Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Interview
5 хв. на читання

ПІТЕР ПОМЕРАНЦЕВ ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ВІЙНИ: потрібно формувати для росіян «картину світу»! (Частина II)

ПІТЕР ПОМЕРАНЦЕВ: «Путінська постмодерна диктатура — зло, з яким не можна домовлятися!» (Частина I)
Поділитись матеріалом
Пітер Померанцев

 

Щоби перемогти Росію у війні, потрібно робити ставку не на «хороших росіян» і не на висвітлення страшної правди про путінський режим. Потрібно змінювати поведінку росіян.

Про це в інтерв’ю Huxleў розповідає історик пропаганди та фахівець із інформаційно-психологічного впливу Пітер Померанцев. Він вважає, що сьогодні Україна підготовлена ​​до інформаційних війн набагато краще за Захід.

Довідка Huxleў:

Пітер Померанцев — британський письменник, журналіст, телепродюсер. Народився 1977 року в Києві, у родині відомих дисидентів — поета Ігоря Померанцева та режисера Ліани Померанцевої.

1978 року, рятуючись від переслідування з боку КДБ, сім’я переїхала на Захід. Пітер закінчив Единбурзький університет, після чого 9 років працював у Росії.

Є автором книги «Нічого правдивого, й усе можливо», де яскраво описав сучасне російське суспільство та специфіку путінської постмодерної диктатури.

Його перу належать також інші твори, у яких досліджуються технології інформаційного впливу. Співпрацює з низкою західних інститутів та академій. Зокрема, із SNF Agora Institute при Університеті Джонса Хопкінса.

Разом із колегами Пітер збирає свідчення очевидців та жертв російських злочинів в Україні.

 

Читати частину I 

 

ЧОМУ СТАВКА НА «ДОБРИХ РОСІЯН» НЕ СПРАЦЮЄ?

 

Намагаючись перемогти Росію, нам не слід робити ставку на те, що там з’являться якісь демократичні рухи, які можуть змінювати цю країну зсередини. Історичний досвід каже, що сподіватися на щось подібне безглуздо. Отже, треба діяти по-іншому.

Так, як у 40-х роках під час Другої світової війни чинили британці. Вони мислили виключно реалістично, тож не розраховували на «добрих німців». Це зовсім не означало, що у Німеччині не було окремо взятих чесних і порядних людей.

Йшлося про те, що «хороші німці» не становили будь-якого значного соціального прошарку, здатного системно та ефективно боротися з Гітлером.

 

ВИБІР ТАКТИКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНТЕКСТУ

 

Із самого початку у гітлерівській Німеччині від думки «хороших німців» мало що залежало. Але після поразки Франції ця ситуація ще більше погіршилася. Натхнене перемогами Гітлера німецьке суспільство взагалі перестало чути думку розсудливих одинаків. Однак спочатку у Великій Британії цього не розуміли і продовжували вважати, що діють у реальності, схожій на Першу світову.

Інформаційна політика будувалася на виробництві для німців радіопередач, які б стимулювали зростання «лівих» настроїв у Німеччині — у Першу світову ця тактика чудово працювала. Але контекст змінився — під час Другої світової прийоми, які спрацьовували в минулому, виявилися неефективними.

 

ВІЙНА ВИМАГАЄ МАКСИМАЛЬНОГО ПРАГМАТИЗМУ

 

Тоді вони цілком змінили свій підхід до пропаганди — починаючи від політики ВВС до інформаційного забезпечення різних таємних операцій. Британці перестали оцінювати, наскільки «хороші» чи «погані» ті чи інші німці. Вони просто дивилися, що працює на практиці, а що ні.

Цілі ставилися максимально прагматичні. Наприклад, як можна дужче деморалізувати військових? Як внести розкол між елітою та народом? Зараз інформаційна стратегія щодо Росії має формуватися схожим чином. У конкретних інформаційних операцій мають бути конкретні цілі.

Наприклад, такі, які посилювали б ефект від санкцій. Я високо оцінюю багато чого з того, що в галузі інформаційної політики робить зараз Україна. І Заходу є чого в неї повчитися.

 

«ДИВАЦТВА» У ПОЛІТИЦІ ЗАХОДУ

 

Я народився в Україні 1977 року, і всі мої симпатії на її боці. Але вже 1978-го моя родина виїхала до Західної Європи. Все моє життя, моє становлення, моє громадянство та самоідентифікація пов’язані з Англією та Америкою. Однак, співпрацюючи з різними західними організаціями, університетами та академіями, я займаю активну проукраїнську позицію.

Наскільки це можливо — консультаціями, виступами, порадами, публікаціями — я намагаюся вплинути на громадську думку та інформаційну політику держав Заходу. Мені здається це важливим, бо я помічаю в цій політиці низку «дивацтв», які роблять її неефективною.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ЗМІНИТИ СПРИЙНЯТТЯ РОСІЯН

 

Наприклад, ми проводимо по відношенню до Росії санкційну політику, яка великою мірою є економічною війною. Однак ми не супроводжуємо її, не посилюємо інформаційною війною. Адже санкції мають не лише економічний, а й психологічний вимір.

Потрібно формувати у росіян певну картину світу. Зокрема, потрібне нам сприйняття санкцій. Яким за умов браку продовольства вони бачать своє майбутнє? Кого вони звинувачують у тому, що їхнє життя стає з кожним днем ​​дедалі гіршим?

На жаль, ми тут самоусунулися і на смисловому полі, яке складається навколо санкцій, дозволили грати лише одному Путіну. А це робить їх набагато менш ефективними.

 

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ВІЙНИ

 

Схожа ситуація складається з дипломатичним тиском на Росію, який сприяє її ізоляції. Взяти хоча б методи спортивної дипломатії. Те, що Росії було відмовлено в участі у Чемпіонаті світу з футболу, стало важливим сигналом світовій спільноті та самим росіянам. Але, знову ж таки, ми й тут дозволили Путіну формувати інформаційний порядок денний навколо цієї події.

Адже інформаційно-психологічний аспект у сучасній війні може мати вирішальне значення, і ігнорувати його не можна в жодному разі. Звісно, результат війни в першу чергу визначається на полі битви у військовому зіткненні з ворогом.

Однак якщо ми говоримо про невоєнні методи боротьби — економічні, дипломатичні, санкційні, то психологічну складову ігнорувати не слід.

 

УКРАЇНА ПІДГОТОВЛЕНА КРАЩЕ, НІЖ ЗАХІД

 

Українська влада відкрито заявляє, що Росія переоцінює свої шанси на перемогу. Вони правильно роблять, постійно наводячи відповідні докази того, що «друга армія світу» виявилася не такою страшною, як це хотіли уявити росіяни.

Розрахунок на те, що, не досягаючи поставленої мети, в Кремлі рано чи пізно повинні усвідомити: Росія в безвиході, а отже, треба домовлятися на українських умовах! Мені дуже дивно бачити, що в Україні розуміють важливість інформаційної складової конфлікту, а ось у Великій Британії та США — ні!

Коли я порушую це питання у Вашингтоні, то чую у відповідь: «Так, ти маєш рацію. Це дуже важливо. Але ж ми не планували цю війну заздалегідь. Наші ресурси не безмежні. Тому незрозуміло, хто і як зараз цим займатиметься?»

 

ІНФОРМАЦІЙНА ДОПОМОГА ВАЖЛИВА НЕ МЕНШЕ ЗА ВІЙСЬКОВУ

 

Українці правильно чинять, коли не витрачають час на безглузду рефлексію, а просто беруть і займаються цим. Вони планують та проводять досить успішні інформаційні операції, особливо ті, що адресовані російським військовим.

Звісно, ​​ці зусилля українців потребують допомоги з боку Заходу. Такої ж інтенсивної, яку ми спостерігаємо у сфері постачання озброєння та гуманітарних вантажів. На жаль, поки в цьому напрямку робиться не так багато.

Читати частину III

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: