РАЛЬФ ВОЛЬФ: «Настав час вчити дітей не лише знань, а й універсальних цінностей»
Фото надане Ральфом Вольфом
Престижна освіта не дорівнює розуму та таланту. Цінності не завжди йдуть в одному комплекті із геніальністю. Мільйони, витрачені на благодійність, не свідчать про високі моральні стандарти благодійників. Світ потребує нового підходу до освіти, здатного позбавити мислення від стереотипів та підготувати людей до нових викликів.
Про це та багато іншого — в інтерв’ю з Ральфом Вольфом — засновником та президентом організації Quality Assurance Commons, незалежним політичним консультантом, який спеціалізується на процесах акредитації та забезпечення якості освіти у США та інших країнах світу.
Ральф Вольф розпочинав свою кар’єру як юрист. Він на відмінно закінчив Університет Тафтса, отримав ступінь доктора права у Національному юридичному центрі Університету Дж. Вашингтона. У 1976 став професором права в Дейтонському університеті.
Є членом колегії адвокатів Вашингтона, одним із засновників Антіохійської школи права (зараз юридична школа Девіда А. Кларка при Університеті округу Колумбія). Це була перша в історії школа подібного роду, в ній юристів готували до роботи у суспільних інтересах, орієнтували на надання юридичних послуг незахищеним верствам населення.
Багато років Вольф віддав роботі у сфері освіти. Він є членом Міжнародного агентства із забезпечення якості освіти університетів у Дубаї (ОАЕ), Фонду Lumina та консультативної ради Національного інституту оцінки результатів навчання (США), опікунської ради Африканського міжнародного університету (Кенія) та Університету Пало-Альто.
З 1996 по серпень 2013 року обіймав посаду президента Комісії старших коледжів та університетів WASC. Був деканом Антіохійської вищої школи. 2008-го за інновації та видатний внесок у покращення якості освіти його було нагороджено премією Вірджинії Б. Сміт.
Вольф — співавтор книг з педагогіки та автор цілої низки статей з акредитації, забезпечення якості, дистанційного навчання та ролі бібліотек у житті суспільства. Впевнені, що його думки про нові підходи до освіти будуть цікавими для читачів нашого альманаху.
ОСВІТА НЕ МАЄ БУТИ ПРИВІЛЕЄМ БАГАТИХ
Мій життєвий шлях не можна назвати прямим. Але мені пощастило, що на всьому його протязі в мене були сильні наставники, я часто знаходив приклади для наслідування. Вищу освіту я здобув у 60-х роках в американському Університеті Тафтса, де вивчав історію.
На жаль, після отримання диплома не було відчуття, що я знайшов своє призначення у житті. Тому я вирішив продовжити вищу освіту і в результаті вступив на юридичний факультет. Там я познайомився з одним викладачем — жінкою, яка заснувала організацію, що надавала юридичні послуги незаможним.
Знайомство з нею розкрило мені очі. Я зрозумів, що освіта має бути переформатована таким чином, аби вона була розрахована не лише на еліту. Пізніше, коли я почав працювати у сфері акредитації університетів, то розглядав це як можливість змінити освіту та зробити її більш сприйнятливою до інновацій.
ВІДНОСИНИ З ЛЮДЬМИ ЯК РЕСУРС ДУХОВНОГО ЗРОСТАННЯ
Духовний аспект мого життя завжди був пов’язаний із глибинним пошуком свого внутрішнього шляху. Я навчався Трансцендентальної Медитації у великого майстра Махаріші Махеш Йоги. Я практикую її вже понад 40 років. Крім того, багато уваги приділяв серйозному вивченню християнської традиції, юдаїзму, буддизму та індуїзму.
У своїй професійній діяльності я намагаюся встановлювати внутрішній, духовний зв’язок із людьми. Ми знаємо багато прикладів, коли людина стає членом якоїсь духовної громади та існує окремо від суспільства.
Є люди, які, навпаки, хочуть жити у звичайному світі, завести сім’ю. Щодо мене, то я виявив: максимальні можливості для мого духовного зростання і навчання розкриваються через відносини з іншими людьми. Це непростий шлях, але для мене він найбільш органічний.
НЕПРОЯВЛЕНЕ І ВНУТРІШНЯ БОРОТЬБА
Я бачу сенс життя в тому, аби усвідомити: ми щось більше, ніж п’ять почуттів, які в нас є. Ми помиляємося, коли думаємо, що рівень проявлених і чуттєво сприйманих форм — це єдиний вимір. Насправді непроявлене набагато сильніше за виявлене.
І люди, які керуються цим знанням у своєму житті, мають реальну силу і вплив. Подивіться на все, що відбувається навколо нас: зміна клімату, зростання авторитаризму тощо.
ТАЛАНТ — ПРОДУКТ ВОЛІ, А НЕ ОСВІТИ
У професора психології доктора Керол Дуек зі Стенфорда є книга, яка називається «Мислення». Там вона пояснює, що люди із фіксованим мисленням вважають інтелект незмінним. У той же час люди з установкою на зростання вірять, що, доклавши зусиль, вони здатні розвиватися інтелектуально.
Студенти найпрестижніших шкіл чи університетів часто перебувають у полоні хибних переконань, вважаючи, що розумніші за решту. Вони не розуміють, що насправді інтелект та здібності залежать від рівня особистої мотивації та допитливості, а не від престижу навчального закладу. Якщо людина вступила до Гарварду, це автоматично не робить її оригінальним мислителем.
Я дуже егалітарний, тому мені хочеться, щоб освітня система зруйнувала бар’єри елітарності. Кожній людині необхідно зростати протягом усього життя. Той факт, що людина у 18 років навчалася в кращому університеті, не означає, що все життя до останку вона проживе, реалізувавши себе по максимуму або дотримуючись високих моральних стандартів.
МИСЛЕННЯ ТРЕБА ПОЗБАВИТИ ВІД СТЕРЕОТИПІВ
Найрозумніші люди, яких я зустрічав у своєму житті, ніколи не навчалися в університетах.
Це свідчить про те, що вся річ у наших ментальних установках. Але суспільство влаштоване елітарно. У ньому найкращим вважається той, хто відвідує найкращі навчальні заклади. Якщо людина має великі статки, на неї заздалегідь дивляться з повагою.
Нам слід вийти за межі такого стереотипного мислення. Той факт, що Марк Цукерберг та його дружина створили благодійний фонд, не означає, що вони мають високі моральні цінності. Стів Джобс був генієм, котрий створював нові технології. Але він ніколи й одного долара не віддав на благодійність.
Необхідне нове мислення, аби кожен з нас у будь-який момент часу міг зростати та змінювати себе.
УСТАНОВКА НА ЗРОСТАННЯ
Якось молодий підприємець, один із тих, з ким я працюю, розповів мені наступну історію. Щоразу за обіднім столом батько цього парубка цікавився у нього: «Яка ідея прийшла до тебе сьогодні?», «Чи достатньо вона грандіозна?», «Чи можеш ти її масштабувати?» — це приклад установки на зростання.
Мій батько перебрався до США з Німеччини у 1936 році. Він утік від тієї жорстокості, яку німецьке суспільство виявляло тоді щодо євреїв. Батько повною мірою пережив усе це перед від’їздом. Він завжди остерігався якось просувати себе.
На додаток до цього він не мав вищої освіти. Але, незважаючи на це, йому все ж таки вдалося реалізувати себе повною мірою. Він поставив собі за мету зайняти певне становище у новому суспільстві і в результаті досяг великих успіхів.
КУЛЬТИВУВАТИ АТМОСФЕРУ РОЗВИТКУ
Ми повинні допомогти реалізувати потенціал навіть тим людям, яких виховували з думкою, що вони ніколи нічого не досягнуть. Це вимагає наставництва та підтримки. Оскільки не всі можуть зробити крок у бік розвитку та зростання самі.
Найкращий спосіб — зібрати навколо себе однодумців. У США є низка організацій, які допомагають старшокласникам знайти себе. Освіта є одним із безлічі засобів, здатних стимулювати розвиток людини.
У системі освіти чимало людей, які намагаються вирватися за межі та творчо підійти до своєї роботи. Моє завдання полягає в тому, щоб знайти саме ті школи та програми, які культивують атмосферу розвитку. Важливо пам’ятати, що у творчій роботі вчителя існують серйозні обмеження.
Спочатку ви можете виявляти високий рівень рішучості, аби впроваджувати новаторські методики навчання. Однак підтримувати мотивацію до цього дуже важко, якщо протягом наступних п’яти років ви постійно чутимете, що ваш спосіб мислення невірний. Так відбувається з усіма, хто думає інакше та намагається змінити систему.
ГЕНЕРАТИВНА МОДЕЛЬ НАВЧАННЯ
Нам треба зламати саму концепцію, розуміння того, що означає вчитися. Знання про себе та про світ, які є в людей зараз, трансформуються з експоненційною швидкістю. Таким чином, підручники на час їх публікації просто старіють. Ми не зможемо навчитися нового, не відпускаючи старого. Тому потрібен перехід до генеративної моделі навчання.
Ми бачили, як така модель працює з прикладу пандемії COVID-19. Наші знання про цей вірус щодня розширювалися: чи потрібно робити щеплення, чи маски ефективні тощо.
Коли я ходив до школи, калькуляторів ще не було, тому доводилося користуватись логарифмічною лінійкою. Потім винайшли калькулятори, і довелося навчитися працювати з ними. Тепер ваш iPhone може зробити всі розрахунки, і вас навіть не потрібно вчити, як ним користуватися. Тож знання, які діти отримують у школі, швидко застарівають.
ЦІННОСТЕЙ ПОТРІБНО ВЧИТИ ТАК САМО, ЯК І ЗНАНЬ
У процесі освіти треба почати приділяти стільки уваги навчанню цінностям, скільки приділяється навчанню знань. Людина може бути чудовим фізиком і вивчати ядерну енергію, але при цьому не розуміти, що наукові відкриття можуть мати серйозні наслідки у реальному світі. Подібне нерозуміння створило атомну бомбу.
Або, наприклад, людина вважається блискучим фахівцем у своїй галузі. Але водночас вона може практикувати сексуальні домагання, вважаючи, що це цілком нормально.
Людям необхідно навчитися керуватися такою системою цінностей, завдяки якій вони думатимуть не лише про себе, а й про світ загалом. Вони повинні розуміти: чи приносить їхня робота користь усім, чи вона вигідна лише невеликій групі, а для решти шкідлива?
НОВИЙ ПІДХІД ДО ОСВІТИ
Існує взаємозв’язок між етикою та цінностями. Цінності — це система моральних установок, які служать вам орієнтирами у навколишньому світі, а етика — це те, як ви на практиці їх реалізуєте. Цінності традиційно були прерогативою релігії. Однак більшість релігійних людей схильні думати, що їхня релігія має монополію на істину.
Насправді існує безліч шляхів та способів пізнання світу. Одні вважають м’ясо корисним, інші — шкідливим. Але нам треба навчитися працювати із цінностями вищого рівня. Це означає — думати про глобальні загрози, з якими стикається людство. Такі, як зміна клімату, ядерна зброя, вимирання тварин, війни, бідність тощо.
Метою нового підходу до освіти мають стати дві речі: з одного боку, необхідно прищепити людям розуміння універсальних цінностей, з іншого — навчити шанувати цінності інших.