Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
5 хв. на читання

СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…» (Частина I)

СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…» (Частина I)
Поділитись матеріалом
Євген Шаповалов. Античний натюрморт I, 2019

 

Якщо ви досягли певних успіхів у кар’єрі і у вас з’явилося почуття невпевненості, надто високої оцінки ваших досягнень, вітаємо — ймовірно, у вас синдром самозванця (англ. imposter syndrome, скорочено — IS). Він може знайти свою жертву на будь-якому щаблі кар’єрних сходів: як серед стажистів, так і серед досвідчених керівників. Людині здається, що вона не на своєму місці, що оточуючі обманюються щодо її компетентності.

 

ПЕРШОВІДКРИВАЧІ СИНДРОМУ

 

Подібний стан чудово описала триразова володарка «Оскара» відома американська актриса Меріл Стріп. Якось вона зробила таке визнання: «Думаю: а з якого це дива люди взагалі повинні захотіти побачити мене ще в одному фільмі? Я все одно не вмію грати, ну і навіщо я цим займаюся?»

Слід сказати, що відкриття синдрому самозванця відбулося завдяки жінкам. Перші експерименти, що дозволили виявити та описати IS, проводилися саме з ними. Учасниками дослідження стали 150 жінок, на рахунку яких були численні особисті та академічні здобутки.

Однак, незважаючи на це, самі себе вони вважали самозванками. Їм здавалося, що вони не такі розумні, як усі гадають, і що вони просто ввели в оману всіх інших. Дослідження провели психологи Полін Кленс та Сюзанна Аймс.

 

СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…» (Частина I)
Томас Есмонд Ловінскі. Маска Флори. Художня галерея Вулверхемптона / artuk.org

 

1978 року вони опублікували статтю «Феномен самозванця у жінок з високим рівнем досягнень: динаміка та терапевтична інтервенція», де вперше з’явився термін IS.

Це коли успішну людину супроводжує відчуття, що все, чого вона досягла, — випадковий збіг обставин. І вона вже почувається не героєм, а скоріше шахраєм. Їй здається, що не заслужила успіху, якого сама досягла, вона вважає, що просто пощастило, опинилася в потрібний час у потрібному місці.

 

ВИСОКІ ЦІЛІ — ШЛЯХ ДО САМОЇДСТВА

 

Несподіваний кар’єрний зліт може викликати страх, що ти посів чиєсь місце і що на цьому місці має бути хтось більш гідний. І думки про те, що оточення цього не знає, що скоро все відкриється, і ти будеш просто як голий король. Уявімо олімпійського чемпіона, який тільки-но піднявся на вищу сходинку п’єдесталу і думає про себе: «Але ж «бронза» точно міг мене обійти, він просто забарився…»

Виходить, чим вищі ставиш цілі, тим більше від себе вимагаєш і тим більше знецінюєш свої здобутки. До синдрому самозванця призводить дуже жорстка самокритика. Деякі дослідники вважають, це пов’язано з тим, що в дитинстві батьки навішують певні ярлики на своїх дітей.

 

Вступая в клуб друзей Huxleў, Вы поддерживаете философию, науку и искусство

 

До прикладу, одного сина називають «розумником», а іншого «чутливим». І потім, коли мама дізнається, що ти отримав хорошу оцінку, відразу запитує: «А які оцінки отримали інші?» Адже для неї важливо знати, що решта отримала нижчі бали. І коли виявляється, що є й інші відмінники, дитина починає думати, що досягла результату, не витрачаючи зусиль.

Тим, кому доводиться розмовляти іноземною мовою, також буває властивий синдром самозванця: вони від хвилювання говорять гірше, ніж їм дозволяють знання. Їм здається, що всі зараз виявлять і розкриють їхнє шахрайство, їхній внутрішній голос стає суворим: «Я був упевнений, що вмію говорити добре, а говорити я не вмію». І це може торкнутися навіть запрошених експертів, рівню яких довіряють…

 

РЕАЛІЇ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ СЬОГОДЕННЯ

 

Як уже згадувалося, про IS першими заговорили жінки. І довгий час вважали, що лише вони і схильні до синдрому. Та ось вам новина: чоловіки, виявляється, теж з ним стикаються. Страждають IS успішні люди, керівники компаній, засновники стартапів. Низька самооцінка і невпевненість у собі тут ні до чого. А ось перфекціонізм якраз дуже поряд.

Сумніватися та комплексувати може кожен. Ну, посумнівався, і відпустило. А ось із «самозванцями» складніше. Вони думають про викриття весь час і весь час бояться. Дослідження IS проводяться з 70-х років минулого століття, але останнім часом із розвитком IT, digital та інших атрибутів ХХI століття про синдром заговорили знову.

 

СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…» (Частина I)
Шарль де Сусі Рікеттс. Вибір маски. Художня галерея та музей Лімінгтон-Спа / artuk.org

 

Два великі дослідження за останні 20 років:

1) 2011-й — дослідження International Journal of Behavioral Science показало: із синдромом самозванця стикалися близько 70% людей;

2) 2018-й — дослідження та опитування анонімної кар’єрної соцмережі Blind. Результат: в IT-індустрії людей із синдромом самозванця 58%. В опитуванні брали участь майже 10,5 тисячі співробітників, включаючи працівників таких компаній-гігантів, як Amazon, Facebook, Microsoft і Google.

Ну що ж, житимемо з ефектом самозванця далі. Тільки не слід забувати, що експерименти проводилися в основному за кордоном. А ось скільки цих самих «самозванців» приховано від сторонніх очей у нашій країні — не знаємо й досі.

 

Читати частину II


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на  www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: