ніби вісімдесятирічні.

В Америці до кінця 60-х незайманих серед молодих людей у віці 20–24 років було 6,3%, на початку 90-х — 11%, у середині 90-х — 15,2%. Спостереження з 1989 по 2018 рік показали, що кількість американців, які взагалі не займаються сексом, зросла з 19% до 23%.

 

КОХАТИСЯ ТРЕБА ЧАСТІШЕ!

 

На відміну від силометра, сексометра ще не винайшли. Однак можна з гіркотою констатувати, що за 1999–2014 роки частота статевих актів у США впала на 13,9%. Давно встановлено, що за впливом на організм секс схожий з високоінтенсивним спортивним навантаженням.

Для серцево-судинної системи це просто знахідка, оскільки після статевого акту надовго нормалізується кров’яний тиск і пульс, а отже, знижується ризик інфарктів та інсультів. Крім того, що частіше секс, то менший у чоловіків шанс захворіти на простатит.

Жінці секс дарує можливість «прокачати» свої когнітивні навички: що більше часу вона присвячує коханню, то кращою є робота її головного мозку, і зокрема пам’ять. Навіть економічно секс неймовірно вигідний: що вища в людини сексуальна активність, то краще вона ставиться до своєї роботи.

Якщо американці у віці 20–30 років кохаються всього лише 80 разів на рік, то до продуктивності їхньої праці у 285 днів, що залишилися, потрібно придивитися пильніше — якщо ці люди до сексу ставляться абияк, то вже до роботи й поготів.

 

ПІСНЯ СТРЕСУ Й ПЛАСТИКА: чому людство слабшає, хворіє і не розмножується
Богдан Шиптенко. Великі іграшки, 2021 / Facebook, «Сіль-Соль»
 
У ВСЬОМУ ВИННІ ПЛАСТИК І СТРЕС?

 

Деякі вчені вважають, що це наслідки «пластикової революції». Є відомості, що молекули полімерів можуть проникати через плаценту вагітних або, потрапляючи в стічні води, призводити до зниження числа сперматозоїдів у риб. У людей відбувається щось схоже. Уникнути контакту з цими речовинами практично неможливо. Досить вказати на те, що вода в будинках і на підприємствах біжить пластиковими трубами.

Ми живемо в пластиковому світі: пластикова упаковка, алюмінієві банки, синтетичні тканини, оздоблювальні матеріали, мийні засоби, косметика, шланги, іграшки, взуття, трубки крапельниць… Як результат — пригнічення «чоловічої» функції. Друга версія — збій у культурній еволюції.

Експерименти на мишах показали, що статева активність і бажання розмножуватися у здорових особин залежить від соціальних умов. Постійний стрес став настільки органічною частиною життя розвинених суспільств, що ми його майже не помічаємо. Однак чому він має чинити на людей інший вплив, ніж на мишей?

 

ХХХ

 

Найімовірніше, ці два чинники (а можливо, є й інші) діють одночасно. Характерно, що масштаб цих проблем у деяких країнах Африки та Близького Сходу набагато менший. Просто тому, що небагаті суспільства, які живуть традиційним укладом, використовують менше пластику, а традиційна культура допомагає краще справлятися з тотальним і всюдисущим стресом.

Труднощі з сучасною цивілізацією «західного типу» в них є, а от проблеми з показниками тестостерону та фізичної сили майже відсутні. Відповідно, немає дефіциту вітальності та проблем із народжуваністю.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: