Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Philosophy
6 хв. на читання

Про нейрофізіологічну природу страждання, або Бажання як причина страждань

Про нейрофізіологічну природу страждання, або Бажання як причина страждань
Поділитись матеріалом
Бончук Роман. Страждання — особистий вибір (Будда), 2021 / Facebook, «Сіль-соль»

 

Те, чого хочеться, завжди здається необхідним

 

Баронеса Марія фон Ебнер-Ешенбах, австрійська письменниця

 

Тисячі років тому мудреці та філософи відкрили істину: бажання завдає страждання. Ось тільки життя без бажань нудне, бідне і здебільшого безглузде.

В оповіданні чеського письменника Олександра Ломма «Скафандр Агасфера», написаному в жанрі фантастики і опублікованому в альманасі «Шукач» (1966, № 6), йдеться саме про те, що людина, яка отримала безсмертя, втрачає здатність бажати. І в такому разі набуття безсмертя виявляється для неї втратою сенсу життя.

Будь-яке бажання багатогранне, призводить до різного роду здобутків, але також є причиною прихильностей та залежностей.

Чи такі вже погані бажання? Якщо завдають стільки страждань, то навіщо вони нам? Бажання слави, влади, грошей, статусу…

А ще вони пов’язані із втратою свободи.

 

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ СТРАЖДАНЬ

 

Серед наших бажань — потреба у комфорті, безпеці та процвітанні. Проте щойно досягаємо чогось, майже одразу відчуваємо себе нещасними. Виявилося, хотіли не того… чи того, але більше. І відразу починаємо страждати.

А що говорять із цього приводу нейрофізіологи? Під час страждання нейрони збираються у проміжному мозку (відповідає за спрагу, голод, насичення). Це нейрони двох типів:

  • дофамінові (збуджуються короткочасно, активізуючи центр насолоди);
  • ГАМК-нейрони (збуджуються слідом за дофаміновими, але гальмують центр задоволення).

На відміну від перших, другі збуджуються повільно, проте всерйоз та надовго. Це означає, що за пристрасним бажанням неминуче слідує страждання. Чому так? Усі питання до мозку.

 

Про нейрофізіологічну природу страждання, або Бажання як причина страждань
Юрій Зелений. Диво-дерево, 2006 / Facebook, «Сіль-соль»

 

ЦУКЕРКА ЯК ОБ’ЄКТ БАЖАННЯ

 

Припустимо, ви хочете з’їсти цукерку. Уявляєте її запах, смак і, вже розкриваючи нервовими пальцями обгортку, пускаєте слину. У вас легко на душі, і вам подобається передчуття, а це робота дофаміну (гормону радості, насолоди). Але щойно цукерка опиняється в роті, все кудись зникає. Потім іде друга, четверта, восьма цукерка — а приємних відчуттів чомусь дедалі менше. Згодом взагалі стане погано… від переїдання.

Винні у цьому дофамінові рецептори, які від однакових стимулів приходять у ступор. Наша природа в ході еволюції робить все, щоби залишити нас незадоволеними.

У будь-які часи, коли закінчувалися їжа, вода і тепло, виживав той, хто починав щось робити, і лише тому, що був голодний, а отже, був незадоволений.

Таким чином, ще з давніх-давен наш мозок користується послугами трьох основних елементів:

  • амігдали (мигдалеподібного тіла) — попереджає про небезпеку;
  • гіпокампа — відповідає за консолідацію функції пам’яті, концентрацію уваги;
  • дофаміну, серотоніну, ендорфіну — гормонів задоволення та настрою.

Тобто мозок спочатку не налаштований прагнути щастя. А навпаки: життя йде шляхом до страждання і від потреби — до нової потреби.

Є один спосіб звільнити себе від цього (він вам не сподобається) перестати хотіти, в тому сенсі, що зовсім перестати. Але це вже на ваш розсуд.

 

Ми завжди оточені тим, про що ми думаємо. Це дуже важливо. Поки ви думаєте про погані речі, вони вас і оточуватимуть

 

Мірра Альфасса (вона ж Мати), духовна сподвижниця Шрі Ауробіндо та одна з творців інтегральної йоги Шрі Ауробіндо

 

ПРИЧИНИ БАЖАННЯ

 

Отже, основні причини всіх наших бажань:

  • запобігти чи припинити страждання;
  • отримати задоволення і знайти щастя.

По суті, це віра в те, що для повноцінного щастя необхідно бути кимось і до того ж мати цілком конкретні речі.

Однак є нюанс, про який не можна забувати: виконання одного бажання практично одразу веде до жаги наступного.

 

Страждання дарує нам здатність випробувати всю міць Владики Насолоди; а крім того — здатність переносити найвищий прояв Владики Сили

 

Шрі Ауробіндо, індійський мислитель та основоположник інтегральної йоги

 

У ГОНИТВІ ЗА ЩАСТЯМ

 

Саме Будда у своїх Чотирьох благородних істинах стверджував, що наші бажання виникають з однієї простої причини: ми шукаємо щастя. Ми витрачаємо багато часу, бажаючи чогось. Відчуття це досить неприємне, оскільки не знаємо, чи здійсниться наше бажання чи ні.

Коли ж усвідомлюємо, що бажання реалізоване, радість цього зазвичай недовговічна. Бо придуманий нами образ не співпав із його ж реалізацією — чогось у ньому не вистачає. І ми швидко відмовляємося від світлих спогадів про все, що маємо, заради бажання того, чого в нас немає.

Не псуй враження від того, що маєш, бажаючи того, чого в тебе немає. Пам’ятай про те, що колись ти лише сподівався отримати те, чим володієш зараз

 

Епікур

 

БАЖАННЯ ЯК ПЕРЕШКОДА

 

Багатьом з нас здається, що для отримання чогось достатньо цього захотіти. І якщо бажання з якоїсь причини буде несильним, ми просто не матимемо того, що хотіли. Іронія у цьому, що сильне бажання часом перешкоджає отриманню бажаного. Буває, якісь речі приходять у ваше життя всупереч вашому бажанню.

Нам часто кажуть, що багато хорошого ми можемо отримати лише через страждання. Мабуть, так воно й є. Але хто вирішив, що цей шлях найкращий? Відпустити бажання здається цікавішим рішенням — так ви усуваєте психологічну перешкоду. Звільнившись від контролю бажання, ви звільнитеся від страху не отримати те, що хочете.

 

КОХАННЯ ОЧИМА НЕЙРОФІЗІОЛОГІВ

 

Нейрофізіологи вважають, що Купідон стріляє зі свого луку виключно у голову. Робота мозку досить часто нагадує гойдалку — щойно одні області мозку збуджуються, інші відразу починають гальмувати.

Почуття кохання, що раптово звалилося на голову, знижує активність мигдалика (області мозку, що відповідає за страх) і ділянок лобової та тім’яної кори мозку, відповідальних за точне сприйняття і за ухвалення рішень. Тому від кохання ми одразу «втрачаємо голову», а саме: набагато гірше сприймаємо дійсність і ухвалюємо необдумані, необачні рішення.

Страждання може початися і від надлишку кохання. Особливо нерозділеного. Через нього дофамінові ділянки мозку «надто збуджуються», вони «вимагають» задоволення, а отримати його не можуть. Такий стан може завдавати більше страждань, ніж, скажімо, самотність.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ТРИ ПРИЧИНИ СТРАЖДАНЬ ВІД БУДДИ

 

Будда назвав такі причини страждань.

Перша — жага до задоволень.

Задоволення, як правило, — річ швидкоплинна. Купила людина будинок, а потім, через якийсь час, раптом вирішила, що їй потрібен будинок крутіший і більший. Купила чергову машину, яку довго вибирала, потім довго чекала на виконання персонального замовлення, а вже через три місяці задоволення від бажаної покупки якось сильно зменшилося. Так услід за реалізованими бажаннями несподівано виникають нові. А з ними й нові страждання.

Друга причина — це мінливість світу.

Наші переживання та емоції постійно шукають своїх антагоністів: радість змінюється смутком, кохання — ненавистю, а прихильність — огидою. І коли трапляються якісь «негаразди» у світовому порядку, на зміну позитивному приходить негативне. Скажімо, дитина дуже любить іграшку, подаровану татом. І тут раптово вона ламається. Дитина засмучена та плаче… Або такий приклад: дружина нескінченно любить і бажає чоловіка. Але він іде до іншої жінки. Звичайно, вона сумуватиме і страждатиме.

Існує ще третя причина страждання — вона в нерозумінні природи реальності.

Якщо людина має слабке уявлення про світ, то її дії, як правило, постійно призводитимуть до страждань.

 

Про нейрофізіологічну природу страждання, або Бажання як причина страждань
Анастасія Севастьянова. Будда, 2019 / Facebook, «Сіль-соль»

 

ПРО БАЖАННЯ ВІД ФАХІВЦЯ З ВЕДАНТИ

 

Авула Партасараті (1927 р.н.), індійський філософ, засновник Академії Веданти в Індії, написав книгу «Занепад людського розуму» (2007, англ.), в якій знайшлося місце й бажанням. На його думку, вся біда — від розуму і бажань невиконаних:

«…розум людини ненаситний. Переповнений бажаннями. Стрес, який так виснажує людину, є не що інше, як хвилювання розуму, що створюється невиконаними бажаннями».

У разі досягнення успіху в реалізації бажання виникає нове старе почуття, про яке пам’ятають усі, і дуже його не люблять. Нагадати про нього вважаємо за необхідне:

«Коли бажання, жага до володіння вгамовані і ви отримуєте те, чого хотіли, вас охоплює страх. Ви боїтеся втратити те, що придбали».

 

ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ

 

Звісно, життя, може, і має бути прекрасним, і ми повинні дякувати йому за дива, які з нами відбуваються. Проте є й інша істина: жебрак ти чи король, клерк чи олігарх — страждають усі. Просто нам варто навчитися справлятися зі стражданням, інакше воно підірве нашу здатність радіти життю.

За своєю суттю буддизм — це дисципліна для розуміння природи страждання та подолання його (принаймні якоїсь його частини).

Журналіст і професор Прінстона Роберт Райт у книжці «Чому буддизм вірний» доводить, що Першу благородну істину буддизму «Життя — страждання» краще інтерпретувати як «Життя — це невдоволеність».

Отже, ми страждаємо, потрапляючи у пастку постійної зміни бажань. Не отримуємо того, чого бажаємо, — страждаємо від невдоволеності. Отримуємо — швидко пристосовуємося до бажання реалізованого та потрапляємо на вихідний рівень щастя (або нещастя). І починаємо шукати нове, яке, мабуть, зробить нас більш задоволеними.

Постійно змінювати бажання заради того, аби знайти щастя, — це психологічний глухий кут. З іншого боку, страждання у невеликих дозах корисні. Вони дозволять уникнути речей, які завдають нам шкоди, тоді як задоволення і щастя наблизять нас до того, що для нас важливо.

А тому радітимемо всім тим бажанням, які не довели до страждання. І дали нам щастя та спокій. Зрештою, у цьому Всесвіті і не таке траплялося і продовжує траплятися!

 

Начальник в’язниці звертається до смертника, що сидить на електричному стільці:

— Ваше останнє бажання?

— Будь ласка, тримайте мене за руку. Мені так буде спокійніше.

Анекдот з інтернету

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: