Пітер Померанцев про те, як «зняти чари» з диктатора і вивести свідомість росіян зі «сплячого режиму» (Частина V)
Пітер Померанцев
Альманах Huxley продовжує розмову з письменником та журналістом Пітером Померанцевим про роль пропаганди у сучасній війні. Пітер аналізує вплив міфу про «щасливого вождя», який однаково характерний для гітлерівської Німеччини та путінської диктатури. Він ділиться секретами, як можна позбавити фюрера ореолу «улюбленця богів».
Довідка Huxley:
Пітер Померанцев — британський письменник, журналіст, телепродюсер. Народився 1977 року в Києві, у родині відомих дисидентів — поета Ігоря Померанцева та режисера Ліани Померанцевої.
1978 року, рятуючись від переслідування з боку КДБ, сім’я переїхала на Захід. Пітер закінчив Единбурзький університет, після чого 9 років працював у Росії.
Є автором книги «Нічого правдивого, й усе можливо», де яскраво описав сучасне російське суспільство та специфіку путінської постмодерної диктатури.
Його перу належать також інші твори, в яких досліджуються технології інформаційного впливу. Співпрацює з низкою західних інститутів та академій. Зокрема, із SNF Agora Institute при Університеті Джонса Хопкінса.
Разом із колегами Пітер збирає свідчення очевидців та жертв російських злочинів в Україні.
ХИБНА ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ
Розповідати світові правду про сутність путінського режиму та його звірства в Україні дуже важливо. Але не менш важливо продемонструвати, що російські чиновники та пропагандисти не є безкарними! Люди повинні розуміти, що пропагандистські, політичні та військові еліти Росії підсудні.
А самі ці еліти мають усвідомлювати, що їхня влада не вічна, що злочини обов’язково мають наслідки. Потрібно позбавити їх хибного відчуття вседозволеності та безкарності. Люди бачать жахливі злочини у Бучі та Маріуполі і думають: «Невже так можна чинити? Невже це зійде їм з рук?»
НЕЗВИЧНА ЗАГРОЗА ДЛЯ ЗВИЧНОГО ЗЛА
Поки що російські еліти не відчувають реальної загрози у відповідь на свої злочини. Санкції можна оминути? Чудово! Європейці купують у нас газ? Прекрасно! Нам потрібно з ранку до вечора не лише говорити про наслідки, а й реально їх пред’являти. Поки що ми робимо у цьому напрямі недостатньо.
ПОКАЗАТИ СЛАБКІСТЬ СИЛЬНОГО
Більшість росіян поважають силу, лише силу. Якщо російського чиновника, олігарха, пропагандиста можна покарати, його не поважатимуть — він слабкий. Потрібно позбавити російські еліти ореолу всемогутності в очах народу, показати, що є у світі сили набагато впливовіші за Путіна та його соратників.
Але що натомість бачать росіяни? Вони не спостерігають реальних наслідків для Путіна, не відчувають уразливості режиму, що є колосом на глиняних ногах. Навпаки, вони бачать, що Путін розв’язав війну і його влада не похитнулася.
Його підлеглі масово вбивають українців та при цьому не відчувають жодного персонального дискомфорту.
УДАЧЛИВИЙ ЛІДЕР ЗАВЖДИ ПРАВИЙ
Авторитарна модель управління влаштована в такий спосіб, що лідер завжди повинен демонструвати свою успішність. У нього все має виходити, все має сходити йому з рук. Йому треба вести за собою народ від перемоги до перемоги.
Це дуже давній, глибинний колективний інстинкт — йти за вождем доти, доки його супроводжує успіх. Як тільки успіх відвернувся, від лідера відвертаються і його послідовники. Люди не можуть тривалий час зберігати лояльність до невдахи, тому в їхніх умах починається «розбрід і хитання».
Це добре розуміла та використовувала британська пропаганда часів Другої світової війни.
З ВЕЗІННЯ ДИКТАТОРА ПОТРІБНО «ЗНЯТИ ЧАРИ»
Адже причина того, що мільйони німців сліпо вірили Гітлеру і йшли за ним, була в уявленні про фюрера як про надлюдину. У свідомості мас він ніби контролював простір і час, містичним чином рухаючи події у потрібному напрямі.
Складалося враження, що Гітлер завжди на крок попереду, що він передбачає майбутнє. Обіцяв зробити Німеччину знову великою — будь ласка! Казав, що поставить Францію навколішки, — все справдилося! Але після вторгнення до Радянського Союзу міф про мудрого, непереможного і щасливого фюрера почав руйнуватися.
Щось схоже на тлі минулих військових та зовнішньополітичних успіхів Росії відбувається і з образом Путіна, який сильно «потьмянів» після провалу бліцкригу в Україні.
ЯК ГІТЛЕР АГІТУВАВ ПРОТИ ГІТЛЕРА
Як працювала з масовими уявленнями німців про Гітлера британська пропаганда? Та дуже просто! Достатньо було безкінечно прокручувати в радіоефірі старі промови Гітлера. Їх навіть не супроводжували жодними додатковими коментарями.
Найкращим коментарем була реальність, яка не збігалася з колишніми обіцянками вождя та викликала найгостріше розчарування. Московські еліти набагато цинічніші, ніж середньостатистичний росіянин.
Вони з самого початку чудово усвідомлювали, хто такий Путін насправді: «Так, він досить примітивна і малоосвічена людина, не надто великого розуму та таланту. Але — йому фантастично щастить!»
Адже вони теж ставали багатими та впливовими, нібито «без причини». Абсолютно незрозуміло, чому… Єдиною очевидною причиною могла бути лише близькість до вождя, беззаперечна підтримка всього, що він робить.
МАФІЯ ЗАМІНИЛА НА «УДАЧУ» ІДЕОЛОГІЮ
На подібних уявленнях, до речі, з давніх-давен будуються взаємини всередині організацій мафіозного типу. Для стабільності російської картини світу це уявлення про «везіння» Путіна — дуже важлива річ. Успішний опір українців його дещо похитнув, але повністю не зруйнував…
ПРОПАГАНДА ПЕРЕВОДИТЬ СВІДОМІСТЬ У «СПЛЯЧИЙ РЕЖИМ»
Російська економіка постраждала, але не зруйнувалася. Санкції болючі, проте можна легко вигадати, як їх обійти. Не можна виїхати з Росії до Європи? А якщо транзитом через Туреччину, виявляється, що можна. До справжньої ізоляції Росії ще дуже далеко. Із країни пішли сто провідних світових компаній? Окей, але ж залишилися ще тисячі!
Російська пропаганда твердить: «Нехай Європа рік-другий пограється в енергонезалежність. Потім все одно одумається і повернеться до наших нафти та газу». Внаслідок таких настроїв, які посилюються пропагандою, ми бачимо, що система, яка забезпечує стійкість путінського режиму, поки що тримається. Пропаганда як би заспокоює, «заколисує» свідомість росіян, переводить її у «сплячий режим»…
Необхідно зруйнувати два головні російські міфи: «не все так жахливо, наші труднощі є тимчасовими» і «нам обов’язково пощастить, удача з нами, Бог не допустить, щоби ми програли».
