Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Liberal Arts
6 хв. на читання

СПРАВИ ПОСТІЛЬНІ: від мавпячого ложа до королівської спальні

СПРАВИ ПОСТІЛЬНІ: від мавпячого ложа до королівської спальні
Поділитись матеріалом
Згенеровано за допомогою ШІ / bing.com

 

Ми звикли, що спальня — це особистий простір людини. Етимологія слова говорить про те, що цей простір спеціальним чином організований і призначений для сну. Але так було далеко не завжди… Свого часу ліжко зробило з мавпи людину. Однак чи використовуємо ми сьогодні цю еволюційну перевагу за призначенням?

 

ЯК СПЛЯТЬ МАВПИ

 

Вивчаючи, як сплять мавпи, вчені помітили, що роблять вони це дуже по-різному. Одні, як-от павіани, постійно балансують на гілках, і тому їх сон уривчастий: вони в нього занурюються неглибоко і на короткі проміжки часу.

У такому «підвішеному» стані їхньому мозку, ймовірніше за все, не до сновидінь. Інші, наприклад орангутани, сплять міцно і довго, на спеціально обладнаних гніздах-лежанках, їм знайомі сновидіння, структура їхнього сну достеменно така ж, як і у людей. Свого часу еволюція дозволила одним мавпам добре висипатися, а іншим відмовила в цьому задоволенні. А вплинула на якість сну дуже проста річ — ліжко.

Щовечора ми з вами укладаємося в ліжко і навіть не замислюємося, який величезний вплив цей звичний елемент побутового простору мав і продовжує мати на наш біологічний вид.

Приблизно 14–18 млн років тому, придумавши спати в ліжку, вищі примати відокремилися від інших мавп і пішли своїм особливим еволюційним шляхом, доки не дійшли до повноцінної людини. Наше ліжко з постільною білизною є близьким родичем тим гніздам-постелям, котрі облаштовують на деревах шимпанзе та орангутани, а на землі горили.

 

Каменная кровать в Помпеях
Кам’яне ліжко в Помпеях / wikipedia.org

 

ЛІЖКО «ПРОКАЧАЛО» МОЗОК

 

Зауважте, що так роблять лише великі примати. Антропологи стверджують, що мавпам, які в процесі еволюції ставали більшими, через розмір було просто незручно спати балансуючи на суку — гілки під ними ламалися, і вони просто падали з дерев. Якоїсь миті їм набридло битися головою об землю, і вони ввімкнули цю саму голову…

Винахід сну в ліжку дав можливість вищим приматам розслабитися далеко від наземних хижаків і комах. Іншим мавпам виспатися по-людськи, причому у прямому значенні цього слова, не судилося. Вони продовжували спати сидячи, постійно прокидаючись, що дозволяло моментально реагувати на загрозу.

Можливість забути про небезпеку, потягнутися в ліжку, розслабити м’язи, комфортно перевернутися на спину, потім на живіт змінила не лише якість життя, а й мозок вищих приматів. У тому числі й людей, які отримали найважливішу еволюційну перевагу: глибокий і міцний сон сприяв розвитку когнітивних властивостей мозку.

Оскільки значно покращив якість консолідації пам’яті — найважливішого процесу, що відбувається саме уві сні.

 

НАЙДАВНІШЕ ЛІЖКО

 

Ліжко вплинуло на формування цивілізації не менше, ніж вогонь. Але на відміну від нього міфи не донесли до нас ім’я персонажа на кшталт Прометея, який спустив би з небес на землю ліжко. Звичайно, такі атрибути сучасної оселі, як вітальня, їдальня або санвузол дуже важливі. Але уявіть своє життя без ліжка. Не уявляли цього й наші далекі пращури.

Найстаріше ліжко, сплетене з очерету, площею 2 кв. м та 30 см завтовшки, археологи виявили у Південній Африці. Вік знахідки становив приблизно 77 тисяч років. Орієнтовно 10 тисяч років тому, в період неоліту, з’явилися перші подушки та матраци — шкури тварин стали набивати листям та гілками, а коли близько 3600 тому в Персії додумалися наповнювати шкури водою, народилися перші водяні матраци.

Це був древній прообраз сучасного водяного ліжка, яке у 1968 році «перевідкрив» аспірант з Університету Сан-Франциско Чарльз Прайор Холл. Як і належить заповзятливому американцю, він свій винахід не забув запатентувати.

Ех, знали б древні перси, яке продовження матиме їхня звичка спати на бурдюку з водою, — від 22% американського ринку ліжок, здається, не відмовився б навіть сам «цар царів».

Считается, что в этих каменных ящиках в Скара-Брэ хранились постельные принадлежности. Каменное поселение было заселено в период с 3180 г. до н.э. по 2500 г. до н.э.
Вважається, що у цих кам’яних ящиках у Скара-Бре зберігалося давнє постільне приладдя. Кам’яне поселення було заселено в період з 3180 до н. е. по 2500 до н. е. / wikipedia.org

 

ПРОСТЕ РІШЕННЯ — НАЙСКЛАДНІШЕ

 

Так чи інакше, людина намагалася підняти місце для сну над землею, щоби захистити себе від холоду, бруду та комах. Як не дивно, це просте рішення дійшло не до всіх і не відразу. Незбагненно, що такий цивілізований народ, як стародавні єгиптяни, додумався до ідеї піднятого над землею ложа досить пізно — «ліжковий Прометей» з якихось причин до них не поспішав.

Нічим не відрізняючись у цьому відношенні від тих же горил, давні єгиптяни в 3400 до н. е. все ще спали на пальмовому листі, яке укладали в кутках будинку. Хоча на британських островах у той же час вже користувалися для сну коробкою, заповненою камінням та ґрунтом.

Коли в Єгипті з’явилося перше ліжко, це була річ виключно статусна — спати на ліжку могли лише фараони, їхні дружини, а в крайньому випадку найвища знать. Єгиптяни, зважаючи на все, вигадали й перші ламелі, щоправда, їхню функцію виконували не дерев’яні планки, а шкіряні ремені, натягнуті між ніжками.

А от із подушками було справжнє лихо — під голову підкладали напівциліндричний підголівник, який робили з каменю, дерева чи металу. Як їм вдавалося висипатись на кам’яній подушці, залишається загадкою.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

ОДІССЕЙ СПАВ НА ДЕРЕВІ?

 

Ідея підняти над підлогою місце для ночівлі, постільна білизна, подушка та ковдра — все це здається нам сьогодні простим і природним. Але насправді до тих чи інших способів як це зробити комусь ще потрібно було додуматися. А якісно думати не лише тисячі років тому, а й зараз, як відомо, вдається не всім.

Одіссей в епічній поемі Гомера невипадково названий «хитромудрим». Саме йому належить не лише найдавніше відоме нам з літератури ліжко, а й, мабуть, найекстравагантніше. Пенелопа влаштовує Одіссею перевірку, попросивши пересунути шлюбне ложе.

Справа в тому, що тільки справжній Одіссей може знати «таємницю ліжка», оскільки побудував його власноруч: насправді перенести ліжко неможливо, бо воно облаштоване на оливковому дереві, що вросло корінням глибоко в землю. Звичайно, ліжко тут — символ вірності, таємниці, яку можуть знати тільки двоє.

Але, погодьтеся, яку карколомну кар’єру зробило за 18 мільйонів років ліжко перших приматів, яке теж було облаштоване на дереві.

 

Скамья (лавка) для сна с подголовником из состава погребальной мебели Царицы Хетепхереса. Длина скамьи — 177 см. Реконструкция оригинала показана в Каире, эта копия показана в музее изящных искусств в Бостоне
Лавка для сну з підголівником зі складу похоронних меблів цариці Хетепхерес. Довжина лави — 177 см. Реконструкцію оригіналу виставлено в Каїрі, цю копію показано в музеї образотворчих мистецтв у Бостоні. / wikipedia.org

 

ВСЕ ЖИТТЯ — У ЛІЖКУ!

 

Що далі, то більше людству ставало небайдуже, як і на чому спати. Ліжко від ліжка різниться! Тому згодом виробництво ліжок ставало справжнім мистецтвом. Виготовляти якісні та красиві, а не з «Ікеї», меблі в давнину, так само, як і зараз, могли далеко не всі.

Тут потрібні школа, учні, майстри, багаторічний досвід та практика. Тому пристойні ліжка в античному світі виготовлялися лише у трьох місцях — Мілеті, Коринфі та Карфагені. Античні преміальні бренди широко використовували слонову кістку, перламутр, золото, срібло та цінні сорти деревини. І, звісно ж, до недосяжних вершин ліжкобудування піднявся імперський Рим із властивою йому у всьому гігантоманією.

Ложе піднімали дуже високо над землею, аби дістатися до нього, треба було подолати кілька сходинок. Для ліжок стали робити спеціальні ніші, з’явилися нарешті подушки, схожі на сучасні, набиті пухом та пером. Ліжко у римлян мало недосяжну сьогодні універсальну функціональність.

На ньому не лише спали. Були спеціальні ліжка для наречених, ліжка для їди та алкогольних напоїв, ліжка для навчання і навіть ложе для мертвих, яких проводжали в останню путь.

Люди народжувалися, жили і вмирали у ліжках, що робило їх надзвичайно важливим предметом, наповненим глибоким символічним і культурним змістом.

 

РЕВОЛЮЦІЯ У СПАЛЬНІ: ДАЄШ ПРИВАТНІСТЬ!

 

Пізніші епохи перейняли античні практики, незважаючи на деякий відкат у ранньому Середньовіччі до купи моху, шкур та килимів на підлозі. Починаючи з Ренесансу настала епоха «ліжкового розкошу»: балдахіни, оксамит, вишивка, перлами, сріблом і золотом — за Людовіка XIV ліжко знову стало символом влади, як у Стародавньому Єгипті.

Король під час зборів у парламенті лежав на розкішному ліжку, вищій знаті було дозволено сидіти, а решта мали стояти навколішки. Це був час, коли жінка в суспільстві набула справді королівського статусу — їй правила етикету теж дозволяли проводити прийоми, не встаючи з ліжка.

XVII століття стало для еволюції якості людського сну насправді революційним! Тільки в цьому столітті з’явилася нарешті спальня в сучасному розумінні цього слова — під сон уперше почали відводитися спеціальні кімнати, а потім еволюція спальні пішла у бік дедалі більшої приватності.

Зараз ми сприймаємо спальню виключно як особистий, інтимний простір. Проте раніше і будинки, і палаци архітектурно являли собою анфіладу кімнат, де усамітнитися було не так просто. Королі та королеви не від гарного життя завішували свої ліжка балдахінами — усі спальні були прохідними.

Тому монархи як могли, так і обмежували нездоровий інтерес до королівських «постільних справ» з боку своїх підданих. Виходило, треба сказати, не дуже… Утім, підданим, котрі в основному не мали уявлення про те, що таке персональне ліжко, доводилося ще гірше — найчастіше в їхніх будинках було одне велике ложе, на якому одночасно спали всі члени сім’ї .

У такій обстановці виспатися по-людськи, мабуть, було досить непросто — приблизно так само, як нелегко це робити бабуїну чи павіану, що постійно балансує на гілці.

 

Реконструкция спальни в древнеримской вилле, Австрия, Хайнбург
Реконструкція спальні на давньоримській віллі, Австрія, Хайнбург / wikipedia.org

 

НЕ БЕРІТЬ ПРИКЛАД З БАБУЇНА!

 

Незважаючи на те, що наші ліжка та спальні за рівнем комфорту кардинальним чином відрізняються від того, що було в попередні епохи, у сучасної людини виникають ті ж проблеми з якістю сну, що й у мавп. Рівень депресивної тривожності у суспільстві невпинно зростає, це негативно впливає на сон і, відповідно, на мозок людини.

Сучасні технології теж роблять свій негативний внесок у цей тренд. З одного боку, вони дарують нашим спальням матраци, що самоочищаються, біометричні сенсори і голографічні системи розваг. З іншого — синє світло екранів гаджетів, з якими ми часто не розлучаємося навіть у ліжку, збиває біологічний годинник нашого організму.

Так, сьогодні ми більше не спимо на землі та гілках дерев, але через 77 тисяч років після винайдення ліжка мільйони людей по всьому світу маються через безсоння. На сьогоднішній день на нього страждає понад 20% людства. При цьому у жінок воно виникає у 1,5 рази частіше, ніж у чоловіків. Чи є це однією з ознак того, що для значної частини людства еволюція ніби повертається у зворотний бік?

У будь-якому випадку, якщо ви хочете, щоби з вашим мозком і когнітивними здібностями було все гаразд, подбайте про якість сну. Спіть спокійно, довго і глибоко — не беріть приклад із бабуїна, який ризикує постійно впасти з гілки.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: