СЛЬОЗИ: як ця природна «хімічна зброя» впливає на людину
Анн-Марі Зільберман. Золоті сльози / paintiteasy.ch
Загалом людство — досить агресивний вид. Агресію часом проявляють чоловіки й жінки, літні люди й діти. Причини можуть бути найрізноманітніші — соціальні, психологічні, генетичні або зумовлені емоційною культурою. Добре ще, що еволюція подбала про те, аби людство не винищило себе. Вона створила різні перепони на шляху агресії та насильства. Однією з найефективніших стали… сльози.
Сльози виражають нашу природу, а також природу світу
Джером Ной, філософ, автор книги «Сльоза — інтелектуальна річ»
ХІМІЯ ТІЛА
Чи закладене фізичне насильство у природі людини, чи воно породжується суспільством? Однозначної відповіді немає й досі. Можливо, істина десь посередині. Та очевидно, що в межах людського виду чоловіки — рекордсмени з агресії. Досить поглянути на футбольних фанатів і згадати історію воєн.
Коли в Університеті Акрон штату Огайо вирішили з’ясувати причину підвищеної чоловічої агресії, виявилося, що в усьому винна Y-хромосома. Вона визначає не лише стать зародка, а й знижений рівень серотоніну та підвищений — тестостерону. Але якщо чоловік «хімією тіла» приречений на більшу агресію, то жінка отримала від еволюції іншу «хімічну зброю» — більшу схильність до сліз.
І хоча варіацій поведінкових та культурних норм безліч, біологія цілком корелює з гендерним стереотипом. Сльози можуть сприйматися як ознака слабкості, емоційної нестабільності, що чоловікам начебто не зовсім личить. Однак, наприклад, у Домініканській республіці чоловік, що плаче й голосно скаржиться друзям і сусідам на образи, завдані жінкою, — це норма. А ось у західній культурі плач — заняття камерне: плачуть здебільшого за зачиненими дверима, на самоті, в компанії близької людини або психолога.
Дослідниця Лі Шармен вивчила ставлення до плачу білих людей і з’ясувала, що вони не бачать нічого поганого в тому, аби поплакати наодинці з собою. Ба більше, сльозам приписується якась очисна сила. Її американський колега Рендолф Корнеліус, аналізуючи історію 140-річного дискурсу на тему плачу, виявив, що в 94% випадків сльози описують як щось корисне.
ЖІНКИ ПЛАЧУТЬ БІЛЬШЕ Й ЧАСТІШЕ
Та якими б не були культурні відмінності, жінки в усьому світі в середньому плачуть більше за чоловіків. Нідерландські науковці з Тілбурзького університету, спостерігаючи за жителями 37 різних країн, встановили, що в середньому за рік жінки плачуть від 30 до 64 разів, а чоловіки — від 6 до 17.
Звичайно, палітра емоцій, які викликають сльози, величезна. Важко сказати, від чого люди не плачуть, бо насправді вони плачуть від усього: плачуть від горя, болю, радості, страху, співчуття, безсилля, гніву, розчулення, жалості до себе, сильного естетичного переживання…
У середньому протягом життя кожен із нас наплакує аж 70 л, задіявши при цьому 43 м’язи обличчя (під час сміху — лише 17). Але в будь-якому разі чоловіки плачуть менш «якісно» — 66% не здатні приділити цьому заняттю більше 5 хвилин. Безумовно, вони готові пустити скупу сльозу під час перегляду «Врятувати рядового Раяна». Але з жінками, 49% яких здатні плакати понад 6 і аж до 30 хвилин, чоловікам змагатися не до снаги.
Чоловічий гіпофіз, на відміну від жіночого, не виробляє для цього достатньо «сльозоточивого» гормону — пролактину. І еволюція зовсім не випадково розвела чоловіків та жінок по різних «хімічних» кутах.
ЖІНОЧА «ХІМІЧНА ЗБРОЯ»
Якщо ви гадаєте, що моторошний роман «Парфумер», який оповідає про еліксир кохання, отриманий за допомогою витяжки з мертвого жіночого тіла, є плодом фантазії Патріка Зюскінда, ви помиляєтеся. Реальні парфумери давно вже експериментують із різноманітними екзотичними запахами: крові, сечі, м’яса, сиру з пліснявою…
Зокрема, американка польського походження Мартінка Вавжиняк створила парфум Eau de M, який із задоволенням презентував своїм читачам журнал Harper’s Bazaar. Основа аромату — піт і сльози Мартінки. Сировину для парфумів вона збирала цілий рік, виключивши з їжі м’ясо, не вилазячи зі спортзалів та переглядаючи сльозогінні романтичні відео.
Далі до процесу, що мало чим відрізнявся від описаного Зюскіндом, долучилися хіміки з Гантерівського коледжу. Аромат позиціонувався як неймовірно чуттєвий і такий, що притягує. Втім, цілком покластися на природний запах Мартінки парфумери все ж не ризикнули і додали до нього аромати какао та свіжоскошеної трави.
Щось схоже, до речі, практикували в Персії та Візантії, де жіночі сльози збирали у спеціальну посудину, змішували з оліями і застосовували для лікування ран. Що не дивно, якщо згадати, що у сльозах — 160 різних молекул.
У книжці «Плач: таємниця сліз» біохімік Вільям Фрей, хоча й часто-густо критикований колегами, стверджує, що емоційні сльози містять навіть природний знеболювальний засіб на кшталт морфію.
ЖІНОЧІ СЛЬОЗИ ПРОТИ ЧОЛОВІЧОЇ АГРЕСІЇ
Можна було б поставитися до цього випадку як до чергового курйозу, якби не одне «але». Жіночі сльози дійсно здатні справляти на чоловіків обеззброювальний ефект. Вчені з Ізраїлю та США, по суті, пішли по стопах Мартінки Вавжиняк: вони терпляче, протягом кількох років, збирали сльози 6 жінок, які плакали під час перегляду відео.
У кімнаті з нержавіючої сталі, ізольованій від сторонніх запахів, 24 хлопці нюхали сльози й фізрозчин, який їх містив, після чого їхні реакції вивчали за допомогою комп’ютерної симуляції та МРТ.
З’ясувалося, що жіночі сльози, хоч і не мають запаху як такого, проте посилають чіткий хімічний сигнал. Загалом, ми їх не стільки нюхаємо, скільки вдихаємо. Склад сліз підібраний еволюцією таким чином, що на 43,7% гасить чоловічу агресію, знижує рівень тестостерону і сексуальне збудження. Побічним ефектом, щоправда, є те, що сльози роблять жіноче обличчя менш привабливим сексуально.
СЛЬОЗИ — ОЗНАКА НЕПОВНОЦІННОСТІ?
Як соціокультурний феномен сльози досить неоднозначні. Ми пам’ятаємо, як змушував ридати своїх героїв Гомер — Ахілла, Агамемнона, Одіссея. Із середини XIX століття люди впевнилися, що краще поплакати, ніж захворіти, — стримування сліз може виплисти у психосоматичну хворобу.
Сьогодні нікому не здається дивною увага керівника до емоційної стабільності колективу. Однак Кімберлін Лірі, головний психолог Cambridge Health Allianc, нагадує, що ще нещодавно стандарти корпоративної культури наказували припиняти емоційні сплески підлеглих.
Одне з досліджень 2016 року показало, що плаксивих жінок і чоловіків колеги вважають теплими й душевними людьми, але при цьому слабо компетентними. Жінок, котрі плачуть, розглядають як слабохарактерних і схильних до маніпулювання. Чоловіків, які плачуть, оцінюють ще більш негативно.
Деякі сучасні дослідники, як-от Джеймс Гросс, відмовляють плачу навіть в ефекті катарсису. Хай там що, а хімія сліз працює безвідмовно. Ефект блокування агресії запахом сліз особливо важливий у ситуаціях, коли вербальне спілкування неможливе.
Він допомагає дотриматися внутрішньовидового балансу між розмноженням і агресією. Під час надривних ридань витрата енергії в новонародженого збільшується на 13%. Говорити він ще не вміє, тому реакція на хімічні сигнали важлива для його виживання.
Щоправда, вчені досі губляться в здогадках про те, з якою конкретною метою немовлята це роблять.
СЛЬОЗИ — ТАЄМНИЦЯ, ЩО ОЧІКУЄ НА РОЗГАДКУ
Часи Чарльза Дарвіна, який вважав плач спонтанною реакцією організму, призначеною лише для зволоження очей, давно минули. Тепер ми знаємо, що поведінка людини залежить від гормонів. Саме тому хімічні сигнали здатні змінювати харчову, сексуальну та соціальну поведінку. І, судячи з експериментів над щурами й мишами, механізм хімічного захисту від агресії характерний не тільки для людини, а й для всіх ссавців.
Вперше це було виявлено у сліпих землекопів, у яких підлеглі самці заливаються слізьми, аби зменшити агресію домінуючого самця. Сльози дитинчат мишей знижують сексуальну агресію самців щодо них.
Здається цілковитою фантастикою, що ці сигнали діють не лише всередині, а й між видами! Скажімо, хімічний сигнал сліз самців-щурів змінює не тільки поведінку їхніх самок, а й мишей, змушуючи їх активно уникати хижаків.
Залишається лише повторити за Альфредом Теннісоном: «Сльози — ми не знаємо, що вони означають!»
