Huxleў
Автор: Huxleў
© Huxleў — альманах про філософію, бізнес, мистецтво та науку
Science
7 хв. на читання

СВІТ БЕЗ БАГАТИХ: чому бідні не бажають платити за «кращий світ»

СВІТ БЕЗ БАГАТИХ: чому бідні не бажають платити за «кращий світ»
Поділитись матеріалом
Photo by Jon Tyson on Unsplash

 

Капіталізм — геть не ідеальна модель соціально-економічного устрою. І хоча людство нічого кращого досі не вигадало, розмови про кінець капіталізму сьогодні точаться повсюдно: від домашнього застілля до Давоського форуму.

У сучасному світі так багато дисонансів і загроз, що саме час замислитися над питанням: а чи може наш світ взагалі дозволити собі багатих?

Відповісти на нього спробували два професори факультету медицини Йоркського університету Річард Вілкінсон і Кейт Пікетт у статті, опублікованій у журналі Nature.

 

НЕРІВНІСТЬ ПОРОДЖУЄ КРИЗУ

 

Науковці доходять висновку, що екологічна, соціальна й гуманітарна кризи наростають. І без соціальної рівності та високої суспільної довіри неможливо зупинити ту деградацію середовища мешкання, в якій винне суспільство споживання.

Людство просто більше не може дозволити собі дві речі. Перша — наслідки економічної нерівності. Друга — багатих людей. За даними Вілкінсона і Пікетт, лише 1% людей примудрився заволодіти глобальним багатством, створеним у період з 2020 по 2022 рік. І розміри його вдвічі перевищують усе те, що «заробили» інші 99% разом узяті.

А за попереднє десятиліття мільярдери світу збільшили свої статки у 2 рази — майже до 12 трильйонів доларів США.

 

БАГАТІЇ НЕ ВРЯТУЮТЬСЯ

 

Науковці зібрали дані, які дають змогу говорити про те, що такий розрив у доходах стає джерелом колосального соціального стресу, що призводить до дисфункції суспільства: зростання кількості вбивств, тюремних ув’язнень, дитячої смертності, ожиріння, вживання наркотиків, соціальної мобільності та суспільної недовіри.

Зокрема, Сполучені Штати, хоча й вважаються еталоном демократичної держави, є при цьому найбільш «нерівною» країною серед усіх західних демократій. Нерівність є причиною того, що американці в 11 разів частіше, ніж, наприклад, норвежці, вбивають своїх співгромадян і в 10 разів частіше потрапляють до в’язниці. Також порівняно з Норвегією у США в 2 рази вищий рівень дитячої смертності та ожиріння.

Хоч як дивно, але нерівність негативно позначається не тільки на якості життя бідних. Вона аж ніяк не сприяє збереженню багатими психічного здоров’я, підвищуючи ймовірність насильства й агресії щодо них.

Крім того, багатство не є автоматичною гарантією гарного навчання в школі, а ризик від вживання небезпечних наркотиків для дітей із багатих сімей анітрохи не нижчий, ніж для бідняків.

 

ЗБИТКОВА НЕРІВНІСТЬ

 

Вілкінсон і Пікетт на прикладі Великої Британії показали, що через нерівність держави зазнають величезних збитків, які, на жаль, недостатньою мірою усвідомлюються урядами країн.

Equality Trust, лондонська благодійна організація, співзасновниками якої є ці науковці, провела розрахунки й порівняла британські показники із середніми показниками 5 країн, що входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), де рівень нерівності найнижчий.

Такими країнами є Данія, Фінляндія, Бельгія, Норвегія та Нідерланди — тут зафіксовано найменшу різницю в доходах громадян. Було встановлено, що порівняно з ними Сполучене Королівство втрачає через нерівність 126 мільярдів доларів США щорічно.

Недивно, що показники психічного і фізичного здоров’я, кількість убивств та ув’язнених теж свідчили не на користь британців. Але якщо таке коїться в старій добрій Англії, що вже казати про країни, далекі від західних «цивілізованих» стандартів?!

 

СТАТУСНА ТРИВОГА

 

Надлишок нерівності робить держави вкрай вразливими перед лицем надзвичайних ситуацій і глобальних ризиків. Не тільки економічних і соціальних, а й кліматичних. З тієї простої причини, що в «нерівних» суспільствах виникають великі проблеми з адаптивністю.

Стрес, спричинений нерівністю, провокує глибокі й широкомасштабні психосоціальні наслідки. Різкі відмінності в соціальному статусі та класі, марковані якістю житла, одягу, харчування, засобів пересування тощо, посилюють відчуття зверхності в одних і неповноцінності в інших.

Коли самоцінність кожної людини є неабсолютною та неочевидною, втрата впевненості, принижена гідність і почуття неповноцінності породжують відчуття безперервної «статусної тривоги». Те, що люди «коштують» по-різному, є для суспільства загалом найсильнішим стресором. І це не абстрактні психологічні теорії — на цей факт вказують дослідження змін кортизолу.

Чудово задокументована також кореляція «статусної тривоги» з рівнем насильства та нездоровим, руйнівним для людського організму способом життя. У країнах із високим рівнем нерівності знущання в шкільному середовищі трапляються приблизно в 6 разів частіше. У штатах США, де нерівність висока, людей вбивають у 5 разів частіше, ніж у штатах, де її рівень є прийнятним.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

СТАТУСНЕ СПОЖИВАННЯ

 

Парадокс нерівності полягає в тому, що вона не знижує, а, навпаки, стимулює споживання. Що вищий рівень нерівності, то більше коштів витрачається на різного роду статусні речі.

Психологічна причина цього явища цілком зрозуміла, зв’язок між багатством і самооцінкою підстьобує людей купувати товари, намагаючись покращувати формальні показники соціального статусу.

Уперше цей ефект ще наприкінці позаминулого століття описав американський економіст Торстейн Веблен у книжці «Теорія ледачого класу» (1899). Нерівні суспільства з легкістю стають жертвами рекламних маніпуляцій, що стимулюють споживання.

Вілкінсон і Пікетт підрахували, що частка витрат на рекламу у валовому внутрішньому продукті є значно вищою в країнах із більшою нерівністю. Широко розрекламований «престижний» товар просуває стандарти і спосіб життя багатих як жаданий об’єкт для наслідування.

У результаті ми спостерігаємо вибухове зростання витрат на будинки для відпочинку, басейни, подорожі, одяг та дорогі автомобілі.

 

БІДНІ НЕ ХОЧУТЬ ПЛАТИТИ ЗА «КРАЩИЙ СВІТ»

 

Нерівність також ускладнює реалізацію глобальної екологічної політики. За даними Oxfam, кожен середній представник 1% еліти виробляє у 100 разів більше викидів, ніж середній представник світової бідноти. А тепер спробуйте-но доведіть бідним, які рівняються на стандарти споживання багатих, що заради порятунку планети їм варто себе в чомусь обмежити!

У 2018 році масові протести «жовтих жилетів» у Франції стали реакцією на спробу президента Емманюеля Макрона запровадити «екоподаток» на паливо — французи сприйняли це як несправедливість. Того ж року з аналогічної причини спалахнули протести водіїв вантажівок у Бразилії, серйозно порушивши роботу транспортної системи і ланцюжка поставок.

Таким чином, виявляється ще одна сумна кореляція — нерівності та стану довкілля. Населення більш рівноправних країн схильне віддавати пріоритет захисту екології, а не економічному зростанню.

Такі країни, згідно з Глобальним індексом миру, більш миролюбні та схильні до співпраці заради «спільного блага». На іноземну допомогу Швеція та Норвегія дають близько 1% свого ВНД, тоді як Велика Британія — 0,5%, а США — лише 0,2%. Хоча ООН при цьому наполягає на нормі у 0,7%.

 

ЯК ПОБУДУВАТИ СПРАВЕДЛИВИЙ СВІТ

 

Шкода, Карл Маркс не дожив до цього дня, інакше він би стоячи аплодував англійським професорам. Вілкінсон і Пікетт вважають, що заради загального виживання політики світу мають придумати, як ефективно обмежувати високі доходи, перенісши тягар витрат на найбагатших.

Інакше про соціальну гармонію, здорове суспільство, стійкість, вуглецеву нейтральність і гарну екологію можна забути. Вони рекомендують укласти міжнародні угоди про блокування всіх податкових лазівок — добре, що з нинішнім рівнем цифровізації зробити це легко.

Виграють від цього насамперед бідні країни, яким ухилення від корпоративних податків обходиться у 100 мільярдів доларів на рік. На ці гроші можна дати освіту додатково 124 мільйонам дітей і запобігти 8 мільйонам випадків материнської та дитячої смертності щорічно!

Адже, за даними британської правозахисної організації Tax Justice Network, саме на країни, що входять до ОЕСР, припадає понад 2/3 світових податкових втрат.

 

«ПРИВИД КОМУНІЗМУ» ПОВЕРТАЄТЬСЯ?

 

Крім податків на надспоживання, вчені пропонують заборонити рекламу тютюну, алкоголю, азартних ігор і нерецептурних ліків. А також з метою зменшення нерівності взяти під більш жорсткий контроль управління великими компаніями, які домінують у світовій економіці.

У будь-якому разі те, що проблема нерівності в усіх її аспектах обговорюється сучасним науковим співтовариством ґрунтовно й усерйоз, змушує замислитися над можливим і, до того ж, не таким уже й далеким майбутнім… «без капіталізму».

Науковці настільки переконливо говорять про благотворний вплив рівності на всі аспекти суспільного життя, що саме час замислитися над наступним питанням: а чи не надто поквапилося людство, відмахнувшись свого часу від «примари комунізму» та вчення Маркса? Можна, звісно, справедливо вказувати на очевидні помилки у марксистській теорії. Та от позбавити людство від ідеї справедливої перебудови світу, судячи з усього, ніяк не вийде.

 

Оригінальне дослідження: Why the world cannot afford the rich

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: