Huxley
Автор: Huxley
© Huxley — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
5 хв. на читання

ПЛАНЕТА СЛІПИХ: світу загрожує епідемія короткозорості

ПЛАНЕТА СЛІПИХ: світу загрожує епідемія короткозорості
Поділитись матеріалом
«Прибульці» Юрія Мусатова / facebook.com

 

Усе почалося з COVID-19. Саме тоді лікарі вперше звернули увагу, що обмеження перебування дітей на відкритому повітрі призводить до розвитку в них короткозорості. Стаття у міжнародному науковому журналі ґрунтовно розповідає про те, які способи шукають науковці, щоб повернути назад цю тривожну тенденцію.

 

КОРОТКОЗОРІСТЬ — НАСЛІДОК КОВІДУ

 

Пандемія COVID-19 змінила не лише підходи до освіти, а й те, як дитина дивиться на світ. Вона почала змінювати дітей на анатомічному рівні. Зокрема, трансформувати форму їхніх очних яблук.

У міру того як шкільні класи та ігрові майданчики поступалися місцем віртуальним урокам і цифровим пристроям, діти дедалі більше концентрувалися на екранах та інших подібних об’єктах. Оскільки на відкритих просторах вони бували рідко, у них не було необхідності дивитися вдалину.

Це призвело до того, що очні яблука в дітей почали видовжуватися, аби краще справлятися з «короткозорими» завданнями.

Дані досліджень шокували. Зокрема, офтальмологи Гонконгу повідомляли, що, порівняно з допандемічним рівнем, кількість 6-річних дітей із патологічно розтягнутими очними яблуками майже подвоїлася. Звісно, їм прописували коригувальні окуляри, які дозволяли читати на відстані.

Але це не розв’язувало проблему, оскільки важка короткозорість загрожує серйозними ускладненнями, як-от відшарування сітківки, дегенерація жовтої плями, глаукома та навіть незворотна сліпота.

 

ПЛАНЕТА КОРОТКОЗОРИХ

 

Звісно, кількість короткозорих людей зростала і до пандемії. Прогнози середини 2010-х років стверджували, що через 40 років рівень захворюваності подвоїться, і до середини століття на короткозорість страждатиме приблизно 50% населення світу. Але зараз навіть ці невеселі сценарії здаються занадто оптимістичними.

Найімовірніше, кількість короткозорих не подвоїться, а потроїться за цей період. Як же протистояти такій епідемії? Якщо коротко, то найпростіше, що ви можете зробити, — це забезпечити вашим дітям щоденне тривале дозвілля на свіжому повітрі. Особливо в період, коли вірогідні зміни в будові очей.

Дослідження говорять, що навіть 1 година на день додаткового перебування на свіжому повітрі помітно знижує ризик розвитку короткозорості. Однак цю годину вкрай важко знайти у суспільствах, де велику увагу приділяють академічним досягненням, або в міських районах із дефіцитом зелених зон.

Та якщо повернути дітей у великий світ важко, отже, потрібно спробувати привести цей світ до них. Науковці почали вигадувати різні хитрощі: скляні класи, спеціальні освітлювальні установки, шпалери з природною тематикою і світловипромінювальні окуляри… Від деяких був ефект, хоча більшість виявилися малорезультативними.

 

СТОП-СИГНАЛИ

 

З розвитком людини її очі постійно коригують свою форму як відповідь на певні візуальні сигнали. Якщо очне яблуко недостатньо довге, воно розтягується, щоб сфокусувати об’єкти. І навпаки, за надмірного видовження око отримує сигнали «стоп». Однак про джерело цих сигналів учені не припиняють сперечатися.

Дослідження на мавпах, землерийках і курях — цих тварин вважають «класичними» для дослідження короткозорості — показали, що рівень дофаміну в задній частині ока може збільшуватися разом з освітленістю простору навколо. Але, згідно з іншою теорією, переваги перебування на відкритому повітрі пов’язані не тільки зі світлом, а й з особливостями візуального ландшафту відкритих просторів.

Зазвичай він багатий на найрізноманітніші середовища. Його елементи розглядаються з великих відстаней і містять величезну кількість деталей, які зливаються в однорідне зображення. Можливо, ця однорідність і гальмує видовження очного яблука — щойно з’являється чітке зображення, вмикається стоп-сигнал.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

РІЗНІ ПРОСТОРИ — РІЗНИЙ ЗІР

 

Відкриті зовнішні простори дають вам яскраве сонячне світло, збагачене візуальне сприйняття, додаткову фізичну активність… А ось закриті інтер’єри квартир та офісів зовсім інші. Вони заповнені безладними об’єктами на різних відстанях і оточені плоскими стінами, яким зазвичай бракує деталей. Такі умови вимагають постійного коригування фокусу, що позбавляє сітківку необхідних стоп-сигналів для регуляції.

На жаль, сучасні діти більше віддають перевагу їм, а не прогулянкам парком. Виправити ситуацію вирішили на Тайвані, де 2010 року запустили програму під назвою «Тянь-Тянь 120». Заохочуючи тайванців гуляти 120 хвилин на день, урядові вдалося зупинити зростання короткозорості у населення.

Під час пандемії, щоправда, деякий сплеск захворювання все-таки стався. Але він був набагато меншим, ніж в інших країнах Азії. Можливо також, що програма мала низку позитивних побічних ефектів: судячи з результатів тестів із математики, читання та природничих наук, тайванські школярі виявилися одними з найкращих у світі.

 

ІМІТУЮЧИ ЗОВНІШНІЙ СВІТ

 

Однак інші країни приклад з Тайваню брати не поспішають, надаючи перевагу клінічному лікуванню або імітації перебування на відкритому повітрі. Наприклад, серед школярів північно-східних регіонів Китаю всього за 1 рік вдалося знизити короткозорість з 10% до 4% завдяки «яскравим класам», де використовували інтенсивне освітлення та оздоблювальні матеріали, що виблискують у променях, — скло і сталь.

Утім, концепцію визнали непрактичною через великі ресурсні витрати. Набагато дешевший спосіб боротьби з короткозорістю — доставка світла безпосередньо в око — набирає дедалі більшої популярності. Австралійські вчені це роблять за допомогою спеціальних окулярів, що імітують частину природного сонячного світла.

Їхні німецькі колеги винайшли гарнітуру віртуальної реальності, яка доставляє короткохвильове синє світло у «сліпу пляму» — точку на сітківці, де з’єднується зоровий нерв. Виходить, що коригувати зір можна під час відеоігор. Японські та американські офтальмологи експериментують із фіолетовим світлом. Китайські — з червоним, рекомендуючи дивитися на нього 2 рази на день.

 

ОЧІ НА ГОРИЗОНТІ

 

Не всі «світлові» методи вважаються безпечними. А от імітація природного ландшафту в приміщенні навряд чи здатна завдати очам шкоди. Наслідуючи природу, можна легко відтворити природне візуальне середовище, яке сприяє фокусуванню сітківки.

Скажімо, намалювати на стелі небо, обклеїти шкільні класи шпалерами з фотографіями паркових зон із чудовими деревами, тваринами і птахами. Незабаром науковці обіцяють оприлюднити дослідження, в якому порівнювали стан очей дітей, що навчалися у звичайних і «натуральних» класах.

Стверджується, що останні набагато рідше страждали від короткозорості. Утім, найпростішим, найдешевшим і найнадійнішим шляхом поліпшити зір, як і раніше, залишається контакт із реальною живою природою. Якщо людство хоче зупинити епідемію короткозорості, альтернативи їй великою мірою не існує.

 

Оригінальне дослідження: A myopia epidemic is sweeping the globe. Here’s how to stop it

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: