Марія Некрасова. Передчуття кохання, 2018 / Facebook, «Сіль-соль»
Якими тільки епітетами ми не позначаємо кохання: небесне, запаморочливе, неземне, неймовірне, всепоглинаюче. Наше відчуття любові таке дивне, що закохана людина схожа на божевільного, який раптом отримав із рук долі у подарунок найвищу нагороду.
Найпронизливіше щастя, яке ми спроможні відчути, дарує нам любов. Життя закоханої людини сповнене незвичайної пристрасті, кожен її нерв просочений бажанням, а з серця рухом крові розноситься сексуальність у своїй первозданній і тваринній сутності.
Образливо звучить вирок науковців із Торонто, які відшукали прості відповіді на складні питання і повернули кохання з небес на цю грішну й нудну землю. Вони визначили, що любов, бажання й потяг мають хімічну природу, виділили навіть «речовину кохання», пояснили, які саме гормони відповідають за пристрасть і хіть, а які супроводжують щастя закоханого.
Любов біжить від тих, хто женеться за нею, а тим,
хто геть біжить, кидається на шию
Вільям Шекспір, «Віндзорські насмішниці»
Чому незнайомі вчора один одному люди стають близькими настільки, що більше не бажають розлучатися?
Що раптом відкривається в їхніх душах — нестерпно нове — коли їх вражає небачена сліпота, а все навколо оповите туманом кохання, цим величним самообманом, який є таким солодким, що ніхто не може відмовитися від нього? Що спонукає людей змінювати своє життя в одну мить?
Відповідь одна: кохання.
Це кохання має могутність і наділяє силою.
Це кохання дає крила для божевільних вчинків та великих подвигів.
Любов — причина поезії та музики, причина воєн та географічних відкриттів.
Природа кохання цікавила людей із перших днів їх появи. Книга Буття розповідає про перше кохання в історії людства, про зустріч Адама та Єви, наших прабатьків. Мільйони людей любили до нас, і мільйони робитимуть це після нас ще не раз.
Існує багато теорій походження любові, і кожна з них розглядає різні грані цього незвичайного емоційного стану. Але науковці з Університету Торонто спробували пояснити хімічну природу кохання, вказати нам роль гормонів у «справах серцевих». Їхнє дослідження було опубліковано на сайті The Varsity.
Автор статті Едвіна Бахар проаналізувала всі стани, пов’язані з любов’ю, та розповіла про роль тих чи інших хімічних речовин у подібних процесах.
Звичайно, кохання не підлягає якійсь структурній класифікації, і поділ його на хіть, потяг і прив’язаність носить досить умовний характер, але вчені виділили групи гормонів, які визначають ту чи іншу стадію емоційної напруженості любовного почуття.
Бажання, або, говорячи точніше — хіть, викликається статевими гормонами тестостероном та естрогеном. І слід зазначити, що тестостерон не є виключно чоловічим гормоном, в жіночому організмі він відіграє роль збудника сексуального бажання.
Тестостерон відповідає за статеву функцію та утворення сперматозоїдів у чоловіків, статевий потяг, якість м’язової тканини, працездатність та цілеспрямованість, ріст волосся, стресостійкість, поведінку та емоції, вироблення еритроцитів та гемоглобіну в крові, депонування кальцію в кістковій тканині.
Естрогени — це жіночі статеві гормони. Відповідають за формування первинних статевих ознак у жінок. Забезпечують репродуктивні функції та емоційний стан. Стимулюють синтез колагену та забезпечують еластичність шкіри. Беруть участь у роботі кровоносної системи.
Далі слідує стадія потягу до людини, яка порушила нашу сексуальну пристрасть. На цій стадії люди втрачають голову, не можуть думати ні про що, крім об’єкту бажання, погано сплять і майже не їдять. Цю фазу любовної гарячки визначають нейромедіатори, що викликають сильні фізіологічні реакції, а саме:
Дофамін (або допамін) — нейромедіатор, що виробляється в мозку людини. Підвищує артеріальний тиск і збільшує частоту й силу скорочень серця; розслаблює гладкі м’язи шлунка та кишечника; збільшує кровотік у нирках.
Впливає на такі особливості поведінки: формування мотивації, отримання задоволення, емоційні реакції, що виникають під час рухової активності, виникнення бажань.
Дофамін збільшує імпульсивність — що активніші дофамінові рецептори, то більше у людини розвинена схильність до ризикованих вчинків та різних залежностей.
Норадреналін — це нейромедіатор неспання та ухвалення швидких рішень. Він активізується при стресі та в екстремальних ситуаціях, бере участь у реакції «бий або біжи». Норадреналін спричиняє приплив енергії, знижує почуття страху, підвищує рівень агресії.
Норадреналін спричинює збільшення серцевого викиду. Внаслідок підвищення артеріального тиску зростає тиск у коронарних та мозкових артеріях. Водночас значно зростає периферичний судинний опір та центральний венозний тиск.
Серотонін — це нейромедіатор, який відіграє ключову роль у регуляції настрою та циклів сну та неспання. Серотонін часто називають «гормоном щастя», він підвищується під час ейфорії та знижується під час депресії. Вночі в нашому мозку продукується серотонін і досягає максимальної концентрації з 6 до 8 години ранку. Протягом дня рівень серотоніну знижується. Ця речовина відповідає за піднятий настрій та відчуття бадьорості. Якщо людина мало спала, то серотоніну в організмі недостатньо.
За третю фазу кохання, яку вчені називають прив’язаністю, коли між закоханими виникають стійкі соціальні відносини, формуються рішення про сім’ю та потомство, відповідальні два важливі гормони:
Окситоцин — для жіночого організму є гормоном пологів та лактації. Завдяки його підвищенню у плазмі крові мати відчуває ейфорію, коли вперше бачить немовля. Це притуплює біль, допомагає забути про перенесені страждання. На ранніх термінах вагітності підвищений вміст окситоцину в крові небезпечний, оскільки може спровокувати викидень та передчасні пологи.
У чоловіків від рівня окситоцину залежить тривалість і «яскравість» оргазму. Паралельно були виявлені й інші здібності окситоцину, як-от: зниження надмірного сексуального потягу; збільшення тривалості статевого акту, бо окситоцин уповільнює процес еякуляції та впливає на підвищення рівня довіри — чоловікові простіше знайомитися з людьми, дружити, заводити стосунки.
Вазопресин, або антидіуретичний гормон, допомагає контролювати рівень води в організмі, регулюючи її кількість, що виводиться нирками. Вазопресин уповільнює виділення води, внаслідок чого в організмі утримується більша її кількість, що знижує рівень натрію.
Але не всі фахівці поділяють викладену вище хімічну теорію кохання.
Британські науковці Андреас Бартелс та Семір Зекі вважають, що «кохання — це специфічна діяльність головного мозку людини».
У будь-якому випадку кохання — це завжди сила, і менше ніж на вічність кохання не претендує.
Кохання вимагає на вівтар усю людину — така ознака його справжності.
Не можна любити наполовину, упівсили, половиною серця.
Монета кохання не стає на ребро.
Любов, як Бог: або все, або нічого.
І які б досягнення науки не пояснювали любов, її велич, як і таємниця Бога, назавжди залишиться незбагненним явищем, бо, як писав Гійом Аполлінер: «Кохання — теж витвір мистецтва, і надзвичайно важливо, щоби його вело натхнення».